Євреїв 5 — ОНЛАЙН-БІБЛІОТЕКА Товариства «Вартова башта»

Короткий зміст книги Євреїв

- В. ПЕРЕВАГИ ХРИСТОВОГО СВЯЩЕНСТВА (4:14—7:28)
  - 1. Ісус є великим Первосвящеником (4:14—5:10)
    - Співчутливий Первосвященик, який є випробуваним і безгрішним (4:14—16)
    - Первосвященики з-поміж людей повинні були складати приношення за свої гріхи (5:1—3)
    - Бог прославив Христа і назвав його священиком «на подобу Мелхиседека» (5:4—6)
    - Христос навчився слухняності, його було приведено до досконалості, він «став відповідальним за вічне спасіння» (5:7—10)
  - 2. Застереження проти незрілості та відступництва (5:11—6:12)
    - «Тверда їжа — для зрілих людей» (5:11—14)
    - Потрібно залишити позаду початкові вчення і наполегливо йти до зрілості (6:1—3)
    - Ті, хто відпав, «знову прибивають до стовпа Божого Сина» (6:4—8)
    - Бог ніколи не забуде «вашу працю і любов» (6:9, 10)
    - Потрібно наслідувати «тих, хто завдяки вірі й терпеливості успадковує обіцяне» (6:11, 12)
  - 3. Божа обіцянка і клятва — «дві незмінні речі» (6:13—20)
    - Завдяки обіцянці і клятві, які Бог дав Аврааму, християнська надія є певною (6:13—18)
    - «Ця надія — немов якір для душі» (6:19, 20)
  - 4. «Мелхиседек — цар Салима, священик Всевишнього Бога» (7:1—10)
    - Особливості священства Мелхиседека (7:1—3)
    - Авраам, а через нього і Левій, заплатив десятини Мелхиседеку (7:4—10)
  - 5. Ісус — «повіки священик на подобу Мелхиседека» (7:11—28)
    - Священство Ісуса перевершує священство левітів (7:11—14)
    - Священство Ісуса не залежало від тілесного походження (7:15—17)
    - Ісус став священиком через клятву, дану Богом (7:18—22)
    - Христос не має потреби в наступниках; він може «принести цілковите спасіння» (7:23—25)
    - Чому Ісус є неперевершеним Первосвящеником (7:26—28)

Євреїв 5:1

Служити Богу. Павло, можливо, має на увазі дві грані служіння первосвященика. З одного боку, подібно до всіх священиків в Ізраїлі, первосвященик представляв весь народ перед Єговою. Священики складали жертви, які приносили ізраїльтяни, і благали Бога за народ. У День примирення лише первосвященик складав такі жертви (Лв 16:2, 17, 24). З іншого боку, священики представляли Єгову перед народом, коли навчали людей про Бога та його закони (Лв 10:8—11; Мл 2:7; див. також глосарій, «Священик»).

Дари й жертви за гріхи. Перебуваючи під Мойсеєвим законом, Божий народ міг складати певні приношення як дари Єгові, щоб показати свою вдячність або отримати його схвалення і ласку (Лв 7:11, 12; Пв 16:17). Інші приношення складалися, щоб отримати прощення гріхів (Лв 4:27, 28). Але з контексту можна зробити висновок, що вислів «дари й жертви» стосується загалом усіх приношень, які складав первосвященик (Єв 5:3; пор. Лв 9:7; 16:6). І в такому ж широкому значенні Павло вживає вислів «дари й жертви» в Єв 8:3 та 9:9.

+Вх 40:13
+Лв 5:6; Єв 8:3

Пошуковий довідник

«Вартова башта»
15.1.2012, с. 27
15.8.2000, с. 14
Індекс публікацій
w12 15.1 27; w00 15.8 14

Євреїв 5:2

Він може виявляти співчуття до тих, хто чогось не розуміє або помиляється. Згідно з Мойсеєвим законом, первосвященик мав приносити жертви за свої гріхи (Єв 5:3). Це нагадувало йому, що він був недосконалим і, як усі люди, міг піддатися слабкостям. Усвідомлюючи власну гріховність, він, найімовірніше, міг «виявляти співчуття [або «лагідність; поміркованість»]» до людей, за яких приносив жертви. Грішники визнавали свої гріхи, і в деяких випадках їм потрібно було дати відшкодування тим, кого вони скривдили (Вх 22:1; Лв 6:4, 5; Чс 5:7). Павло називає таких грішників «тими, хто чогось не розуміє або помиляється», оскільки вони грішили не тому, що були зухвалими, а тому, що піддалися людським слабкостям. (Пор. Лв 5:17—19; Чс 15:27, 28.)

Сам має слабкості. Або «сам підвладний слабкостям». Грецьке дієслово, перекладене як «має», буквально означає «оточений». (Див. також Єв 12:1, де вживається те саме грецьке слово.) Воно теж перекладається як «закутий» в Дії 28:20, де Павло каже: «Я закутий у цей ланцюг». Недосконалий первосвященик з-поміж людей був грішним, а отже, весь час був «підвладний слабкостям». Його слабкості, так би мовити, оточували його, він був наче одягнений в них. (Пор. Зх 3:3, 4.) Саме тому він мав «складати приношення за свої гріхи» (Єв 5:3; Лв 9:7; 16:6, 11). Жоден первосвященик з-поміж людей не міг зрівнятися з Христом Ісусом, небесним Первосвящеником, який є безгрішним (Єв 7:26—28).

Пошуковий довідник

«Розуміння Біблії», с. 1776
Індекс публікацій
it 1776

Євреїв 5:3

+Лв 9:7; 16:6

Євреїв 5:4

Отримує покликання від Бога, як це було з Аароном. Деякі християни єврейського походження, ймовірно, дивувалися, як Ісус міг бути первосвящеником, якщо він не був нащадком Аарона. Тож Павло наводить аргумент, що обов’язки первосвященика не дісталися Аарону у спадок, його призначив сам Бог. (Пор. Вх 28:1; Чс 3:10.) Ісус теж отримав «покликання від [самого] Бога», але він мав бути первосвящеником повіки (Єв 5:5, 6). За днів Павла юдейські первосвященики, такі як Кайяфа, зазвичай призначалися — а іноді й знімалися з посади — представниками римської влади (Дії 4:6 і коментар). Навіть якщо ті первосвященики і були нащадками Аарона, в них не було підстав стверджувати, що вони отримали «покликання від Бога». (Пор. Єв 7:13—16.)

+Вх 28:1

Пошуковий довідник

«Розуміння Біблії», с. 2
Індекс публікацій
it 2

Євреїв 5:5

Христос не сам себе прославив, ставши первосвящеником. Ісуса прославив сам Батько, Єгова, і саме від нього Ісус отримав покликання бути Первосвящеником. Це сталося в 29 році н. е., коли Ісус охрестився. Він був готовий смиренно виконувати волю свого Батька, а це зокрема означало принести своє життя в жертву і повіки служити Первосвящеником Єгови (Єв 5:6; 10:8, 9). Під час хрещення Ісуса Єгова сказав, що любить та схвалює свого Сина, і помазав його святим духом. Таким чином Єгова прославив Христа. (Див. коментар до Мр 1:11.) Слава, яку Ісус отримав безпосередньо від свого Батька, Бога Єгови, була незрівнянно більшою за славу, якої прагнули інші первосвященики чи якою вони хизувалися, оскільки походили з роду Аарона. (Пор. Ів 8:54.)

«Ти мій син, нині я став твоїм батьком». Павло вдруге в цьому листі цитує Пс 2:7. (Див. коментар до Єв 1:5.) Ці слова сповнилися під час Ісусового хрещення. (Див. коментар до Мт 3:17.) А коли Єгова воскресив свого Сина і дав йому безсмертне життя в небі, то навіки став Ісусовим Батьком в особливому значенні (Дії 13:33, 34; див. коментар до Рм 1:4).

+Ів 8:54
+Пс 2:7; Дії 13:33

Євреїв 5:6

В іншому уривку. Далі в цьому вірші Павло цитує Пс 110:4. У Листі до євреїв він кілька разів наводить прямі чи непрямі цитати з цього уривка (Єв 6:20; 7:3, 11, 17, 21; 10:12 і коментар).

Повіки священик на подобу Мелхиседека. У Листі до євреїв це перша згадка про Мелхиседека. Він був і царем, і священиком за часу Авраама (Бт 14:18). Ісус не успадкував свого священства від Мелхиседека. Він став священиком «на подобу» Мелхиседека, тобто отримав священство подібним чином. Очевидно, сам Бог призначив Мелхиседека царем і священиком міста Салим. Подібно Бог призначив Ісуса Первосвящеником і Царем Божого Царства. (Щоб більше дізнатися про Мелхиседека, див. коментарі до Єв 7:1.)

+Бт 14:17, 18; Пс 110:4; Єв 7:17

Пошуковий довідник

«Вартова башта»
1.2.1990, с. 16, 17
Індекс публікацій
w90 1.2 16, 17

Євреїв 5:7

Христос… звертався з палкими молитвами й проханнями. Павло, можливо, говорить про ті молитви Ісуса, з якими він, відчуваючи нестерпний біль, звертався до Бога в Гефсиманському саду. На Ісуса чекало найбільше випробування його непорочності, тож він палко і не раз молився до свого Батька (Лк 22:41—45; див. коментарі до Дії 4:31; Флп 4:6).

Із сильним голосінням та слізьми. Павло показує, що Ісус, ідеальний Первосвященик, мав велику віру і глибокі почуття. Він з довірою виливав серце перед своїм Богом і Батьком. У Євангеліях не згадується, що Ісус плакав, коли палко молився в Гефсиманському саду. Але, очевидно, Павло має на увазі саме ту ситуацію і під натхненням додає цю зворушливу деталь (Лк 22:42—44; див. також коментарі до Мт 26:39; пор. 1См 1:10, 12—18; 2Цр 20:1—5; Не 1:2—4; Пс 39:12). А можливо, фраза «сильне голосіння» стосується слів, які Ісус промовив, помираючи на стовпі мук (Мт 27:46; див. також Пс 22:1, 24). У Біблії записано ще два випадки, коли Ісус плакав. Одного разу це сталося, коли він був біля гробниці свого друга Лазаря. (Див. коментар до Ів 11:35.) Також він голосно заплакав, коли в’їхав на осляті в Єрусалим, адже знав, що на це місто чекало жахливе майбутнє. (Див. коментар до Лк 19:41.)

Був прихильно вислуханий. Як і було передречено, Єгова вислухав щирі прохання Ісуса і виявив до нього прихильність (Іс 49:8; див. коментар до 2Кр 6:2). Бог показав кількома способами, що прихильно вислухав свого Сина. Він послав ангела, щоб зміцнити Ісуса (Лк 22:43). Згодом він врятував Сина від смерті, воскресивши його з мертвих. Також він відповів на смиренне благання Сина: «Хай виконується не моя воля, а твоя» (Лк 22:42). Божа воля справді виконалася, зокрема Бог дав своєму Сину безсмертя — щось набагато більше, ніж той просив (Ів 17:5; 1Тм 6:16).

Побожний страх. Цей вислів описує глибоку пошану, яку Ісус мав до свого Батька і до всього, що є святим. Вжите тут грецьке слово стосується «благоговійного страху перед лицем Бога». Ісус завжди глибоко шанував свого Батька і відчував перед ним благоговіння. Про нього як про Месію навіть говорилося в пророцтві: «На нього зійде дух… страху перед Єговою. І матиме він радість від страху перед Єговою» (Іс 11:2, 3). Грецьке слово, перекладене як «побожний страх», також вживається в Єв 12:28. (Див. коментар до Єв 11:7; пор. коментар до Кл 3:22.)

*
Букв. «у дні свого тіла».

+Лк 22:44; 23:46; Ів 12:27

Пошуковий довідник

«Будь моїм учнем», с. 72

«Вартова башта» (для вивчення)
1.2022, с. 18, 19

«Вартова башта»
15.11.2013, с. 7
15.2.2007, с. 26, 27
1.9.2006, с. 28, 29
1.6.2006, с. 13
15.9.1993, с. 13, 14
15.6.1993, с. 18
15.2.1991, с. 14, 15
Індекс публікацій
cf 72; w22.01 18, 19; w13 15.11 7; w07 15.2 27; w06 1.6 13; w06 1.9 29; w93 15.6 18; w93 15.9 13, 14; w91 15.2 14, 15

Євреїв 5:8

Навчився слухняності. Ісус завжди слухався свого Батька, навіть коли інші «сини правдивого Бога» збунтувалися в небі (Бт 6:2). Ісус був смиренним і слухняним перед своїм приходом на землю (Іс 50:5). Але ставши людиною, він на власному досвіді навчився, що означає бути слухняним в надзвичайно складних обставинах, в яких він ніколи не опинився б на небі (Флп 2:8; Єв 10:9). Так його слухняність була випробувана та вдосконалена, і завдяки цьому Єгова через нього міг дати слухняним людям вічне життя. (Див. коментарі до Єв 5:9.)

+Мт 26:39; Рм 5:19; Флп 2:8

Пошуковий довідник

«Вартова башта» (для вивчення)
10.2023, с. 11

«Будь моїм учнем», с. 56, 57

«Вартова башта»
15.5.2009, с. 11
15.2.2007, с. 26, 27
1.6.2006, с. 13
Індекс публікацій
cf 56, 57; w23.10 11; w09 15.5 11; w07 15.2 26, 27; w06 1.6 13

Євреїв 5:9

Після того як його було приведено до досконалості. Божий Син був створений як досконала духовна істота. Пізніше, коли Ісус став людиною, то «не вчинив жодного гріха» впродовж свого життя на землі (1Пт 2:22). Але щоб виконати одне особливе завдання, він мав бути «приведен[ий] до досконалості» ще в одному розумінні. Ісус повинен був досконало підходити на роль Первосвященика, який мав служити на благо всього людства. Ці слова Павла узгоджуються зі значенням грецьких слів, що перекладаються як «приводити до досконалості», «досконалий» і «досконалість». Вони зокрема можуть передавати думку про повноту, досягнення цілі та цілковите сповнення наміру. (Пор. коментар до 1Кр 13:10.) Будучи людиною, Ісус зберіг непорочність перед лицем усіх випробувань, навіть перед лицем смерті, і завдяки цьому став досконало підготовленим для того, щоб служити співчутливим первосвящеником (Єв 2:17; 4:15; 5:10; див. коментар до Єв 2:10).

Він став відповідальним за вічне спасіння. Лише Бог Єгова є джерелом «вічного спасіння» (Іс 45:17). Але саме через свого Сина Ісуса Бог відкриває перед людьми можливість врятуватися від гріха і смерті, які вони успадкували від Адама. (Пор. Лк 1:68, 69 і коментар; 2:30.) Ісус, як Первосвященик, став «відповідальним» за те, щоб допомогти слухняним людям отримати це спасіння. Ісуса теж названо «Керівником [або «Провідником»], завдяки якому… отримують спасіння» (Єв 2:10 і коментар; див. також коментарі до Дії 3:15; 1Тм 1:1).

+Єв 2:10; 7:28
+Ів 3:16, 36

Пошуковий довідник

«Будь моїм учнем», с. 56, 57

«Відповіді на біблійні запитання», стаття 169

«Розуміння Біблії», с. 763

«Розуміння Біблії», с. 1234, 1776

«Вартова башта»
15.5.2009, с. 11
1.6.2006, с. 13
15.6.1990, с. 10
Індекс публікацій
cf 56, 57; it 763, 1234, 1776; ijwbq стаття 169; w09 15.5 11; w06 1.6 13; w90 15.6 10

Євреїв 5:10

Первосвящеником на подобу Мелхиседека. Див. коментар до Єв 5:6.

+Пс 110:4

Пошуковий довідник

«Розуміння Біблії», с. 2988

«Розуміння Біблії», с. 2431

«Вартова башта»
1.2.1990, с. 16, 17
Індекс публікацій
it 2431, 2988; w90 1.2 16, 17

Євреїв 5:11

Ми маємо багато чого сказати про нього. Тобто про Ісуса, який є «первосвящеником на подобу Мелхиседека». Павло почав пояснювати це важливе питання в Єв 5:6, але тут він переходить на іншу тему. Він говорить про важливість зрілості і трохи згодом заохочує: «Наполегливо йдімо до зрілості» (Єв 6:1). Він знову повертається до порівняння Ісуса з Мелхиседеком у Єв 6:20.

Важко пояснити. Ось що сказано в одному словнику про грецьке слово, перекладене тут як «важко пояснити»: «Як видно з контексту, проблема не в темі обговорення, а в слухачах».

Ваш слух притупився. Грецьке слово, перекладене тут як «притупився», може означати, що хтось повільно вчиться, не реагує, є байдужим чи навіть лінивим. У християн єврейського походження слух притупився в тому значенні, що вони не могли або не хотіли розуміти нові чи глибокі біблійні вчення, а також застосовувати їх у своєму житті. Вони навіть забули ті вчення, які вже знали (Єв 5:12; див. коментар до Єв 5:14). Серця деяких християн «обтяж[и]лися» проблемами і тривогами повсякденного життя, і вони перестали приділяти особливу увагу духовному навчанню (Лк 21:34—36; пор. Єв 2:1; див. коментар до Єв 6:12). По суті, християни єврейського походження не усвідомлювали, що віра не залишається незмінною — вона стає або сильнішою, або слабшою.

Пошуковий довідник

«Вартова башта»
1.10.2000, с. 13
Індекс публікацій
w00 1.10 13

Євреїв 5:12

Тепер ви вже мали б бути вчителями. Відколи в Єрусалимі був заснований збір і до часу написання Листа до євреїв пройшло майже 30 років. Тож «тепер [букв. «з огляду на час»]» християни єврейського походження мали б бути вчителями і ділитися своїми переконаннями з іншими. Таке служіння було важливою частиною життя кожного християнина. (Див. коментар до Мт 28:20.) Але декому було важко зрозуміти і прийняти глибші біблійні істини, не кажучи вже про те, щоб навчати когось тих істин. (Див. коментар до Єв 5:11.)

Основ. Грецьке слово, перекладене як «основи», означає «початкові елементи будь-чого». Його використовували, наприклад, коли йшлося про літери грецького алфавіту. (Пор. коментар до Гл 4:3.) Тут «основи» стосуються базових чи основоположних вчень про «Божі священні слова». «Основи» належали до тих знань, які християни єврейського походження мали засвоїти, перш ніж дізнаватися про глибші істини (Єв 6:1 і коментар). Згідно з одним довідником, вислів «від самого початку… основ Божих священних слів» вказує на те, що тим християнам потрібно було «починати знову, причому навіть не з першого розділу, а з самого алфавіту, який вивчають ще до того, як братися за перший розділ».

Божих священних слів. Цей вислів стосується Єврейських Писань, а також, очевидно, вчень Ісуса Христа і того, що під натхненням написали християнські письменники. (Див. коментар до Рм 3:2.)

Вам знову потрібне молоко. Молоко — це основна їжа для немовлят, тож Павло влучно називає «молоком» ази біблійної правди, які мають засвоїти християни. Але його непокоїло те, що християни єврейського походження не зробили жодного поступу, а навпаки відступили назад, образно кажучи, повернулись до «молока». Тому Павло заохочує їх споживати «тверду їжу». (Див. коментар до Єв 5:14.) Раніше Павло вже давав подібну пораду християнам в Коринфі. (Див. коментар до 1Кр 3:2.) Але в інших контекстах молоко може стосуватися всіх істин, які сприяють духовному росту і які має споживати будь-який християнин, чи то новонавернений, чи досвідчений (1Пт 2:2).

+Єв 6:1
+1Кр 3:1—3

Євреїв 5:13

Не обізнаний зі словом праведності. Грецьке слово, перекладене тут як «не обізнаний», часто вживалося щодо новачків чи недосвідчених. Очевидно, ті християни не до кінця розуміли Боже слово, бо не мали звички застосовувати його в повсякденному житті. Павло влучно називає натхнені вчення «словом праведності», адже звістки, які Бог дає людям, пояснюють, що є добром, а що злом в його очах. (Див. коментарі до 2Кр 5:19; 9:9.)

Дитина. Бути як «дитина» — це не завжди погано. (Див. коментар до 1Кр 14:20.) Але в цьому контексті згадка про дитину пов’язана з тим, що деяким християнам все ще було потрібне молоко. Павло наголошує на тому, що християни єврейського походження не зростали духовно і не ставали зрілими.

+Еф 4:14

Пошуковий довідник

«Вартова башта»
15.5.2009, с. 10, 11
1.1.1996, с. 29

«Пробудись!»
8.4.1990, с. 22, 23
Індекс публікацій
w09 15.5 10, 11; w96 1.1 29; g90 8.4 22, 23; w86 1.1 8

Євреїв 5:14

Тверда їжа. Тут Павло говорить про важливі і глибокі істини та протиставляє їх «молоку», тобто основним істинам, які новонавернені можуть легко збагнути. (Див. коментарі до 1Кр 3:2; Єв 5:12.) У цьому листі Павло дає багато «твердої їжі». Наприклад, він детально обговорює роль Ісуса як «первосвященика на подобу Мелхиседека», те, наскільки священство Христа перевершує священство левітів, а також інші глибокі теми (Єв 5:6, 10, 11; 6:20; 7:11, 15—17).

Зрілих людей. Або «дорослих людей». (Див. коментарі до Еф 4:13; Єв 6:1; пор. 1Кр 2:6 і прим.)

Розум. Або «чуття». Це грецьке слово іноді вживалося в буквальному значенні, коли йшлося про органи чуття, завдяки яким людина може бачити, чути або відчувати смаки. Але тут воно стосується здатності зрілих християн послуговуватися своїм розумом, завдяки якій вони можуть зрозуміти, або відчути, які рішення є мудрими з морального та духовного погляду. (Див. коментар до Флп 1:9, де спільнокореневе грецьке слово перекладене як «повна розважливість».)

Привчили. Тут Павло вживає метафору, пов’язану з тренуванням атлетів. Грецьке слово ґімна́зо буквально означає «вправлятися (як атлет)». (Див. коментар до 1 Тм 4:7.) Так само як атлети мали інтенсивно тренуватися, християни єврейського походження мусили постійно докладати зусиль, щоб загострювати і тренувати своє духовне «чуття». Їм потрібно було досліджувати принципи із натхнених Писань (2Тм 3:16, 17). А потім завдяки застосуванню тих знань вони могли «привчи[ти]» свій розум і стати «зрілими людьми».

Розрізняти добро і зло. Павло наголошує, що християнам єврейського походження потрібно працювати над тим, щоб ставати зрілими (Єв 5:11—13). Належно привчивши свій розум, вони зможуть розпізнавати різні форми обману і прийматимуть рішення, які будуть узгоджуватися з Божими нормами. Завдяки християнській зрілості їм буде легше відрізнити добру поведінку від поганої і правдиві вчення від фальшивих (Рм 16:19; 1Кр 14:20).

Короткий зміст книги Євреїв

Євреїв 5:1

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:2

Індекси

Євреїв 5:3

Паралельні посилання

Євреїв 5:4

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:5

Паралельні посилання

Євреїв 5:6

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:7

Примітки

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:8

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:9

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:10

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:11

Індекси

Євреїв 5:12

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:13

Паралельні посилання

Індекси

Євреїв 5:14

Індекси

Паралельні переклади

Цитата

Інше