Книга Екклезіаста
1 Слова наставника*,+ Давидового сина, царя в Єрусалимі.+
2 «Марнота марнот*! — каже наставник.—
Марнота марнот! Все марне!»+
6 Вітер віє на південь, а тоді по колу летить на північ.
Він кружляє і кружляє, вітер постійно рухається по колу.
7 Всі потоки* течуть у море, але море не переповнюється.+
Звідки потоки витікають, туди й вертаються, щоб знову текти.+
8 Усе втомлює,
і всього цього неможливо описати.
Око не надивиться вдосталь,
і вухо не наслухається досхочу.
9 Що ставалося, те і ставатиметься,
що робилося, те й буде робитися знову,
немає нічого нового під сонцем.+
10 Чи можна про щось сказати: «Дивись, це нове»?
Воно вже існувало віддавна,
вже існувало до нас.
11 Ніхто не пам’ятає про людей давнини,
і ніхто не буде згадувати тих, хто прийде пізніше.
Їх теж не згадають люди, які житимуть після них.+
12 Я, наставник, зацарював над Ізра́їлем в Єрусалимі.+ 13 У своєму серці я постановив з мудрістю вивчати+ і досліджувати все, що робиться під небом,+ — всі безрадісні справи, якими Бог дав займатись синам людським.
15 Криве не вирівняєш,
і те, чого немає, не порахуєш.
16 Тоді я сказав у серці своєму: «Я набув велику мудрість, більшу за мудрість усіх, хто був до мене в Єрусалимі,+ і серце моє здобуло багато мудрості й знання».+ 17 Я віддався всім серцем тому, щоб пізнати мудрість, безумство* й глупоту,+ і зрозумів, що це також гонитва за вітром.