17 Дух мій зламаний, і дні мої згасають,
на мене чекає кладовище.+
2 Насмішники мене оточили,+
мої очі змушені дивитись на їхнє бунтарство.
3 Прошу, прийми і збережи мою заставу.
Хто ще поручиться за мене, потиснувши руку мою?+
4 Серця насмішників ти позбавив розважливості,+
тому не звеличуєш їх.
5 Нерозважливий пропонує майно своє друзям,
тимчасом як очі його дітей гаснуть.
6 Бог зробив мене посміховищем для людей,+
щоб мені плювали в обличчя.+
7 Від страждання тьмяніють очі мої+
і все тіло моє — як тінь.
8 Праведні приголомшено дивляться на це,
і невинний обурюється на безбожного.
9 Міцно тримається праведний своєї дороги,+
і той, у кого чисті руки, стає сильнішим.+
10 А ви можете приходити і далі мені докоряти,
бо не знаходжу я серед вас мудрого.+
11 Дні мої проминули,+
мої задуми, бажання мого серця знівечені.+
12 Ви ніч перетворюєте на день, кажучи:
“Невдовзі буде світло, бо зараз темно”.
13 Якщо я далі чекатиму, то могила стане мені домом+
і в темряві я розстелю собі постіль.+
14 До ями+ я промовлю: “Батьку мій!” —
а до хробака: “Мати і сестро моя!”
15 Де ж тоді надія моя?+
Чи хтось її бачив?
16 Піде надія моя до брам могили,
коли я разом з нею в порох зійду».+