Книга Екклезіаста

11 Кидай* свій хліб на воду,+ бо через багато днів ти знову його знайдеш.+ 2 Давай частку з того, що маєш, сімом, а навіть вісьмом,+ бо не знаєш, яке нещастя* може статися на землі.

3 Якщо хмари повні води, то з них проллється на землю дощ; і, якщо дерево упаде чи то на південь, чи то на північ, воно лежатиме там, де впало.

4 Хто спостерігає за вітром, той зерно не посіє, і хто дивиться на хмари, той не буде жати.+

5 Так само як ти не знаєш, як діє дух у кістках дитини в материнській утробі,+ так не знаєш і діл правдивого Бога, який робить усе.+

6 Сій зерно вранці й до вечора не давай відпочинку своїй руці,+ бо не знаєш, яке зійде — оце чи оте, а може, зійде і те, і друге.

7 Світло приємне, і сонце милує очі. 8 Якщо людина живе багато років, то хай насолоджується всіма цими роками.+ Але вона мусить пам’ятати, що днів темряви може бути багато. Усе, що прийде,— марнота.+

9 Тішся, юначе, поки молодий, і нехай твоє серце радіє у дні твоєї юності. Йди туди, куди спонукує тебе серце і куди ведуть очі, проте знай: за все це правдивий Бог приведе тебе на суд*.+ 10 Тож віддаляй тривоги від свого серця і відвертай усе, що згубне, від свого тіла*, бо молодість і розквіт років — це марнота.+