Об’явлення, дане Івану
16 І я почув зі святині гучний голос,+ який говорив сімом ангелам: «Ідіть та вилийте на землю сім чаш Божого гніву».+
2 Перший ангел пішов і вилив свою чашу на землю.+ Тоді в людей, які мали знак дикого звіра+ та поклонялися його образу,+ з’явились жахливі болючі нариви.+
3 Другий ангел вилив свою чашу на море.+ Через це воно перетворилось у кров,+ подібну до крові мерця. І померло все, що було в морі,+ — кожне живе створіння*.
4 Третій ангел вилив свою чашу в ріки й водні джерела,+ і вони теж перетворились у кров.+ 5 Я почув голос ангела, що має владу над водами: «Боже, ти той, хто є і хто був,+ Відданий,+ ти праведний, бо виніс такі присуди.+ 6 Оскільки вони пролили кров святих і пророків,+ ти їх самих напоїв кров’ю.+ Вони заслуговують цього».+ 7 Далі я почув, як заговорив жертовник: «Єгово* Боже, Всемогутній,+ правдиві та праведні твої присуди*».+
8 Четвертий ангел вилив свою чашу на сонце,+ якому було дозволено палити людей вогнем. 9 І палила людей сильна спека, але вони все одно зневажали ім’я Бога, якому підвладні всі ці кари. Вони не покаялись і не віддали йому слави.
10 П’ятий ангел вилив свою чашу на престол дикого звіра. Тоді його царство огорнула темрява.+ І люди почали кусати собі від болю язики, 11 однак і далі зневажали Бога небес за весь цей біль та нариви і не покаялись у своїх вчинках.
12 Шостий ангел вилив свою чашу на велику ріку Євфрат,+ і вода в ній висохла.+ Так була підготовлена дорога для царів,+ що зі сходу сонця*.
13 Потім я побачив, як з пащ дракона,+ дикого звіра й лжепророка виходять три нечисті натхнені вислови*, подібні до жаб. 14 Ці вислови натхнені демонами і виконують чуда.+ Вони виходять до царів усієї населеної землі, щоб зібрати їх на війну,+ яка відбудеться у великий день Всемогутнього Бога.+
15 «Ось іду, як злодій.+ Щасливий той, хто не спить+ і стереже своє вбрання, щоб не ходити голим і щоб ніхто не бачив його сорому».+
16 І вони зібрали їх на місце, яке єврейською називається Армагеддо́н*.+
17 Сьомий ангел вилив свою чашу на повітря. І зі святині, з престолу, почувся гучний голос:+ «Сталося!» 18 Тоді спалахнули блискавки, пролунали голоси, вдарили громи і відбувся сильний землетрус.+ Такого сильного і великого землетрусу не було від часу створення людини на землі. 19 Велике місто+ розкололось на три частини, а міста́ народів обернулися в руїни. І Бог пригадав столицю, Вавилон Великий,+ щоб дати їй чашу з вином його лютого гніву.+ 20 Крім того, кожен острів утік і гір вже не було.+ 21 Потім з неба на людей почав падати великий град вагою з талант*.+ І люди зневажали Бога за цю кару, за град,+ бо вона була надзвичайно велика.