Книга Єремії
14 Ось слово, яке Єгова промовив до Єремı́ї про посуху.+
2 Край Юди поринув у жалобу,+ брами його спорохнявіли,
вони понуро опустились до землі,
а з Єрусалима доноситься голосіння.
3 Вельможі посилають своїх слуг* по воду.
Слуги приходять до водозборів*, але води там не знаходять
і повертаються з порожніми посудинами.
Вони засоромлені і розчаровані,
вони покривають свої голови.
5 Навіть лань, народивши маля, покидає його,
бо немає трави.
6 Дикі осли стоять на лисих горах
і вдихають вітер, мов шакали.
Їхні очі гаснуть, бо трава повисихала.+
Ми часто зраджували тебе+
і грішили проти тебе.
8 Ти надія Ізра́їля, ти його Спаситель+ у час лиха!
Чому ти став як чужинець у цьому краї,
як подорожній, який зупиняється тільки на ніч?
9 Чому ти став мов остовпілий чоловік,
мов той воїн, який не може врятувати?
Не покидай нас!
10 Так говорить Єгова про цей народ: «Вони люблять блукати+ і не стримують своїх ніг.+ Тому Єгова не задоволений ними.+ Тепер він пригадає їхні провини і притягне їх до відповідальності за їхні гріхи».+
11 Далі Єгова сказав мені: «Не молися за цей народ, не проси для нього добра.+ 12 Коли вони постять, я не чую їхніх благань,+ і, коли складають цілопалення чи хлібні приношення, я їх не схвалюю.+ Я вигублю їх мечем, голодом та пошестю».+
13 На це я відповів: «О Всевладний Господи Єгово! Пророки запевняють їх: “Ви не побачите ні меча, ні голоду, натомість Бог дасть вам тут справжній мир”».+
14 Тоді Єгова промовив до мене: «Ті пророки пророкують від мого імені брехню,+ я не посилав їх та нічого їм не наказував і не говорив.+ Неправдиве видіння, нікчемну ворожбу та оману свого серця вони видають вам за пророцтво.+ 15 Тому так каже Єгова: “Пророки, яких я не посилав, які пророкують від мого імені й говорять, що ні меч, ні голод не прийде в цей край, погинуть від меча й голоду.+ 16 І люди, яким вони пророкують, поляжуть на вулицях Єрусалима від голоду й меча. Не буде кому поховати їх,+ їхніх дружин, синів та дочок. Я виллю на них лихо, якого вони заслуговують”.+
17 Ти маєш сказати їм:
“Хай з очей моїх день і ніч без упину ллються сльози,+
бо дівчина, дочка мого народу, повалена і цілковито розбита,+
їй завдали дуже тяжкої рани.
Пророк і священик блукають по землі, якої не знають”».+
19 Невже ти повністю відкинув Юду, невже ти* відчуваєш огиду до Сіону?+
Навіщо ти вдарив нас так, що ми не можемо зцілитися?+
Ми сподівалися миру, але нічого доброго не сталося,
сподівалися часу зцілення, але всюди панує жах!+
20 Єгово, ми визнаємо́, що поводилися негідно,
визнаємо́ провину своїх прабатьків,
бо ми згрішили проти тебе.+
Пам’ятай про угоду, яку ти уклав з нами, і не розривай її.+
22 Хіба може котрийсь з нікчемних ідолів інших народів послати дощ?
Хіба небеса можуть самі пролити зливу?
Це під силу тільки тобі, Єгово, Боже наш!+
Ми покладаємось на тебе,
бо саме ти все це робиш.