Слово Бога. Як видно з контексту, тут «слово Бога» стосується звістки, в якій Бог сказав про свій намір, тобто його обіцянки. У попередніх віршах (Єв 3:7—4:11) йдеться про намір Бога щодо ізраїльтян. Він чітко сказав їм, що вони стануть його особливою власністю та увійдуть в Обіцяний край, де зможуть поклонятись йому в прийнятний спосіб і насолоджуватися благословеннями, які приносить чисте поклоніння (Вх 3:8; 19:5, 6; Пв 12:9, 10). Бог подбав про те, аби його обіцянки і наміри були записані у його натхненому Слові, Біблії. Отже, в ширшому розумінні вислів «слово Бога» з Єв 4:12 стосується всієї Біблії. (Пор. 2Тм 3:16 і коментар.)
Слово Бога живе. Слово Бога, тобто те, що він сказав про свій намір, є «живим» з кількох причин. Раніше учень Степан використав подібний вислів («живі священні слова»), коли говорив про Закон, даний ізраїльтянам на горі Сінай (Дії 7:38; див. також Рм 3:2 і коментар). Ті «слова» Бога, тобто його звістка, давали надію на життя тим, хто до них прислухався (Пв 32:47). Крім того, вони мали жити в серцях тих, хто їх приймав (Пв 30:14). А найважливіше, Бог Єгова завжди живий і постійно працює, щоб виконувати своє слово. Саме тому «слово Бога» — вічне, незмінне і здатне справляти вплив (Іс 55:10, 11).
Справляє могутній вплив. Або «потужне (дієве)». У випадку ізраїльтян, які не хотіли співпрацювати з Богом у здійсненні його наміру, «слово Бога» справляло могутній вплив в тому розумінні, що виявляло брак віри в їхніх серцях (Єв 3:8, 16—19). Павло заохочує християн єврейського походження брати уроки з цієї натхненої історії про ізраїльтян. Він знав, що потужне і дієве «слово Бога» буде справляти могутній вплив і на їхнє життя. Воно здатне показати, що є насправді в їхніх серцях, а також може зміцнити віру і змінити життя на краще. (Пор. коментарі до Флп 2:13 і 1Фс 2:13, де Павло вживає грецьке слово, яке є спільнокореневим зі словом, перекладеним тут як «справляє могутній вплив».)
Обосічного меча. Грецьке слово ма́хайра, яке в цьому вірші перекладається як «меч», очевидно, стосувалося порівняно короткого меча. (Наприклад, див. медіагалерею, «Римський меч»; пор. Об 1:16; 2:12; 6:8, де вживається інше грецьке слово, ромфа́йа, перекладене як «довгий меч».) Деякі мечі були «обосічними», тобто їхній клинок (металева різальна частина) був гострий з двох боків. Вжита тут метафора наголошує на силі Божого слова. Якщо говорити про його здатність проникати, то, як далі пояснює Павло, воно потужніше і дієвіше, ніж будь-яке зроблене людиною знаряддя.
Розділяє душу й дух. Тут Павло наголошує на тому, що Боже слово, тобто звістка, здатне глибоко проникати в саме єство людини, наче гострий меч. У Біблії грецьке слово, перекладене як «душа», загалом стосується будь-якого живого створіння, а отже, чогось фізичного, видимого. (Див. глосарій, «Душа»; див. також коментар до 1Кр 15:44.) Тому в цьому контексті слово «душа» стосується того, якою людина є ззовні, а слово «дух» — того, якою вона є всередині, яке в неї мислення. (Див. глосарій, «Дух».) Боже натхнене слово «проникає настільки глибоко, що розділяє душу й дух», тобто виявляє набагато більше від того, що видно ззовні. З того, як людина реагує на Божу звістку, можна побачити її справжню сутність, її погляди і спонуки.
Суглоби й кістковий мозок. Цей образний вислів ще більше підкреслює те, наскільки глибоко Боже слово здатне проникати в єство людини. Суглоби, які з’єднують кістки, а також кістковий мозок виконують свої функції всередині тіла і невидимі для людського ока. Оскільки кістковий мозок є лише в кістках, не дивно, що його грецький відповідник також мав переносне значення — «ядро» або «серцевина». Павло використовує у своїй метафорі ці два слова, аби показати, що Боже слово може проникати дуже глибоко і впливати навіть на найпотаємніші думки та почуття.
Спроможне розпізнавати думки та наміри серця. Грецьке слово, перекладене як «спроможне розпізнавати» (букв. «спроможне судити»), передає думку про те, що хтось уважно вивчає, оцінює і бачить різницю. Цю здатність Божого слова добре видно в тому, що воно може навіть розрізняти «думки» і «наміри», хоча ці два поняття дуже близькі за значенням. Реакція людини на Божу звістку може виявити її думки — що саме вона думає. Але Божа звістка спроможна зробити навіть більше — вона може виявити наміри, тобто показати, чому саме людина думає так чи інакше. Ці завершальні слова у Єв 4:12 вказують на те, що Боже слово проникає глибоко в наше символічне серце, розпізнаючи думки, погляди, бажання, спонуки і цілі, а отже, повністю виявляючи нашу внутрішню сутність. (Див. коментарі до Мт 22:37; Еф 5:19.)