Книга Єзекіїля
19 «А ти заспівай жалобну пісню* про ізра́їльських провідників 2 і скажи:
“Ким була твоя мати? Левицею серед левів.
Вона лежала серед сильних молодих левів* і ростила своїх левенят.
3 Виростила вона одне зі своїх левенят,
і воно стало сильним молодим левом,+
який навчився роздирати здобич і навіть їв людей.
5 Коли вона побачила, що даремно чекала і що надія на його повернення втрачена,
то взяла інше левеня, виростила з нього сильного молодого лева.
6 Він також ходив серед левів і став сильним молодим левом,
який навчився роздирати здобич і навіть їв людей.+
7 Він шукав здобич між їхніми укріпленими баштами і розоряв їхні міста.
Тому спустошений край наповнився його риком.+
8 Народи з довколишніх провінцій вийшли проти нього,
накинули на нього сітку і зловили в яму.
9 Вони затягли його гаками в клітку і привели до царя Вавилону.
Там вони ув’язнили його, щоб більше не чувся його рик у горах Ізра́їля.
10 Твоя мати була мов виноградна лоза+ у твоїй крові*, посаджена біля вод.
Маючи вдосталь води, вона стала плодоносною і гіллястою.
11 У неї з’явилися міцні гілки*, придатні для жезлів правителів.
Лоза виросла, піднялася високо над іншими деревами
і почала вирізнятися завдяки своїй висоті й густому листю.
Її міцні гілки були відірвані й засохли,+ і вогонь їх пожер.+
14 З її гілок* вийшов вогонь та пожер її пагони й плоди.
І в неї не залишилось міцної гілки, не залишилося жезла для правління.+
Це — жалобна пісня, і бути їй жалобною піснею”».