Євангеліє від Матвія
21 Коли Ісус з учнями наблизився до Єрусалима й прибув у Вітфа́гію, що на Оливковій горі, він відіслав двох учнів,+ 2 сказавши: «Підіть у село, що перед вами, і там одразу побачите прив’язану ослицю з ослям. Відв’яжіть їх і приведіть до мене. 3 Якщо хтось буде вам щось говорити, то скажіть: “Вони потрібні Господу”. І тоді вам зараз же їх віддадуть».
4 Усе це відбулося, щоб сповнились промовлені через пророка слова: 5 «Скажіть дочці Сіону: “Ось їде до тебе твій цар,+ він лагідний,+ він сидить на ослі, на осляті, народженому у в’ючної ослиці”».+
6 Тож учні пішли й зробили все так, як наказав їм Ісус.+ 7 Вони привели ослицю та її осля й поклали на них свій одяг, а він сів зверху.+ 8 Більшість людей з натовпу стелили на дорозі свій одяг,+ інші ж зрізали гілки з дерев і встеляли ними дорогу. 9 Крім того, люди, які йшли попереду і позаду нього, вигукували: «Молимо, спаси Сина Давидового!+ Благословенний той, хто йде в ім’я Єгови*!+ Молимо тебе, той, хто на небі, спаси його!»+
10 І, як він в’їхав до Єрусалима, в усьому місті здійнявся гамір і народ питав: «Хто це такий?» 11 Люди з натовпу говорили: «Це Ісус, пророк+ з Назарета галілейського!»
12 Ісус ввійшов у храм і повиганяв звідти всіх продавців і покупців. Він також поперекидав столи міняльників та лавки тих, хто продавав голубів.+ 13 І він сказав їм: «Написано: “Мій дім називатиметься домом молитви”,+ ви ж робите з нього печеру розбійників».+ 14 Також підходили до нього у храмі сліпі й кульгаві, і він їх зціляв.
15 Коли ж старші священики й книжники побачили чуда, які він вчинив, а також хлопців, котрі вигукували в храмі: «Молимо, спаси Сина Давидового!»+ — то обурились+ 16 і сказали до нього: «Ти чуєш, що́ вони говорять?» — «Чую,— відповів Ісус.— А хіба ви ніколи не читали: “Словами з уст дітей і немовлят ти учинив хвалу”?»+ 17 Полишивши їх, він вийшов з міста, пішов у Віфа́нію і там переночував.+
18 А вдосвіта, повертаючись у місто, Ісус зголоднів.+ 19 Він побачив при дорозі фігове дерево та підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім листя,+ і сказав: «Нехай на тобі більше ніколи не буде плодів!»+ І в ту ж мить фігове дерево засохло. 20 Коли учні побачили це, то здивувалися і запитали: «Як же сталося, що це фігове дерево вмить засохло?»+ 21 Ісус відповів їм: «Правду кажу вам: якщо матимете віру й не будете сумніватись, то зробите не лише те, що я зробив з фіговим деревом. Навіть якщо ви скажете цій горі: “Піднімись і кинься в море”, то так і станеться.+ 22 І все, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте».+
23 Коли він ввійшов у храм і почав навчати, підійшли до нього старші священики й старійшини народу та запитали: «Якою владою ти чиниш все це? І хто дав тобі таку владу?»+ 24 У відповідь Ісус сказав: «І я вас про щось запитаю. Якщо ви мені відповісте, я теж скажу, якою владою чиню все це. 25 З якого джерела Іван отримав владу хрестити: з неба чи від людей*?» Тоді вони почали розмірковувати між собою: «Якщо скажемо: “З неба”, він запитає: “Чому ж ви йому не повірили?”+ 26 А сказати: “Від людей”,— не можемо через страх перед народом, бо всі вважають Івана пророком». 27 Тож вони відповіли Ісусу: «Не знаємо». Тоді він промовив: «І я вам не скажу, якою владою чиню все це.
28 А що ви скажете на таке? Один чоловік мав двох синів. Підійшовши до першого, він попросив: “Сину, піди попрацюй сьогодні у винограднику”. 29 У відповідь той сказав: “Не піду”, проте згодом пошкодував про це і пішов. 30 Підійшовши до другого, батько попросив те саме. Той відповів: “Добре, пане”, але не пішов. 31 Який з двох синів виконав волю свого батька?» — «Перший»,— відповіли вони. Тоді Ісус їм сказав: «Правду кажу вам: збирачі податків і повії йдуть у Боже Царство попереду вас. 32 Бо Іван прийшов до вас, вказуючи шлях праведності, але ви не повірили йому, однак збирачі податків і повії повірили.+ Ви ж, навіть коли побачили це, все одно не покаялися і не повірили йому.
33 Послухайте інший приклад: один землевласник посадив виноградник,+ обніс його огорожею, видовбав у ньому давильню і поставив вежу.+ Тоді він здав його виноградарям, а сам вирушив в іншу країну.+ 34 Коли ж прийшла пора врожаю, він послав рабів до виноградарів, щоб зібрати свої плоди. 35 Проте виноградарі, взявши його рабів, одного побили, іншого вбили, а ще іншого закидали камінням.+ 36 Тоді він послав інших рабів, яких було більше, ніж перших, але з ними зробили те саме.+ 37 Наостанку господар послав до них свого сина, кажучи: “До мого сина вони поставляться з повагою”. 38 Побачивши сина, виноградарі почали говорити між собою: “Це спадкоємець.+ Ходімо вбиймо його і заберімо його спадщину!” 39 Тож вони схопили його, викинули з винограднику і вбили.+ 40 Отже, коли прийде власник, що він зробить з виноградарями?» 41 Вони відповіли: «За все зло, яке вони вчинили, він спровадить на них жахливу смерть, а виноградник здасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди у відповідну пору».
42 Ісус сказав їм: «Хіба ви ніколи не читали в Писаннях: “Камінь, який відкинули будівельники, став головним наріжним каменем*.+ Це від Єгови*, і воно дивовижне в наших очах”?+ 43 Ось чому говорю вам: Боже Царство буде забране від вас і дане народу, який приносить плоди Царства. 44 І той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється.+ А на кого цей камінь упаде, того розчавить».+
45 Коли старші священики й фарисеї почули його приклади, то зрозуміли, що він говорить про них.+ 46 І вони хотіли схопити* Ісуса, але побоялись людей, бо ті вважали його пророком.+