Книга Екклезіаста

12 Тож пам’ятай про свого Величного Творця у дні молодості,+ поки не настали дні нещастя*+ і не прийшли роки, про які ти скажеш: «Вони не приносять мені задоволення»; 2 поки не потьмяніло світло сонця, місяця та зірок+ і поки хмари не повернулися після зливи*; 3 поки не настав день, коли сторожі* дому стануть нестійкими* і міцні чоловіки зігнуться, коли жінки перестануть молоти, бо їх залишилось мало, коли стане темно жінкам, які виглядають з вікон;+ 4 коли зачиняться двері на вулицю, стихне скрегіт жорен, коли ти будеш прокидатися від пташиного співу і коли співучі дочки ослабнуть.+ 5 Людина почне боятися висоти й відчуватиме страх на дорозі. І вкриється цвітом мигдалеве дерево,+ тяжко буде сунутися коник і тріснуть каперси, бо людина відходить у дім, в якому перебуватиме довго,+ і по вулиці вже ходять плакальниці.+ 6 Пам’ятай Його, поки не розірвався срібний шнур, не розкололася золота чаша, не розбився глек при джерелі й не зламалося колесо криниці*. 7 Тоді порох повернеться в землю,+ де він і був, а дух* повернеться до правдивого Бога, який його дав.+

8 «Марнота марнот*! — говорить наставник.+ — Усе марне».+

9 Наставник не лише сам став мудрим, але й постійно навчав людей того, що знав.+ Він роздумував та все старанно досліджував, щоб укласти* численні прислів’я.+ 10 Наставник старався підбирати приємні вислови+ і точно записувати слова правди.

11 Слова мудрих — наче рожни,+ і їхні зібрані вислови — мов міцно позабивані цвяхи. Ці слова дає один пастир. 12 Що ж до всього іншого, сину мій, будь обережний: написанню багатьох книжок немає кінця, і надмірно захоплюватись ними — виснажливо для тіла.+

13 Ось висновок з усього сказаного: бійся правдивого Бога+ і дотримуйся його заповідей,+ бо в цьому весь обов’язок людини.+ 14 Адже правдивий Бог буде судити кожне діло, в тому числі все приховане, чи добре воно, чи погане.+