Книга Йова

13 Усе це бачило моє око,

чуло моє вухо і зрозуміло це.

 2 Те, що знаєте ви, я теж знаю,

бо я не гірший за вас.

 3 Але хотів би я радше говорити із самим Всемогутнім,

хотів би обстоювати свою справу перед Богом.+

 4 Ви ж заплямовуєте мене своєю брехнею,

всі ви — лікарі, ні до чого не здатні.+

 5 Якби ви мовчали,

це було б мудро з вашого боку.+

 6 Прошу, послухайте, що я скажу,

і на благання моїх уст зверніть увагу.

 8 Чи ви станете на його бік*,

чи будете в суді заступатися за Бога правдивого?

10 Він обов’язково вам докорить,

якщо ви потай ставитесь до одних людей ліпше, ніж до інших.+

11 Хіба його велич вас не злякає

і не охопить вас страх перед ним?

12 Ваші мудрі* слова — як попіл,

ваш захист* такий непевний, як захист з глини.

13 Помовчіть, щоб я міг говорити,

а тоді — хай буде, що буде!

15 Навіть якби Бог заподіяв мені смерть, я все одно чекав би,+

я обстоював би свою справу* перед ним.

16 І він став би моїм спасінням,+

бо перед ним не може з’явитися жоден безбожний*.+

17 Уважно вислухайте мої слова,

прислу́хайтеся до того, що я говорю.

18 Ось я підготував свою судову справу

і знаю, що правда на моєму боці.

20 Боже, прошу тебе лише про дві речі*,

і тоді я не ховатимусь від тебе:

21 віддали від мене свою важку руку,

і хай страх перед тобою не проймає мене.+

22 Клич — і я тобі відповім,

або ж я говоритиму, а ти дай мені відповідь.

24 Чому ти ховаєш обличчя своє+

і вважаєш мене своїм ворогом?+

26 Ти записуєш дошкульні звинувачення проти мене,

змушуєш відповідати за гріхи, які я скоїв у юності.

27 Ти забив у колодки мої ноги,

старанно досліджуєш усі мої дороги

і обводиш кожен мій слід.

28 Тож людина* розпадається, мов зігнила,

наче одяг, з’їдений міллю.