БУТТЯ

1 На початку Бог створив небо і землю.+

2 Земля була безформна й пуста*, і темрява огортала поверхню водних глибин*,+ а над поверхнею вод ширяла Божа діюча сила*.+

3 І Бог сказав: «Нехай буде світло». Тоді з’явилося світло.+ 4 Після того Бог побачив, що світло добре, і Бог почав відділяти світло від темряви. 5 Бог назвав світло днем, а темряву ніччю.+ І був вечір, і був ранок — це день перший.

6 Тоді Бог сказав: «Нехай між во́дами буде простір+ і нехай во́ди будуть відділені від вод».+ 7 Далі Бог зробив простір і відділив во́ди, що під простором, від вод, що над простором.+ Так і сталося. 8 Бог назвав простір небом. І був вечір, і був ранок — це день другий.

9 Тоді Бог сказав: «Нехай во́ди, що під небом, зберуться в одне місце і хай з’явиться суша».+ Так і сталося. 10 Бог назвав сушу землею,+ а зібрані во́ди морем.+ І побачив Бог, що це добре.+ 11 Потім Бог сказав: «Нехай на землі виросте трава, а також рослини, що дають насіння, і плодові дерева, які приносять плоди з насінням, за їхніми родами — усе це буде рости на землі». Так і сталося. 12 І на землі почала рости трава, рослини, що дають насіння,+ і дерева, які приносять плоди з насінням, за їхніми родами. І побачив Бог, що це добре. 13 І був вечір, і був ранок — це день третій.

14 Тоді Бог сказав: «Нехай у небесному просторі будуть світила*,+ які відділятимуть день від ночі,+ служитимуть знаками і вказуватимуть на пори року, на дні та роки.+ 15 Ці світила будуть у небесному просторі, щоб освітлювати землю». Так і сталося. 16 Далі Бог зробив два великі світила, а також зірки. Більше світило мало керувати днем,+ а менше — ніччю.+ 17 Бог помістив їх у небесному просторі, щоб вони освітлювали землю, 18 керували днем і ніччю та відділяли світло від темряви.+ І побачив Бог, що це добре. 19 І був вечір, і був ранок — це день четвертий.

20 Далі Бог сказав: «Нехай во́ди закишать живими створіннями*, а над землею в небесному просторі хай літають летючі створіння».+ 21 Тож Бог створив величезні морські створіння і всі живі створіння*, які закишіли у водах,— усі за їхнім родом, а також усі летючі створіння за їхнім родом. І побачив Бог, що це добре. 22 Тоді Бог поблагословив їх, кажучи: «Плодіться, розмножуйтесь і наповнюйте моря́.+ І хай на землі розмножуються летючі створіння». 23 І був вечір, і був ранок — це день п’ятий.

24 І Бог сказав: «Нехай на землі з’являться живі створіння* за їхнім родом: домашні тварини, тварини, що повзають*, і дикі тварини — усі за їхнім родом на землі».+ Так і сталося. 25 Далі Бог створив* на землі диких тварин за їхнім родом, домашніх тварин за їхнім родом та всіх тварин, що повзають, за їхнім родом. І побачив Бог, що це добре.

26 Після того Бог сказав: «Створімо+ людину на наш образ,+ на нашу подобу,+ і нехай вона панує над рибами в морі, над летючими створіннями в небі, над домашніми тваринами і над цілою землею та всіма тваринами, що повзають по землі».+ 27 Далі Бог створив людину за своїм образом, він створив її за образом Божим; як чоловіка і жінку створив їх.+ 28 І Бог поблагословив їх та сказав: «Народжуйте дітей, розмножуйтесь і наповнюйте землю.+ Оволодівайте нею+ і пануйте+ над рибами, що в морі, над летючими створіннями, що в небі, і над усіма живими створіннями, що рухаються по землі».

29 Потім Бог сказав: «Я дав вам усі рослини на землі, які дають насіння, і всі дерева, які приносять плоди з насінням. Усе це буде вам на їжу.+ 30 Також я дав усю зелень на їжу кожній дикій тварині на землі, кожному летючому створінню в небі і всьому, що рухається по землі і що має життя*».+ Так і сталося.

31 Після того Бог побачив, що все зроблене ним — дуже добре.+ І був вечір, і був ранок — це день шостий.

2 Так були завершені небо, земля і все, що на них*.+ 2 До сьомого дня Бог завершив свою працю, а сьомого дня почав відпочивати від усієї праці, яку робив.+ 3 Потім Бог поблагословив сьомий день та проголосив його святим, бо в цей день він почав відпочивати від своєї праці, створивши все, що мав намір зробити.

4 Це розповідь про те, як з’явилось небо і земля в час, коли їх було створено, в день, коли Бог Єгова* зробив землю і небо.+

5 На землі ще не було ні кущів, ні інших рослин, тому що Бог Єгова не посилав на землю дощу і не було людини, яка обробляла б землю. 6 Але із землі підіймався туман і зрошував усю її поверхню.

7 Далі Бог Єгова створив із земного пороху людину+ та вдихнув їй у ніздрі дихання життя+ — і стала людина живим створінням*.+ 8 До того ж Бог Єгова посадив сад в Едемі*,+ на сході, і поселив там людину, яку створив.+ 9 І виростив Бог Єгова із землі всілякі дерева, що були гарні на вигляд і мали добрі* плоди, а також дерево життя+ посередині саду та дерево знання добра і зла.+

10 В Едемі брала початок річка, яка зрошувала цей сад і далі розділялась на чотири річки*. 11 Назва першої — Пішо́н. Вона обтікає цілий край Хавı́ла, де є золото, 12 а золото того краю добре; також там є бделій* і камінь онікс. 13 Назва другої річки — Гіхо́н. Вона обтікає цілий край Куш. 14 Назва третьої річки — Хіддеке́ль*.+ Вона тече на схід від Ассирії.+ А річка четверта — Євфрат.+

15 Бог Єгова поселив людину в Едемському саду, щоб вона обробляла та доглядала його.+ 16 Також Бог Єгова дав людині такий наказ: «Плоди з усіх дерев у саду можеш їсти досхочу,+ 17 але плоди з дерева знання добра і зла не їж, бо якщо з’їси, то в той самий день обов’язково помреш».+

18 Потім Бог Єгова сказав: «Недобре чоловікові бути самому. Створю* йому помічницю, яка б його доповнювала».+ 19 Бог Єгова створив із землі всіляких диких тварин та всілякі летючі створіння, що в небі, і почав приводити їх до чоловіка, щоб побачити, як він назве кожне з них. І яку назву чоловік давав кожному живому створінню*, так воно і називалось.+ 20 Тож чоловік дав назви всім домашнім тваринам, летючим створінням у небі і всім диким тваринам. Але для чоловіка не було помічниці, яка б його доповнювала. 21 Тому Бог Єгова навів на чоловіка глибокий сон і, поки той спав, узяв його ребро і закрив те місце тілом. 22 І з ребра, взятого в чоловіка, Бог Єгова створив* жінку та привів її до чоловіка.+

23 Тоді чоловік сказав:

24 Тому покине чоловік батька і матір та приліпиться до* своєї дружини, і вони стануть одним тілом.+ 25 Чоловік і його дружина були голі,+ але не соромились.

3 А змій+ був найобережнішим* з усіх тварин, яких створив Бог Єгова. І промовив змій до жінки: «Чи Бог дійсно сказав вам їсти плоди не з усіх дерев у саду?»+ 2 На це жінка відповіла змію: «Ми можемо їсти плоди з дерев у саду.+ 3 Тільки про дерево, яке росте посередині саду,+ Бог сказав: “З нього плоди не їжте і навіть не торкайтеся його, інакше ви помрете”». 4 Тоді змій сказав жінці: «Ні, ви не помрете.+ 5 Адже Бог знає, що в той самий день, коли з’їсте плід з того дерева, ваші очі відкриються і ви станете як Бог: ви будете знати, що є добром, а що злом».+

6 Тоді жінка побачила, що плоди з того дерева добрі* і приємні для очей, що вони гарні на вигляд. Тож вона взяла плід і з’їла.+ Потім, коли чоловік був з нею, вона дала плід і йому, і він теж з’їв.+ 7 Після того в них обох відкрилися очі, і вони зрозуміли, що голі. Тому вони позшивали фігові листки і зробили собі пов’язки на стегна.+

8 Пізніше вони почули голос Бога Єгови, який проходжувався садом в ту пору дня, коли віяв легкий вітерець. Чоловік і його дружина сховалися від Бога Єгови між деревами саду. 9 І Бог Єгова кликав чоловіка, кажучи: «Де ти?» 10 Зрештою чоловік відізвався: «Я чув твій голос у саду, але злякався, бо я голий. Тому я і сховався від тебе». 11 Бог запитав: «Хто сказав тобі, що ти голий?+ Чи ти їв плід з дерева, з якого я наказав тобі не їсти?»+ 12 Чоловік відповів: «Це жінка, яку ти мені дав, це вона дала мені плід з дерева, тому я їв». 13 І Бог Єгова запитав жінку: «Що ти зробила?» А жінка відповіла: «Змій обманув мене, тому я їла».+

14 Тоді Бог Єгова сказав до змія:+ «За це ти проклятий серед усіх домашніх тварин і диких тварин. Ти будеш плазувати на череві та їсти порох усі дні свого життя. 15 І я покладу ворожнечу+ між тобою+ і жінкою,+ між потомством* твоїм+ і потомством* її.+ Воно* розчавить* тобі голову,+ а ти пораниш* його в п’яту».+

16 До жінки Бог сказав: «Я зроблю так, що вагітність приноситиме тобі сильний біль* і ти будеш народжувати в муках; ти прагнутимеш бути зі своїм чоловіком, а він пануватиме над тобою».

17 Адаму* ж він сказав: «За те, що ти послухався голосу дружини і з’їв плід з дерева, про яке я наказав:+ “Не їж плодів з нього”,— проклята через тебе земля.+ Усі дні свого життя ти важко працюватимеш на ній, щоб мати їжу*.+ 18 Земля буде родити тобі терни й будяки, і ти їстимеш польові рослини. 19 У поті чола ти здобуватимеш хліб*, аж поки не повернешся в землю, бо з неї ти взятий.+ Бо ти порох і до пороху вернешся».+

20 Після того Адам назвав свою дружину Євою*, тому що вона мала стати матір’ю всіх живих.+ 21 І Бог Єгова зробив для Адама і його дружини довгий одяг зі шкіри, щоб одягти їх.+ 22 Потім Бог Єгова сказав: «Ось людина стала як один із нас: вона знає, що є добром, а що злом.+ Тож, щоб вона не простягнула руки́ і не взяла плоду з дерева життя,+ щоб не з’їла й не жила вічно...» 23 І Бог Єгова вигнав людину з Едемського саду,+ щоб вона обробляла землю, з якої була взята.+ 24 А вигнавши людину, Бог поставив на сході Едемського саду херувимів+ і палаючий меч, який постійно обертався. Так було закрито шлях до дерева життя.

4 Адам мав зі своєю дружиною Євою інтимні стосунки, і вона завагітніла.+ Єва народила Каїна+ і сказала: «Я народила* хлопчика з допомогою Єгови». 2 Згодом вона народила також його брата Авеля.+

Авель став пастухом овець, а Каїн — рільником. 3 Через якийсь час Каїн склав для Єгови приношення з плодів землі. 4 Авель же дав як приношення первістків зі своєї отари+ разом з їхнім жиром. І Єгова поставився до Авеля прихильно та прийняв його приношення,+ 5 а до Каїна не поставився прихильно і його жертву не прийняв. Тоді Каїн сильно розлютився, і лице його стало похмурим*. 6 Тож Єгова сказав Каїну: «Чому ти так розлютився? Чому лице твоє таке похмуре? 7 Якщо почнеш робити добро, хіба я знову не виявлятиму тобі ласку*? Якщо ж ні, то знай, що біля дверей тебе підстерігає гріх і він прагне заволодіти тобою. Але чи ти його переможеш?»

8 Після того Каїн сказав своєму брату Авелю: «Ходімо в поле». І, коли вони були в полі, Каїн накинувся на свого брата і вбив його.+ 9 Через якийсь час Єгова запитав Каїна: «Де твій брат Авель?» — «Не знаю,— відповів той.— Я що, сторож свого брата?» 10 Тоді Бог сказав: «Що ти зробив?! Ось кров твого брата кличе до мене з землі!+ 11 Тепер ти про́клятий: я виганяю тебе з землі, що відкрила свої уста і поглинула кров твого брата, яку ти пролив.+ 12 Тож, коли оброблятимеш землю, вона не даватиме тобі врожаю*. Ти станеш вигнанцем і блукатимеш по землі». 13 Тоді Каїн сказав Єгові: «Таке покарання за мою провину надто важке. 14 Ти проганяєш мене сьогодні з цього краю*, і я зникну з-перед твого лиця. Тепер я стану вигнанцем і буду блукати по землі, і кожен, хто мене зустріне, точно мене вб’є». 15 У відповідь Єгова сказав: «Тоді на людину, яка вб’є Каїна, помста спаде сім разів».

І Єгова дав* для Каїна знак, щоб ніхто не вбив його при зустрічі. 16 Тож Каїн пішов від лиця Єгови та оселився в краю Вигнання*, на схід від Едему.+

17 Після того Каїн мав зі своєю дружиною інтимні стосунки,+ і вона завагітніла та народила Ено́ха. Тоді Каїн почав будувати місто і назвав його на честь свого сина Ено́ха. 18 Згодом в Ено́ха народився Іра́д, в Іра́да — Мегуяї́л, в Мегуяї́ла — Метушаї́л, а в Метушаї́ла — Ламе́х.

19 Ламе́х взяв собі дві дружини. Першу звали А́да, а другу — Цı́лла. 20 А́да народила Ява́ла; від нього походять ті, хто живе в наметах і розводить худобу. 21 Його брата звали Юва́л; від нього походять ті, хто грає на арфі й сопілці*. 22 Цı́лла теж народила сина — Тува́л-Ка́їна; він кував усілякі знаряддя з міді та заліза. Тува́л-Ка́їн мав сестру, яку звали Наа́ма. 23 Згодом Ламе́х склав для своїх дружин А́ди й Цı́лли такі рядки:

25 Адам знову мав інтимні стосунки зі своєю дружиною, і вона народила сина. Єва назвала його Си́фом*+ і сказала: «Бог дав* мені іншого потомка* замість Авеля, якого вбив Каїн».+ 26 У Си́фа також народився син, і він назвав його Ено́шем.+ Саме в той час люди почали кликати ім’я Єгови.

5 Ось книга про життя Адама. У день, коли Бог створив Адама, він створив його на Божу подобу.+ 2 Він створив їх як чоловіка і жінку.+ І в день, коли вони були створені,+ Бог поблагословив їх і дав їм ім’я — Людина*.

3 Адам прожив 130 років, і в нього народився син, якого він назвав Си́фом.+ Він був на подобу Адама, на його образ. 4 Після народження Си́фа Адам прожив 800 років. У нього народилися сини і дочки. 5 Проживши загалом 930 років, Адам помер.+

6 Сиф прожив 105 років, і в нього народився Ено́ш.+ 7 Після народження Ено́ша Сиф прожив 807 років. У нього народилися сини і дочки. 8 Проживши загалом 912 років, Сиф помер.

9 Ено́ш прожив 90 років, і в нього народився Кена́н. 10 Після народження Кена́на Ено́ш прожив 815 років. У нього народилися сини і дочки. 11 Проживши загалом 905 років, Ено́ш помер.

12 Кена́н прожив 70 років, і в нього народився Магалале́ль.+ 13 Після народження Магалале́ля Кена́н прожив 840 років. У нього народилися сини і дочки. 14 Проживши загалом 910 років, Кена́н помер.

15 Магалале́ль прожив 65 років, і в нього народився Яре́д.+ 16 Після народження Яре́да Магалале́ль прожив 830 років. У нього народилися сини і дочки. 17 Проживши загалом 895 років, Магалале́ль помер.

18 Яре́д прожив 162 роки, і в нього народився Ено́х.+ 19 Після народження Ено́ха Яре́д прожив 800 років. У нього народилися сини і дочки. 20 Проживши загалом 962 роки, Яре́д помер.

21 Ено́х прожив 65 років, і в нього народився Метушала́х.+ 22 Після народження Метушала́ха Ено́х ходив з правдивим Богом* 300 років. У нього народилися сини і дочки. 23 Загалом Ено́х прожив 365 років. 24 Ено́х завжди ходив з правдивим Богом.+ Потім Ено́ха не стало, тому що Бог забрав його.+

25 Метушала́х прожив 187 років, і в нього народився Ламе́х.+ 26 Після народження Ламе́ха Метушала́х прожив 782 роки. У нього народилися сини і дочки. 27 Проживши загалом 969 років, Метушала́х помер.

28 Ламе́х прожив 182 роки, і в нього народився син. 29 Ламе́х назвав його Ноєм*,+ кажучи: «Він принесе нам полегшення* від нашого труда, від виснажливої праці на землі, яку Єгова прокляв».+ 30 Після народження Ноя Ламе́х прожив 595 років. У нього народилися сини і дочки. 31 Проживши загалом 777 років, Ламе́х помер.

32 Ной прожив 500 років, і в нього народилися Сим,+ Хам+ і Яфе́т.+

6 Людей на землі ставало дедалі більше, і в них народжувалися дочки. 2 А сини правдивого Бога*+ почали звертати увагу на те, що людські дочки вродливі. Тож вони стали брати собі за дружин, кого хотіли. 3 Після того Єгова сказав: «Мій дух не терпітиме людині повіки,+ бо вона тільки плоть*. Тому їй залишилось 120 років».+

4 У ті дні, а також пізніше на землі були велетні*. Упродовж того часу сини правдивого Бога мали інтимні стосунки з людськими дочками, і ті народжували від них синів, які були силачами і мали славу серед людей давнини.

5 І побачив Єгова, що люди на землі погрузли у злі і що всі нахили думок у їхньому серці постійно лихі.+ 6 Єгова пожалкував*, що створив людей на землі, і засмутився у своєму серці*.+ 7 Тож Єгова сказав: «Я зітру з лиця землі людей, яких створив, а разом з ними домашніх тварин, тварин, що повзають, і летючі створіння, що в небі, бо жалкую, що створив їх». 8 Але Ной знайшов ласку в очах Єгови.

9 Ось історія життя Ноя.

Ной був чоловіком праведним+ і бездоганним серед своїх сучасників*. Він ходив з правдивим Богом.+ 10 У Ноя народилось троє синів: Сим, Хам і Яфе́т.+ 11 Земля ж зіпсувалась в очах правдивого Бога і наповнилась насиллям. 12 І побачив Бог, що земля зіпсувалась;+ всі люди* спотворили свої шляхи на землі.+

13 Тоді Бог сказав Ною: «Я вирішив вигубити все живе, бо через людей земля наповнилась насиллям. Тому я знищу людей і спустошу землю.+ 14 Ти ж зроби собі зі смолистого дерева* ковчег*,+ а в ньому — перегородки. Покрий ковчег смолою*+ зсередини і ззовні. 15 Він має бути 300 ліктів* завдовжки, 50 ліктів завширшки і 30 ліктів заввишки. 16 Зроби в ковчезі вікно для світла*, щоб від верху воно мало 1 лікоть. Ковчег повинен мати перший, другий і третій поверхи, а вхід до ковчега має бути збоку.+

17 Я збираюсь навести на землю потоп+ і знищити з-під неба всі живі створіння*, які мають дихання життя*. І все, що на землі, помре.+ 18 А з тобою я укладаю угоду. Ввійди у ковчег, і нехай з тобою ввійдуть твої сини, твоя дружина і твої невістки.+ 19 Також візьми у ковчег по двоє — самця і самицю+ — з усіляких живих створінь,+ щоб вони врятувались разом з тобою. 20 Це мають бути летючі створіння за їхнім родом, домашні тварини за їхнім родом, усі створіння, що повзають, за їхнім родом — усі по двоє ввійдуть з тобою, щоб вони врятувались.+ 21 Крім того, збери всіляку їжу+ і візьми з собою, щоб і ти, і тварини мали що їсти».

22 І зробив Ной усе, як наказав йому Бог. Саме так він і зробив.+

7 Після того Єгова сказав Ною: «Увійди з усіма своїми домашніми в ковчег, бо я побачив, що ти праведний серед цього покоління.+ 2 Візьми з собою по семеро з кожного роду чистих тварин*,+ самців і самиць, а з кожного роду нечистих тварин — лише по двоє, самця і самицю. 3 Також з летючих створінь, що в небі, візьми по семеро*, самців і самиць, щоб їхнє потомство жило по всій землі.+ 4 Бо вже через сім днів я пошлю на землю дощ,+ і він падатиме 40 днів та 40 ночей.+ Я зітру з лиця землі все живе, що створив».+ 5 І зробив Ной усе, як наказав Єгова.

6 Ною було 600 років, коли на землі почався потоп.+ 7 Перед потопом Ной ввійшов у ковчег, а з ним — його сини, його дружина і його невістки.+ 8 З усіляких чистих і нечистих тварин, летючих створінь і зі всього, що рухається по землі,+ 9 до Ноя в ковчег увійшли парами самці і самиці, як Бог і наказав Ною. 10 А через сім днів на землі почався потоп.

11 Сімнадцятого дня другого місяця, на 600-му році Ноєвого життя, відкрились усі джерела величезних водних глибин та небесні отвори,+ 12 і дощ лив на землю 40 днів та 40 ночей. 13 Того дня в ковчег увійшов Ной, його сини — Сим, Хам і Яфе́т,+ а також його дружина і три невістки.+ 14 З ними увійшли всілякі дикі тварини за їхнім родом, всілякі домашні тварини за їхнім родом, всілякі створіння, що повзають по землі, за їхнім родом і всілякі летючі створіння за їхнім родом, всілякі птахи, всілякі крилаті створіння. 15 Вони заходили до Ноя в ковчег пара за парою — всілякі живі створіння, які мали дихання життя*. 16 Тож, як Бог і наказав Ною, в ковчег увійшли самці і самиці з усіляких живих створінь. Після того Єгова зачинив за Ноєм двері.

17 І потоп не припинявся* на землі 40 днів. Вода постійно прибувала та зрештою понесла ковчег, і він плавав високо над поверхнею землі. 18 Води було дуже багато, і вона піднімалась над землею дедалі вище, ковчег же тримався на поверхні води. 19 І води стало так багато, що вона покрила всі високі гори, які тільки були під небом.+ 20 Вода піднялась над горами на 15 ліктів*.

21 Отже, на землі померли всі живі створіння*:+ і летючі створіння, і домашні тварини, і дикі тварини, і дрібні створіння, якими кишіла земля, і всі люди.+ 22 На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання життя*.+ 23 Тож Бог* стер з лиця землі все живе: і людей, і тварин, і створіння, що повзають, і летючі створіння, що в небі; всі були стерті з лиця землі.+ Врятувався лише Ной і ті, хто був з ним у ковчезі.+ 24 І вода не убувала з землі 150 днів.+

8 Але Бог звернув увагу* на Ноя та на всіх диких і домашніх тварин, що були з ним у ковчезі.+ Бог навів на землю вітер — і вода почала спадати. 2 Джерела водних глибин та небесні отвори закрилися, і дощ припинився*.+ 3 Тоді вода на землі почала потроху спадати, і через 150 днів її стало значно менше. 4 Сімнадцятого дня сьомого місяця ковчег зупинився на горах Арара́т. 5 Вода і далі спадала аж до 10-го місяця, а першого дня 10-го місяця з’явились вершини гір.+

6 Через 40 днів Ной відчинив вікно,+ яке зробив у ковчезі, 7 і випустив крука. Він літав, час від часу повертаючись, аж поки земля не висохла.

8 Потім Ной випустив голуба, щоб побачити, чи вода зійшла з поверхні землі. 9 Але голуб, не знайшовши куди сісти*, повернувся до нього в ковчег, бо на всій поверхні землі ще була вода.+ Тоді Ной простягнув руку та взяв його всередину. 10 Ной почекав ще сім днів і знову випустив голуба з ковчега. 11 Голуб повернувся до нього під вечір і в дзьобі тримав свіжий оливковий листочок! Побачивши це, Ной зрозумів, що вода спала.+ 12 Він почекав ще сім днів і знову випустив голуба, але цього разу голуб не повернувся.

13 Коли настав перший день першого місяця 601-го року,+ вода вже зійшла з поверхні землі. Тоді Ной зняв покриття ковчега і побачив, що земля довкола підсихає. 14 А 27-го дня другого місяця земля висохла повністю.

15 Тоді Бог сказав Ною: 16 «Вийди з ковчега ти, твоя дружина, сини і невістки.+ 17 Виведи з ковчега всі живі створіння:+ летючі створіння, тварин та всіх тварин, що повзають по землі, щоб вони наповнювали землю*, плодились і розмножувались на землі».+

18 Тож Ной, його сини,+ дружина та невістки вийшли з ковчега. 19 І всі живі створіння, всі тварини, що повзають, всі летючі створіння, все, що рухається по землі, вийшли з ковчега по своїх родах.+ 20 Після того Ной збудував жертовник+ для Єгови і з усіх чистих тварин і чистих летючих створінь+ узяв кількох та приніс їх як цілопалення на жертовнику.+ 21 Єгова відчув приємні* пахощі, і сказав Єгова у своєму серці: «Я більше ніколи не прокляну землю+ через людину, бо людське серце ще з юності схильне до зла.+ Я більше ніколи не знищу всього живого, як я це зробив.+ 22 Відтепер на землі ніколи не припиниться сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч».+

9 Бог поблагословив Ноя та його синів, кажучи: «Народжуйте дітей, розмножуйтесь і наповнюйте землю.+ 2 Всі живі створіння на землі, всі летючі створіння в небі, все, що рухається по землі, та всі риби в морі будуть мати страх перед вами і лякатимуться вас; тепер вони віддані у ваші руки*.+ 3 Я даю вам на їжу всіх живих тварин,+ так само як дав колись зелені рослини.+ 4 Не їжте лише м’яса з кров’ю,+ яка є його життям*.+ 5 Крім того, я притягатиму до відповідальності за вашу кров, ваше життя*. Кожне живе створіння я притягатиму до відповідальності, кожну людину — за життя її брата.+ 6 Якщо хтось проллє кров людини, то і його кров буде пролита іншою людиною,+ адже Бог створив людину на свій образ.+ 7 Ви ж народжуйте дітей і розмножуйтесь, наповнюйте землю і ставайте численними».+

8 Після того Бог сказав Ною та його синам: 9 «Я укладаю угоду з вами,+ вашим потомством 10 і з кожним живим створінням*, що з вами: з птахами, тваринами й усіма живими створіннями, які з вами, з усіма, що вийшли з ковчега,— з усіма живими створіннями на землі.+ 11 Отже, я укладаю з вами угоду: потоп більше ніколи не знищить усього живого* і більше ніколи потоп не зруйнує землі».+

12 Потім Бог додав: «Ось знак моєї угоди з вами та з кожним живим створінням*, що з вами. Це угода для всіх майбутніх поколінь. 13 Я даю свою веселку в хмарі, і вона буде знаком угоди між мною і землею. 14 Коли я посилатиму на землю хмари, обов’язково з’являтиметься веселка. 15 І я неодмінно буду згадувати угоду, яку уклав з вами та всіляким живим створінням*, і потоп більше ніколи не знищить усього живого.+ 16 Коли у хмарі з’явиться веселка, я обов’язково побачу її та згадаю про вічну угоду між мною і всіляким живим створінням* на землі».

17 І Бог знову сказав Ною: «Це знак угоди, яку я укладаю з усім живим на землі».+

18 Разом з Ноєм з ковчега вийшли його сини — Сим, Хам і Яфе́т.+ Згодом у Ха́ма народився Ханаа́н.+ 19 Тож у Ноя було три сини; від них походять всі люди, які зрештою заселили землю.+

20 Ной став рільником і насадив виноградник. 21 Одного разу, випивши вина, він сп’янів і роздягнувся догола у своєму наметі. 22 А Хам, батько Ханаа́на, побачив наготу свого батька і, вийшовши, розказав про це своїм двом братам. 23 Тоді Сим і Яфе́т взяли на плечі одяг і, обернувшись спинами, ввійшли у намет та прикрили наготу батька. Вони не бачили його наготи, бо відвернули свої обличчя.

24 Коли ж Ной, витверезившись, прокинувся і дізнався, що́ зробив його наймолодший син, 25 то сказав:

«Нехай буде про́клятий Ханаа́н!+

Хай він стане найменшим рабом для своїх братів».+

26 А потім він додав:

«Хай лине хвала Єгові, Си́мовому Богу!

Ханаа́н же нехай стане рабом Си́ма*.+

Ханаа́н же нехай стане рабом і йому».

28 Після потопу Ной прожив ще 350 років.+ 29 Тож, проживши загалом 950 років, Ной помер.

10 Ось історія життя Ноєвих синів — Си́ма,+ Ха́ма і Яфе́та.

Після потопу в них народилися сини.+ 2 Сини Яфе́та: Гоме́р,+ Маго́г,+ Мада́й, Ява́н, Тува́л,+ Меше́х+ і Тіра́с.+

3 Сини Гоме́ра: Ашкена́з,+ Ріфа́т і Тога́рма.+

4 Сини Ява́на: Елı́ша,+ Таршı́ш,+ Кіттı́м+ і Доданı́м.

5 Від них походять жителі островів, які розселились по своїх землях,— всі відповідно до того, якою мовою розмовляли, з якої родини походили і до якого народу належали.

6 Сини Ха́ма: Куш, Міцраї́м,+ Пут+ і Ханаа́н.+

7 Сини Ку́ша: Се́ва,+ Хавı́ла, Са́вта, Раа́ма+ і Савте́ха.

Сини Раа́ми: Ше́ва і Деда́н.

8 В Ку́ша народився Нı́мрод, який став першим силачем на землі. 9 Він був сильним мисливцем, який противився Єгові, тому й говорять: «Як Нı́мрод, сильний мисливець, який противився Єгові». 10 Початком* його царства були Вавилон,+ Ере́х,+ Акка́д і Ка́лне, що в краю Шина́р.+ 11 З того краю він пішов до Ассирії+ і збудував Ніне́вію,+ Рехово́т-Ір, Кала́х 12 і Ресе́н, що між Ніне́вією та Кала́хом; це велике місто*.

13 У Міцраї́ма народились Лудı́м,+ Анамı́м, Легавı́м, Нафтугı́м,+ 14 Патрусı́м,+ Каслухı́м (від нього походять філісти́мляни)+ та Кафторı́м*.+

15 У Ханаа́на народились Сидо́н,+ який був первістком, і Хет.+ 16 Від Ханаа́на також походять євусея́ни,+ аморея́ни,+ гіргашея́ни, 17 хіввея́ни,+ аркія́ни, сінея́ни, 18 арвадя́ни,+ цемаритя́ни і хаматя́ни.+ Згодом ханаа́нські родини розпорошились; 19 територія ханаа́нців простягалась від Сидо́на до Гера́ру,+ що біля Га́зи,+ до Содома, Гоморри,+ А́дми та Цевої́ма,+ що біля Ла́ші. 20 Це нащадки Ха́ма відповідно до того, з якої родини вони походили, якою мовою розмовляли, в яких землях жили і до якого народу належали.

21 Діти народились також у Си́ма — він був прабатьком усіх Еве́рових+ синів і братом Яфе́та, найстаршого серед своїх братів*. 22 Сини Си́ма: Ела́м,+ Ашшу́р,+ Арпахша́д,+ Луд і Ара́м.+

23 Сини Ара́ма: Уц, Хул, Гете́р і Маш.

24 В Арпахша́да народився Шела́х,+ а в Шела́ха — Еве́р.

25 Еве́р мав двох синів. Ім’я одного — Пеле́г*,+ бо за його життя земля* поділилась, а другого — Йокта́н.+

26 У Йокта́на народились Алмода́д, Шеле́ф, Хацармаве́т, Єра́х,+ 27 Гадора́м, Уза́л, Ди́кла, 28 Ова́л, Авімаї́л, Ше́ва, 29 Офı́р,+ Хавı́ла і Йова́в; це сини Йокта́на.

30 А край, де вони жили, простягався від Ме́ші до Сефа́ра, гористої місцевості на Сході.

31 Це нащадки Си́ма відповідно до того, з якої родини вони походили, якою мовою розмовляли, в яких землях жили і до якого народу належали.+

32 Це родини Ноєвих синів відповідно до того, яке в них походження і до якого народу вони належали. З цих родин утворились народи, які заселили землю після потопу.+

11 Уся земля розмовляла однією мовою і використовувала ті самі слова. 2 Якось люди вирушили на схід та дорогою натрапили на долину в краю Шина́р+ і там оселились. 3 Вони сказали одні одним: «Наробімо цегли й випалімо її у вогні». Тож люди використовували цеглу замість каміння і смолу* замість розчину. 4 Вони сказали: «Побудуймо собі місто й вежу, яка б сягала до неба. Так ми прославимо своє ім’я і не розпорошимось по цілій землі».+

5 Тоді Єгова спустився, щоб подивитися на місто й вежу, що їх почали будувати люди. 6 Після того Єгова сказав: «Усі вони — один народ, який розмовляє однією мовою,+ і ось що вони почали робити. З усього, що вони задумають зробити, для них не буде нічого неможливого. 7 Спустімося+ й змішаймо їхню мову, щоб вони не розуміли одне одного». 8 Тож Єгова розпорошив людей по цілій землі,+ і вони зрештою перестали будувати місто. 9 Тому це місто отримало назву Вавилон*,+ бо там Єгова змішав мову всієї землі, і звідти Єгова розпорошив їх по цілій земній поверхні.

10 Ось історія життя Си́ма.+

Си́му було 100 років, коли в нього народився Арпахша́д;+ це сталося через два роки після потопу. 11 Після народження Арпахша́да Сим прожив 500 років. У нього народилися сини і дочки.+

12 Арпахша́д прожив 35 років, і в нього народився Шела́х.+ 13 Після народження Шела́ха Арпахша́д прожив 403 роки. У нього народилися сини і дочки.

14 Шела́х прожив 30 років, і в нього народився Еве́р.+ 15 Після народження Еве́ра Шела́х прожив 403 роки. У нього народилися сини і дочки.

16 Еве́р прожив 34 роки, і в нього народився Пеле́г.+ 17 Після народження Пеле́га Еве́р прожив 430 років. У нього народилися сини і дочки.

18 Пеле́г прожив 30 років, і в нього народився Ре́у.+ 19 Після народження Ре́у Пеле́г прожив 209 років. У нього народилися сини і дочки.

20 Ре́у прожив 32 роки, і в нього народився Серу́г. 21 Після народження Серу́га Ре́у прожив 207 років. У нього народилися сини і дочки.

22 Серу́г прожив 30 років, і в нього народився Нахо́р. 23 Після народження Нахо́ра Серу́г прожив 200 років. У нього народилися сини і дочки.

24 Нахо́р прожив 29 років, і в нього народився Тера́х.+ 25 Після народження Тера́ха Нахо́р прожив 119 років. У нього народилися сини і дочки.

26 Тера́х прожив 70 років, і в нього народились Аврам,+ Нахо́р+ і Хара́н.

27 Ось історія життя Тера́ха.

У Тера́ха народились Аврам, Нахо́р і Хара́н. У Хара́на народився Лот.+ 28 Хара́н помер в краю свого народження, в У́рі+ халде́йському,+ ще за життя свого батька Тера́ха. 29 Аврам і Нахо́р взяли собі дружин. Аврамову дружину звали Сара,+ а Нахо́рову — Мı́лка;+ вона була дочкою Хара́на, який, крім неї, мав ще одну дочку, Ї́ску. 30 А Сара була неплідна+ і не мала дитини.

31 Згодом Тера́х взяв свого сина Аврама, свого внука Ло́та+ — Хара́нового сина — та невістку Сару, дружину свого сина Аврама, і, покинувши з ними Ур халде́йський, пішов до ханаа́нського краю.+ Через якийсь час вони прийшли в Хара́н+ і там оселились. 32 Тера́х помер у Хара́ні, проживши 205 років.

12 І Єгова сказав Авраму: «Покинь свій край, своїх рідних та дім свого батька і йди до краю, який я тобі покажу.+ 2 Я зроблю тебе великим народом, я поблагословлю тебе та звеличу твоє ім’я, і ти станеш благословенням для інших.+ 3 Я поблагословлю тих, хто благословлятиме тебе, і прокляну тих, хто тебе проклинатиме.+ І через тебе всі народи землі неодмінно отримають* благословення».+

4 Тож за наказом Єгови Аврам покинув Хара́н,+ і Лот пішов з ним. На той час Авраму було 75 років. 5 Він взяв свою дружину Сару,+ племінника Ло́та,+ всіх людей*, яких набув у Хара́ні, а також усе майно, яке вони нажили,+ і вирушив до ханаа́нського краю.+ Прибувши в ханаа́нський край, 6 Авра́м пройшов тим краєм і дістався до місця Сихе́м,+ що поблизу великих дерев Море́;+ в той час у краю жили ханаа́нці. 7 Тоді Єгова з’явився Авраму і сказав: «Я дам цей край твоєму потомству*».+ І Аврам побудував там жертовник для Єгови, який йому з’явився. 8 Пізніше він вирушив у гористу місцевість, що на схід від Бете́ля,+ і розбив намет між Бете́лем та А́єм+ (Бете́ль був на захід від нього, Ай — на схід). Там він теж збудував для Єгови жертовник+ і став кликати ім’я Єгови.+ 9 Після того Аврам зібрався і вирушив у напрямку до Неге́ву,+ стаючи табором в різних місцях.

10 Коли ж у краю настав голод, Аврам вирушив до Єгипту, щоб якийсь час пожити там*,+ бо голод був дуже сильний.+ 11 Підійшовши до Єгипту, Аврам сказав своїй дружині Сарі: «Будь ласка, послухай мене: ти така вродлива жінка!+ 12 Єгиптяни обов’язково звернуть на тебе увагу і скажуть: “Це його дружина”. Тоді вони вб’ють мене, а тебе залишать живою. 13 Тож, будь ласка, скажи, що ти моя сестра, аби я не постраждав. Так ти врятуєш моє життя*».+

14 Як тільки Аврам прийшов у Єгипет, єгиптяни помітили, що Сара дуже вродлива. 15 Князі фараона теж звернули на неї увагу і почали вихваляти її перед ним. Тому Сару забрали у фараонів дім. 16 Завдяки їй фараон добре ставився до Аврама і подарував йому овець, биків, ослів, ослиць, верблюдів, а також слуг і служниць.+ 17 Тоді Єгова навів на фараона та його дім великі кари через Сару, Аврамову дружину.+ 18 І фараон покликав Аврама та сказав: «Що ж ти наробив? Чому не сказав, що вона твоя дружина? 19 Чому сказав: “Вона моя сестра”?+ Я ж мало не взяв її за дружину! А тепер забирай її і йди!» 20 Тож фараон наказав своїм слугам відіслати Аврама та його дружину з усім, що той мав.+

13 Після того Аврам взяв усе, що в нього було, і разом зі своєю дружиною та Ло́том вирушив з Єгипту до Неге́ву.+ 2 Аврам мав дуже багато худоби, срібла й золота.+ 3 Ідучи дорогою з Неге́ву до Бете́ля, він у різних місцях ставав табором, аж поки не дійшов до місця між Бете́лем та А́єм,+ де колись розбив намет, 4 до місця, де раніше поставив жертовник. Там Аврам покликав ім’я Єгови.

5 Лот, який ходив з Аврамом, також мав овець, велику худобу і намети. 6 Вони обоє мали стільки майна, що їм не вистачало місця в тій землі, і вони вже не могли жити разом. 7 Тож пастухи Аврамової худоби і пастухи Ло́тової худоби почали сваритися між собою. (У той час край населяли ханаа́нці та періззея́ни.)+ 8 Тоді Аврам сказав Ло́ту:+ «Прошу тебе, хай не буде сварки між мною і тобою, між моїми пастухами і твоїми, адже ми брати. 9 Хіба ж не весь цей край перед тобою? Будь ласка, відділися від мене. Якщо ти підеш ліворуч, я піду праворуч, а якщо ти підеш праворуч, я піду ліворуч». 10 І Лот, звівши очі, побачив усю Йорданську округу*+ до Цоа́ра.+ Вона добре зрошувалась і була як сад Єгови,+ як єгипетський край. (Це було перед тим, як Єгова зруйнував Содом і Гоморру.) 11 Тоді Лот вибрав усю Йорданську округу і вирушив зі своїм табором на схід. Тож вони відділились один від одного. 12 Аврам жив у ханаа́нському краю, а Лот — поряд з містами в Йорданській окрузі.+ Зрештою Лот розбив намет біля Содома. 13 А мешканці Содома були злі і сильно грішили проти Єгови.+

14 Після того як Лот відділився, Єгова сказав Авраму: «Підведи, будь ласка, очі та подивися з місця, де ти стоїш, на північ, на південь, на схід і на захід, 15 бо всю землю, яку ти бачиш, я дам тобі й твоєму потомству* у володіння на віки.+ 16 Я зроблю твоє потомство* таким численним, як порошинки на землі. І якби можна було порахувати порошинки, то можна було б порахувати твоє потомство*.+ 17 Тож збирайся та перейди весь край вздовж і впоперек, бо я дам його тобі». 18 Отже, Аврам і далі жив у наметах. Через деякий час він прийшов та оселився біля великих дерев у Мамре́,+ що в Хевро́ні,+ і там збудував жертовник для Єгови.+

14 Тими днями Амрафе́ль, цар Шина́ру,+ Аріо́х, цар Елласа́ру, Кедорлаоме́р,+ цар Ела́му,+ і Тіда́л, цар Гої́му, 2 пішли воювати з Бе́рою, царем Содома,+ Бı́ршею, царем Гоморри,+ Шіна́вом, царем А́дми, Шемеве́ром, царем Цевої́ма,+ та царем Бе́ли, тобто Цоа́ра. 3 Їхні війська об’єднались у долині Сіддı́м,+ де тепер Солоне море*.+

4 Вони служили Кедорлаоме́ру 12 років, а на 13-й збунтувались. 5 Тож 14-го року Кедорлаоме́р і царі, які були з ним, прийшли і розбили рефаї́мів в Аштеро́т-Карнаї́мі, зузı́мів у Ха́мі, емı́мів+ у Ша́ве-Кір’ятаї́мі 6 і хоря́н+ у їхній гористій місцевості Сеї́р+ аж до Ель-Пара́ну, що біля пустелі. 7 Після того вони повернули й пішли в Ен-Мішпа́т, тобто Каде́ш,+ і захопили всю землю амаликітя́н+ та завдали поразки аморея́нам,+ які жили в Хацацо́н-Тама́рі.+

8 Тоді цар Содома, цар Гоморри, цар А́дми, цар Цевої́ма та цар Бе́ли, тобто Цоа́ра, вийшли в долину Сіддı́м і вишикувалися в бойовому порядку 9 проти Кедорлаоме́ра, царя Ела́му, Тіда́ла, царя Гої́му, Амрафе́ля, царя Шина́ру, та Аріо́ха, царя Елласа́ру+ — чотири царі проти п’ятьох. 10 У долині Сіддı́м було багато ям зі смолою, і царі Содома та Гоморри, втікаючи, попадали в них. А ті, хто врятувався, втекли в гори. 11 Тож переможці позабирали все майно з Содома і Гоморри та їжу, яка там була, і пішли.+ 12 Також вони взяли з собою Аврамового племінника Ло́та, який жив у Содомі,+ і все його майно та пішли далі.

13 А один чоловік, який врятувався, прийшов до єврея Аврама і все йому розказав. Аврам тоді жив* біля великих дерев аморея́нина Мамре́,+ котрий мав ще двох братів — Ешко́ла і Ане́ра;+ вони були Аврамовими союзниками. 14 Коли Аврам почув, що його родича*+ взяли в полон, то зібрав 318 вправних чоловіків — слуг, які народились у його домі,— і погнався за ворогом до Да́на.+ 15 Вночі, розділивши своє військо, він напав на ворогів і розбив їх. Аврам переслідував їх аж до Хо́ви, що на північ від Дамаска. 16 Він відібрав у ворогів усе награбоване майно, визволив свого родича Ло́та з його майном і звільнив жінок та інших людей.

17 Після того як Аврам повернувся, завдавши поразки Кедорлаоме́ру та царям, що були з ним, цар Содома вийшов йому назустріч у долину Ша́ве, тобто Царську долину.+ 18 А Мелхиседе́к,+ цар Сали́ма,+ священик Всевишнього Бога,+ виніс йому хліб і вино.

19 Мелхиседе́к поблагословив його, кажучи:

І Аврам дав Мелхиседе́ку десяту частину всього, що мав.+

21 Потім цар Содома сказав Авраму: «Поверни мені тільки людей*, а все майно залиш собі». 22 Та Аврам відповів царю Содома: «Я піднімаю руку і клянусь Всевишньому Богу Єгові, Творцю неба і землі, 23 що не візьму від тебе нічого — навіть нитки чи ремінця сандалії, щоб ти часом не сказав: “Аврам збагатився завдяки мені”. 24 З того, що належить тобі, я не візьму нічого, тільки харчі, які з’їли юнаки. Крім того, нехай візьмуть свою частку чоловіки, які ходили зі мною,— Ане́р, Ешко́л і Мамре́».+

15 Після того Єгова промовив до Аврама у видінні: «Авраме, не бійся.+ Я — твій щит.+ Твоя нагорода буде дуже велика».+ 2 Аврам відповів: «Всевладний Господи Єгово! Що ти даси мені? Я ж бездітний, і мій дім успадкує Еліезе́р,+ чоловік з Дамаска». 3 Потім він продовжив: «Ти не дав мені потомства*,+ і моїм спадкоємцем стане один* з домочадців». 4 Єгова ж сказав у відповідь: «Твоїм спадкоємцем буде не цей чоловік, а син, який народиться в тебе*».+

5 Потім він вивів Аврама з намету і сказав: «Подивись, будь ласка, на небо і порахуй зірки, якщо тільки зможеш,— а тоді додав: — Таким численним буде твоє потомство*».+ 6 Аврам повірив Єгові,+ і Бог зарахував* йому це як праведність.+ 7 Після того Бог сказав: «Я — Єгова, який вивів тебе з У́ра халде́йського, щоб дати тобі цей край у володіння».+ 8 Аврам же запитав: «Всевладний Господи Єгово, як мені переконатись, що я заволодію цим краєм?» 9 На це Бог відповів: «Вибери для мене трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, горлицю і молодого голуба». 10 Тож Аврам узяв їх, розрубав навпіл і поклав половинки одну навпроти одної*, а птахів не розрізав. 11 І до мертвих тварин почали злітатися хижі птахи, але Аврам їх відганяв.

12 Перед самим заходом сонця Аврам поринув у глибокий сон, і уві сні його огорнула страшна темрява. 13 Тоді Бог сказав Авраму: «Знай, що твої потомки* стануть чужинцями в краю, який їм не належатиме, і тамтешній народ буде їх поневолювати й утискати 400 років.+ 14 Але над народом, якому вони служитимуть, я здійсню суд,+ і після цього вони вийдуть з того краю, взявши з собою багато майна.+ 15 Ти ж помреш у мирі, доживши до глибокої старості, і будеш похований зі своїми прабатьками.+ 16 А четверте покоління твоїх нащадків повернеться сюди,+ бо міра гріха аморея́н ще не повна».+

17 Коли сонце зайшло і спала густа темрява, то з’явилася піч, що диміла, а між половинками тварин пройшов вогняний смолоскип. 18 Того дня Єгова уклав з Аврамом угоду,+ кажучи: «Твоєму потомству* я дам цей край+ — від єгипетської ріки до великої ріки, ріки Євфрат:+ 19 край кенея́н,+ кеніззея́н, кадмонея́н, 20 хетя́н,+ періззея́н,+ рефаї́мів,+ 21 аморея́н, ханаа́нців, гіргашея́н та євусея́н».+

16 А Сара, Аврамова дружина, була бездітною.+ Вона мала служницю-єгиптянку, яку звали Ага́р.+ 2 Тож Сара сказала Авраму: «Будь ласка, послухай мене: Єгова не дав мені дітей, тому візьми мою служницю і проведи з нею ніч. Може, завдяки їй я матиму дітей».+ І Аврам послухався Сари. 3 Тоді Аврамова дружина Сара взяла свою служницю-єгиптянку Ага́р і дала її за дружину Авраму, своєму чоловікові. Це сталося після 10 років Аврамового перебування в ханаа́нському краю. 4 Аврам мав інтимні стосунки з Ага́р, і та завагітніла. Коли ж вона зрозуміла, що вагітна, то почала зневажати свою господиню.

5 Тоді Сара сказала Авраму: «Ти винен у тому, що я скривджена. Я дала свою служницю у твої руки*, а вона, зрозумівши, що вагітна, почала мене зневажати. Нехай Єгова розсудить нас з тобою». 6 У відповідь Аврам сказав Сарі: «Слухай, твоя служниця в твоєму розпорядженні. Роби з нею, що хочеш». Тож Сара почала принижувати Ага́р, і та зрештою втекла від неї.

7 Пізніше ангел Єгови зустрів її біля джерела в пустелі, на шляху до Шу́ру.+ 8 Він запитав: «Ага́р, Сарина служнице, звідки ти прийшла і куди йдеш?» — «Я втікаю від своєї господині Сари»,— відповіла вона. 9 На це ангел Єгови сказав: «Повертайся до своєї господині і впокорися перед нею». 10 Потім ангел Єгови додав: «Я розмножу твоє потомство*, і воно стане таким численним, що його неможливо буде порахувати».+ 11 Також ангел Єгови сказав: «Ти вагітна і народиш сина, якого назвеш Ізмаї́лом*, бо Єгова почув про твою кривду. 12 Син твій стане як дикий осел*. Його рука буде проти всіх, а рука всіх — проти нього, і він житиме навпроти своїх братів*».

13 Після того Ага́р покликала ім’я Єгови, який промовляв до неї, і сказала: «Ти Бог, який бачить усе*!+ — а тоді додала: — Невже я бачила того, хто бачить мене?!» 14 Тому цей колодязь назвали Бее́р-Лаха́й-Ро́ї* (він стоїть між Каде́шем та Бере́дом). 15 Через якийсь час Ага́р народила Авраму сина, і Аврам дав йому ім’я Ізмаї́л.+ 16 Коли Ага́р народила Ізмаї́ла, Авраму було 86 років.

17 Коли Авраму було 99 років, йому з’явився Єгова й сказав: «Я — Бог Всемогутній. Служи мені* і будь бездоганним. 2 Я виконаю свою угоду з тобою+ і дам тобі дуже багато нащадків».+

3 Почувши це, Аврам упав ниць, і Бог продовжив: 4 «Я уклав з тобою угоду,+ і ти неодмінно станеш батьком багатьох народів.+ 5 Тебе вже не називатимуть Аврамом*; відтепер твоє ім’я буде Авраам*, бо я зроблю тебе батьком багатьох народів. 6 Я дам тобі дуже багато нащадків, так що з тебе вийдуть народи, і з твоїх нащадків вийдуть царі.+

7 Я виконаю свою угоду, вічну угоду, укладену з тобою+ і твоїм потомством*, майбутніми поколіннями твоїх нащадків, щоб бути твоїм Богом і Богом твого потомства*. 8 А землю, на якій ти жив як чужинець,— цілий ханаа́нський край — я дам тобі й твоєму потомству*+ у володіння на віки і буду їхнім Богом».+

9 Далі Бог сказав Аврааму: «Ти і все твоє потомство*, майбутні покоління твоїх нащадків, повинні дотримуватися моєї угоди. 10 Ось угода між мною і тобою, якої маєш дотримуватись ти і твоє потомство*: кожен чоловік* серед вас мусить бути обрізаний.+ 11 У вас буде обрізана крайня плоть, і це стане знаком угоди між мною і вами.+ 12 Кожен хлопчик, якому сповниться вісім днів,— кожен, хто народиться у твоєму домі, і кожен, хто куплений у чужинця й не належить до твого потомства*,— буде обрізаний;+ так робитимете з покоління в покоління. 13 Кожен чоловік, народжений у твоєму домі чи куплений тобою, має бути обрізаний.+ Цей знак на вашому тілі буде доказом моєї угоди, укладеної на віки. 14 Якщо ж в якогось чоловіка не буде обрізана крайня плоть, то він* буде знищений з-посеред народу. Він порушив мою угоду».

15 Потім Бог сказав Аврааму: «А свою дружину ти більше не називатимеш Сарою*,+ бо відтепер її ім’я буде Сарра*. 16 Я поблагословлю її: вона народить тобі сина+ і стане матір’ю багатьох народів та царів». 17 І Авраам упав ниць, засміявся та сказав у своєму серці:+ «Хіба у 100-літнього може бути дитина? Хіба Сарра в 90 років зможе народити?»+

18 Тож Авраам сказав правдивому Богу: «Нехай Ізмаї́л отримає твоє благословення!»+ 19 Тоді Бог сказав: «Твоя дружина Сарра обов’язково народить тобі сина, і ти назвеш його Іса́ком*.+ Я укладу вічну угоду з ним та з його потомством*.+ 20 Я також почув твоє прохання про Ізмаї́ла. Я поблагословлю та розмножу його і дам йому дуже багато нащадків. Від нього вийдуть 12 провідників, і я зроблю його батьком великого народу.+ 21 Але угоду я укладу з Ісаком,+ якого Сарра народить тобі через рік у цей самий час».+

22 Коли Бог закінчив говорити з Авраамом, то пішов від нього. 23 Після того Авраам взяв свого сина Ізмаї́ла, всіх чоловіків, народжених у його домі, і всіх чоловіків, яких купив,— усіх чоловіків свого дому — і в той же день обрізав їхню крайню плоть, як Бог і сказав.+ 24 Аврааму було 99 років, коли йому обрізали крайню плоть.+ 25 А його сину Ізмаї́лу було 13 років, коли йому обрізали крайню плоть.+ 26 У той же день були обрізані і Авраам, і його син Ізмаї́л. 27 З Авраамом були обрізані також усі чоловіки його дому — кожен, народжений у його домі, і кожен, куплений у чужинця.

18 Після того Єгова+ з’явився Аврааму біля великих дерев у Мамре́,+ коли той сидів при вході в намет у найспекотніший час дня. 2 Звівши очі, Авраам побачив, що неподалік стоять троє чоловіків.+ Тож він відразу побіг їм назустріч, вклонився до землі 3 і сказав: «Єгово, якщо я знайшов ласку у твоїх очах, будь ласка, не проходь повз свого слугу. 4 Дозвольте принести трохи води і помити вам ноги,+ а потім відпочиньте під деревом. 5 Якщо ви вже прийшли до вашого слуги, то я принесу трохи хліба, і ви підкріпитесь*, а після того підете собі далі». На це вони відповіли: «Добре, зроби, як ти кажеш».

6 І Авраам поспішив до Сарри в намет і сказав: «Швидко візьми три міри* найліпшого борошна, заміси тісто та спечи хліб». 7 Потім Авраам побіг, вибрав зі стада добре теля і дав слузі, і той швиденько приготував його. 8 Після того він взяв масло, молоко та приготоване теля і поставив усе це перед ними. Сам же він, поки вони їли, стояв поряд під деревом.+

9 Потім вони запитали його: «Де твоя дружина Сарра?»+ — «У наметі»,— відповів Авраам. 10 І один з тих чоловіків сказав: «Я обов’язково повернуся наступного року в цей самий час, і твоя дружина Сарра матиме сина».+ А Сарра все це чула, бо була біля самого входу в намет, позаду того чоловіка. 11 На той час Авраам і Сарра були вже старі, у похилому віці,+ і Сарра вже не могла народити*.+ 12 Тож вона засміялась у своєму серці: «Хіба я ще зможу мати таку радість, коли сама постаріла і постарів мій пан?»+ 13 Тоді Єгова сказав Аврааму: «Чому Сарра розсміялась і сказала: “Невже я справді зможу народити? Я ж стара!”? 14 Хіба є щось неможливе для Єгови?+ Я повернуся наступного року в цей самий час, і Сарра матиме сина». 15 Але Сарра, злякавшись, почала заперечувати: «Я не сміялась!» Він же сказав: «Ні, сміялась».

16 Коли ті чоловіки встали і, подивившись у бік Содома,+ вирушили в дорогу, Авраам пішов їх провести. 17 Єгова сказав: «Хіба я буду приховувати від Авраама те, що збираюсь зробити?+ 18 Він неодмінно стане великим та сильним народом, і через нього всі народи землі отримають* благословення.+ 19 Бо я добре знаю Авраама і впевнений, що він накаже своїм синам та майбутнім нащадкам триматися доріг Єгови і чинити праведність та справедливість.+ Тоді я, Єгова, дам йому все те, що обіцяв».

20 Потім Єгова сказав: «Я чую голосні скарги на Содом і Гоморру.+ Гріхи їхні стали дуже важкі.+ 21 Тож я зійду і подивлюсь, чи справедливі скарги, які до мене дійшли, і чи їхні вчинки й справді такі безбожні. Я хочу це знати».+

22 Після того чоловіки* пішли звідти в бік Содома, а Єгова+ залишився з Авраамом. 23 І Авраам, підійшовши, сказав: «Невже ти знищиш праведного разом з неправедним?+ 24 Може, в цьому місті є 50 праведних. Невже ти знищиш усе місто і не помилуєш його заради тих 50 праведних? 25 Це ж неможливо, щоб ти знищив праведного разом з неправедним і щоб праведний зазнав того ж, що й неправедний!+ Неможливо, щоб ти таке зробив!+ Хіба Суддя всієї землі не поведеться справедливо?»+ 26 На це Єгова сказав: «Якщо я знайду в Содомі 50 праведних, то заради них помилую ціле місто». 27 Та Авраам сказав: «Єгово, я наважився говорити з тобою, хоча я порох і попіл. Будь ласка, вислухай мене. 28 Може, до 50 праведних бракуватиме 5. Невже через тих 5 ти знищиш ціле місто?» На це Бог сказав: «Якщо я знайду 45 праведних, то не знищу місто».+

29 Але він став знову просити: «Може, там буде 40». Бог же сказав: «Не зроблю цього і заради 40». 30 Та він і далі просив: «Будь ласка, Єгово, не гнівайся,+ але послухай мене ще цього разу. Може, там буде лише 30». І Бог відповів: «Не зроблю цього, якщо знайду там 30». 31 Авраам же не переставав просити: «Єгово, я ще раз наважився говорити з тобою. Будь ласка, вислухай мене. Може, там буде тільки 20». Бог сказав: «І заради 20 я не знищу місто». 32 Тоді Авраам сказав: «Будь ласка, Єгово, не гнівайся, але вислухай мене ще тільки раз. Може, там буде всього 10». На це Бог відповів: «Я не знищу місто навіть ради 10». 33 І, закінчивши розмовляти з Авраамом, Єгова пішов.+ Авраам же повернувся додому.

19 Під вечір ті два ангели прийшли в Содом, а Лот у той час сидів біля міської брами. І як тільки він їх побачив, то встав, щоб зустріти їх, і, низько вклонившись,+ 2 сказав: «Будь ласка, панове, зайдіть і переночуйте в домі вашого слуги. Дозвольте помити вам ноги, а рано-вранці встанете і підете собі далі». У відповідь вони сказали: «Ні, ми заночуємо на ринковій площі». 3 Але він так наполягав, що вони пішли до його дому. Там він влаштував для них гостину, напік прісного хліба, і вони поїли.

4 Вони ще навіть не полягали спати, як усі содомські чоловіки — від малого до старого — зібралися в одну юрбу і, обступивши дім, 5 стали кричати до Лота: «Де ті чоловіки, які прийшли до тебе ввечері? Виведи їх до нас, щоб ми зайнялися з ними сексом».+

6 Тоді Лот сам вийшов до них і, закривши за собою двері, 7 сказав: «Брати мої, будь ласка, не робіть цього зла. 8 Я маю двох незайманих дочок. Я виведу їх до вас, і робіть з ними, що хочете. Тільки, прошу вас, не робіть нічого поганого тим чоловікам, бо вони знайшли прихисток* під моїм дахом».+ 9 Але содомля́ни закричали: «Ану відійди! Він тут лише чужинець, а хоче бути нам суддею! Тепер тобі буде ще гірше, ніж їм!» Тож вони навалилися* на Лота і вже збирались виламати двері, 10 але ті чоловіки простягнули руки і забрали Лота в дім, зачинивши за ним двері. 11 Тоді вони вразили сліпотою всіх чоловіків, які були біля дверей дому,— від малого до великого, і ті з усіх сил намагалися знайти вхід, але не могли.

12 Після того чоловіки запитали Лота: «Ти маєш тут ще якихось родичів? Візьми всіх своїх рідних, які живуть у цьому місті,— зятів, синів і дочок — та виведи їх звідси. 13 Ми знищимо це місто, бо Єгова почув голосні* скарги на його мешканців.+ Тому Єгова послав нас, щоб вигубити це місто». 14 Тоді Лот пішов і почав говорити своїм зятям, які мали одружитися з його дочками: «Збирайтеся! Виходьте звідси, бо Єгова знищить це місто!» Але зятям здавалося, що він жартує.+

15 Як тільки засвітало, ангели стали підганяти Лота, кажучи: «Швидко бери свою дружину та двох дочок, щоб ви не загинули, коли це місто буде знищене за свою провину!»+ 16 Та Лот зволікав. Тож ті чоловіки схопили за руку його, а також його дружину й двох дочок і вивели їх за місто, бо Єгова змилосердився над Лотом.+ 17 І, коли всі вони вже були за містом, один з тих чоловіків сказав: «Рятуй своє життя*! Не оглядайся+ і не затримуйся в окрузі*!+ Втікай у гори, щоб не загинути!»

18 На це Лот сказав: «Ні, Єгово, прошу тебе, тільки не туди! 19 Твій слуга знайшов ласку у твоїх очах, і ти виявляєш мені велику доброту* тим, що зберігаєш мені* життя,+ але я не зможу втекти в гори. Боюся, що мене спіткає лихо, і я помру.+ 20 Тут недалеко є маленьке місто, в якому я міг би сховатись. Будь ласка, дозволь мені втекти туди, воно ж таке маленьке! Тоді я врятуюся*». 21 У відповідь Бог сказав: «Добре, хай буде так.+ Я не знищу місто, про яке ти кажеш.+ 22 Швидко втікай у те місто, бо я не зможу нічого зробити, поки ти не дістанешся туди!»+ Тому він назвав це місто Цоа́р*.+

23 Коли Лот прийшов у Цоа́р, вже зійшло сонце. 24 Тоді Єгова послав на Содом і Гоморру сірчаний та вогняний дощ, це був дощ з неба від Єгови.+ 25 І Бог винищив ті міста і всю округу: всіх її мешканців та всю рослинність.+ 26 А дружина Лота, яка йшла за ним, почала оглядатись і стала соляним стовпом.+

27 Авраам же прокинувся рано-вранці і пішов до місця, де раніше стояв і говорив з Єговою.+ 28 Він глянув на Содом і Гоморру та на всю округу і побачив, що з землі, ніби з печі, піднімається густий дим.+ 29 Тож, коли Бог нищив міста́ тієї округи, він пам’ятав про Авраама, тому врятував Лота, вивівши його з міст, в яких той жив+ і які були зруйновані.

30 Пізніше Лот, побоявшись залишатися в Цоа́рі,+ пішов звідти разом зі своїми двома дочками та оселився в горах.+ І він та його дві дочки стали жити в печері. 31 Якось старша дочка сказала молодшій: «Наш батько вже старий, і в цьому краю немає жодного чоловіка, який би одружився з нами, як це робиться по всій землі. 32 Тому треба напоїти батька вином, лягти з ним і продовжити його рід».

33 Тож тієї ночі вони напоїли свого батька вином, і старша дочка прийшла й лягла з ним. Він же не знав ні коли вона прийшла, ні коли пішла. 34 А наступного дня вона сказала молодшій: «Минулої ночі я лягла з нашим батьком, а цієї ми знову напоїмо його, і тоді ти прийдеш і ляжеш з ним. Так ми продовжимо рід нашого батька». 35 Тож тієї ночі вони знову напоїли батька вином, і молодша дочка прийшла і лягла з ним. Він же не знав ні коли вона прийшла, ні коли пішла. 36 І обидві Лотові дочки завагітніли від свого батька. 37 Старша дочка народила сина і дала йому ім’я Моа́в;+ він став батьком тих, кого сьогодні називають моавітя́нами.+ 38 А молодша теж народила сина і дала йому ім’я Бен-А́ммі; він став батьком тих, кого сьогодні називають аммонітя́нами.+

20 Зібравши табір,+ Авраам вирушив до краю Неге́в. Він розбив табір між Каде́шем+ та Шу́ром+ і якийсь час жив* у Гера́рі.+ 2 Там Авраам теж казав про свою дружину Сарру: «Це моя сестра».+ І Авімеле́х, цар Гера́ру, наказав привести до нього Сарру.+ 3 Після того Бог з’явився Авімеле́ху вночі уві сні та сказав: «За те, що ти взяв собі одружену жінку, яка належить іншому чоловікові, ти маєш померти».+ 4 Оскільки ж Авімеле́х не торкався її*, то сказав: «Єгово, невже ти знищиш ні в чому не винний* народ? 5 Хіба той чоловік не казав мені: “Це моя сестра”? І хіба вона не казала: “Він мій брат”? Я не хотів нічого поганого, моє серце чисте, і мої руки невинні». 6 На це правдивий Бог відповів йому уві сні: «Я знаю, що ти не хотів зробити нічого поганого і серце твоє чисте, тому й не дав тобі згрішити проти мене і не дозволив торкнутися її. 7 Тепер же поверни дружину тому чоловікові, бо він пророк.+ Він помолиться за тебе,+ і ти будеш жити. Але якщо не повернеш її, то знай, що точно помреш — і ти, і всі твої домашні».

8 Тож, вставши рано-вранці, Авімеле́х скли́кав усіх слуг, і, коли розповів їм про все, вони дуже злякались. 9 Після того Авімеле́х покликав Авраама і сказав: «Що ти наробив?! Чим я згрішив перед тобою, що ти стягнув на мене й моє царство такий великий гріх? Недобре ти повівся зі мною». 10 Потім він запитав: «Навіщо ти це зробив?»+ 11 Авраам відповів: «Я подумав, що люди цього краю зовсім не бояться Бога і, як побачать мою дружину, то вб’ють мене.+ 12 Крім того, вона й справді моя сестра,— сестра по батькові, але не по матері,— і вона стала моєю дружиною.+ 13 І, коли Бог вислав мене з дому мого батька,+ я попросив її: “Вияви мені віддану любов. Всюди, куди підемо, говори про мене: «Це мій брат»”».+

14 Після того Авімеле́х дав Аврааму овець, велику худобу, а також слуг і служниць та повернув Сарру, його дружину. 15 Також Авімеле́х сказав: «Ось перед тобою весь мій край. Можеш оселитись, де захочеш». 16 А Саррі сказав: «Я даю твоєму братові+ 1000 срібняків. Для тих, хто з тобою, та для всіх інших людей це буде доказом твоєї невинності*, і з тебе знято ганьбу». 17 Тоді Авраам помолився до правдивого Бога, і Бог зцілив Авімеле́ха, його дружину та всіх рабинь — і в них почали народжуватись діти, 18 бо через Авраамову дружину Сарру Єгова зробив безплідними усіх жінок, що були* в Авімеле́ховому домі.+

21 Єгова, як і говорив, згадав про Сарру. І зробив Єгова для неї те, що обіцяв.+ 2 Тож, коли Авраам був уже в похилому віці, Сарра завагітніла+ і народила йому сина. Це сталося саме в той час, про який Бог говорив Аврааму.+ 3 І назвав Авраам свого новонародженого сина, якого народила Сарра, Ісаком.+ 4 Коли Ісаку виповнилось вісім днів, Авраам зробив йому обрı́зання, як Бог і наказав.+ 5 Авраам же мав 100 років, коли народився його син Ісак. 6 Тоді Сарра сказала: «Бог дав мені радісний сміх. Тепер кожен, хто почує про це, буде сміятися зі мною*,— 7 і додала: — Хто б міг сказати Аврааму: “Сарра неодмінно годуватиме грудьми дитину”? Але я таки народила сина Авраамові на старість».

8 Тож дитина виросла, і в той день, коли її відлучили від грудей, Авраам влаштував великий бенкет. 9 Але Сарра стала помічати, що син, якого єгиптянка Ага́р+ народила Аврааму, насміхається з Ісака.+ 10 І Сарра сказала Аврааму: «Прожени цю рабиню та її сина, бо син рабині не буде спадкоємцем разом з моїм сином, з Ісаком!»+ 11 Коли Авраам почув таке про свого сина, то дуже засмутився.+ 12 Тоді Бог сказав Аврааму: «Хай тебе не засмучує те, що Сарра говорить про хлопця і твою рабиню. Послухайся її*, бо обіцяне тобі потомство* прийде через Ісака.+ 13 А оскільки син рабині+ — теж твоє потомство*, я зроблю так, що з нього вийде цілий народ».+

14 Вставши рано-вранці, Авраам взяв хліб і бурдюк води, поклав усе це на плечі Ага́р та відіслав її разом з хлопцем.+ Ага́р пішла звідти і блукала в пустелі Бее́р-Ше́ви.+ 15 Згодом у бурдюку закінчилась вода, і Ага́р поклала хлопця під кущем, 16 а сама відійшла на відстань випущеної стріли, сіла і сказала: «Не хочу дивитися, як мій син помирає». Тож, сівши на віддалі, вона голосно заплакала.

17 А Бог почув голос хлопця,+ і Божий ангел запитав з неба Ага́р:+ «Чому ти плачеш, Ага́р? Не бійся, Бог почув голос хлопця там, де ти його поклала. 18 Вставай і підніми хлопця, підтримай його своєю рукою, бо я зроблю так, що з нього вийде великий народ».+ 19 Тоді Бог відкрив їй очі, і вона побачила колодязь. Ага́р пішла, наповнила бурдюк водою і дала хлопцеві пити. 20 А Бог був з хлопцем,+ поки той підростав. Хлопець жив у пустелі і став лучником. 21 Він оселився в пустелі Пара́н,+ і мати взяла йому дружину з єгипетського краю.

22 Якось Авімеле́х разом з Піхо́лом, начальником свого війська, сказали Авраамові: «Ми бачимо, що Бог з тобою в усьому, що ти робиш.+ 23 Тепер поклянися Богом, що не поведешся підступно ні зі мною, ні з моїми дітьми, ні з моїми внуками. Пообіцяй, що так само, як я виявив віддану любов тобі, ти виявиш віддану любов мені і мешканцям краю, в якому живеш».+ 24 Тож Авраам сказав: «Клянусь».

25 Але Авраам поскаржився Авімеле́ху, що його слуги силою захопили колодязь.+ 26 Той сказав: «Я не знаю, хто це зробив. Ти ж нічого не казав мені. Перший раз про це чую». 27 Тоді Авраам дав Авімеле́ху овець та велику худобу, і вони уклали угоду. 28 Потім Авраам вибрав з отари сім овець і поставив окремо. 29 Авімеле́х запитав: «Чому ти відділив сім овець?» 30 У відповідь Авраам сказав: «Прийми від мене цих сім овець як свідчення того, що цей колодязь викопав я». 31 Він назвав те місце Бее́р-Ше́ва*,+ бо там вони дали клятву один одному. 32 Отже, вони уклали в Бее́р-Ше́ві угоду,+ і після того Авімеле́х та начальник його війська Піхо́л повернулися до філісти́мського+ краю. 33 Потім Авраам посадив у Бее́р-Ше́ві тамариск і покликав ім’я Єгови,+ вічного Бога.+ 34 І Авраам ще довгий час* жив* у філісти́мському краю.+

22 Після того правдивий Бог випробував Авраама.+ Бог покликав: «Аврааме!» Той відповів: «Я тут». 2 Тоді Бог сказав: «Будь ласка, візьми свого єдиного сина Ісака,+ якого ти так любиш,+ піди в край Мо́рія+ і принеси його як цілопалення на горі, котру я тобі покажу».

3 Тож Авраам встав рано-вранці, осідлав осла, нарубав дров для цілопалення і, взявши двох слуг та свого сина Ісака, пішов туди, куди сказав правдивий Бог. 4 На третій день Авраам, звівши очі, побачив удалечині те місце. 5 Він сказав слугам: «Залишайтеся тут з ослом, а ми з сином підемо поклонимось Богу і повернемося».

6 Отже, Авраам поклав дрова для цілопалення на плечі своєму синові Ісаку, а сам взяв вогонь та ніж*, і вони рушили далі. 7 Тоді Ісак звернувся до свого батька Авраама: «Батьку!» Той відповів: «Що, сину?» Ісак сказав: «Вогонь і дрова ми маємо, а де ж вівця для цілопалення?» 8 Авраам відповів: «Бог сам дасть вівцю для цілопалення,+ мій сину». І вони обидва пішли далі.

9 Зрештою вони прийшли до місця, яке вказав правдивий Бог. Там Авраам збудував жертовник, розклав на ньому дрова, зв’язав своєму синові Ісаку руки й ноги та поклав його на дрова.+ 10 Після того Авраам узяв ніж* і вже був готовий убити свого сина,+ 11 як раптом ангел Єгови покликав з неба: «Аврааме! Аврааме!» Той відповів: «Я тут». 12 І ангел сказав: «Не вбивай хлопця і нічого йому не роби, бо тепер я знаю, що ти боїшся Бога, адже не пошкодував для мене свого єдиного сина».+ 13 Тоді Авраам побачив неподалік барана, який рогами заплутався в кущах. Авраам взяв барана і приніс його як цілопалення замість свого сина. 14 І назвав Авраам те місце Єгова-Їре́*. Тому сьогодні говорять: «На своїй горі Єгова дасть необхідне».+

15 І ангел Єгови вдруге сказав з неба до Авраама: 16 «Клянуся собою,— говорить Єгова,+— що, оскільки ти зробив це і не пошкодував свого єдиного сина,+ 17 я неодмінно поблагословлю тебе і обов’язково розмножу твоє потомство*. Воно стане таким численним, як зорі на небі і як пісок на березі моря.+ Твоє потомство* заволодіє брамами* своїх ворогів.+ 18 І через твоє потомство*+ всі народи землі здобудуть для себе благословення, бо ти послухався мого голосу».+

19 Після того Авраам повернувся до слуг, і вони разом пішли назад у Бее́р-Ше́ву.+ Тож Авраам і далі жив у Бее́р-Ше́ві.

20 Згодом Аврааму розповіли: «Мı́лка народила твоєму братові Нахо́ру+ синів: 21 первістка У́ца, його брата Бу́за, Кемуї́ла (він став батьком Ара́ма), 22 Кесе́да, Хазо́, Пілда́ша, Їдла́фа і Бетуї́ла».+ 23 А Бетуї́л став батьком Реве́ки.+ Цих вісьмох синів Мı́лка народила Авраамовому братові Нахо́ру. 24 Його наложниця, на ім’я Реу́ма, теж народила йому синів: Тева́ха, Гаха́ма, Таха́ша і Маа́ху.

23 Сарра прожила 127 років.+ 2 Вона померла в Кір’я́т-А́рбі,+ тобто Хевро́ні,+ що в ханаа́нському краю,+ і Авраам почав оплакувати її. 3 Потім, залишивши свою померлу дружину, він сказав Хе́товим+ синам: 4 «Я серед вас чужинець і поселенець.+ Продайте мені наділ на вашій землі, місце для поховання, щоб я поховав там свою дружину». 5 На це Хе́тові сини відповіли Аврааму: 6 «Послухай, пане, ми бачимо, що ти провідник, вибраний Богом*.+ Візьми найліпший наділ для поховання і там поховай свою дружину. Ніхто з нас не пошкодує для тебе свого наділу для поховання».

7 Тоді Авраам встав, вклонився жителям того краю, Хе́товим+ синам, 8 і сказав: «Якщо ви* згідні, щоб я поховав свою дружину на вашій землі, то послухайте мене і попросіть Ефро́на, сина Цоха́ра, 9 щоб він продав мені свою печеру Махпе́ла, що на краю його поля. Я при вас заплачу за неї повну ціну сріблом,+ щоб мати місце для поховання».+

10 Ефро́н же сидів серед Хе́тових синів. І хетя́нин Ефро́н відповів Аврааму при Хе́тових синах та при всіх, хто проходив через міську браму:+ 11 «Ні, пане, послухай мене. На очах синів мого народу даю тобі і поле, і печеру, що на ньому. Поховай там свою дружину». 12 Але Авраам вклонився мешканцям того краю 13 та в їхній присутності сказав Ефро́ну: «Послухай мене, будь ласка. Я заплачу за поле повну ціну. Візьми моє срібло, щоб я поховав там свою дружину».

14 У відповідь Ефро́н сказав Аврааму: 15 «Послухай, мій пане. Ця земля коштує 400 ше́келів* срібла. Але хіба для нас це так важливо? Поховай свою дружину». 16 Авраам послухав Ефро́на і відважив стільки срібла, скільки той сказав при Хе́тових синах: 400 ше́келів* срібла, відповідно до ваги, прийнятої серед купців.+ 17 Отже, Ефро́нове поле, що в Махпе́лі навпроти Мамре́,— поле, а також печера та всі дерева, що були на ньому,— перейшло 18 у власність Авраама. Він купив його в присутності Хе́тових синів і всіх, хто проходив через міську браму. 19 Після того Авраам поховав свою дружину Сарру в печері на полі Махпе́ла навпроти Мамре́, тобто в Хевро́ні, що в ханаа́нському краю. 20 Так Хе́тові сини віддали у власність Аврааму поле і печеру, що на ньому, як наділ для поховання.+

24 Авраам дожив до глибокої старості, і Єгова в усьому його благословив.+ 2 Одного дня Авраам сказав слузі, який був найстаршим у його домі та управляв усім, що той мав:+ «Прошу тебе, поклади руку під моє стегно* 3 і поклянися Єговою, Богом неба і землі, що не візьмеш для мого сина дружини з дочок ханаа́нського краю, в якому я живу.+ 4 Піди до мого рідного краю, до моїх родичів,+ і там візьми дружину для Ісака, мого сина».

5 Але слуга сказав: «А якщо вона не захоче прийти сюди зі мною? Що тоді робити? Повернути твого сина до краю, з якого ти вийшов?»+ 6 На це Авраам відповів: «Ні, не роби цього, не повертай мого сина туди.+ 7 Колись Єгова, небесний Бог, вивів мене з дому мого батька і краю моїх рідних.+ Розмовляючи зі мною, він поклявся:+ “Цей край я дам твоєму потомству*”.+ Тож він пошле свого ангела перед тобою,+ і ти обов’язково візьмеш звідти дружину для мого сина.+ 8 Але якщо дівчина не захоче йти з тобою, ти вільний від клятви. Тільки нехай мій син не повертається туди». 9 Тоді слуга поклав руку під стегно Авраама, свого пана, і дав йому клятву.+

10 Після того слуга взяв у свого пана 10 верблюдів та різні дарунки і вирушив у Месопотамію до Нахо́рового міста. 11 Діставшись до колодязя, який був за містом, він зупинився, щоб верблюди могли відпочити. Це було під вечір, коли жінки з міста зазвичай приходили по воду. 12 Слуга сказав: «Єгово, Боже мого пана Авраама, будь ласка, виконай сьогодні моє прохання і вияви віддану любов моєму пану Аврааму. 13 Ось я стою біля джерела, до якого підходять доньки жителів цього міста, щоб набрати води. 14 Нехай дівчина, якій я скажу: “Будь ласка, дай напитись з твого глека”,— і яка відповість: “Прошу, напийся сам, а також я напою твоїх верблюдів”, і буде тою, яку ти вибрав для твого слуги Ісака. Тоді я побачу, що ти виявив віддану любов моєму пану».

15 Не встиг він договорити, як з міста, тримаючи на плечі глек, вийшла Реве́ка, донька Бетуї́ла,+ сина Мı́лки,+ дружини Авраамового брата Нахо́ра.+ 16 Це була дуже вродлива дівчина. Вона була незаймана і ще ніколи не мала інтимних стосунків з чоловіком. Дівчина спустилась до джерела, наповнила глек водою і вже стала підніматись, 17 як слуга підбіг до неї і попросив: «Будь ласка, дай мені ковток води з твого глека». 18 Вона відповіла: «Прошу, пане, пий»,— і, швидко знявши з плеча глек, дала йому пити. 19 Після того як він напився, вона сказала: «Я наношу води, щоб напоїти і твоїх верблюдів». 20 Тож вона швиденько вилила воду з глека в жолоб і знову побігла до колодязя. Вона носила воду доти, доки не напоїла всіх верблюдів. 21 А слуга, онімівши від подиву, весь той час дивився на неї і намагався зрозуміти, чи Єгова поблагословив його подорож, чи ні.

22 Коли ж верблюди напилися, він дав дівчині золоту носову сережку вагою у півше́келя* і два золотих браслети вагою у 10 ше́келів* 23 та сказав: «Скажи, будь ласка, чия ти дочка? Чи в домі твого батька є місце, щоб заночувати?» 24 Вона відповіла: «Я дочка Бетуї́ла,+ сина Мı́лки, якого вона народила Нахо́ру,+— 25 а потім додала: — Ми маємо і солому, і багато корму для худоби. Також у нас є де переночувати». 26 Тоді чоловік впав на коліна, вклонився Єгові до землі 27 і сказав: «Нехай лине хвала Єгові, Богу, якому служить мій пан Авраам! Адже він не перестає виявляти віддану любов та вірність моєму пану. Єгова привів мене до дому братів мого пана».

28 Дівчина побігла й розповіла про все своїй матері та іншим. 29 У Реве́ки був брат, на ім’я Лава́н.+ Він поспішив до чоловіка, який чекав біля джерела за містом. 30 Коли він побачив у своєї сестри Реве́ки браслети на руках та носову сережку і коли почув, як вона сказала: «Цей чоловік говорив мені так і так», то відразу пішов до того чоловіка, який був біля джерела зі своїми верблюдами. 31 Лава́н сказав: «Благословенний Єговою, чому ти тут стоїш? Ходімо зі мною. Я приготував для тебе дім, а також місце для твоїх верблюдів». 32 Тоді чоловік пішов з ним до дому, і він* розсідлав верблюдів, дав їм соломи й корму, а також дав води, щоб помити ноги йому та людям, які були з ним. 33 Та коли чоловікові подали їсти, він сказав: «Я не буду їсти, поки не розповім, для чого сюди прийшов». Лава́н сказав: «Тоді розповідай!»

34 Тож він почав розповідати: «Я слуга Авраама.+ 35 Єгова рясно благословив мого пана і зробив його дуже багатим, давши йому овець, велику худобу, верблюдів, ослів, срібло, золото, а також слуг і служниць.+ 36 Крім того, Сарра, дружина мого пана, в похилому віці народила йому сина.+ І мій пан дасть йому все, що має.+ 37 Тож мій пан сказав мені: “Поклянися, що не візьмеш для мого сина дружини з дочок ханаа́нського краю, в якому я живу.+ 38 Піди до дому мого батька, до моїх родичів,+ і там візьми дружину для мого сина”.+ 39 Але я сказав пану: “А якщо вона не захоче піти зі мною?”+ 40 Він відповів: “Єгова — Бог, якому я служу*,+— пошле з тобою свого ангела+ і обов’язково поблагословить твою подорож. Ти візьмеш дружину для Ісака з-поміж моїх родичів, з дому мого батька.+ 41 Ти будеш вільний від клятви, яку мені дав, якщо прийдеш до моїх родичів, а вони не захочуть віддати дівчину. Це звільнить тебе від клятви”.+

42 І коли я прийшов сьогодні до джерела, то сказав: “Єгово, Боже мого пана Авраама, якщо ти благословиш мою подорож, 43 нехай станеться так: ось я стою біля джерела, і коли сюди по воду прийде дівчина+ і я скажу їй: «Будь ласка, дай попити з твого глека», 44 а вона відповість: «Прошу, пий, а також я наношу води для твоїх верблюдів», то вона і буде тою, яку ти, Єгово, вибрав для сина мого пана”.+

45 Не встиг я договорити це у своєму серці, як прийшла Реве́ка з глеком на плечі. Вона спустилась до джерела і почала набирати воду. Тоді я попросив: “Будь ласка, дай мені попити”.+ 46 Вона швидко зняла глек з плеча і сказала: “Прошу, пий,+ а також я напою твоїх верблюдів”. Тож вона дала мені води і напоїла моїх верблюдів. 47 Після того я запитав: “Чия ти дочка?” Вона відповіла: “Я дочка Бетуї́ла, якого Мı́лка народила Нахо́ру”. Тоді я надів їй носову сережку та одягнув браслети на руки.+ 48 Я впав на коліна, вклонився Єгові до землі та прославив Єгову, Бога, якому служить мій пан Авраам,+ адже він повів мене правильним шляхом, щоб я взяв для сина мого пана онуку його брата. 49 Тепер же скажіть, чи ви готові виявити віддану любов і вірність моєму пану, чи ні, аби я знав, що робити*».+

50 У відповідь Лава́н і Бетуї́л сказали: «Не нам казати “так” чи “ні”*, бо ця справа від Єгови. 51 Ось Реве́ка, бери її з собою і йди. Нехай вона, як і сказав Єгова, стане дружиною для сина твого пана». 52 Як тільки Авраамів слуга почув ці слова, то вклонився Єгові до землі. 53 Потім він витягнув одяг, срібні й золоті речі та подарував їх Реве́ці. Також він дав дорогі дарунки її брату і матері. 54 Після того він та люди, які були з ним, сіли їсти й пити і залишились там ночувати.

А вранці, коли вони встали, він сказав: «Тепер відпустіть мене до мого пана». 55 Але брат і мати Реве́ки попросили: «Нехай дівчина побуде з нами ще хоч 10 днів, а тоді підете». 56 На це він сказав: «Не затримуйте мене. Єгова поблагословив мою подорож. Тому відпустіть мене, щоб я повернувся до свого пана». 57 Вони сказали: «Покличмо дівчину і запитаймо її саму». 58 Тоді вони покликали Реве́ку і запитали: «Хочеш піти з цим чоловіком?» — «Хочу»,— відповіла вона.

59 Тож вони відправили свою сестру Реве́ку+ та її годувальницю*+ разом з Авраамовим слугою і його людьми. 60 Вони поблагословили Реве́ку й сказали їй: «Сестро наша, стань матір’ю тисяч десятків тисяч*, і нехай твоє потомство* заволодіє брамами* своїх ненависників».+ 61 Потім Реве́ка та її служниці сіли на верблюдів і поїхали з тим чоловіком. Так слуга взяв Реве́ку і вирушив у дорогу.

62 А Ісак жив у краю Неге́в.+ Одного разу, звернувши з дороги, що вела до Бее́р-Лаха́й-Ро́ї,+ 63 він пішов у поле, щоб подумати.+ Було це під вечір. І ось він помітив, що йдуть верблюди. 64 Коли Реве́ка побачила Ісака, то зіскочила з верблюда 65 і запитала слугу: «Хто цей чоловік у полі, який іде нам назустріч?» Слуга відповів: «Це мій пан». Тоді вона взяла покривало і накинула на голову. 66 Слуга ж розповів Ісаку про все, що зробив. 67 Після того Ісак ввів Реве́ку в намет Сарри,+ своєї матері, і вона стала його дружиною. Ісак полюбив її+ і знайшов потіху після смерті матері.+

25 Авраам взяв собі ще одну дружину, Кету́ру. 2 Вона народила йому Зімра́на, Йокша́на, Меда́на, Мідія́на,+ Їшба́ка і Шуа́ха.+

3 У Йокша́на народилися Ше́ва і Деда́н.

Сини Деда́на: Ашшурı́м, Летушı́м і Леумı́м*.

4 Сини Мідія́на: Е́фа, Ефе́р, Хано́х, Авı́да та Елда́а.

Усі вони були синами* Кету́ри.

5 Через якийсь час Авраам віддав Ісаку все, що мав.+ 6 А синам, яких народили наложниці, Авраам дав дарунки і ще за свого життя відіслав їх від свого сина Ісака на Схід.+ 7 Усього Авраам прожив 175 років. 8 Задоволений життям, він дожив до глибокої старості, помер і приєднався до свого народу*. 9 Його сини Ісак та Ізмаї́л поховали його в печері Махпе́ла, що навпроти Мамре́,— на полі Ефро́на, сина хетя́нина Цоха́ра,+ 10 на полі, яке Авраам купив у Хе́тових синів. Там були поховані Авраам та його дружина Сарра.+ 11 Після смерті Авраама Бог і далі благословляв його сина Ісака.+ А жив Ісак неподалік Бее́р-Лаха́й-Ро́ї.+

12 Ось історія життя Ізмаї́ла,+ Авраамового сина, якого народила єгиптянка Ага́р,+ служниця Сарри.

13 Це Ізмаї́лові сини за їхніми іменами і за їхніми родинами: Невайо́т,+ Ізмаї́лів первісток, Кеда́р,+ Адбеї́л, Мівса́м,+ 14 Мı́шма, Ду́ма, Ма́сса, 15 Гада́д, Те́ма, Єту́р, Нафı́ш і Ке́дма. 16 Це імена Ізмаї́лових синів за їхніми поселеннями і таборами* — імена 12 провідників за їхніми родовими громадами.+ 17 Ізмаї́л, проживши 137 років, помер і приєднався до свого народу*. 18 Його нащадки жили в місцевості, яка простягалась від Хавı́ли,+ що біля Шу́ру,+ поблизу Єгипту, до Ассирії. Вони оселились неподалік від усіх своїх братів*.+

19 Ось історія життя Ісака, Авраамового сина.+

Батьком Ісака був Авраам. 20 Коли Ісаку було 40 років, він одружився з Реве́кою; вона була дочкою Бетуї́ла,+ арамейця з Падда́н-Ара́му, сестрою арамейця Лава́на. 21 Дружина Ісака була неплідна, тож він не переставав благати Єгову про неї. Єгова вислухав його благання, і Реве́ка завагітніла. 22 Та ось сини в її утробі почали битися один з одним.+ Тож вона сказала: «Навіщо мені жити, якщо я маю так страждати?» — і запитала про це Єгову. 23 Тоді Єгова сказав їй: «У твоїй утробі два народи,+ два народи вийдуть з твого нутра.+ Один буде сильніший від другого,+ і старший буде служити молодшому».+

24 Зрештою настав час їй родити, і виявилось, що в її утробі близнюки. 25 Син, який народився першим, був весь червоний і ніби у волохатому одязі,+ тому його назвали Ісавом*.+ 26 Після того народився його брат. Він тримав Ісава за п’яту,+ тому його назвали Яковом*.+ Реве́ка народила їх, коли Ісаку було 60 років.

27 Коли хлопці підросли, Ісав став умілим мисливцем+ і часто ходив на полювання, а Яків багато часу проводив у наметах;+ він був людиною бездоганною. 28 Ісак більше любив Ісава, бо той завжди приносив йому дичину, а Реве́ка більше любила Якова.+ 29 Одного разу, коли Яків варив юшку, з поля повернувся виснажений Ісав. 30 Він сказав Якову: «Прошу, дай мені трохи* тої червоної юшки*! Дай вже, бо я падаю з ніг*!» Тому Ісава назвали Едо́мом*.+ 31 А Яків відповів: «Спочатку продай мені своє право первородства».+ 32 На це Ісав сказав: «Слухай, я вмираю! Що мені з того первородства?» 33 Тоді Яків сказав: «Спочатку поклянися!» Тож Ісав поклявся і продав Якову право первородства.+ 34 Після того Яків дав Ісаву хліба та сочевичної юшки, і той поїв і попив, а потім встав і пішов. Так Ісав знехтував правом первородства.

26 І настав у краю ще один голод після того голоду, що був за днів Авраама.+ Тож Ісак вирушив у Гера́р до філісти́мського царя Авімеле́ха. 2 Тоді Єгова з’явився Ісаку і сказав: «Не йди до Єгипту, а оселися в краю, який я тобі покажу. 3 Живи в цьому краю як чужинець,+ і я завжди буду з тобою та благословлятиму тебе, бо всі ці землі я дам тобі й твоєму потомству*+ і виконаю клятву, яку я дав твоєму батьку Аврааму,+ коли сказав: 4 “Я розмножу твоє потомство*, і воно стане таким численним, як зорі на небі.+ Я дам твоєму потомству* всі ці землі,+ і через нього* всі народи землі здобудуть для себе благословення”.+ 5 Бо Авраам слухався мого голосу і дотримувався моїх вимог, заповідей, постанов і законів».+ 6 Отже, Ісак оселився в Гера́рі.+

7 Усім же чоловікам, які розпитували про його дружину, він говорив: «Це моя сестра».+ Ісак боявся казати: «Це моя дружина», бо думав: «Чоловіки того краю можуть вбити мене через Реве́ку», тому що вона була дуже приваблива.+ 8 Через якийсь час філісти́мський цар Авімеле́х, дивлячись у вікно, побачив, як Ісак голубить* свою дружину Реве́ку.+ 9 Авімеле́х відразу покликав Ісака й сказав: «Таж вона твоя дружина! Чому ти казав: “Вона моя сестра”?» Ісак відповів: «Я боявся, що мене вб’ють через неї».+ 10 Тоді Авімеле́х вигукнув: «Що ти наробив?+ Ще трохи, і хтось з мого народу ліг би з твоєю дружиною, і ти стягнув би на нас вину!»+ 11 Тож Авімеле́х дав цілому народу такий наказ: «Кожен, хто торкнеться цього чоловіка і його дружини, обов’язково буде покараний смертю!»

12 Ісак почав засівати зерно у цьому краю і в той рік зібрав стократний урожай, бо Єгова благословляв його.+ 13 Тож Ісак розбагатів, і багатство його помножувалось, аж поки він не став дуже багатим. 14 У нього були отари овець та череди великої худоби, а також багато слуг,+ і філісти́мляни почали йому заздрити.

15 Тож філісти́мляни позасипали землею всі колодязі, котрі слуги його батька Авраама повикопували за Авраамових днів.+ 16 Тоді Авімеле́х сказав Ісаку: «Йди з нашого краю, бо ти став набагато сильніший від нас». 17 Після того Ісак пішов звідти і, отаборившись у долині* Гера́р,+ почав жити там. 18 Він повідкопував колодязі, які були за днів його батька Авраама та які філісти́мляни позасипали після Авраамової смерті,+ і дав їм ті самі назви, які колись дав його батько.+

19 Коли слуги Ісака копали в долині*, то знайшли джерело питної води. 20 Але гера́рські пастухи почали сваритися з пастухами Ісака, кажучи: «Це наша вода!» І через сварку Ісак назвав той колодязь Есе́к*. 21 А як стали копати ще один колодязь, то сварка зчинилась і за нього, тому Ісак назвав його Сı́тна*. 22 Потім, переселившись в інше місце, він викопав ще один колодязь. Цього разу вони вже не сварилися через нього, тому Ісак назвав його Рехово́т* і сказав: «Усе це завдяки Єгові, який дав нам так багато місця і поблагословив нас багатьма нащадками».+

23 Звідти Ісак вирушив до Бее́р-Ше́ви.+ 24 Тієї ночі Єгова з’явився йому і сказав: «Я Бог твого батька Авраама.+ Не бійся,+ бо я з тобою. Я поблагословлю тебе і розмножу твоє потомство* заради мого слуги Авраама».+ 25 Тож Ісак збудував на тому місці жертовник і покликав ім’я Єгови.+ Також Ісак розбив там свій намет,+ а його слуги викопали колодязь.

26 Потім з Гера́ру до Ісака прийшов Авімеле́х зі своїм особистим радником Ахузза́том та начальником війська Піхо́лом.+ 27 Ісак запитав їх: «Чому ви прийшли? Ви ж мене зненавиділи і вигнали зі свого краю!» 28 А вони відповіли: «Ми бачимо, що Єгова справді з тобою.+ Тому ми вирішили сказати тобі: “Складімо присягу, яка буде між нами і тобою. Просимо тебе, уклади з нами угоду+ й пообіцяй, 29 що не зробиш нічого поганого нам, так само як ми не зробили нічого поганого тобі. Ми добре обійшлися з тобою і відпустили тебе з миром. І тепер Єгова поблагословив тебе”». 30 Тоді Ісак влаштував для них бенкет, на якому вони їли й пили. 31 Вставши рано-вранці, вони дали клятву один одному,+ після чого Ісак відіслав їх з миром.

32 Того ж дня слуги Ісака прийшли до нього, аби розповісти, що викопали колодязь,+ і сказали: «Ми знайшли воду!» 33 І він дав тому колодязю назву Ши́ва*. Саме тому це місто донині називається Бее́р-Ше́ва*.+

34 А Ісав у віці 40 років взяв собі за дружину Єгуди́т, дочку хетя́нина Бее́рі, а також Басма́т, дочку хетя́нина Ело́на.+ 35 І вони завдавали великого смутку* Ісакові та Реве́ці.+

27 Коли Ісак постарів і вже майже не бачив, він покликав свого старшого сина Ісава:+ «Сину мій!» Той відізвався: «Я тут!» 2 Ісак сказав: «Я постарів і не знаю, скільки мені ще лишилося жити. 3 Візьми, будь ласка, своє мисливське знаряддя, свій лук і стріли, піди в поле та злови дичину.+ 4 Потім приготуй смачну страву — таку, як я люблю, і принеси мені поїсти, щоб я* поблагословив тебе, перш ніж помру».

5 А Реве́ка чула, як Ісак розмовляв зі своїм сином Ісавом. І, коли Ісав пішов у поле, щоб упіймати і принести дичину,+ 6 вона сказала своєму синові Якову:+ «Я щойно чула, як твій батько говорив твоєму брату Ісаву: 7 “Злови дичину і приготуй смачну страву, щоб я поїв і поблагословив тебе перед Єговою, перш ніж помру”.+ 8 Тепер же, сину, уважно вислухай мене і зроби, як я кажу тобі.+ 9 Піди, будь ласка, й принеси з отари двох найліпших козенят, а я приготую смачну страву — таку, яку любить твій батько. 10 Потім віднеси її батькові, щоб він поїв та поблагословив тебе перед своєю смертю».

11 Яків сказав своїй матері Реве́ці: «Але ж в Ісава, мого брата, тіло волохате,+ а в мене ні. 12 Що буде, як батько доторкнеться до мене?+ Він точно подумає, що я з нього насміхаюсь, і замість благословення я отримаю прокляття». 13 На це його мати сказала: «Сину, якщо таке станеться, то нехай твоє прокляття буде на мені. Просто зроби, як я кажу, піди й принеси козенят».+ 14 Тож він пішов, взяв козенят і приніс матері, а вона приготувала смачну страву — таку, яку любив його батько. 15 Після того Реве́ка знайшла в домі найліпше вбрання свого старшого сина Ісава та одягла в нього Якова, молодшого сина.+ 16 А руки і шию Якова вона обгорнула шкурками козенят.+ 17 Потім вона дала своєму синові Якову смачну страву та хліб, що сама приготувала.+

18 Прийшовши до батька, Яків сказав: «Батьку мій!» Той відізвався: «Я тут! Хто ти, сину?» 19 Яків відповів: «Я Ісав, твій первісток.+ Я зробив усе, як ти сказав. Сядь, будь ласка, поїж дичини, щоб ти* поблагословив мене».+ 20 Та Ісак запитав: «Сину, як тобі вдалося так швидко щось упіймати?» Той же відповів: «Єгова, твій Бог, послав мені дичину». 21 Тоді Ісак сказав Якову: «Сину, підійди, будь ласка, ближче, щоб я доторкнувся до тебе і переконався, що ти справді син мій Ісав».+ 22 Коли ж Яків підійшов ближче до свого батька Ісака, той доторкнувся до нього і сказав: «Голос ніби Якова, а руки Ісава».+ 23 Він так і не впізнав Якова, бо у нього руки були такі ж волохаті, як у його брата Ісава. Тож Ісак поблагословив Якова.+

24 Потім Ісак запитав: «Ти справді мій син Ісав?» — «Так»,— відповів той. 25 Тоді Ісак сказав: «Сину, подай мені дичину, і я поїм. Після цього я* поблагословлю тебе». Яків подав страву, й Ісак поїв. Також Яків дав йому вина, і той випив. 26 Потім Ісак, його батько, сказав: «Сину, підійди, будь ласка, ближче і поцілуй мене».+ 27 І, коли Яків підійшов та поцілував його, той відчув запах одягу+ та поблагословив його, кажучи:

«Запах мого сина — немов запах поля, яке поблагословив Єгова. 28 Нехай правдивий Бог дасть тобі роси з неба+ й родючої землі,+ а також вдосталь зерна й молодого вина.+ 29 Нехай тобі служать народи, хай народи низько кланяються перед тобою. Пануй над своїми братами, і нехай сини твоєї матері низько кланяються тобі.+ Кожен, хто тебе проклинатиме, буде про́клятий, а хто благословлятиме — отримає благословення».+

30 Як тільки Ісак поблагословив Якова і той вийшов від свого батька Ісака, повернувся з полювання його брат Ісав.+ 31 Він теж приготував смачну страву, приніс батькові й сказав: «Встань, батьку, поїж дичини, яку вполював твій син, щоб ти* поблагословив мене». 32 Ісак же запитав: «Хто ти?» Той відповів: «Це я, твій син Ісав, твій первісток».+ 33 А Ісак сильно затремтів і вигукнув: «Хто ж тоді був перед тобою?! Хто приніс мені з полювання дичину? Я вже поїв і поблагословив його, і він неодмінно буде благословенний!»

34 Почувши слова батька, Ісав почав дуже голосно й гірко плакати, кажучи: «Благослови мене, і мене, батьку!»+ 35 Ісак же сказав: «Твій брат прийшов і обманом отримав твоє благословення». 36 На це Ісав сказав: «Недаремно його звати Яків*! Він уже двічі зайняв моє місце!+ Спочатку забрав моє право первородства,+ а тепер ще й моє благословення!»+ Потім він додав: «Невже для мене не залишилось жодного благословення?» 37 У відповідь Ісак сказав: «Я вже поставив його паном над тобою,+ всіх його братів дав йому за слуг і обдарував його зерном та молодим вином.+ Що ж я можу зробити для тебе, сину?»

38 На це Ісав сказав: «Батьку, невже ти маєш тільки одне благословення? Благослови мене, і мене, батьку!» І він голосно заридав.+ 39 Тоді його батько Ісак сказав:

«Там, де ти житимеш, не буде ні родючої землі, ні роси з неба.+ 40 Ти будеш жити зі свого меча+ і служитимеш своєму братові.+ Але ти збунтуєшся і скинеш його ярмо зі своєї шиї».+

41 І затаїв Ісав злобу на Якова, бо той отримав благословення від батька.+ Тож Ісав постійно говорив у своєму серці: «Скоро прийдуть дні жалоби за моїм батьком,+ і після того я вб’ю свого брата Якова». 42 Коли Реве́ці розповіли, що́ задумав її старший син Ісав, вона відразу послала за молодшим сином Яковом та сказала йому: «Твій брат Ісав хоче помститися і вбити тебе*. 43 Тому, сину, зроби, що́ я кажу: збирайся і втікай у Хара́н до мого брата Лава́на.+ 44 Поживи у нього якийсь час, поки не мине лють твого брата. 45 Коли ж його гнів пройде і він забуде, що́ ти йому зробив, я пошлю за тобою і ти повернешся. Навіщо я маю в один день втратити вас обох?»

46 Після того Реве́ка стала говорити Ісаку: «Життя мені обридло через Хе́тових дочок.+ Якщо і Яків одружиться на Хе́товій дочці — такій, як дочки цього краю, то ліпше мені не жити».+

28 Тож Ісак покликав Якова, поблагословив його і наказав: «Не бери собі дружини з ханаа́нських дочок.+ 2 Піди в Падда́н-Ара́м, до дому Бетуї́ла, батька твоєї матері, і вибери собі дружину серед дочок твого дядька Лава́на.+ 3 А Всемогутній Бог поблагословить та розмножить тебе, і ти неодмінно матимеш багато нащадків та станеш багатьма народами.+ 4 Він дасть тобі й твоєму потомству* благословення Авраама,+ і ти заволодієш краєм, де живеш як чужинець,— краєм, який Бог дав Аврааму».+

5 Отже, Ісак відіслав Якова, і той вирушив у Падда́н-Ара́м до Лава́на, який був сином арамейця Бетуї́ла+ і братом Реве́ки,+ матері Якова та Ісава.

6 Ісав дізнався, що Ісак поблагословив Якова та послав його за дружиною в Падда́н-Ара́м і, благословляючи, наказав: «Не бери собі дружини з ханаа́нських дочок»,+— 7 і що Яків послухався батьків та вирушив до Падда́н-Ара́му.+ 8 Тоді Ісав зрозумів, що ханаа́нські дочки не до вподоби його батькові Ісаку.+ 9 І, хоча Ісав уже мав дружин,+ він пішов до Ізмаї́ла* та взяв собі ще одну — Махала́т, дочку Авраамового сина Ізмаї́ла, Невайо́тову сестру.

10 Яків вирушив з Бее́р-Ше́ви до Хара́на.+ 11 Через якийсь час він зупинився, щоб переночувати, бо сонце вже зайшло. Яків узяв один з каменів, які там були, поклав собі під голову і ліг спати.+ 12 Уві сні він побачив сходи*, які від землі сягали аж до неба, і Божі ангели піднімалися й спускалися по них.+ 13 Над сходами він побачив Єгову, який промовив:

«Я — Єгова, Бог твого батька Авраама і Бог Ісака.+ Землю, на якій ти лежиш, я віддам тобі й твоєму потомству*.+ 14 Будь певний: воно* стане таке численне, як порошинки на землі,+ і пошириться на захід, на схід, на північ і на південь. І через тебе й твоє потомство* всі народи на землі обов’язково отримають* благословення.+ 15 Я ж буду з тобою та оберігатиму тебе, хоч би куди ти пішов, і поверну тебе в цей край.+ Я не залишу тебе, поки не виконаю всього, що тобі обіцяв».+

16 Коли Яків прокинувся, то сказав: «Таж тут Єгова, а я про це не знав!» 17 І, налякавшись, він вигукнув: «Це місце вселяє благоговіння! Це не що інше, як дім Бога,+ брами небесні!»+ 18 Тож, вставши рано-вранці, Яків узяв камінь, який був у нього під головою, поставив його як пам’ятник та вилив на нього олію.+ 19 І він назвав це місце Бете́ль*, а раніше воно називалося Луз.+

20 Потім Яків дав таку обітницю: «Якщо Бог і надалі буде зі мною та буде захищати мене в дорозі, і якщо він дасть мені хліб та одяг, 21 і якщо я з миром повернуся до дому свого батька, то цим Єгова покаже, що справді є моїм Богом. 22 А камінь, котрий я поставив як пам’ятник, стане домом Бога,+ і з усього, що ти даси мені, я обов’язково віддам тобі десяту частину».

29 Після того Яків вирушив далі до краю мешканців Сходу*. 2 Дорогою він побачив у полі колодязь, отвір якого був закритий великим каменем, а біля нього лежало три отари овець. З того колодязя пастухи зазвичай брали воду, щоб напоювати свої отари. 3 Коли всі отари збирались, пастухи відкочували камінь і напоювали овець, а потім знову закривали колодязь каменем.

4 Тож Яків звернувся до пастухів: «Звідки ви, брати мої?» Ті відповіли: «З Хара́на».+ 5 Тоді він запитав: «Скажіть, ви знаєте Лава́на,+ Нахо́рового внука?»+ — «Знаємо»,— відповіли вони. 6 І він став розпитувати далі: «Як він поживає?» Вони сказали: «У нього все добре. А ось і його дочка Рахı́ль+ веде овець!» 7 Тоді він сказав: «Зараз тільки обідня пора, і ще не час збирати отари. Понапувайте овець і пасіть їх далі». 8 На це вони відповіли: «Не можемо, поки не зберуться всі отари. Тільки тоді відкотять камінь від колодязя, і ми зможемо напоїти овець».

9 Тимчасом як він з ними говорив, прийшла Рахı́ль з вівцями свого батька; вона була пастушкою. 10 І коли Яків побачив Рахı́ль, дочку Лава́на, брата своєї матері, а також Лава́нових овець, то відразу пішов і, відкотивши камінь від колодязя, напоїв овець. 11 Потім Яків поцілував Рахı́ль і голосно заплакав. 12 І Яків став розповідати Рахı́лі, що він родич* її батька, син Реве́ки. Тоді Рахı́ль побігла й розказала про все своєму батькові.

13 Лава́н+ же, як тільки почув про Якова, сина своєї сестри, побіг йому назустріч. Він обняв його, поцілував і забрав до свого дому, а Яків розповів йому про все, що трапилось. 14 Тоді Лава́н сказав: «Ти кість від моєї кості і плоть від моєї плоті*!» І Яків жив у нього цілий місяць.

15 Після того Лава́н сказав Якову: «Ти мій родич*,+ але це не означає, що ти маєш служити мені просто так. Скажи, яку плату ти хочеш?»+ 16 Лава́н же мав дві дочки: старшу звали Лı́я, а молодшу — Рахı́ль.+ 17 Лı́їні очі були тьмяні, а Рахı́ль була вродлива й дуже приваблива. 18 Яків закохався в Рахı́ль і сказав Лава́ну: «Я готовий служити тобі сім років за твою молодшу дочку Рахı́ль».+ 19 На це Лава́н сказав: «Ліпше я віддам її тобі, ніж комусь іншому. Залишайся в мене». 20 Отже, Яків служив за Рахı́ль сім років,+ але для нього вони пролетіли як кілька днів, бо він дуже її любив.

21 Згодом Яків сказав Лава́ну: «Дні моєї служби закінчились. Дай мені мою дружину, щоб ми почали жити з нею як чоловік і жінка». 22 Тоді Лава́н зібрав усіх людей тієї місцевості і влаштував бенкет. 23 Але ввечері він взяв свою дочку Лı́ю і привів до Якова, щоб той мав з нею інтимні стосунки. 24 Лава́н дав своїй дочці Лı́ї свою служницю Зı́лпу.+ 25 А зранку Яків дивиться — а це Лı́я! Тож він сказав Лава́ну: «Що ти зробив?! Хіба не за Рахı́ль я служив тобі? Чому ти мене обманув?»+ 26 На це Лава́н відповів: «У нас не заведено, щоб молодша дочка виходила заміж швидше, ніж старша. 27 Цей тиждень належить Лı́ї, то вже проведіть його разом, а після того я дам тобі другу дочку, якщо прослужиш мені ще сім років».+ 28 Тож Яків так і зробив: провів тиждень з Лı́єю. А тоді Лава́н дав йому за дружину свою дочку Рахı́ль. 29 Лава́н дав своїй дочці Рахı́лі свою служницю Бı́лгу.+

30 Потім Яків мав інтимні стосунки з Рахı́ллю і полюбив її більше, ніж Лı́ю. І Яків служив Лава́ну ще сім років.+ 31 Коли ж Єгова побачив, що Лı́я нелю́ба*, він зробив так, що вона завагітніла*;+ а Рахı́ль була неплідною.+ 32 Лı́я завагітніла, народила сина і назвала його Руви́мом*,+ кажучи: «Єгова зглянувся над моїм нещастям,+ і тепер мій чоловік полюбить мене». 33 Згодом Лı́я знову завагітніла, народила сина і сказала: «Я була нелю́ба, але Єгова вислухав мене і дав ще одного сина». Тож вона назвала його Симео́ном*.+ 34 Тоді вона завагітніла ще раз, народила сина і сказала: «Тепер я справді здобуду прихильність свого чоловіка, бо народила йому вже трьох синів». Тому цього сина назвали Ле́вієм*.+ 35 І вона завагітніла знову, народила сина і вигукнула: «Цього разу я буду вихваляти Єгову!» Тож вона назвала сина Юдою*.+ Після цього Лı́я якийсь час не народжувала.

30 Коли Рахı́ль побачила, що не може народити Якову дітей, то почала заздрити своїй сестрі. Вона говорила Якову: «Дай мені дітей, інакше я помру». 2 Тоді Яків розгнівався на Рахı́ль і сказав: «Хіба я Бог, який не дає тобі дітей*?» 3 А вона сказала: «Візьми мою служницю Бı́лгу+ і ляж з нею, щоб вона народила для мене* дітей. Ці діти стануть моїми». 4 Тож вона дала йому за дружину свою служницю Бı́лгу, і він мав з нею інтимні стосунки.+ 5 Бı́лга завагітніла і народила Якову сина. 6 Тоді Рахı́ль сказала: «Бог став моїм суддею, він почув мій голос і дав мені сина». Тому вона назвала його Даном*.+ 7 Після цього Бı́лга, служниця Рахı́лі, завагітніла ще раз і народила Якову другого сина. 8 І Рахı́ль вигукнула: «Я з усіх сил боролась зі своєю сестрою і перемогла!» Тому цього сина вона назвала Нефтали́мом*.+

9 Коли ж Лı́я побачила, що перестала народжувати, то дала Якову за дружину свою служницю Зı́лпу.+ 10 І Зı́лпа, служниця Лı́ї, народила Якову сина. 11 Тоді Лı́я вигукнула: «Яка ж удача!» — і дала йому ім’я Гад*.+ 12 Після того Лı́їна служниця Зı́лпа народила Якову другого сина. 13 А Лı́я сказала: «Яке щастя! Тепер жінки точно будуть називати мене щасливою».+ Тому вона назвала його Аси́ром*.+

14 Одного дня, коли жали пшеницю, Руви́м,+ ідучи полем, знайшов там мандрагорові ягоди і приніс їх своїй матері Лı́ї. Тоді Рахı́ль попросила Лı́ю: «Дай мені, будь ласка, кілька тих ягід, які приніс твій син». 15 У відповідь Лı́я сказала: «Тобі мало того, що ти забрала в мене чоловіка?+ Тепер ти хочеш забрати ще й мандрагорові ягоди, які знайшов мій син?» На це Рахı́ль сказала: «Якщо даси мені тих ягід, то цю ніч Яків проведе з тобою».

16 Увечері, коли Яків повертався з поля, Лı́я вийшла йому назустріч і сказала: «Цю ніч ти проведеш зі мною, бо я заплатила за тебе мандрагоровими ягодами, які знайшов мій син». Тож він провів ту ніч з нею. 17 Бог вислухав Лı́ю, і вона завагітніла та народила Якову п’ятого сина. 18 Тоді Лı́я сказала: «Бог дав мені нагороду* за те, що я дала чоловікові свою служницю». І вона назвала цього сина Іссаха́ром*.+ 19 Потім Лı́я завагітніла ще раз і народила Якову шостого сина.+ 20 Вона сказала: «Бог дав мені дуже щедрий подарунок. Тепер мій чоловік буде терпіти мене,+ бо я народила йому шестеро синів».+ Тому вона назвала сина Завуло́ном*.+ 21 А після того в неї народилась дочка, яку вона назвала Діною.+

22 Потім Бог згадав про Рахı́ль, він вислухав її та зробив так, що вона завагітніла*.+ 23 Тож вона завагітніла і після того, як народила сина, вигукнула: «Бог зняв з мене ганьбу!»+ 24 І вона дала йому ім’я Йосип*,+ сказавши: «Єгова додав мені ще одного сина».

25 Після того як Рахı́ль народила Йосипа, Яків сказав Лава́ну: «Відпусти мене до мого краю і до мого дому.+ 26 Дай мені моїх дружин і дітей, за яких я служив тобі, і я піду. Адже ти сам знаєш, як вірно я тобі служив».+ 27 На це Лава́н сказав: «Якщо я знайшов ласку у твоїх очах, залишайся! Я бачу по знаках*, що завдяки тобі Єгова мене благословляє». 28 Він додав: «Назви плату — і я дам її тобі».+ 29 У відповідь Яків сказав: «Ти знаєш, що я вірно тобі служив і добре дбав про твоїх овець.+ 30 Коли я прийшов, ти мав небагато, а тепер твої череди збільшилися і стали численними. Відколи я тут, Єгова благословляє тебе. Але коли я робитиму щось для власного дому?»+

31 Тоді Лава́н запитав: «Що ж тобі дати?» Яків відповів: «Я не прошу нічого, тільки одне. Якщо ти погодишся, я і далі буду пасти й стерегти твою отару.+ 32 Сьогодні я огляну ціле твоє стадо. Ти забереш з нього всіх плямистих та рябих овець, всіх темно-коричневих молодих баранів, а також всіх рябих і плямистих кіз. Якщо такі вівці, барани й кози будуть народжуватися згодом, вони стануть моєю платою.+ 33 У майбутньому, коли ти прийдеш подивитися на мою плату, то переконаєшся у моїй праведності*. Якщо знайдеш у моїх отарах якихось інших кіз, крім плямистих чи рябих, або інших баранів, крім темно-коричневих, значить, я вкрав їх».

34 На це Лава́н сказав: «Добре! Хай так і буде».+ 35 Отже, того дня він відібрав усіх смугастих і рябих козлів, плямистих і рябих кіз, а також усіх темно-коричневих молодих баранів — усіх тварин, що мали хоча б маленькі білі плями,— і віддав їх своїм синам. 36 Після того він відігнав це стадо на відстань трьох днів ходи від Якова, а Яків залишився з рештою Лава́нових отар.

37 Потім Яків узяв свіжозрізані палиці зі стираксових, мигдалевих та платанових дерев і в деяких місцях пообдирав кору так, що було видно білу деревину. 38 Він поклав ті палиці в жолоби й напувалки, з яких отари пили воду, щоб вони бачили їх, коли будуть приходити до водопою й паруватися.

39 Отже, отари парувалися перед палицями і народжували смугастих, плямистих та рябих ягнят і козенят. 40 Тоді Яків відділяв молодих баранів, а решту тварин з Лава́нових отар ставив передом до смугастих і темно-коричневих тварин. І він тримав свої отари окремо, щоб вони не змішувалися з отарами Лава́на. 41 Щоразу, коли парувалися здорові тварини, Яків клав у жолоби палиці, щоб тварини парувались перед ними. 42 А коли приходили кволі, він палиць не клав. Тож усі кволі тварини діставалися Лава́нові, а здорові — Якову.+

43 І Яків дуже розбагатів. Він набув великі отари овець і кіз, багато верблюдів та ослів, а також слуг і служниць.+

31 Через деякий час Яків почув, як Лава́нові сини говорили: «Яків забрав у нашого батька все і нажив своє багатство за його рахунок».+ 2 Також коли Яків бачив Лава́на, то помічав, що той ставиться до нього вже не так, як раніше.+ 3 Тоді Єгова сказав Якову: «Повертайся до краю своїх батьків, до своєї рідні,+ а я і далі буду з тобою». 4 І Яків послав за Рахı́ллю та Лı́єю, щоб ті прийшли в поле, де він пас отару. 5 Він сказав їм:

«Я бачу, що ваш батько ставиться до мене вже не так, як колись.+ Але Бог мого батька завжди зі мною.+ 6 Ви самі добре знаєте, що я служив вашому батькові з усіх сил,+ 7 але він намагався обманути мене і 10 разів змінював мою плату. Та Бог не дав йому скривдити мене. 8 Коли ваш батько говорив: “Твоєю платою будуть плямисті тварини”, то в отарі народжувались тільки плямисті. А коли казав: “Твоєю платою будуть смугасті”, в отарі народжувались лише смугасті.+ 9 Тож Бог робив так, що тварини з отари вашого батька ставали моїми. 10 Одного разу, коли тварини парувались, я, звівши очі, побачив у сні, що козли, які спарювалися з козами, були смугасті, плямисті та рябі.+ 11 Тоді ангел правдивого Бога покликав мене у сні: “Якове!” І я відповів: “Я тут”. 12 Далі він сказав: “Поглянь, будь ласка: всі козли, які спарюються з козами,— смугасті, плямисті та рябі, бо я бачив, як Лава́н поводився з тобою.+ 13 Я — правдивий Бог, який з’явився тобі в Бете́лі,+ де ти присвятив* мені пам’ятник і склав обітницю.+ Вставай і йди з цієї землі до краю, де ти народився”».+

14 Тоді Рахı́ль і Лı́я сказали Якову: «Хіба ми ще маємо якийсь спадок у домі нашого батька? 15 Хіба ми не стали для нього чужинками? Він же нас продав і тепер живе на гроші, які за нас отримав.+ 16 Усе багатство, яке Бог забрав у нашого батька, належить нам і нашим дітям.+ Отже, роби все, що Бог наказав тобі».+

17 Тож Яків встав, посадив на верблюдів своїх жінок та дітей+ 18 і вирушив зі всім своїм майном та отарою,+ що набув у Падда́н-Ара́мі, до свого батька Ісака у ханаа́нський край.+

19 Коли Лава́н, батько Рахı́лі, пішов стригти овець, вона вкрала його статуї терафı́мів*.+ 20 Яків же перехитрив арамейця Лава́на: не сказав, що йде від нього, 21 а швидко зібрав свою сім’ю і все своє майно та й втік. І, перейшовши Ріку*,+ він попрямував у гористий край Гілеа́д.+ 22 Через три дні Лава́н дізнався, що Яків утік. 23 Тож Лава́н взяв своїх братів*, погнався за ним і через сім днів догнав його в гористому краю Гілеа́д. 24 Вночі Бог з’явився арамейцю+ Лава́ну уві сні+ та сказав: «Зважай на те, що ти говоритимеш Якову, чи то добре, чи погане*».+

25 Яків розбив свій намет у гористому краю Гілеа́д, і Лава́н отаборився зі своїми братами в цьому ж краю. Тоді Лава́н наблизився до Якова. 26 І Лава́н сказав Якову: «Що ти зробив? Чому перехитрив мене і забрав моїх дочок, немов захоплених у бою полонянок? 27 Чому нічого не сказав, а втік таємно, перехитривши мене? Я б відіслав тебе з веселощами й піснями, під гру бубнів та арф. 28 А так ти навіть не дав мені поцілувати моїх внуків* і дочок. Як же немудро ти зробив! 29 Я міг би усіх вас покарати, але Бог вашого батька сказав мені минулої ночі: “Зважай на те, що ти говоритимеш Якову, чи то добре, чи погане”.+ 30 Я розумію, ти пішов, бо сильно затужив за домом свого батька, але для чого ти вкрав моїх богів?»+

31 Яків відповів Лава́ну: «Я просто боявся. Я подумав, що ти відбереш у мене своїх дочок. 32 У кого знайдеш своїх богів, той помре. Можеш передивитися всі мої речі на очах у наших братів і, якщо знайдеш щось своє, забирай». Яків же не знав, що тих божків украла Рахı́ль. 33 Отже, Лава́н оглянув намет Якова, Лı́ї та двох служниць,+ але нічого не знайшов. Вийшовши з Лı́їного намету, він зайшов у намет Рахı́лі. 34 А Рахı́ль поклала статуї терафı́мів у кошик, який возила при своєму сідлі на верблюді, і сіла на нього. Тож Лава́н обшукав цілий намет, але теж нічого не знайшов. 35 Тоді вона сказала батькові: «Не гнівайся, мій пане, але я не можу встати перед тобою, бо в мене зараз те, що буває в жінок».+ Лава́н же, старанно все обшукавши, так і не знайшов статуї терафı́мів.+

36 Яків розгнівався і почав дорікати Лава́ну. Він сказав: «Чим я перед тобою завинив і за який гріх ти погнався за мною? 37 Ти передивився всі мої речі і хіба знайшов щось своє? Якщо знайшов, то поклади перед братами моїми і перед братами твоїми, нехай вони нас розсудять. 38 Я прожив у тебе 20 років. Твої вівці і кози народжували і ніколи не скидали,+ а баранів твоєї отари я ніколи не їв. 39 Коли якусь тварину розривали звірі,+ я не ніс її до тебе, а сам повертав втрачене. І, якщо тварину крали,— чи вдень, чи вночі,— ти вимагав відшкодувати втрату. 40 Вдень мене мучила спека, а вночі — холод, від мене часто втікав сон.+ 41 І так було всі 20 років, які я провів у твоєму домі. За двох твоїх дочок я прослужив 14 років, а за отару — 6. І за цей час ти 10 разів міняв мою плату.+ 42 Якби зі мною не був Бог мого батька,+ Бог Авраама, Бог, перед яким Ісак має страх*,+ ти б відіслав мене з порожніми руками. Але Бог побачив мої страждання та важку працю і тому докорив тобі минулої ночі».+

43 У відповідь Лава́н сказав Якову: «Це ж мої дочки, і внуки мої, і отара моя, та й усе, що ти бачиш, належить мені і моїм дочкам. Як я можу сьогодні зробити щось погане їм чи їхнім дітям? 44 Тож укладімо угоду, яка буде для нас свідком». 45 І Яків узяв камінь та поставив його як пам’ятник.+ 46 Після того Яків сказав своїм братам: «Назбирайте каміння». І вони назбирали каміння, зробили з нього насип і їли на ньому. 47 Лава́н назвав той насип Єга́р-Сагаду́та*, а Яків назвав його Галее́д*.

48 Тоді Лава́н сказав: «Сьогодні цей насип став для нас свідком». Тому його назвали Галее́д,+ 49 а також Вартова башта*, бо Лава́н сказав: «Нехай Єгова буде нашим вартовим, коли ми будемо далеко один від одного. 50 Якщо ти будеш кривдити моїх дочок і якщо візьмеш собі ще інших дружин, то пам’ятай: навіть коли цього не побачить людина, то побачить Бог, наш свідок!» 51 Потім він додав: «Ось насип і пам’ятник, що я поставив на знак угоди між мною і тобою. 52 Цей насип і пам’ятник є свідками,+ що я не перейду насипу, аби скривдити тебе, і ти не перейдеш ні його, ні пам’ятника, аби скривдити мене. 53 Тож нехай Бог Авраама+ і Бог Нахора, Бог їхнього батька, буде нашим суддею». Яків же поклявся Богом, перед яким його батько Ісак має страх*.+

54 Потім Яків приніс на горі жертву і запросив своїх братів їсти з ним хліб. Поївши, вони заночували на тій горі. 55 А рано-вранці Лава́н встав, поцілував своїх внуків*+ і дочок, поблагословив їх+ і повернувся додому.+

32 Тож Яків пішов далі і по дорозі зустрів Божих ангелів. 2 Побачивши їх, він вигукнув: «Це табір Бога!» — і назвав це місце Маханаї́м*.

3 Потім Яків вислав посланців до свого брата Ісава в землю Сеї́р,+ в едо́мський+ край*, 4 і наказав їм: «Передайте моєму панові Ісаву такі слова: “Ось що сказав Яків, твій слуга: «Досі я жив* у Лава́на і за весь цей довгий час+ 5 набув биків, ослів, овець, а також слуг і служниць.+ Тепер я хочу знайти ласку в очах мого пана і тому передаю тобі ці слова»”».

6 Через якийсь час посланці повернулись до Якова і сказали: «Ми бачилися з твоїм братом Ісавом, і зараз він іде тобі назустріч, а з ним 400 чоловіків».+ 7 Почувши це, Яків дуже злякався і стривожився.+ Тож він розділив людей, які були з ним, а також отари, велику худобу та верблюдів на два табори 8 і сказав: «Якщо Ісав нападе на один табір, то другий зможе врятуватися».

9 Після того Яків сказав: «О Єгово, Боже мого батька Авраама, Боже мого батька Ісака! Ти говорив мені: “Повертайся до краю своїх батьків та до своєї рідні, і я буду тебе благословляти”.+ 10 Я негідний всієї відданої любові та всієї вірності, яку ти виявляєш до свого слуги,+ бо я перейшов Йордан лише з однією палицею, а тепер у мене аж два табори.+ 11 Благаю, врятуй мене+ від руки мого брата Ісава, бо я боюся, що він нападе на мене+ і на матерів з дітьми. 12 Ти ж обіцяв: “Я неодмінно благословлятиму тебе, і зроблю твоє потомство* таким численним, як морський пісок, який неможливо порахувати”».+

13 І Яків заночував там. Потім з усього, що в нього було, він взяв на подарунок для свого брата Ісава+ 14 200 кіз, 20 козлів, 200 овець, 20 баранів, 15 30 верблюдиць з верблюденятами, 40 корів, 10 биків, 20 ослиць і 10 ослів.+

16 Тоді він розділив тих тварин на стада і дав своїм слугам, кажучи: «Йдіть переді мною і перейдіть потік. Постійно тримайте стада на віддалі одне від одного». 17 Він наказав першому слузі: «Якщо тебе по дорозі зустріне мій брат Ісав і запитає: “Чий ти слуга, куди ідеш і чиє це стадо?” — 18 то скажеш йому: “Твого слуги Якова. Це подарунок, який він послав моєму панові Ісаву.+ А сам він іде позаду”». 19 І другому слузі, і третьому, і всім іншим, хто вів стада, Яків наказав: «Коли зустрінете Ісава, говоріть йому те саме. 20 Кажіть йому: “Твій слуга Яків іде за нами”». Бо Яків думав собі: «Якщо я спочатку задобрю його подарунком,+ то, може, при зустрічі він буде привітний зі мною». 21 Отже, всі слуги з дарами перейшли потік, а сам він залишився на ніч у таборі.

22 Тієї ночі він встав і, взявши двох дружин,+ двох служниць+ та 11 синів, перейшов убрід Яббо́к.+ 23 Він перепровадив через потік* їх, а також усе своє майно.

24 А коли Яків залишився сам, з’явився якийсь чоловік і почав боротися з ним. І боролись вони аж до світанку.+ 25 Побачивши, що Якова не вдалося перемогти, чоловік, борючись з ним, доторкнувся до суглоба його стегна, і суглоб вивихнувся.+ 26 Тоді чоловік сказав: «Відпусти мене, бо вже світає». Та Яків відповів: «Не відпущу, поки не поблагословиш мене».+ 27 Чоловік запитав: «Як тебе звати?» Той відповів: «Яків». 28 І чоловік сказав: «Відтепер твоє ім’я буде не Яків, а Ізра́їль*,+ бо ти боровся з Богом+ і з людьми та переміг». 29 А Яків попросив: «Скажи мені, будь ласка, своє ім’я». У відповідь той сказав: «Для чого тобі моє ім’я?»+ — і поблагословив його. 30 Яків назвав це місце Пенії́л*,+ бо сказав: «Я бачив Бога лице в лице, але не втратив життя*».+

31 Коли Яків минав Пенуї́л*, уже світило сонце. Він кульгав, бо в нього було вивихнуте стегно.+ 32 Тож Ізра́їлеві сини донині не їдять сухожилля*, що біля стегнового суглоба, бо в цьому місці той чоловік доторкнувся до стегна Якова.

33 Згодом Яків глянув і побачив, що наближається Ісав, а з ним 400 чоловіків.+ Тож Яків сказав, щоб Лı́я, Рахı́ль та обидві служниці взяли своїх дітей+ 2 і щоб першими йшли служниці з дітьми,+ потім — Лı́я та її діти,+ а позаду — Рахı́ль та Йосип.+ 3 Сам же Яків пішов попереду і, наближаючись до свого брата, сім разів вклонився йому до землі.

4 А Ісав побіг йому назустріч, обійняв і поцілував його, і вони обоє розплакалися. 5 Потім Ісав, звівши очі, побачив жінок та дітей і запитав: «Хто це з тобою?» У відповідь Яків сказав: «Це діти, якими Бог поблагословив твого слугу».+ 6 Тоді підійшли служниці з дітьми і вклонились йому, 7 після того підійшла та вклонилася Лı́я з дітьми, а потім — Йосип і Рахı́ль.+

8 Ісав же запитав: «Для чого ти вислав увесь той табір, який я зустрів?»+ — «Щоб знайти ласку в очах мого пана»,— відповів Яків.+ 9 На це Ісав сказав: «Брате, я маю всього вдосталь.+ Залиш це собі». 10 Але Яків заперечив: «Ні, якщо я знайшов ласку у твоїх очах, прошу, прийми мій подарунок, який я приніс, щоб мати змогу побачити тебе. І я побачив твоє лице, немов побачив лице Боже, тому що ти прийняв мене привітно.+ 11 Прошу, візьми цей подарунок як благословення від мене,+ бо я знайшов ласку в Бога та маю всього вдосталь».+ І він впросив Ісава взяти подарунок.

12 Потім Ісав сказав: «Рушаймо в дорогу, я піду попереду». 13 Але Яків відповів: «Мій пане, ти ж знаєш, що зі мною діти, а вони малі й тендітні.+ Також у мене вівці й велика худоба з приплодом, і якщо я хоча б один день пожену їх надто швидко, то ціла отара загине. 14 Прошу тебе, мій пане, іди вперед, а я, твій слуга, піду повільніше, щоб не підганяти ні худоби, ні дітей. Я побачуся з моїм паном уже в Сеї́рі».+ 15 Тоді Ісав сказав: «Залиш собі, будь ласка, кількох моїх людей». На це Яків відповів: «Для чого? Все, що я хочу,— це знайти ласку в очах мого пана». 16 Отже, того дня Ісав пішов назад до Сеї́ру.

17 А Яків вирушив до Сукко́та.+ Там він збудував собі дім і зробив загони для отари. Тому він і назвав це місце Сукко́т*.

18 Прийшовши з Падда́н-Ара́му,+ Яків щасливо добрався до міста Сихе́ма,+ що в ханаа́нському краю,+ і отаборився біля того міста. 19 А ділянку поля, на якій стояв його намет, він купив за 100 кеси́тів* у синів Гамо́ра, Сихе́мового батька.+ 20 Там він поставив жертовник і назвав його «Бог — Бог Ізра́їля».+

34 А Діна, дочка Лı́ї, яку та народила Якову,+ не раз приходила до молодих жінок того краю+ і проводила з ними час*. 2 Її побачив Сихе́м, син хіввея́нина+ Гамо́ра, провідника краю, і потім забрав та зґвалтував її. 3 І він* дуже прив’язався до Діни, дочки Якова, закохався в цю дівчину і став запевняти її у своїй любові*. 4 Зрештою Сихе́м сказав своєму батькові Гамо́ру:+ «Візьми мені цю дівчину за дружину».

5 Яків почув, що Сихе́м зґвалтував його дочку Діну, коли його сини пасли в полі отару. Тож він вирішив нікому нічого не розповідати, поки вони не повернуться. 6 Через якийсь час Гамо́р, Сихе́мів батько, прийшов до Якова, щоб з ним порозмовляти. 7 А сини Якова, почувши про все, відразу повернулися з поля. Те, що сталося, сильно їх образило і розлютило, бо Сихе́м повівся негідно і стягнув ганьбу на Ізра́їля, зґвалтувавши дочку Якова.+

8 Тож Гамо́р сказав: «Мій син Сихе́м дуже хоче бути з* вашою дочкою. Прошу, віддайте Діну йому за дружину. 9 Порідніться* з нами. Дайте нам своїх дочок, а собі візьміть наших.+ 10 Перед вами весь наш край. Залишайтеся з нами і живіть тут, ведіть торгівлю та набувайте майно». 11 Тоді Сихе́м звернувся до батька і братів дівчини: «Виявіть мені ласку. Я дам вам усе, що скажете. 12 Хочете, просіть за неї дуже великий викуп та будь-який дар.+ Я готовий дати все, чого забажаєте, тільки дозвольте одружитися з нею».

13 А сини Якова вирішили обманути Сихе́ма та його батька Гамо́ра за те, що Сихе́м зґвалтував їхню сестру Діну. 14 Вони сказали: «Ми не можемо цього зробити, не можемо дати нашу сестру чоловікові, який необрізаний*.+ Це для нас ганьба. 15 Ми дамо її лише за умови, що ви станете такими, як ми, і обріжете всіх ваших чоловіків.+ 16 Тоді ми дамо вам своїх дочок, а ваших візьмемо собі; ми будемо жити разом і станемо одним народом. 17 Якщо ж ви не послухаєтесь і не обріжетеся, ми заберемо свою дочку та й підемо».

18 Це сподобалося Гамо́ру+ та його сину Сихе́му,+ 19 і молодий чоловік, не зволікаючи, зробив те, що вони просили,+ бо йому дуже подобалась дочка Якова. А Сихе́м був найшанованішим у цілому домі свого батька.

20 Тож Гамо́р і його син Сихе́м пішли до міської брами і сказали чоловікам свого міста:+ 21 «Ці люди хочуть жити в мирі з нами. Нехай залишаються в нашому краю і ведуть торгівлю; землі вистачить для всіх. Ми будемо одружуватися з їхніми дочками, а вони — з нашими.+ 22 Але вони погодяться жити з нами і стати з нами одним народом лише за однієї умови: всі наші чоловіки мають бути обрізані, як і вони.+ 23 Хіба ж тоді все їхнє майно, все багатство і вся худоба не перейдуть до нас? Тож погодьмося на їхні слова, щоб вони жили з нами». 24 Тоді всі, хто збирався біля міської брами, послухалися Гамо́ра та його сина Сихе́ма, і всі чоловіки — всі, хто збирався біля брами,— обрı́залися.

25 А на третій день, коли вони відчували сильний біль, два сини Якова, Симео́н і Ле́вій, Дінині брати,+ взяли мечі і, ввійшовши в місто, мешканці якого нічого не підозрювали, повбивали всіх чоловіків.+ 26 Вони вбили мечем Гамо́ра та його сина Сихе́ма, а тоді забрали Діну з Сихе́мового дому і пішли. 27 Після того як були вбиті всі чоловіки того міста, інші сини Якова прийшли і пограбували місто за те, що Сихе́м зґвалтував їхню сестру.+ 28 Вони забрали їхню велику і дрібну худобу, ослів і все, що було в місті та на полі. 29 Також вони пограбували їхні доми, забрали все їхнє майно, а їхніх дружин і малих дітей взяли в полон.

30 Після того Яків сказав Симео́ну й Ле́вію:+ «Ви стягнули на мене велике лихо*. Тепер мешканці цього краю — ханаа́нці та періззея́ни — зненавидять мене. Вони точно зберуться, нападуть на мене та на мій дім і всіх повбивають, бо нас небагато». 31 А брати у відповідь сказали: «Невже з нашою сестрою мають поводитись як з повією?»

35 Потім Бог сказав Якову: «Збирайся та йди в Бете́ль.+ Оселись там і постав жертовник правдивому Богу, який з’явився тобі, коли ти втікав від свого брата Ісава».+

2 Тоді Яків сказав своїм домашнім та всім, хто був з ним: «Позбудьтеся чужих богів, яких маєте,+ очистьтеся і змініть свій одяг. 3 Збираймося і ходімо в Бете́ль. Там я поставлю жертовник правдивому Богу, який вислухав мене в час мого лиха і був зі мною, хоч би куди* я йшов».+ 4 Тож вони віддали Якову всіх чужих богів і сережки, які познімали з вух, а він закопав* усе це під великим деревом, що росло біля Сихе́ма.

5 Поки вони були в дорозі, Бог навів страх на мешканців довколишніх міст, тому вони не гналися за синами Якова. 6 Зрештою Яків і всі, хто був з ним, прийшли в Луз,+ тобто в Бете́ль, що в ханаа́нському краю. 7 Там він побудував жертовник і назвав це місце Ель-Бете́ль*, бо саме там, коли він утікав від брата, йому з’явився правдивий Бог.+ 8 Через деякий час померла Дево́ра,+ годувальниця Реве́ки, і її поховали під дубом біля підніжжя пагорба, на якому стояв Бете́ль. Тому Яків назвав це дерево Алло́н-Баху́т*.

9 Бог ще раз з’явився Якову, коли той повертався з Падда́н-Ара́му, і поблагословив його. 10 Бог сказав йому: «Тебе звати Яків,+ але тепер твоє ім’я буде не Яків, а Ізра́їль»,— і назвав його Ізра́їлем.+ 11 Далі Бог сказав: «Я — Бог Всемогутній.+ Народжуй дітей і розмножуйся. Ти станеш батьком народів, багатьох народів,+ і від тебе будуть походити* царі.+ 12 А край, який я дав Аврааму та Ісаку, я дам тобі, а також твоєму потомству*».+ 13 Тоді Бог пішов від нього з того місця, де з ним говорив.

14 Тож Яків поставив там кам’яний пам’ятник і вилив на нього виливну жертву та олію.+ 15 Після того Яків знову назвав місце, де Бог розмовляв з ним, Бете́ль.+

16 Потім вони вирушили з Бете́ля, і в дорозі, на певній відстані від Ефра́та, Рахı́лі настав час родити; пологи були дуже важкі. 17 Під час пологів повитуха сказала Рахı́лі, яка сильно мучилася: «Не бійся, в тебе буде ще один син».+ 18 Та Рахı́ль вже була при смерті. І, коли життя покидало її*, вона назвала сина Бен-О́ні*, а батько дав йому ім’я Веніями́н*.+ 19 Тож Рахı́ль померла, і її поховали по дорозі до Ефра́та, тобто Віфлеєма.+ 20 Яків поставив на її могилі стовп. І цей стовп стоїть на могилі Рахı́лі аж досі.

21 Після того Ізра́їль пішов далі і розбив намет за вежею Еде́р. 22 Одного разу, коли Ізра́їль перебував у тому краю, Руви́м пішов і ліг з Бı́лгою, наложницею свого батька. А Ізра́їль дізнався про це.+

Отже, Яків мав 12 синів. 23 Сини Лı́ї, яких вона народила Якову: первісток Руви́м,+ після нього Симео́н, Ле́вій, Юда, Іссаха́р і Завуло́н. 24 Сини Рахı́лі: Йосип та Веніями́н. 25 Сини Бı́лги, служниці Рахı́лі: Дан і Нефтали́м. 26 Сини Зı́лпи, Лı́їної служниці: Гад і Аси́р. Всі ці сини народились Якову в Падда́н-Ара́мі.

27 Зрештою Яків прийшов до свого батька Ісака в Мамре́,+ що коло Кір’я́т-А́рби, тобто Хевро́на, де Авраам та Ісак жили як чужинці.+ 28 Ісак прожив 180 років.+ 29 У глибокій старості та задоволений життям* Ісак помер і приєднався до свого народу*. Його сини, Ісав та Яків, поховали його.+

36 Ось історія життя Ісава, тобто Едо́ма.+

2 Ісав узяв собі за дружин ханаа́нських дочок: А́ду,+ дочку хетя́нина+ Ело́на, Оголіва́му,+ дочку А́ни, внучку хіввея́нина Цівео́на, 3 і Басма́т,+ Ізмаї́лову дочку, сестру Невайо́та.+

Ці сини народилися в Ісава в ханаа́нському краю. 6 Після того Ісав узяв своїх дружин, синів, дочок, всіх*, хто був у його домі, а також свої отари, всіх інших тварин і все багатство,+ яке набув у ханаа́нському краю, і пішов від свого брата Якова до іншого краю,+ 7 бо вони нажили стільки майна, що вже не могли перебувати разом, і через їхні великі череди їм обом не вистачало землі в краю, де вони жили*. 8 Тож Ісав оселився в гористому краю Сеї́р.+ Інше ім’я Ісава — Едо́м.+

9 Це історія життя Ісава, батька едомля́н, які живуть у гористому краю Сеї́р.+

10 Ісавових синів звали так: Еліфа́з, син Ісавової дружини А́ди, та Реуї́л, син Ісавової дружини Басма́т.+

11 Сини Еліфа́за: Тема́н,+ Ома́р, Цефо́, Гата́м і Кена́з.+ 12 Наложницею Еліфа́за, Ісавового сина, стала Тı́мна. Вона народила Еліфа́зу Амали́ка.+ Це сини* А́ди, дружини Ісава.

13 Сини Реуї́ла: Наха́т, Зера́х, Ша́мма та Мı́зза. Це сини* Басма́т,+ дружини Ісава.

14 Ось сини, яких Ісаву народила його дружина Оголіва́ма, дочка А́ни, внучка Цівео́на: Єу́ш, Яла́м і Коре́й.

15 Ось голови племен, нащадки Ісава.+ Сини Ісавового первістка Еліфа́за: голова племені Тема́н, голова племені Ома́р, голова племені Цефо́, голова племені Кена́з,+ 16 голова племені Коре́й, голова племені Гата́м, голова племені Амали́к. Ці нащадки Еліфа́за+ є головами племен в едо́мському краю, синами* А́ди.

17 Ось сини Ісавового сина Реуї́ла: голова племені Наха́т, голова племені Зера́х, голова племені Ша́мма, голова племені Мı́зза. Ці нащадки Реуї́ла є головами племен в едо́мському краю,+ синами* Басма́т, дружини Ісава.

18 А це сини Ісавової дружини Оголіва́ми: голова племені Єу́ш, голова племені Яла́м, голова племені Коре́й. Вони — голови племен, нащадки Ісавової дружини Оголіва́ми, дочки А́ни.

19 Це сини Ісава, тобто Едо́ма,+ та їхні нащадки, голови племен.

20 Ось сини хоря́нина Сеї́ра, мешканці того краю:+ Лота́н, Шова́л, Цівео́н, А́на,+ 21 Дішо́н, Еце́р і Діша́н.+ Ці сини Сеї́ра є головами хоря́нських племен в едо́мському краю.

22 Сини Лота́на: Хо́рі та Гема́м; Лота́н мав сестру Тı́мну.+

23 Сини Шова́ла: Алва́н, Манаха́т, Ева́л, Шефо́ та Она́м.

24 Сини Цівео́на:+ А́йя та А́на. Це той самий А́на, який знайшов у пустелі гарячі джерела, коли пас ослів свого батька Цівео́на.

25 Діти А́ни: Дішо́н та Оголіва́ма, дочка А́ни.

26 Сини Дішо́на: Хемда́н, Ешба́н, Їтра́н і Кера́н.+

27 Сини Еце́ра: Білга́н, Заава́н та Ака́н.

28 Сини Діша́на: Уц та Ара́н.+

29 Ось голови хоря́нських племен: голова племені Лота́н, голова племені Шова́л, голова племені Цівео́н, голова племені А́на, 30 голова племені Дішо́н, голова племені Еце́р і голова племені Діша́н.+ Це голови хоря́нських племен у сеї́рському краю, згадані поіменно.

31 А ось царі, які правили в едо́мському краю+ до того, як з’явився перший цар в ізраїльтян*.+ 32 В Едо́мі правив Бе́ла, Бео́рів син, а місто, в якому він царював, називалося Дінга́ва. 33 Коли Бе́ла помер, замість нього царем став Йова́в, син Зера́ха з Бо́цри. 34 Коли помер Йова́в, замість нього царем став Хуша́м з краю теманя́н. 35 Коли помер Хуша́м, замість нього царем став Гада́д, Беда́дів син, який переміг мідіянітя́н+ у моа́вському краю*, а місто, в якому він царював, називалось Авı́т. 36 Коли помер Гада́д, замість нього царем став Са́мла з Масре́ки. 37 Коли помер Са́мла, замість нього царем став Шау́л з Рехово́та, що біля Ріки. 38 Коли помер Шау́л, замість нього царем став Ваа́л-Хана́н, син Ахбо́ра. 39 Коли помер Ваа́л-Хана́н, син Ахбо́ра, замість нього царем став Гада́р, а місто, в якому він царював, називалося Па́у. Його дружиною була Мегетаве́ль, дочка Матре́д, внучка Мезага́ва*.

40 Отже, це імена Ісавових нащадків, голів племен за їхніми родинами, за місцевостями, в яких вони жили, та за їхніми іменами: голова племені Тı́мна, голова племені А́лва, голова племені Єте́т,+ 41 голова племені Оголіва́ма, голова племені Е́ла, голова племені Піно́н, 42 голова племені Кена́з, голова племені Тема́н, голова племені Мівца́р, 43 голова племені Магдії́л та голова племені Іра́м. Ці нащадки Едо́ма є головами племен за місцями їхнього проживання в краю, де вони оселились.+ Це нащадки Ісава, батька едомля́н.+

37 Яків залишився в ханаа́нському краю, де його батько жив як чужинець.+

2 Ось історія життя Якова.

Коли Йосипу+ було 17 років, він пас овець+ разом із синами Бı́лги+ і Зı́лпи,+ дружин свого батька. І Йосип розповів батькові, як погано поводяться його брати. 3 Йосип народився, коли Ізра́їль був уже старий, тому батько любив його більше від усіх інших синів+ і наказав, щоб для нього зробили особливий одяг*. 4 Брати, побачивши, що батько любить Йосипа більше, ніж їх, зненавиділи брата і не могли говорити з ним спокійно.

5 Через деякий час Йосипу приснився сон. Він розповів про нього братам,+ але ті ще більше зненавиділи його. 6 Він сказав їм: «Послухайте, будь ласка, що мені приснилось: 7 ми в’язали на полі снопи, і ось мій сніп випрямився, а ваші стали довкола і вклонилися моєму».+ 8 Тоді брати сказали: «Ти що, хочеш царювати над нами? Хочеш над нами панувати?»+ Тож, почувши про ті сни, брати стали ненавидіти його ще більше.

9 Потім йому знову приснився сон, про який він теж розповів братам: «Я бачив ще один сон: цього разу мені вклонялись сонце, місяць та 11 зір».+ 10 І Йосип розповів цей сон також батькові. Той же докорив йому, кажучи: «І що цей сон має означати? Невже ти думаєш, що всі ми — я, твоя мати і твої брати — справді прийдемо й низько вклонимось тобі?» 11 Йосипові слова ви́кликали у братів сильну заздрість,+ а батько зберіг ті слова у своєму серці.

12 Якось брати пішли пасти отару свого батька в місце неподалік від Сихе́ма.+ 13 Трохи згодом Ізра́їль сказав Йосипу: «Здається, твої брати пасуть отару біля Сихе́ма. Я хочу, щоб ти пішов до них». На це Йосип сказав: «Добре, я готовий». 14 Тоді батько сказав: «Прошу тебе, піди подивися, чи все добре у твоїх братів і як там отара, а потім повернешся і розкажеш». Тож він пішов з долини Хевро́н+ до Сихе́ма. 15 Через якийсь час Йосип, ідучи полем, зустрів чоловіка, і той запитав: «Що ти шукаєш?» — 16 «Я шукаю своїх братів,— відповів Йосип.— Скажи, будь ласка, може, ти знаєш, де вони пасуть отару?» 17 Чоловік сказав: «Вони пішли звідси. Я чув, як вони говорили між собою: “Ходімо в Дота́н”». Тож Йосип пішов за ними і знайшов їх у Дота́ні.

18 Брати побачили Йосипа ще здалека і, перш ніж він підійшов до них, почали змовлятись, щоб його вбити. 19 Вони казали один одному: «Дивіться, он іде той сновидець!+ 20 Убиймо його та киньмо в яму для води, а самі скажемо, що його роздер дикий звір. Тоді побачимо, чи сповняться його сни». 21 Почувши це, Руви́м+ спробував урятувати Йосипа. Він сказав: «Не вбиваймо його*!+ — 22 і додав: — Не проливайте крові.+ Вкиньте його в яму тут у пустелі, тільки не заподіюйте йому шкоди*».+ Він хотів врятувати його і повернути батькові.

23 Щойно Йосип підійшов до братів, вони здерли з нього одяг, особливий одяг, який він носив,+ 24 а його самого вкинули в яму. Вона в той час була порожня, без води.

25 Після того брати сіли їсти. Підвівши очі, вони побачили ізмаї́лівців,+ які йшли з Гілеа́ду до Єгипту з караваном верблюдів, нав’ючених лабданумом*, бальзамом та смолистою корою.+ 26 Тоді Юда сказав братам: «Яка нам користь з того, що вб’ємо брата і приховаємо його смерть*?+ 27 Не кривдьмо його, а продаймо+ ізмаї́лівцям. Все-таки він наш брат, наша плоть і кров». І вони послухались його. 28 Тож, коли поблизу проходили мідія́нські+ купці, брати витягли Йосипа з ями та продали ізмаї́лівцям за 20 срібняків,+ і ті забрали його до Єгипту.

29 Згодом Руви́м підійшов до ями і побачив, що Йосипа немає. Тоді він роздер свій одяг 30 і, повернувшись до братів, вигукнув: «Хлопець зник! Що мені тепер робити?»

31 А брати зарізали козла, взяли Йосипів одяг і змочили його кров’ю. 32 Потім вони відіслали його особливий одяг батькові, передавши такі слова: «Ось що ми знайшли. Подивись, будь ласка, чи це не одяг твого сина».+ 33 Яків роздивився його і вигукнув: «Це одяг мого сина! На Йосипа напав лютий звір і точно розірвав його на шматки!» 34 Тоді Яків роздер свій одяг, підперезався мішковиною і багато днів оплакував Йосипа. 35 І всі сини та дочки намагались розрадити батька, але ніщо не могло його потішити. Він казав: «Оплакуючи свого сина, я зійду в могилу*!»+ — і не переставав плакати за ним.

36 А мідіянітя́ни, прийшовши в Єгипет, продали Йосипа Потіфа́ру, який служив придворним фараона і начальником охоронців.+

38 Приблизно в той час Юда пішов від своїх братів і отаборився в місцевості, де жив адулламітя́нин, на ім’я Хı́ра. 2 Там Юда побачив дочку одного ханаа́нця,+ якого звали Шу́а. Юда взяв її за дружину і мав з нею інтимні стосунки. 3 Вона завагітніла і народила сина, якому Юда дав ім’я Ер.+ 4 Завагітнівши знову, вона народила сина й дала йому ім’я Она́н. 5 Потім вона народила ще одного сина і дала йому ім’я Шела́х. Цей син народився тоді, коли він* був в Ахзı́ві.+

6 З часом Юда взяв для свого первістка Е́ра дружину, на ім’я Тамара.+ 7 Але Ер, Юдин первісток, був негідний в очах Єгови, і Єгова заподіяв йому смерть. 8 Тоді Юда сказав Она́ну: «Одружися з бра́товою вдовою*, виконай свій обов’язок і продовж рід свого брата».+ 9 Та Она́н знав, що ця дитина не вважатиметься його нащадком,+ і коли мав інтимні стосунки з Тамарою, то випускав своє сı́м’я на землю, щоб не продовжувати роду свого брата.+ 10 Це було злом в очах Єгови, тому Бог заподіяв смерть і йому.+ 11 Юда сказав своїй невістці Тамарі: «Залишайся вдовою і живи в домі свого батька, аж поки не підросте мій син Шела́х», бо думав собі: «Він теж може померти, як і його брати».+ Отже, Тамара пішла жити в дім свого батька.

12 Через деякий час померла Юдина дружина, дочка Шу́а,+ і Юда був у жалобі. Коли дні жалоби закінчились, він зі своїм другом, адулламітя́нином Хı́рою,+ пішов у Тı́мну,+ де стригли його овець. 13 Тамарі сказали: «Твій свекор іде в Тı́мну стригти овець». 14 Як тільки вона почула це, то зняла з себе вдовиний одяг, накинула покривало і, закривши обличчя, сіла біля входу до Енаї́му, що по дорозі до Тı́мни. Тамара зробила це, бо бачила, що Шела́х уже підріс, а її досі не дали йому за дружину.+

15 Побачивши Тамару, Юда відразу прийняв її за повію, бо вона закрила своє обличчя. 16 Він звернув до неї з дороги і сказав: «Дозволь мені провести з тобою ніч». Та він не знав, що це його невістка.+ У відповідь вона сказала: «А що я отримаю за це?» 17 Він сказав: «Я пришлю тобі козеня зі своєї отари». Вона ж запитала: «А даси мені щось у заставу, поки пришлеш козеня?» 18 На це він сказав: «Що ти хочеш у заставу?» — «Твій перстень з печаткою,+ твій шнурок і твою палицю»,— відповіла вона. Він дав їй усе це, а потім мав з нею інтимні стосунки, і вона завагітніла. 19 Після того Тамара встала й пішла і, знявши покривало, перевдяглася у вдовиний одяг.

20 А Юда послав свого друга адулламітя́нина,+ щоб він передав тій жінці козеня і забрав у неї заставу, але той ніде не міг її знайти. 21 І він запитав тамтешніх чоловіків: «Де та храмова повія, яка сиділа в Енаї́мі при дорозі?» Вони відповіли: «Тут ніколи не було повії». 22 Тож, повернувшись до Юди, він сказав: «Я її не знайшов. Крім того, тамтешні чоловіки говорили: “Тут ніколи не було повії”». 23 Тоді Юда сказав: «Нехай вона залишить все собі, щоб ми не стягнули на себе ганьби. В будь-якому разі, я посилав козеня, але ти її не знайшов».

24 А приблизно через три місяці Юді розповіли: «Твоя невістка Тамара стала повією і тепер вагітна». На це Юда сказав: «То виведіть її та спаліть*».+ 25 Коли ж за нею прийшли, вона передала свекру такі слова: «Я вагітна від чоловіка, якому належить ось це. Подивися, будь ласка, чий то перстень з печаткою, шнурок і палиця».+ 26 Побачивши ці речі, Юда промовив: «Вона праведніша від мене, бо я не дав її своєму синові Шела́ху».+ Після того він більше не мав з нею інтимних стосунків.

27 Коли ж настав час їй родити, виявилось, що в неї в утробі близнюки. 28 Під час пологів одна дитина витягнула ручку, і повитуха відразу обв’язала її червоною ниткою, кажучи: «Цей вийшов першим». 29 Та як тільки він сховав ручку, народився його брат, і повитуха вигукнула: «Як тобі вдалося прорватися?» Тож його назвали Пере́цом*.+ 30 Потім народився його брат, ручка якого була обв’язана червоною ниткою, і його назвали Зера́хом*.+

39 А ізмаї́лівці+ привезли Йосипа в Єгипет,+ де його купив єгиптянин Потіфа́р+ — придворний фараона, начальник охоронців. 2 Єгова підтримував Йосипа,+ тому він у всьому мав успіх. Йосип став управителем у домі свого пана, 3 і той побачив, що Єгова дійсно був з Йосипом і що Єгова благословляв усі його діла.

4 Йосип здобув ласку в очах Потіфа́ра і став його особистим слугою. Потіфа́р призначив його управителем у своєму домі й поставив його над усім, що мав. 5 Відтоді як Йосип почав управляти домом та всім майном єгиптянина Потіфа́ра, Єгова через Йосипа благословляв його дім. Єгова зливав своє благословення на все, що Потіфа́р мав як у домі, так і на полі.+ 6 З часом Потіфа́р довірив Йосипу все і вже ні про що не турбувався; він дбав лише про те, що́ йому їсти. А Йосип був стрункий і вродливий.

7 Згодом на Йосипа почала задивлятися дружина його пана, і вона стала говорити: «Лягай зі мною». 8 Та він відмовився, сказавши їй: «Мій пан довірив мені все у своєму домі і доручив дбати про все, що йому належить. 9 У цьому домі немає більшого від мене, і єдине, що мені непідвладне,— це ти, бо ти його дружина. Як же я можу зробити таке велике зло і згрішити проти Бога?!»+

10 І, хоча вона день у день підмовляла Йосипа, він ніколи не погоджувався лягти з нею чи навіть залишатися з нею наодинці. 11 Та одного дня він зайшов у дім, щоб виконати свою роботу, і нікого зі слуг у той час не було. 12 Тоді вона схопила його за одяг і сказала: «Лягай зі мною!» Але він залишив одяг в її руках і вибіг з дому. 13 І коли вона побачила, що він утік, а його одяг залишився в неї, 14 то скликала слуг, галасуючи: «Дивіться, він привів сюди цього єврея, щоб зробити з нас посміховисько! Він хотів зґвалтувати мене, але я почала сильно кричати. 15 Як тільки він почув мій крик, то залишив свій одяг і вибіг з дому». 16 І той одяг був у неї, поки не прийшов Потіфа́р, Йосипів пан.

17 Тоді вона сказала йому те саме: «Слуга, якого ти привів до нас, отой єврей, прийшов і хотів посміятися з мене. 18 Але коли я закричала, він залишив свій одяг і вибіг з дому». 19 Як тільки Потіфа́р почув слова своєї дружини, яка сказала: «Ось що зробив мені твій слуга», то спалахнув гнівом. 20 Тож Потіфа́р кинув Йосипа до в’язниці, де тримали царських в’язнів. Там він і залишався.+

21 Але Єгова і далі був з Йосипом, виявляв йому віддану любов та допоміг здобути ласку в очах начальника в’язниці.+ 22 І начальник доручив Йосипу наглядати над усіма в’язнями і стежити за тим, як вони виконували свою роботу.+ 23 Тож начальник в’язниці нічим не турбувався, бо з Йосипом був Єгова, і все, що він робив, Єгова благословляв.+

40 Після цього головний чашник+ і головний пекар єгипетського царя згрішили проти свого пана. 2 І фараон розгнівався на цих двох слуг — головного чашника і головного пекаря+ — 3 та кинув їх до в’язниці, що була в домі начальника охоронців.+ У тій в’язниці сидів і Йосип.+ 4 Тож начальник охоронців доручив Йосипу дбати про них;+ і вони пробули у в’язниці деякий час*.

5 Одної ночі і чашнику, і пекарю єгипетського царя, що сиділи у в’язниці, приснився сон. Сон кожного з них мав своє значення. 6 Коли Йосип вранці прийшов до них, то побачив, що вони пригнічені. 7 Тож він запитав цих фараонових слуг, які разом з ним були ув’язнені в домі його пана: «Чому ви сьогодні такі сумні?» 8 Вони відповіли: «Нам обом приснився сон, але ніхто не може його розтлумачити». Йосип сказав: «Хіба ж не Бог дає тлумачення?+ Розкажіть, будь ласка, що вам приснилось».

9 І головний чашник розповів Йосипу свій сон: «Мені приснилася виноградна лоза, 10 а на ній — три галузки. Ці галузки випустили бруньки, потім вкрилися цвітом, і на них дозріли грона. 11 У моїй руці була фараонова чаша. Я взяв виноград, видавив сік у чашу і подав її фараону». 12 На це Йосип сказав: «Ось що значить твій сон: три галузки — це три дні. 13 Через три дні фараон тебе випустить* і поверне на твоє місце.+ Ти подаси фараонові чашу, як робив це і раніше, коли був його чашником.+ 14 А як повернешся, згадай, будь ласка, про мене і вияви мені віддану любов: замов за мене слово перед фараоном та допоможи вийти звідси, 15 бо мене викрали з землі євреїв,+ а тут кинули у в’язницю*, хоч я не зробив нічого поганого».+

16 Коли головний пекар побачив, що Йосипове тлумачення провіщало для чашника добро, то й сам почав розповідати: «Я теж бачив сон. У мене на голові було три кошики з білим хлібом. 17 У верхньому кошику, що був на моїй голові, лежала найрізноманітніша випічка, приготована для фараона, і птахи клювали з того кошика». 18 Тоді Йосип сказав: «Ось що значить твій сон: три кошики — це три дні. 19 Через три дні фараон накаже відрубати тобі голову* і повісити тебе на стовпі. І птахи клюватимуть твоє тіло».+

20 Отож третього дня, коли фараон святкував свій день народження,+ він влаштував бенкет для всіх слуг і наказав вивести* головного чашника та головного пекаря і поставити перед усіма присутніми. 21 Фараон повернув головного чашника на його колишнє місце,— і той далі подавав фараонові чашу,— 22 а головного пекаря повісив. Отже, їхні сни сповнились так, як говорив Йосип.+ 23 Але головний чашник забув про Йосипа.+

41 Коли минуло два роки, фараону приснилось,+ що він стоїть біля річки Ніл. 2 З Нілу вийшли сім гарних відгодованих корів і стали пастися біля річки.+ 3 Потім з Нілу вийшли сім негарних та худих корів і стали на березі біля тих відгодованих. 4 І негарні худі корови з’їли сім гарних відгодованих корів. На цьому фараон прокинувся.

5 Потім він знову заснув і побачив ще один сон. З одного стебла виросло сім повних і гарних колосків.+ 6 Після того виросло ще сім колосків — тонких та обпалених східним вітром. 7 І сім тонких колосків проковтнули сім повних і гарних. На цьому фараон прокинувся і зрозумів, що це був сон.

8 А зранку фараона* охопила тривога, і він скли́кав усіх жерців-магів та мудреців Єгипту і розповів свої сни. Але ніхто не міг їх розтлумачити.

9 Тоді головний чашник сказав фараону: «Сьогодні я зізнаю́ся у своїх гріхах. 10 Якось фараон розгнівався на своїх слуг, на мене й головного пекаря, і кинув нас до в’язниці, що в домі начальника охоронців.+ 11 Одної ночі і мені, і головному пекарю приснився сон; кожен сон мав своє значення.+ 12 У в’язниці разом з нами був молодий єврей, слуга начальника охоронців.+ І, коли ми розповіли свої сни,+ він пояснив кожному, що означає його сон. 13 Усе сталося саме так, як він говорив: я повернувся на своє місце, а головного пекаря повісили».+

14 Почувши це, фараон наказав негайно привести Йосипа з в’язниці*.+ Тож Йосип поголився, перевдягнувся та з’явився перед фараоном. 15 І фараон сказав Йосипу: «Мені приснився сон, але ніхто не може його розгадати. Я чув, що ти можеш розтлумачити будь-який сон».+ 16 У відповідь Йосип сказав: «Не я, а Бог дасть фараону добру звістку».+

17 Тож фараон почав розповідати Йосипу: «Снилось мені, що я стою на березі річки Ніл. 18 З Нілу вийшли сім гарних відгодованих корів і стали пастися біля річки.+ 19 Потім вийшли сім страшних корів — негарних та худих. Гірших від них я ніколи не бачив у цілому єгипетському краю. 20 Ті худі негарні корови з’їли сім відгодованих корів. 21 Хоча вони з’їли їх, вигляд їхній зовсім не змінився — вони залишились такі ж худі й негарні, як були. І я прокинувся.

22 Після того мені приснилося, що з одного стебла виросло сім повних гарних колосків.+ 23 Потім виросло ще сім колосків — сухих, тонких та обпалених східним вітром. 24 І тонкі колоски проковтнули сім повних і гарних. Ці сни я розказав жерцям-магам,+ але ніхто не зміг їх пояснити».+

25 Тоді Йосип сказав фараону: «Обидва сни означають те саме. Правдивий Бог виявляє фараону, що́ збирається зробити.+ 26 Сім гарних корів — це сім років, і сім гарних колосків — це сім років. Сни ці означають одне й те ж. 27 Сім худих і негарних корів, які вийшли після семи гарних,— це сім років. І сім порожніх та обпалених східним вітром колосків — також сім років; це будуть роки голоду. 28 Тож, як я сказав фараону, правдивий Бог виявляє фараону, що́ збирається зробити.

29 В усьому єгипетському краю настануть сім років великого достатку. 30 Але після того неодмінно прийдуть сім років голоду, і в Єгипті зовсім забудуть про весь той достаток, бо голод виснажить цілий край.+ 31 Цей голод буде настільки сильний, що про достаток вже ніхто не пам’ятатиме. 32 А те, що фараон бачив сон двічі, означає, що правдивий Бог твердо постановив, що зробить усе це, причому дуже скоро.

33 Тож нехай фараон знайде розсудливого й мудрого чоловіка та поставить його над єгипетським краєм. 34 Крім того, нехай фараон призначить наглядачів, яким протягом семи років достатку зноситимуть п’яту частину врожаю єгипетської землі.+ 35 Нехай у ті врожайні роки вони збирають зерно, зберігають його в містах і охороняють;+ це зерно буде належати фараону. 36 Завдяки цим запасам можна буде прогодувати весь край протягом семи років голоду, що настане в Єгипті. І тоді край не вигине через голод».+

37 Ця пропозиція сподобалась фараонові та всім його слугам. 38 Тому фараон сказав їм: «Хіба знайдеться інший такий чоловік, в якому був би дух Божий?» 39 Потім фараон сказав Йосипу: «Бог виявив усе це тобі. Тож розсудливішого й мудрішого від тебе не знайти. 40 Я поставлю тебе над своїм домом, і мій народ у всьому тобі підкорятиметься.+ Лише троном* я буду вищий від тебе,— 41 і додав: — Я даю тобі владу над усім єгипетським краєм».+ 42 Тоді фараон зняв свій перстень з печаткою та одягнув Йосипові на руку. Також він дав йому одяг з тонкого лляного полотна, а на шию повісив золоте намисто. 43 Крім того, він наказав возити його у своїй другій почесній колісниці й вигукувати перед ним: «Авре́х!*» Отож фараон поставив Йосипа над усім єгипетським краєм.

44 Після того фараон сказав Йосипу: «Я — фараон, але в усьому єгипетському краю жодна справа не буде зроблена* без твого дозволу».+ 45 Тоді фараон назвав Йосипа Цафена́т-Панеа́х і дав йому за дружину Асена́т,+ дочку Потіфе́ри, який був священиком О́на*. І Йосип почав наглядати за* єгипетським краєм.+ 46 Йосипу було 30 років,+ коли він з’явився перед* фараоном, царем Єгипту.

Отже, вийшовши від фараона, Йосип став їздити по всьому єгипетському краю, щоб оглянути його. 47 Упродовж семи років достатку земля щедро* родила. 48 І в ті сім врожайних років, що настали в єгипетському краю, Йосип робив запаси зерна, які зберігалися в містах. У кожне місто він звозив зерно з довколишніх полів. 49 Йосип зібрав стільки зерна, що згодом його вже перестали рахувати, бо того зерна було як морського піску.

50 Ще перед тим як настав голод, Асена́т, дочка Потіфе́ри, який був священиком О́на*, народила Йосипу двох синів.+ 51 Свого первістка Йосип назвав Манасı́єю*,+ бо сказав: «Бог змусив мене забути всі мої нещастя і весь дім мого батька». 52 А другого сина він назвав Єфре́мом*,+ бо сказав: «Бог зробив мене плідним у краю мого страждання».+

53 Зрештою сім років достатку в єгипетському краю закінчились+ 54 і почалися сім років голоду, як і говорив Йосип.+ Голод був у всіх краях, і лише в єгипетській землі люди мали хліб*.+ 55 Коли ж голод поширився по цілому єгипетському краю, люди почали благати фараона, щоб він дав їм хліба.+ Та фараон сказав усім єгиптянам: «Ідіть до Йосипа і зробіть усе, що він скаже».+ 56 А голод поширився по всій землі.+ Тож Йосип став продавати єгиптянам зерно із зроблених запасів,+ бо в єгипетському краю був сильний голод. 57 Крім того, люди з усіх країв приходили в Єгипет, щоб купувати в Йосипа зерно, бо ціла земля потерпала від сильного голоду.+

42 Коли Яків почув, що в Єгипті є зерно,+ то сказав своїм синам: «Чому ви сидите і дивитесь один на одного? — 2 а потім додав: — Я чув, у Єгипті є зерно. Йдіть туди і щось купіть, аби ми вижили і не померли з голоду».+ 3 Тож 10 Йосипових братів+ пішли в Єгипет купити зерна. 4 А Веніями́на,+ Йосипового брата, Яків не пустив,+ сказавши: «Щоб з ним часом не сталось якогось нещастя».+

5 Отже, сини Ізра́їля пішли разом з іншими людьми, щоб купити зерна, бо голод досяг ханаа́нського краю.+ 6 А Йосип правив у Єгипті+ та продавав зерно людям, які приходили з усіх земель.+ Тож, прибувши до Йосипа, брати вклонились йому до землі.+ 7 Як тільки Йосип побачив своїх братів, то відразу впізнав їх, але, приховавши, хто він,+ різко запитав: «Звідки ви прийшли?» Вони відповіли: «З ханаа́нського краю, щоб купити їжі».+

8 Тож Йосип впізнав своїх братів, але вони його не впізнали. 9 У ту ж мить Йосип згадав, що́ йому снилося про них,+ і сказав: «Ви шпигуни! Ви прийшли, щоб вивідати вразливі місця* нашого краю!» 10 Та вони відповіли: «Ні, пане. Твої слуги прийшли, щоб купити їжі. 11 Усі ми сини одного чоловіка, люди добропорядні. Твої слуги не шпигуни». 12 Але Йосип сказав: «Ні! Ви прийшли, щоб вивідати вразливі місця нашого краю!» 13 Вони ж сказали: «Нас усього 12 братів.+ Твої слуги — сини одного чоловіка+ з ханаа́нського краю. Наймолодший брат зараз з батьком,+ а одного вже немає».+

14 Та Йосип заперечив: «Кажу вам: ви шпигуни! 15 Але все ж перевірю, чи ви кажете правду. Клянусь життям фараона, ви не вийдете звідси, поки не прийде ваш наймолодший брат.+ 16 Нехай один з вас піде за ним, а решта будуть ув’язнені. Тоді побачу, чи ви говорите правду. Якщо ж він не прийде, то клянусь життям фараона, ви справді шпигуни». 17 І Йосип на три дні посадив їх у в’язницю.

18 А третього дня Йосип сказав їм: «Я боюсь Бога. Тому зробіть, що я скажу, і не помрете. 19 Якщо ви люди добропорядні, то нехай один з вас залишиться тут у в’язниці, а інші хай візьмуть зерна і повертаються до своїх сімей, щоб вони не голодували.+ 20 Потім приведіть до мене наймолодшого брата. Тоді я повірю вам, і ви не помрете». Вони погодились на це.

21 І вони сказали один одному: «Це точно кара за те, що ми так повелися з нашим братом.+ Коли він просив змилосердитися над ним, ми не слухали, хоч і бачили його страждання*. Саме тому на нас спало все це лихо». 22 Тоді Руви́м сказав: «Хіба я не говорив: “Не грішіть проти хлопця”? Але ви не послухались.+ І тепер від нас явно вимагається плата за його кров».+ 23 Вони й не здогадувались, що Йосип розуміє їхню розмову, бо він говорив з ними через перекладача. 24 А Йосип відійшов убік і заплакав.+ Потім він повернувся, знову порозмовляв з ними і на їхніх очах зв’язав Симео́на.+ 25 Після того Йосип наказав наповнити їхні сумки* зерном, повернути їм гроші — кожному в його торбу, а також дати харчів на дорогу. І цей наказ було виконано.

26 Тож, нав’ючивши зерно на ослів, вони вирушили в дорогу. 27 Коли вони зупинилися в заїзді, один з них розв’язав свою торбу, щоб взяти ко́рму для осла, і побачив, що зверху лежать його гроші. 28 Він сказав братам: «Хтось повернув мені гроші! Вони в сумці!» Від цього їхні серця аж завмерли, і вони тремтячи говорили один одному: «Що це Бог нам зробив?»

29 Коли вони прийшли в ханаа́нський край до свого батька Якова, то розповіли про все, що сталося, кажучи: 30 «Чоловік, який панує в тому краю, звинуватив нас у тому, що ми шпигуни, і був з нами різкий.+ 31 Але ми сказали йому: “Ми добропорядні люди, ми не шпигуни.+ 32 Ми сини одного батька, і всього нас 12 братів.+ Одного брата вже немає,+ а наймолодший зараз з батьком у ханаа́нському краю”.+ 33 Але той чоловік, правитель того краю, сказав: “Я повірю, що ви добропорядні, лише за однієї умови. Нехай один з вас залишиться в мене,+ а ви візьміть зерна і повертайтесь до своїх сімей, щоб вони не голодували.+ 34 Потім приведіть наймолодшого брата, і я повірю, що ви не шпигуни, а добропорядні люди. Тоді я відпущу вашого брата, і ви зможете купувати зерно в нашому краю”».

35 Коли вони почали висипати все з торб, то виявилось, що в торбі кожного лежить вузлик з грішми. Побачивши ці гроші, і вони, і їхній батько злякались. 36 Тож Яків, їхній батько, вигукнув: «Я втратив через вас своїх дітей!+ Йосипа вже немає,+ Симео́на теж,+ а тепер ви хочете забрати ще й Веніями́на! Скільки всього спало на мене!» 37 Але Руви́м сказав батькові: «Можеш убити двох моїх синів, якщо я не приведу його назад.+ Я відповідаю за нього і обіцяю, що він повернеться до тебе».+ 38 Яків же сказав: «Ні, я не відпущу з вами свого сина, бо його брат помер, і він залишився сам.+ Якщо в дорозі з ним станеться якесь нещастя, ви точно зведете мене, сивого і вбитого горем, у могилу*».+

43 А в краю і далі був сильний голод.+ 2 Коли ж зерно, яке вони привезли з Єгипту,+ закінчилось, батько сказав: «Підіть знову і купіть ще трохи їжі». 3 Але Юда відповів: «Той чоловік ясно сказав нам: “Не з’являйтеся переді мною без свого брата”.+ 4 Якщо відпустиш з нами брата, ми підемо і купимо для тебе їжі. 5 Якщо ж не відпустиш, ми не підемо, бо той чоловік сказав: “Не з’являйтеся переді мною без свого брата”».+ 6 Тоді Ізра́їль+ запитав: «Як ви могли мені таке зробити? Чому розповіли тому чоловікові, що маєте ще одного брата?» 7 Вони відповіли: «Бо він детально розпитував про нас і наших родичів, кажучи: “Чи живий ще ваш батько? Чи маєте ще інших братів?” От ми і розказали йому все, як є.+ Звідки ми могли знати, що він скаже: “Приведіть свого брата”?»+

8 Тож Юда сказав своєму батькові Ізра́їлю: «Відпусти хлопця зі мною,+ і ми підемо. Тоді будемо жити і не повмираємо+ — ні ми, ні ти, ні наші діти.+ 9 Я обіцяю, що з ним нічого не станеться*.+ Можеш вважати мене відповідальним за нього. Якщо я не повернуся разом з ним, якщо не приведу його до тебе, гріх буде на мені до кінця життя. 10 І якби ми не зволікали, то вже двічі сходили б туди і назад».

11 Тоді їхній батько Ізра́їль сказав: «Якщо так, то наберіть у свої сумки* найліпшого з того, що є в нашому краю,— трохи бальзаму,+ трохи меду, лабдануму*, смолистої кори,+ фісташок та мигдалю — і принесіть у дар тому чоловікові.+ 12 Візьміть з собою вдвічі більше грошей, а також повернені гроші, які ви знайшли у сумках.+ Можливо, це була якась помилка. 13 Беріть свого брата і йдіть до того чоловіка. 14 Нехай Всемогутній Бог допоможе вам знайти ласку в очах того чоловіка, щоб він відпустив вашого брата і Веніями́на. А якщо я вже мушу втратити своїх дітей, то треба з цим змиритися!..»+

15 Отже, взявши подарунок, а також подвійну суму грошей, вони разом з Веніями́ном вирушили в Єгипет і знову прийшли до Йосипа.+ 16 Як тільки Йосип побачив з ними Веніями́на, то сказав управителеві свого дому: «Відведи цих чоловіків у дім, а потім заріж тварин і приготуй обід, бо опівдні вони їстимуть зі мною». 17 Той відразу зробив так, як наказав Йосип,+ і повів тих чоловіків у Йосипів дім. 18 Коли ж їх повели туди, вони налякались і почали говорити: «Це все через гроші, які ми знайшли минулого разу у своїх сумках. Тепер на нас нападуть, позабирають наших ослів, і ми станемо рабами!»+

19 І вони підійшли до управителя Йосипового дому та сказали йому біля входу в дім: 20 «Вибач, пане, ми вже колись приходили, щоб купити їжі.+ 21 Коли ж дорогою назад ми зупинилися в заїзді і почали розв’язувати сумки, то кожен знайшов у своїй сумці всі свої гроші.+ Тож ми хочемо особисто їх повернути. 22 Крім того, ми привезли ще грошей, аби купити їжі. А хто минулого разу поклав гроші у наші сумки, ми не знаємо».+ 23 На це він сказав: «Не бійтеся, все добре. Я знаю, що ви платили. Ваш Бог і Бог вашого батька поклав скарб у ваші сумки». Після того він привів до них Симео́на.+

24 Потім управитель завів чоловіків у Йосипів дім і дав їм води, щоб помити ноги. Також він дав корму їхнім ослам. 25 Брати ж, почувши, що Йосип прийде опівдні і що вони будуть їсти разом з ним,+ приготували для нього подарунок.+ 26 І, коли Йосип зайшов у дім, вони піднесли цей подарунок та вклонились йому до землі.+ 27 Після того Йосип запитав, чи все у них добре, і сказав: «Як ваш старий батько, про якого ви говорили? Він ще живий?»+ 28 Вони відповіли: «Так, наш батько, твій слуга, ще живий. У нього все добре». І вони впали на коліна та вклонились йому до землі.+

29 Коли ж Йосип звів очі й побачив свого брата Веніями́на, сина своєї матері,+ то запитав: «Це ваш наймолодший брат, про якого ви розповідали?+ — а тоді додав: — Нехай Бог виявить тобі ласку, сину мій». 30 Потім Йосип швиденько вийшов, бо його переповнювали сильні почуття до брата. Він хотів десь поплакати, тому зайшов у кімнату, де його ніхто не бачив, і дав волю сльозам.+ 31 Після того він умив лице і, взявши себе в руки, вийшов та сказав: «Подавайте на стіл». 32 Тож слуги почали подавати їжу — окремо Йосипу, окремо його братам і окремо єгиптянам, які з ним обідали, бо для єгиптян їсти з євреями було гидотою.+

33 Братів* посадили перед Йосипом,— від найстаршого, який мав право первородства,+ до наймолодшого,— і вони здивовано переглядались між собою. 34 Йосип передавав їм їжу зі свого столу, але Веніями́ну давав уп’ятеро більше, ніж іншим братам.+ Отже, вони їли й пили з ним досхочу.

44 Потім Йосип наказав управителю свого дому: «Дай цим чоловікам у сумки стільки їжі, скільки вони зможуть донести, і поклади кожному в сумку його гроші.+ 2 А в сумку наймолодшого разом з грішми за зерно поклади мою срібну чашу». Управитель зробив усе так, як наказав Йосип.

3 Удосвіта чоловіків відправили в дорогу. І вони взяли ослів та пішли. 4 Вони ще не встигли відійти далеко від міста, як Йосип сказав управителю свого дому: «Збирайся й вирушай за тими чоловіками. Наздожени їх і скажи: “Чому ви відплатили злом за добро? 5 Хіба не з цієї чаші п’є мій пан? Хіба не її він бере, щоб вміло тлумачити знаки? Недобре ви зробили!”»

6 Тож управитель наздогнав їх і говорив з ними так, як наказав Йосип. 7 На це вони сказали: «Чому наш пан так говорить? Як твої слуги могли таке зробити? 8 Коли ми їхали сюди з ханаа́нського краю, ми взяли з собою гроші, які минулого разу знайшли у своїх сумках.+ Як же ми могли вкрасти срібло чи золото з дому твого пана? 9 Якщо знайдеш чашу в когось з твоїх рабів, нехай він помре, а всі ми станемо рабами нашого пана». 10 Управитель сказав: «Добре, нехай так і буде. Той, у кого знайдуть чашу, стане моїм рабом, а всі інші невинні». 11 Тож вони швидко поставили на землю свої сумки і порозв’язували їх. 12 А він став обшукувати сумку кожного — від найстаршого до наймолодшого — і зрештою знайшов чашу в сумці Веніями́на.+

13 Тоді брати роздерли свій одяг і, знову поклавши сумки на ослів, повернулися в місто. 14 Коли Юда+ та брати увійшли в дім Йосипа,— а він ще був там,— то впали йому до ніг.+ 15 Йосип же сказав: «Що ви зробили? Хіба ви не знали, що такий чоловік, як я, вміло тлумачить знаки?»+ 16 Юда відповів: «Що скажемо нашому панові і як перед ним виправдаємось? Чим доведемо, що ми праведні? Правдивий Бог виявив провину твоїх рабів.+ Відтепер ми раби нашого пана — і ми, і той, у кого знайшли чашу». 17 А Йосип сказав: «Ні, цього не буде! Моїм рабом стане той, у кого знайшли чашу,+ а всі інші можуть повертатися з миром до свого батька».

18 Почувши це, Юда підійшов до нього і сказав: «Благаю, пане, вислухай мене, будь ласка, і не гнівайся на свого раба, бо ти маєш таку ж владу, як фараон.+ 19 Наш пан запитував своїх рабів: “Чи маєте батька? Чи у вас є ще брати?” 20 Ми сказали нашому панові: “Так, ми маємо старенького батька і наймолодшого брата,+ який народився у нього в старості. Був у хлопця ще один брат по матері, але помер.+ Після його смерті наш наймолодший брат залишився один,+ тому батько дуже любить його”. 21 Тоді ти наказав своїм рабам: “Приведіть його сюди, щоб я побачив його”.+ 22 Але ми відповіли нашому панові: “Хлопець не може піти від батька, бо, якщо піде, батько обов’язково помре”.+ 23 Ти ж сказав: “Якщо з вами не буде наймолодшого брата, навіть не з’являйтеся переді мною”.+

24 Коли ми повернулися до свого батька, твого раба, то передали всі слова нашого пана. 25 Згодом батько сказав: “Підіть знову і купіть ще їжі”.+ 26 Але ми відповіли: “Ми не можемо піти. Якщо наш наймолодший брат буде з нами, ми підемо, а якщо його з нами не буде, ми не зможемо з’явитися перед тим чоловіком”.+ 27 Тоді наш батько, твій раб, сказав: “Ви добре знаєте, що моя дружина народила мені тільки двох синів.+ 28 Потім я втратив одного сина і сказав: «Він точно розірваний на шматки!»+ І з того часу я його не бачив. 29 Якщо ж ви заберете від мене ще й цього сина і з ним станеться якесь нещастя, ви точно зведете мене, сивого і вбитого горем, у могилу*”.+

30 Тож тепер, коли я повернуся до свого батька, твого раба, без хлопця,— а батькове життя* так зв’язане з його життям*,— 31 то, як тільки він побачить, що хлопця немає, він просто помре, і твої раби зведуть його, сивого і вбитого горем, у могилу*. 32 Твій раб пообіцяв, що з хлопцем нічого не станеться, і сказав батькові: “Якщо я не приведу його до тебе, цей гріх буде на мені до кінця життя”.+ 33 Отже, прошу, мій пане, дозволь мені стати твоїм рабом замість хлопця, щоб він міг повернутися з братами. 34 Бо як я зможу повернутися без хлопця і дивитись на горе свого батька?»

45 Почувши це, Йосип більше не міг приховувати перед слугами свої почуття+ і вигукнув: «Нехай усі вийдуть!» І, коли залишились тільки його брати, Йосип виявив, хто він насправді.+

2 Він так голосно заплакав, що його почули єгиптяни, і звістка про це дійшла до фараонового дому. 3 Зрештою Йосип сказав братам: «Це я, Йосип. Скажіть, мій батько ще живий?» Брати були настільки вражені, що не могли вимовити і слова. 4 Тож Йосип попросив їх: «Будь ласка, підійдіть до мене». І брати підійшли.

Тоді він сказав: «Я ваш брат Йосип, якого ви продали в Єгипет.+ 5 Але не тривожтесь і не звинувачуйте один одного за те, що продали мене. Це Бог послав мене перед вами, щоб врятувати ваше життя.+ 6 Тепер тільки другий рік голоду в краю,+ а попереду ще п’ять років, коли не будуть ні орати поле, ні збирати врожай. 7 Бог послав мене перед вами, щоб зберегти для вас останок+ на землі* і щоб дати вам величний порятунок. 8 Отже, не ви послали мене сюди, а правдивий Бог, який зробив мене головним радником* для фараона і поставив панувати над усім його домом та над усім єгипетським краєм.+

9 Тепер швидко повертайтеся до мого батька і передайте йому такі слова: “Твій син Йосип сказав: «Бог поставив мене панувати над усім Єгиптом.+ Приходь до мене якнайшвидше.+ 10 Ти поселишся в краю Гоше́н+ і житимеш біля мене — ти, твої сини, твої внуки, твоя дрібна і велика худоба та все, що твоє. 11 Я потурбуюся, щоб ти мав їжу, бо попереду ще п’ять років голоду.+ Інакше збіднієш ти, твій дім та все, що твоє»”. 12 І ви, і мій брат Веніями́н на власні очі бачите, що це справді я.+ 13 Розкажіть батькові про ту славу, яку я маю в Єгипті, та про все, що ви бачили. Йдіть і якнайшвидше приведіть його сюди».

14 Тоді Йосип обійняв* свого брата Веніями́на і розплакався. Плакав і Веніями́н, обійнявши руками його шию.+ 15 Після того Йосип почав цілувати й інших братів, обіймати їх та плакати. І вони стали з ним говорити.

16 У фараоновому домі дізналися про те, що прийшли Йосипові брати. І фараон та його слуги зраділи цьому. 17 Тож фараон звернувся до Йосипа: «Скажи своїм братам: “Нав’ючте тварин та йдіть у ханаа́нський край. 18 Візьміть батька і свої сім’ї та приходьте сюди до мене, а я дам вам усякого добра, що в Єгипті, і ви будете їсти* найліпше*, що є в нашому краю”.+ 19 І накажи їм:+ “Візьміть собі з єгипетського краю вози,+ посадіть на них своїх дітей, дружин та батька і приходьте сюди.+ 20 Не шкодуйте за своїм майном,+ бо все найліпше в єгипетському краю — ваше”».

21 Сини Ізра́їля так і зробили. Йосип же за фараоновим наказом дав їм вози та харчів на дорогу. 22 Крім того, він дав кожному з них зміну одягу, а Веніями́ну — 5 змін одягу і 300 срібняків.+ 23 Батькові ж він послав 10 ослів, нав’ючених усіляким добром з Єгипту, і 10 ослиць із зерном, хлібом та іншою їжею для подорожі. 24 Тож він відіслав братів і, коли вони вирушали, сказав їм: «Не сваріться в дорозі».+

25 Вийшовши з Єгипту, вони прибули в ханаа́нський край до свого батька Якова 26 і розповіли йому: «Йосип живий! Він править над усім єгипетським краєм!»+ Але Яків не вірив їм,+ тому це не зворушило його серця. 27 Але коли вони передали батькові всі Йосипові слова і коли він побачив вози, які Йосип послав за ним, то піднісся духом. 28 Ізра́їль вигукнув: «Тепер я вірю! Мій син Йосип живий! Я мушу поїхати і побачити його перед смертю!»+

46 Тож Ізра́їль взяв усе, що мав*, і вирушив у дорогу. Прийшовши до Бее́р-Ше́ви,+ він склав жертви Богові свого батька Ісака.+ 2 Тоді Бог з’явився Ізра́їлю вночі у видінні та покликав: «Якове! Якове!» Той відповів: «Я тут!» 3 І Бог сказав: «Я — правдивий Бог, Бог твого батька.+ Не бійся, йди в Єгипет, бо там я зроблю тебе великим народом.+ 4 Я піду з тобою в Єгипет, і я виведу тебе звідти.+ А Йосип своєю рукою закриє тобі очі*».+

5 Після того Яків вийшов з Бее́р-Ше́ви. І сини Ізра́їля повезли його, а також своїх дітей та дружин на возах, які для цієї подорожі дав фараон. 6 Вони взяли з собою свої стада і все добро, що набули в ханаа́нському краю, і зрештою прибули в Єгипет — Яків та все його потомство. 7 Отже, до Єгипту з ним пішло все його потомство — усі його сини, дочки та внуки.

8 Ось імена Ізра́їлевих, тобто Яковових, синів, які прийшли в Єгипет.+ Яковів первісток — Руви́м.+

9 Сини Руви́ма:+ Хано́х, Па́ллу, Хецро́н і Ка́рмі.

10 Сини Симео́на:+ Ємуї́л, Ямı́н, Ога́д, Яхı́н, Цоха́р і Шау́л, син ханаа́нки.

11 Сини Ле́вія:+ Гершо́н, Кега́т і Мера́рі.

12 Сини Юди:+ Ер, Она́н, Шела́х,+ Пере́ц+ і Зера́х.+ Але Ер та Она́н померли ще в ханаа́нському краю.+

Сини Пере́ца:+ Хецро́н і Хаму́л.

13 Сини Іссаха́ра:+ То́ла, Пу́ва, Йов та Шімро́н.

14 Сини Завуло́на:+ Сере́д, Ело́н і Яхлеї́л.

15 Це сини Лı́ї, яких вона народила Якову в Падда́н-Ара́мі. Крім того, вона народила йому дочку Діну.+ А всіх його синів і дочок* було 33.

16 Сини Га́да:+ Ціфйо́н, Ха́ггі, Шу́ні, Ецбо́н, Е́рі, Аро́ді та Аре́лі.

17 Сини Аси́ра:+ Ї́мна, Ї́шва, Ї́шві та Берı́я. У них була сестра Сера́х.

Сини Берı́ї: Хеве́р і Малкії́л.+

18 Це сини Зı́лпи,+ яку Лава́н дав своїй дочці Лı́ї. Усього Зı́лпа народила Якову 16 нащадків*.

19 Сини Рахı́лі, дружини Якова: Йосип+ і Веніями́н.+

20 А Йосипу в єгипетському краю народилися Манасı́я+ та Єфре́м*.+ Їх народила Асена́т,+ дочка Потіфе́ри, священика О́на*.

21 Сини Веніями́на:+ Бе́ла, Бехе́р, Ашбе́ль, Ге́ра,+ Наама́н, Е́хі, Рош, Муппı́м, Хуппı́м+ та Ард.+

22 Це сини Рахı́лі, яких вона народила Якову,— усього 14*.

23 Син* Да́на:+ Хушı́м.

24 Сини Нефтали́ма:+ Яхцеї́л, Гу́ні, Єце́р і Шілле́м.

25 Це сини Бı́лги, яку Лава́н дав своїй дочці Рахı́лі. Усього Бı́лга народила Якову 7 нащадків*.

26 Усіх нащадків* Якова, які прийшли з ним до Єгипту, крім його невісток, було 66.+ 27 В Йосипа в Єгипті народилося два сини*. Усіх тих*, хто належав до Яковового дому і хто прийшов у Єгипет, було 70*.+

28 Яків послав Юду,+ щоб той пішов уперед і сказав Йосипу, що він вже йде в Гоше́н. Коли вони прибули в край Гоше́н,+ 29 Йосип наказав приготувати колісницю і поїхав у Гоше́н назустріч своєму батькові Ізра́їлю. Зустрівшись з ним, він обійняв його* і довго плакав*. 30 Тоді Ізра́їль сказав Йосипу: «Тепер я можу спокійно померти, я побачив тебе і знаю, що ти живий».

31 Після того Йосип сказав братам і батьковій родині: «Я піду до фараона+ і скажу: “З ханаа́нського краю прибули мої брати і батько зі своєю родиною.+ 32 Ці чоловіки — пастухи+ і скотарі.+ Вони прийшли сюди з дрібною і великою худобою та всім, що в них було”.+ 33 І, коли фараон покличе вас та запитає: “Чим ви займаєтесь?” — 34 скажіть так: “Твої слуги скотарі ще з юності — і ми, і наші прабатьки”,+— тоді ви оселитеся в краю Гоше́н,+ бо єгиптяни вважають гидотою всіх, хто пасе овець».+

47 Тож Йосип прийшов до фараона+ і сказав: «З ханаа́нського краю прийшов мій батько і брати зі своєю дрібною і великою худобою та всім майном. Зараз вони в краю Гоше́н».+ 2 І Йосип узяв п’ятьох братів та привів до фараона.+

3 Фараон же запитав Йосипових братів: «Чим ви займаєтесь?» Вони відповіли: «Твої слуги — пастухи овець. Пастухами були й наші прабатьки».+ 4 Потім брати додали: «В Ханаа́ні лютує голод, худобу годувати нічим,+ тому ми прийшли сюди і хотіли б жити тут як чужинці.+ Будь ласка, дозволь твоїм слугам оселитись у землі Гоше́н».+ 5 І фараон сказав Йосипу: «До тебе прийшов твій батько і твої брати. 6 Маєш перед собою весь єгипетський край, тож посели їх у найліпших землях.+ Нехай вони живуть у краю Гоше́н. Якщо ж серед них є здібні чоловіки, то зроби їх відповідальними за мою худобу».

7 Тоді Йосип привів до фараона свого батька Якова, і той поблагословив фараона. 8 Фараон запитав Якова: «Скільки тобі років?» 9 У відповідь Яків сказав: «Мандрую* я вже 130 років. Роки мого життя нечисленні та важкі+ і не такі довгі, як роки життєвої мандрівки* моїх прабатьків».+ 10 Після того Яків поблагословив фараона і вийшов від нього.

11 Отже, Йосип поселив батька і братів у Єгипті та за наказом фараона дав їм у володіння найліпші землі, землі в краю Рамесе́с.+ 12 І Йосип постійно дбав, щоб його батько, брати і вся батькова родина отримували їжу* — відповідно до того, скільки в кожній сім’ї було дітей.

13 По цілому краю не було їжі*, бо лютував голод, і мешканці Єгипту та Ханаа́ну через той голод дуже виснажились.+ 14 А Йосип, продаючи людям зерно, збирав усі гроші Єгипту та Ханаа́ну+ і передавав їх до фараонового дому. 15 З часом у мешканців Єгипту та Ханаа́ну гроші закінчились, і всі єгиптяни почали приходити до Йосипа й казати: «Дай нам їжі, інакше ми всі помремо в тебе на очах, бо в нас більше немає грошей!» 16 Тоді Йосип сказав: «Якщо немає грошей, то давайте свою худобу, і отримаєте їжу». 17 І вони почали приводити до Йосипа худобу, а він взамін за коней, ослів, дрібну та велику худобу давав їм їжу. Отже, в той рік Йосип забезпечував їх їжею взамін за всю їхню худобу.

18 Коли цей рік закінчився, люди стали приходити до Йосипа і наступного року, і вони казали: «Пане, хочемо, щоб ти знав, що всі свої гроші і всю худобу ми вже віддали тобі. Єдине, що тепер можемо дати нашому пану,— це самих себе і свої землі. 19 Невже ти хочеш, щоб ми померли в тебе на очах і щоб наша земля запустіла? Купи нас і нашу землю взамін за їжу. Ми станемо рабами фараона, і вся наша земля належатиме йому. Дай нам насіння, щоб ми вижили й не померли і щоб наша земля не запустіла». 20 Тоді Йосип скупив для фараона всю землю єгиптян, бо через сильний голод кожен єгиптянин продав своє поле, і так вся земля стала фараоновою.

21 Потім Йосип наказав, щоб усі мешканці Єгипту з усіх його куточків переселилися в міста.+ 22 Йосип не купив лише тої землі, яка належала священикам.+ Вони отримували харчі з дому фараона і завдяки цьому жили. Тому свою землю вони не продавали. 23 Тоді Йосип сказав народу: «Сьогодні я купив для фараона вас і ваші землі. Ось вам насіння — засівайте поля́. 24 Коли ж будете збирати врожай, то п’яту частину віддасте фараону,+ а чотири частини залишите собі, щоб ви мали чим засівати поля і могли прогодувати себе, своїх дітей та всіх у своєму домі». 25 У відповідь народ сказав: «Пане, ти врятував нам життя.+ Тож вияви нам ласку й тепер, і ми станемо рабами фараона».+ 26 І Йосип видав постанову, яка діє в єгипетській землі і донині: фараону належить п’ята частина врожаю. У власність фараона не перейшла тільки земля священиків.+

27 А ізраїльтяни і далі жили в Єгипті, в краю Гоше́н.+ Вони оселилися там, розмножувались і зрештою стали дуже численними.+ 28 Яків провів у єгипетському краю 17 років. Усього він прожив 147 років.+

29 Коли прийшов час Ізра́їлю помирати,+ він покликав свого сина Йосипа і сказав: «Якщо я знайшов ласку у твоїх очах, прошу, поклади руку під моє стегно* і поклянись, що виявиш мені віддану любов та вірність. Будь ласка, не ховай мене в Єгипті.+ 30 Коли я помру*, забери мене з Єгипту та поховай у могилі моїх прабатьків».+ На це Йосип відповів: «Я зроблю так, як ти кажеш». 31 Тоді Яків сказав: «Поклянись». І той поклявся.+ А Ізра́їль схилився над узголів’ям свого ліжка.+

48 Після цього Йосипу сказали: «Твій батько ослаб». Тоді Йосип взяв двох своїх синів — Манасı́ю і Єфре́ма+ — та пішов до нього. 2 І Якову сказали: «Прийшов твій син Йосип». Тож Ізра́їль, зібравши сили, сів на ліжку. 3 І Яків сказав Йосипу:

«Всемогутній Бог з’явився мені в ханаа́нському краю, в Лу́зі, та поблагословив мене,+ 4 кажучи: “Я розмножу тебе, я дам тобі багато нащадків і зроблю тебе багатьма народами.+ А цю землю я віддам у володіння твоєму потомству* на віки”.+ 5 Двоє твоїх синів, що народилися в Єгипті ще до того, як я прийшов сюди, стануть моїми.+ Єфре́м і Манасı́я будуть моїми синами так само, як Руви́м і Симео́н.+ 6 А діти, народжені тобі після них, уже будуть твоїми. Вони носитимуть імена цих двох братів і отримають спадщину з їхньої частки.+ 7 Пригадую, коли я виходив з Падда́ну, то в ханаа́нському краю померла моя Рахı́ль,+ а до Ефра́та+ залишалась ще досить велика відстань. Тож я поховав її по дорозі до Ефра́та, тобто Віфлеєма».+

8 Побачивши Йосипових синів, Ізра́їль запитав: «Хто це?» 9 Йосип відповів: «Це мої сини, яких Бог дав мені в цьому краю».+ Тоді Ізра́їль попросив: «Будь ласка, підведи їх до мене, щоб я поблагословив їх».+ 10 У старості в Ізра́їля був дуже слабий зір, і він нічого не бачив. Тож Йосип підвів до нього своїх синів, а той поцілував їх та обійняв. 11 Ізра́їль сказав Йосипу: «Я навіть не міг уявити, що побачу тебе,+ але Бог дозволив побачити навіть твоє потомство*». 12 Потім Йосип відвів їх від Ізра́їля* і вклонився обличчям до землі.

13 І Йосип взяв обох синів — правою рукою Єфре́ма,+ щоб він був ліворуч від Ізра́їля, а лівою рукою Манасı́ю,+ щоб він був праворуч від Ізра́їля — і знову підвів їх до батька. 14 Але Ізра́їль поклав праву руку на голову Єфре́ма, хоча той був молодший, а ліву — на голову Манасı́ї. Він зробив це свідомо, хоча знав, що первістком був Манасı́я.+ 15 Тоді він поблагословив Йосипа,+ кажучи:

Нехай вони називаються моїм іменем та іменем моїх батьків, Авраама та Ісака.

І хай вони мають багато нащадків на землі».+

17 Коли Йосип побачив, що батько поклав праву руку на Єфре́мову голову, це йому не сподобалось, і він спробував забрати батькову руку з Єфре́мової голови і покласти на Манасı́їну. 18 Йосип сказав: «Не так, батьку, бо первісток ось цей.+ Поклади праву руку на його голову». 19 Але батько не захотів, кажучи: «Знаю, сину, знаю. Він теж стане народом, теж буде великим. Та його молодший брат буде більшим від нього,+ і його потомство* стане таким численним, як цілі народи».+ 20 Тож Ізра́їль продовжив благословляти їх того дня,+ кажучи:

«Благословляючи одне одного, ізраїльтяни будуть згадувати тебе і говоритимуть:

“Нехай Бог зробить тебе подібним до Єфре́ма і Манасı́ї”».

Отже, він поставив Єфре́ма перед Манасı́єю.

21 Після цього Ізра́їль сказав Йосипу: «Я вже помираю,+ але Бог неодмінно буде з вами надалі та поверне вас у край ваших прабатьків.+ 22 Я ж даю тобі на один наділ землі* більше, ніж твоїм братам. Цю землю я взяв від аморея́н мечем і луком».

49 І Яків покликав своїх синів, кажучи: «Прийдіть всі до мене, і я розкажу, що́ вас чекає наприкінці днів. 2 Зберіться та послухайте, сини Якова, послухайте, що скаже ваш батько Ізра́їль.

3 Руви́ме,+ ти мій первісток,+ моя міць і початок моєї сили*, вершина величі й могутності. 4 Ти нестримний, мов бурхливі води, ти не будеш вищий, бо піднявся на батькове ложе.+ Тоді ти опоганив* його. Він піднявся на моє ложе!

5 Симео́н і Ле́вій — брати.+ Їхня зброя — це знаряддя насильства.+ 6 Душе* моя, не будь разом з ними. І ти, славо* моя, не шукай їхнього товариства, бо вони у гніві повбивали людей+ і заради забави покалічили биків*. 7 Нехай буде проклятий їхній гнів, бо він жорстокий, і їхня лють, бо вона безжалісна.+ Розсію їх по краю Якова, розпорошу по краю Ізра́їля.+

8 А ти, Юдо,+ матимеш похвалу від своїх братів.+ Рука твоя буде на шиї твоїх ворогів.+ Сини батька твого вклонятимуться тобі.+ 9 Юда — молодий лев.+ Наситившись здобиччю, ти, сину мій, неодмінно піднімешся. Ти ляжеш та простягнешся, як лев. Хто наважиться потривожити його? 10 В Юди залишатиметься жезл*+ і берло*, аж поки не прийде Шı́ло*,+ якому будуть коритися народи.+ 11 До виноградної лози він прив’яже свого осла, до найкращої лози — своє ослятко. Він випере свій одяг у вині, своє вбрання — у крові виноградної лози. 12 Його очі червоні від вина, а зуби білі від молока.

13 Завуло́н+ житиме на узбережжі, на березі, де стоять на якорі кораблі.+ Його дальній кордон буде простягатися в напрямку Сидо́на.+

14 Іссаха́р+ — осел, в якого міцні кістки; він тримає на спині по два в’юки, навіть коли лежить. 15 Він побачить, що його місце відпочинку добре і край його приємний. Він підставить плече, щоб нести тягар, і погодиться виконувати підневільну працю.

16 Дан,+ одне з племен Ізра́їля, судитиме весь народ.+ 17 Хай Дан буде змією край дороги, рогатою гадюкою на узбіччі, яка кусає коня за п’яту, так що той скидає вершника.+ 18 Я чекатиму спасіння від тебе, Єгово!

19 На Га́да+ нападе банда грабіжників, але він дасть їм відсіч і гнатиметься за ними по п’ятах.+

20 Аси́р+ матиме вдосталь хліба* і постачатиме царську їжу.+

21 Нефтали́м+ — граційна лань. Він промовляє вишуканими словами.+

22 Йосип+ — паросток дерева, яке приносить плоди, дерева, яке росте біля джерела, простягаючи гілки понад муром. 23 Лучники нападали на нього, стріляли в нього і таїли на нього злобу,+ 24 але його лук міцно натягнений+ і його руки сильні та спритні.+ Це від могутнього Бога Яковового, від пастиря і наріжного каменя Ізра́їля. 25 Він* — дар від Бога, якому служить його батько і який йому допоможе. Він буде разом зі Всемогутнім, який дасть йому благословення неба вгорі, глибин внизу+ та поблагословить його численним потомством*. 26 Благословення батька його будуть ліпшими від благословень вічних гір, від краси віковічних пагорбів.+ І ці благословення завжди залишатимуться на голові Йосипа, на тімені того, хто відокремлений від своїх братів.+

27 Веніями́н+ роздиратиме здобич, як вовк.+ Вранці він їстиме те, що вполював, а ввечері ділитиме здобич».+

28 Це ті, від кого походять 12 племен Ізра́їля, і це слова, якими батько поблагословив їх. Кожен з них отримав відповідне благословення.+

29 Потім він наказав їм: «Прийшов час мені приєднатися до свого народу*.+ Поховайте мене в печері на полі хетя́нина Ефро́на,+ де поховані наші батьки, 30 в печері, що на полі Махпе́ла навпроти Мамре́, в ханаа́нському краю; це поле Авраам купив у хетя́нина Ефро́на, щоб мати місце для поховання. 31 Там поховали Авраама і його дружину Сарру,+ Ісака+ та його дружину Реве́ку. Там я поховав і Лı́ю. 32 Це поле й печера на ньому куплені в Хе́тових синів».+

33 Після того як Яків дав синам ці настанови, він ліг на ліжку і помер, приєднавшись до свого народу*.+

50 Тоді Йосип припав до батька,+ розридався та почав його цілувати. 2 Після того він наказав лікарям, які були його слугами, забальзамувати+ батька. І вони забальзамували Ізра́їля. 3 Це зайняло повних 40 днів, бо саме стільки часу мало тривати бальзамування. І єгиптяни оплакували Ізра́їля 70 днів.

4 Коли дні жалоби закінчились, Йосип сказав придворним* фараона: «Якщо я знайшов ласку у ваших очах, прошу, передайте фараонові такі слова: 5 “Мій батько взяв з мене клятву,+ кажучи: «Я вже помираю.+ Поховай мене в гробниці,+ яку я приготував у ханаа́нському краю».+ Тож, будь ласка, дозволь мені піти і поховати батька. Потім я повернуся”». 6 На це фараон сказав: «То виконай свою клятву: йди і поховай батька».+

7 Отже, Йосип пішов ховати батька, а з ним пішли всі слуги фараона, старійшини його двору,+ всі старійшини єгипетського краю, 8 всі домашні Йосипа, його брати і домашні його батька.+ У краю Гоше́н залишилися тільки їхні малі діти, а також дрібна і велика худоба. 9 Крім того, разом з ним у дорогу вирушили вершники і колісниці.+ Тож з ним пішло дуже багато людей. 10 Прийшовши на тік Ата́ду, що біля Йордану, всі вони почали сильно голосити і оплакувати Йосипового батька. І жалоба за ним тривала сім днів. 11 Коли ж ханаа́нці, мешканці того краю, побачили жалобу на току Ата́ду, то вигукнули: «У єгиптян велика жалоба!» Тому це місце біля Йордану назвали А́вель-Міцраї́м*.

12 Тож сини зробили все так, як наказав батько.+ 13 Вони віднесли його тіло в ханаа́нський край і поховали в печері на полі Махпе́ла, що навпроти Мамре́; це поле Авраам купив у хетя́нина Ефро́на, щоб мати місце для поховання.+ 14 Поховавши батька, Йосип, його брати і всі, хто пішов з ним на похорон, повернулися в Єгипет.

15 Після смерті батька Йосипові брати сказали один одному: «А що, як Йосип затаїв на нас злобу і відплатить за все те зло, яке ми йому заподіяли?»+ 16 Тоді вони передали Йосипу такі слова: «Перед смертю твій батько наказав: 17 “Скажіть Йосипу: «Благаю тебе, прости, будь ласка, переступ і гріх своїх братів, прости ту кривду, якої вони тобі завдали»”. Тому просимо тебе, пробач переступ слуг Бога, якому служив твій батько». Почувши ці слова, Йосип розридався. 18 Тоді брати прийшли до Йосипа і, впавши йому до ніг, сказали: «Ми твої раби!»+ 19 Та Йосип відповів: «Не бійтесь! Хіба ж я Бог? 20 Ви хотіли завдати мені кривди,+ але Бог задумав обернути все на добро і багатьом врятувати життя, що він і робить сьогодні.+ 21 Тому не бійтеся. Я дбатиму, щоб ви і ваші діти мали що їсти».+ Тож він потішив і заспокоїв їх.

22 Йосип та всі домашні його батька і далі жили в Єгипті. Усього Йосип прожив 110 років 23 і побачив Єфре́мових синів+ до третього покоління, а також синів Махı́ра,+ Манасı́їного сина. Вони були для нього наче власні діти*. 24 Зрештою Йосип сказав братам: «Я вже помираю, але Бог обов’язково згадає про вас+ і неодмінно виведе вас з цієї землі у край, який поклявся дати Аврааму, Ісаку та Якову».+ 25 Отже, Йосип взяв клятву з синів Ізра́їля, кажучи: «Бог обов’язково допоможе вам. Ви ж пообіцяйте, що заберете звідси мої кістки».+ 26 Тож Йосип помер у віці 110 років. Його забальзамували+ і поклали у труну в Єгипті.