Євангеліє від Матвія
20 Небесне Царство подібне до господаря дому, який вийшов удосвіта, щоб найняти робітників у свій виноградник.+ 2 Домовившись з робітниками за 1 дена́рій* в день, він відправив їх у виноградник. 3 Пізніше він вийшов коло третьої години* і побачив інших, які стояли без роботи на ринковій площі. 4 Господар і їм сказав: “Ви теж ідіть у виноградник, а я заплачу вам скільки належить”. 5 Тож вони пішли. І він вийшов ще раз коло шостої години*, а пізніше коло дев’ятої* і зробив те саме. 6 Зрештою господар вийшов коло 11-ї години* і побачив ще інших, які там стояли, та й сказав: “Чому ви тут стоїте цілий день без роботи?” 7 Вони відповіли: “Бо ніхто нас не найняв”. Тоді він сказав: “І ви йдіть у виноградник”.
8 А як звечоріло, власник винограднику наказав своєму управителю: “Поклич робітників та видай їм платню,+ починаючи від останнього і до першого”. 9 Коли прийшли чоловіки, які працювали з 11-ї години, кожен з них отримав по дена́рію*. 10 Тому як прийшли перші, то сподівалися, що отримають більше, проте і їм заплатили по дена́рію*. 11 Отримавши платню, вони почали нарікати на господаря дому 12 і казати: “Останні попрацювали лише годину, а ти заплатив їм нарівні з нами. Ми ж цілий день трудилися і зносили нестерпну спеку!” 13 Проте у відповідь одному з них господар сказав: “Чоловіче, я нічим не скривдив тебе. Хіба не за 1 дена́рій* ти домовлявся зі мною?+ 14 Бери своє і йди. А цьому останньому я хочу дати стільки ж, скільки й тобі. 15 Хіба я не маю права робити зі своїм майном усе, що хочу? А може, ти заздриш* через те, що я виявив великодушність*?”+ 16 Тож останні стануть першими, а перші — останніми».+
17 По дорозі до Єрусалима Ісус відвів 12 учнів убік і сказав їм:+ 18 «Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син людський буде відданий у руки старших священиків та книжників. Вони засудять його на смерть+ 19 і віддадуть людям з інших народів, щоб ті насміхалися з нього, бичували його і стратили на стовпі,+ але на третій день він воскресне».+
20 Тоді мати Зеведе́євих синів+ підійшла до Ісуса зі своїми синами і вклонилася* йому, бо хотіла дещо попросити.+ 21 А він запитав її: «Чого ти хочеш?» Вона ж відповіла: «Пообіцяй, що обидва мої сини сядуть біля тебе у твоєму Царстві — один праворуч, а другий ліворуч».+ 22 Та Ісус відказав: «Ви не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я питиму?»+ Вони відповіли: «Можемо». 23 На це він сказав: «Ви справді будете пити чашу мою,+ але хто сидітиме праворуч чи ліворуч від мене, вирішую не я. Ці місця належать тим, для кого їх приготував мій Батько».+
24 Коли про це почули 10 інших учнів, то обурилися на тих двох братів.+ 25 Але Ісус, покликавши їх до себе, сказав: «Ви знаєте, що правителі народів панують над людьми і видатні особи володарюють над ними.+ 26 Проте серед вас так не має бути,+ а, навпаки, хто хоче бути поміж вами великим, той повинен стати вашим слугою,+ 27 і, хто хоче бути першим серед вас, той повинен стати вашим рабом.+ 28 Подібно й Син людський прийшов не для того, щоб йому служили, а щоб послужити+ і віддати своє життя* як викуп за багатьох».+
29 Коли вони виходили з Єрихона, за Ісусом йшов численний натовп. 30 І ось двоє сліпих, які сиділи при дорозі, почули, що Ісус проходить поряд, і вигукнули: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!»+ 31 І, хоча люди з натовпу докоряли їм і наказували мовчати, ті кричали ще голосніше: «Змилосердься над нами, Господи, Сину Давидів!» 32 Тож Ісус зупинився, покликав сліпих і запитав: «Що ви хочете, аби я для вас зробив?» 33 Вони сказали: «Господи, нехай розкриються наші очі». 34 Пройнявшись жалем, Ісус торкнувся до їхніх очей,+ і сліпі відразу прозріли й пішли за ним.