ЄВРЕЇВ
Коментарі. Розділ 7
Мелхиседек. В Єврейських Писаннях Мелхиседек вперше згадується в Бт 14:17, 18, коли описується його зустріч з Авраамом (Аврамом). Приблизно через 900 років після цієї події Давид передрік, що Месія стане «повіки священиком на подобу Мелхиседека» (Пс 110:1—4). Ісус цитував з цього псалма 11 нісана 33 р. н. е. (Мт 22:42—45; Мр 12:35—37; Лк 20:41—44). Через декілька тижнів, у П’ятидесятницю 33 р. н. е., Петро підтвердив, що Давидове пророцтво вже збулося (Дії 2:33—36). У Грецьких Писаннях ім’я Мелхиседека згадується лише в книзі Євреїв (Єв 5:6 і коментар). В перекладі з єврейської «Мелхиседек» означає «цар праведності» (Єв 7:2).
Цар Салима. Згідно з Бт 14:18, Салим — це місто, де Мелхиседек служив царем і священиком. За давньою юдейською традицією, Салим і Єрусалим — це одне й те саме місто, і в єврейській мові «Салим» є частиною назви міста Єрусалим. З Єврейських Писань також можна зробити висновок, що йдеться про те саме місто. Наприклад, Авраам зустрівся з Мелхиседеком в «Царській долині», котра, очевидно, була неподалік Єрусалима (Бт 14:16, 17; 2См 18:18). У Пс 76:2 псалмоспівець вжив «Салим» паралельно з назвою «Сіон». Отже, так виглядає, що Мелхиседек служив царем і священиком у тому самому місці, де набагато пізніше служили царі з Давидового роду і священики-левіти. І саме там приніс своє життя в жертву Ісус Христос — той, хто мав стати царем і священиком «на подобу Мелхиседека» (Єв 3:1; 7:1—3, 15—17; 10:12).
Священик Всевишнього Бога. У Біблії Мелхиседек є першим, кого названо «священиком» (Бт 14:18). Він поклонявся не якомусь язичницькому богу, а тому Богу, якому поклонявся Авраам. Обидва чоловіки називали Єгову «Всевишнім Богом» і «Творцем неба і землі» (Бт 14:18—20, 22). Сам Єгова призначив Мелхиседека служити священиком (Пс 110:4; Єв 7:17).
Цар Салима, тобто «цар миру». Хоча в Єврейських Писаннях не згадується про значення назви «Салим» (Бт 14:18), тут Павло під натхненням пояснює, що «Салим» означає «мир», очевидно, асоціюючи цю назву з єврейським словом шало́м («мир»). «Цар миру» є дуже влучним титулом для Мелхиседека, якого Павло порівнює з Ісусом (Єв 6:20; 7:3). До того ж у Біблії мир часто згадується, коли мова йде про правління Ісуса як обіцяного Месії. Наприклад, в Іс 9:6, 7 його названо «Князем миру», тобто князем, який сприятиме миру. (Див. також Пс 72:1, 3, 7; Зх 9:9, 10; щоб дізнатись про значення слів, перекладених з мов оригіналу як «мир», див. коментар до Мр 5:34.)
Ні родоводу. Як і всі люди, Мелхиседек точно мав батьків і, можливо, нащадків. Тож насправді у нього був родовід. Але оскільки в Біблії не міститься жодних деталей щодо предків чи нащадків Мелхиседека, Павло міг сказати, що той не мав родоводу. Сирійська Пешітта (переклад, який використовується з V століття н. е.) передає Єв 7:3 так: «У родоводах не написано, хто був його батьком і матір’ю, коли він народився і коли помер. Але його священство є вічним, як і священство Божого Сина». Священство Ісуса не залежить від людського родоводу. Він не походив зі священицького племені Левія. Подібно до Мелхиседека, його призначив «первосвящеником» сам Бог (Єв 5:10; 7:15, 16). На відміну від цього, священство левітів, згідно з Законом, ґрунтувалося на «тілесному походженні», тож священикам було дуже важливо вести точні записи про родоводи (Єв 7:16; Чс 3:10, 15, 16; Не 7:63, 64).
Ні початку днів, ні кінця життя. Павло не стверджував, що життя Мелхиседека та Ісуса не мало початку в буквальному значенні. Мелхиседек народився як усі люди. А Ісус був створений як духовна істота; він був «народжений першим з усього створіння» і став «початком Божого творіння» (Кл 1:15 і коментар; Об 3:14). Павло просто хотів наголосити на тому, що Мелхиседек, так само як Ісус, був священиком не тому, що отримав це становище у спадок. Також, оскільки немає жодної згадки про «кінець життя» Мелхиседека, Павло міг використати цей факт, щоб підкреслити, що Ісусове священство буде вічним.
Уподібнений до Божого Сина. Павло каже, що Бог у певному розумінні уподібнив Мелхиседека до свого Сина, а не свого Сина до Мелхиседека. Єгова подбав, щоб у книзі Буття розповідь про царя і священика Мелхиседека не містила жодних подробиць про його походження, народження, сім’ю чи смерть (Бт 14:18—20). Завдяки тому що ця розповідь була настільки продуманою, Мелхиседек міг стати прообразом священика, якого призначив сам Бог.
Залишається священиком назавжди. Говорячи про священство Мелхиседека, Біблія не містить жодної згадки про його попередників чи наступників. Ось чому можна сказати, що він є священиком «назавжди», або «постійно». Ісус, будучи священиком «на подобу Мелхиседека», не мав попередників (Єв 5:5, 6, 10; 6:20; 7:15—17). Крім того, як видно з Біблії, Ісус «має священство без жодного наступника» (Єв 7:24 і коментар).
Котрому Авраам… дав десятину з найліпшої здобичі. За Мойсеєвим законом, ізраїльтяни мали віддавати племені Левія десятину, тобто десяту частину, із врожаю землі, але цей розпорядок почав діяти приблизно через п’ять століть після днів Авраама (Чс 18:21, 24). Коли Авраам дав Мелхиседеку десятину зі здобичі, то зробив це не через якийсь закон, а тому, що визнавав, що Мелхиседек отримав владу від Єгови і є «священиком Всевишнього Бога» (Єв 7:1). У книзі Буття говориться, що Авраам дав Мелхиседеку «десяту частину всього, що мав», тобто десяту частину здобичі, яку Авраам захопив, перемігши об’єднані війська чотирьох царів (Бт 14:9, 18—20). Тут Павло додає одну подробицю: це була «десятина з найліпшої здобичі». Отже, Авраам вважав, що Мелхиседек заслуговував найбільшої шани.
Авраам, голова родини. У багатьох перекладах Біблії у цьому вірші використовується слово «патріарх» (від грец. патріа́рхес, яке тут вживає Павло), котре означає «батько роду» або «батько народу». (Див. коментар до Дії 7:8.) Упродовж свого життя Авраам був головою і релігійним провідником своєї великої родини. Увесь ізраїльський народ, в тому числі рід священиків і царів, взяв початок від нього. Тому Авраам був більшим, ніж священики-левіти, які були його нащадками. І все ж, як пояснює Павло, патріарх Авраам смиренно вшанував Мелхиседека і визнав, що цей цар і священик був більшим за нього (Єв 7:1, 2). Таким чином Павло показує, що Ісус Христос — Цар і Первосвященик, прообразом якого став Мелхиседек,— має бути ще більшим. (Див. коментар до Єв 4:14.)
Левієвих синів. Ті з племені Левія, хто не належав до священицького роду, не одержали у спадок землі, тому вони отримували десятини від решти народу (Чс 18:21). У свою чергу, вони віддавали десяту частину цих десятин — «усе, що найліпше» — тим левітам, які мали честь служити священиками (Чс 18:25—29). Крім того, вони допомагали священикам виконувати їхні обов’язки. (Див. глосарій, «Левій; левіт».)
Наказ збирати десятини. Див глосарій, «Десятина».
Є нащадками. Букв. «вийшли зі стегон». У тексті оригіналу подібний вислів («плід стегон») вживається в Дії 2:30 і перекладається як «потомки». (Див. коментар.)
Більший благословляє меншого. Павло наводить цей принцип, коли пояснює, чому священство Мелхиседека перевершує священство Левія. Мелхиседек поблагословив Авраама, а це вказує на те, що цей цар і священик був більшим за Авраама та будь-кого з його нащадків, у тому числі Левія і священиків-левітів (Єв 7:1, 6).
Благословляє. З Біблії видно, що, коли одна людина благословляє іншу, вона визнає її хороші риси чи добре виконану роботу (Вх 39:43). Або ж вона висловлює бажання, щоб Бог був прихильним до когось, тобто просить Бога поблагословити іншу людину (Рт 3:10). Але благословення Мелхиседека означало щось більше. Оскільки він був священиком і мав повноваження говорити від імені Бога, його слова були пророчими. Вони запевнили Авраама в тому, що Єгова мав намір поблагословити його самого та його ще не народжених потомків (Бт 14:18—20).
Про кого засвідчено, що він живе. Мелхиседек однозначно помер, адже був недосконалою людиною (Рм 5:12). Отже, словами «засвідчено, що він живе» Павло хоче показати, що Біблія нічого не говорить про смерть Мелхиседека (Єв 7:3 і коментар).
Через Авраама… Левій, який отримує десятини, сам заплатив їх. Тут Павло пояснює, що в певному розумінні всі ненароджені нащадки Авраама вшанували Мелхиседека, коли сам Авраам визнав його священиком Єгови і на знак поваги заплатив йому десятини. У цій ситуації Авраам, по суті, діяв як представник усіх своїх потомків. До них належав Левій, правнук Авраама, а також Аарон, який був нащадком Левія. Це ще один аргумент Павла на користь того, що Мелхиседек був більшим за Авраама. Тому можна дійти висновку, що цей цар і священик був більшим від усіх Авраамових нащадків, за винятком Ісуса, а отже, і від усіх священиків, які служили в Єрусалимському храмі за днів Павла. Такі священики ніколи не могли зрівнятися з давно передреченим «первосвящеником на подобу Мелхиседека» (Єв 5:10; Пс 110:4).
Мав стати майбутнім нащадком. Букв. «ще був у стегнах». (Див. коментар до Єв 7:5.)
Якби досконалість досягалась. Досконала людина має абсолютно чисте сумління, вона знає, що є безгрішною в очах Бога Єгови. (Пор. Єв 10:1, 2.) Але жодна грішна людина не могла досягти досконалості завдяки Мойсеєвому закону і священству левітів (Єв 7:19). Священики приносили жертви, які нагадували Божому народу про те, наскільки реальним і серйозним є гріх (Єв 10:3). Ці жертви також вказували на більшу жертву, яку в майбутньому Христос Ісус мав принести «раз і назавжди» (Єв 9:12; 10:10). Лише ця досконала жертва, що була рівноцінною життю, яке втратив Адам, могла гарантувати повне прощення гріхів (1Тм 2:6 і коментар; Єв 10:4). Христос, принісши викупну жертву, став «кінцем Закону» і як Первосвященик нарешті відкрив для людей шлях до досконалості (Рм 10:4; Єв 10:14 і коментар).
Воно було особливістю Закону. Цей вислів можна перефразувати як «воно було основою Закону». Священство в Ізраїлі було ключовою особливістю Закону, який Єгова дав своєму народу. Завдяки тому що священики приносили жертви, досягалася одна з основних цілей Закону — нагадувати Божому народу про серйозність гріха і потребу у викупі. (Див. коментар до Єв 5:1.) По суті, у П’ятикнижжі ціла книга Левіт зосереджується на темі священства, святого намету і жертвоприношень.
Змінюється священство. Єгова поклявся, що призначить Месію царем і священиком на подобу Мелхиседека (Пс 110:2, 4; Єв 7:11). Ця клятва означала, що священство левітів має зазнати змін, а по суті, воно буде замінене. Згідно з Мойсеєвим законом, Ісус, який був нащадком Юди, не міг служити первосвящеником, оскільки священики мали походити з племені Левія (Мт 2:6; Об 5:5; див. коментар до Єв 7:14). Але Ісуса, подібно до Мелхиседека, призначив сам Бог, тому він міг бути і царем, і священиком (Єв 7:15, 21 і коментар).
Наш Господь походив від Юди. Щоб мати законне право зайняти становище передреченого Месіанського Царя, Ісус повинен був походити з роду Юди (Бт 49:10). У першому столітті н. е. точну інформацію про родоводи, очевидно, можна було знайти в публічних архівах. Такі записи доводили, що Ісус був нащадком Юди і походив з царського роду Давида. Мабуть, ці документи були знищені під час юдейського повстання проти Риму в 66—70 роках н. е. Але родовід Ісуса зберігся в Євангеліях від Матвія і Луки (Мт 1:1, 3, 16; Лк 3:23, 33). На відміну від цього, щоб підтвердити своє право бути Первосвящеником, Ісусу не потрібні були жодні родоводи. Він не мав походити з роду Левія. Подібно до Мелхиседека, він мав бути царем і священиком, адже його призначив сам Бог і закріпив це клятвою (Пс 110:1—4; Мр 12:35, 36; Єв 7:15—17; див. коментар до Єв 7:12).
Закону, згідно з яким все залежало від тілесного походження. Букв. «закону тілесної заповіді». Тут Павло говорить про постанови Мойсеєвого закону щодо священства, зокрема про те, що всі священики мали походити з роду Левія.
Сили, завдяки якій має незнищенне життя. Ісус міг залишатися «повіки священиком на подобу Мелхиседека», бо отримав від Єгови «силу, завдяки якій має незнищенне життя» (Єв 7:3, 17). Батько дав Ісусу цю чудову нагороду, коли воскресив його з мертвих (Дії 13:33—37; 1Тм 6:16 і коментар). Так Єгова сповнив свою клятву і зробив усе, щоб його Син служив «повіки священиком» (Пс 110:4). Тепер Ісус є безсмертним, його життя непідвладне занепаду і його неможливо знищити. Отже, він може служити Первосвящеником, який дає життя і який не має потреби в наступниках; «він завжди живий, щоб благати за» тих, хто залишається вірним (Єв 7:24, 25).
«Ти повіки священик на подобу Мелхиседека». Див. коментарі до Єв 5:6; 7:1.
Попередні заповіді мали бути скасовані. З контексту видно, що «попередні заповіді» стосувалися зокрема вказівок щодо священства левітів (Єв 7:15, 16). Грецький іменник, перекладений як «скасовані», деколи використовувався як юридичний термін і означав «анулювання». Тож Павло показує, що ця ключова особливість Закону була анульована (Єв 7:11 і коментар, 12). Зрештою це священство виявилося слабким і неефективним, бо жоден недосконалий священик, який приносив тваринні жертви, не міг привести людей до досконалості. (Див. коментарі до Рм 8:3; Єв 5:2.) Але оскільки Бог призначив свого Сина служити священиком на подобу Мелхиседека, «попередні заповіді» були замінені «ліпшою надією» — тією, що ґрунтується на викупній жертві Ісуса Христа (Єв 7:19 і коментар, 22—27).
Закон нічого не зробив досконалим. Згідно з Мойсеєвим законом, тваринні жертви, які приносили священики, давали грішним людям підставу наближатися до Бога і мати надію на прощення гріхів (Лв 1:3, 4; Пс 65:2—4). Але служіння священиків і жертви, які вимагав цей Закон, ніколи не могли цілковито усунути гріх (Рм 8:3 і коментар; Єв 10:4). Отже, Закон не міг повністю відновити стосунки між недосконалими людьми і Єговою.
Запровадження ліпшої надії. Єгова запровадив «ліпшу надію», коли послав Ісуса Христа на землю, щоб той приніс ліпшу жертву і встановив священство, вище від того, про яке йшлося в Мойсеєвому законі. Ця надія включає в себе можливість отримати спасіння на основі викупної жертви Христа, завдяки чому недосконалі люди зможуть «наближа[тися] до Бога» і повністю відновити з ним стосунки (Єв 6:18, 19; 7:25).
Не обійшлося без клятви. Бог не лише призначив Ісуса Первосвящеником, але й дав при цьому урочисту клятву (Пс 110:1, 4; Єв 7:21 і коментар). На основі цієї клятви Єгова уклав «ліпшу угоду», яка перевершувала навіть Закон-угоду (Єв 7:22).
Стали священиками без клятви. Єгова наказав, щоб Мойсей призначив Аарона першим первосвящеником в Ізраїлі, а на його синів поклав священицькі обов’язки (Вх 28:1; 29:35). Після того нащадки Аарона служили священиками в Ізраїлі, а решта чоловіків з племені Левія допомагали їм (Вх 29:9; Чс 3:6—10). Отже, ці священики отримали своє почесне становище «без клятви», лише на основі «тілесного походження» (Єв 7:16). Павло переконливо аргументує, що священство, яке ґрунтується на клятві самого Бога, набагато перевершує священство, яке просто переходить у спадок.
Єгова. Це цитата з Пс 110:4, де в тексті оригіналу вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних ) יהוהтранслітеруються як ЙГВГ). Тому Боже ім’я вжито в основному тексті цього видання. (Див. і В2.)
Єгова присягнув. Павло знову цитує з Пс 110:4, але цього разу наводить ту частину, якої не цитував раніше: «Єгова присягнув і не змінить свого рішення». (Див. коментарі до Єв 5:6.) Він вже пояснив, що клятва Єгови незмінна і більш надійної гарантії просто не існує. (Див. коментарі до Єв 6:17, 18.) Можна сказати, що клятва Єгови, яка стосувалася Ісуса: «Ти повіки священик на подобу [царя і священика] Мелхиседека», по суті, є особистою угодою між Єговою і його Сином (Єв 7:17). Ісус, очевидно, згадав власне цю угоду, коли сам укладав угоду «про царство» зі своїми послідовниками (Лк 22:29 і коментар).
Гарантією ліпшої угоди. Ісус є не лише «посередником» нової і ліпшої угоди (Єв 8:6 і коментар), але й «гарантією» (або «тим, хто був даний як запорука») цієї угоди. Грецьке слово, перекладене як «гарантія», було юридичним терміном, що стосувався поручителя, який гарантував, «що певне правове зобов’язання буде виконане». Ісус став правовою гарантією того, що «ліпша надія» обов’язково сповниться (Єв 7:19 і коментар, 20 і коментар; пор. Рм 8:32).
Угоди. Див. глосарій.
Священиками мало ставати багато чоловіків, заступаючи один одного. Тут Павло говорить про рід первосвящеників. У 1512 році до н. е. Єгова призначив Аарона першим первосвящеником. Коли у віці 123 років Аарон помер, його заступив син Елеазар (Чс 20:25—28; 33:39), а коли помер Елеазар, його заступив син Пінхас (ІсН 24:33; Сд 20:27, 28). Відтоді до днів Павла пройшло 15 століть, і багато чоловіків служили священиками, «заступаючи один одного». Вважається, що до зруйнування Єрусалимського храму в 70 році н. е. загалом понад 80 чоловіків виконували обов’язки первосвященика.
Священство без жодного наступника. Або «священство постійне», тобто таке, яке не переходить до когось іншого. Всі первосвященики з роду Аарона зрештою помирали, тому їм потрібні були наступники (Єв 7:23). Але Ісус Христос «живе вічно», тож йому як священику не потрібен жоден наступник. (Див. коментар до Єв 7:25.)
Він спроможний принести цілковите спасіння. На відміну від недосконалих людей, які служили первосвящениками і з року в рік приносили тваринні жертви, Ісус приніс свою досконалу жертву «раз і назавжди» (Єв 7:27). Крім того, Ісус є безсмертним, тому здатний повністю — від початку до кінця — виконати своє завдання, пов’язане зі спасінням грішних людей (Рм 6:9; Єв 7:23, 24). Він дає «цілковите спасіння» в тому значенні, що допомагає кожному своєму слухняному послідовнику здобути нескінченне життя — чи то безсмертне життя в небі, чи вічне життя на землі (1Кр 15:54, 55; Об 21:3, 4).
Благати. Це слово означає «просити когось за іншу людину». Оскільки жодна недосконала людина не може безпосередньо наближатися до Бога, Ісус з любові благає за своїх послідовників, стаючи їхнім захисником перед Богом (Єв 2:18 і коментар). Християни можуть завжди наближатися до Бога в ім’я Ісуса, знаючи, що Христос готовий їм допомогти (Ів 16:23; Єв 4:15, 16 і коментар). Звісно, Павло не говорить тут, що Бог не поспішає прощати або вимагає, щоб Ісус благав його виявити милосердя. Єгова співчутливий і готовий прощати (Вх 34:6, 7; Пс 86:5). По суті, саме Бог подбав про те, щоб Ісус був «захисником», через якого правдиві поклонники можуть наближатися до Нього, щоб отримати милосердя і допомогу (1Ів 2:1, прим.; 4:10; Рм 3:24, 25; 2Кр 5:18, 19).
Первосвященик… відданий. Павло згадує цю рису як вагому причину, чому Ісус перевершує будь-кого з юдейських первосвящеників, що служили в Ізраїлі. Жоден з них не міг зрівнятися з Ісусом, який був досконало відданим Богу. Грецьке слово, перекладене тут як «відданий», може означати «святий» і «побожний» (і саме так його передали в деяких перекладах), але варіант «відданий» є цілком обґрунтованим. Наприклад, це грецьке слово часто з’являється в Септуагінті як переклад єврейського слова, що означає «відданий». У Пс 16:10 Давид написав: «Ти не допустиш, щоб твій відданий слуга побачив яму». Петро і Павло цитували цей псалом, коли писали про Ісуса. У Дії 2:27 і 13:35 вживається те саме грецьке слово, котре Павло використовує тут. (Пор. коментар до Тит 1:8.) З-поміж усіх Божих створінь Ісус подав найвидатніший приклад відданості і тому по праву може називатися «відданим слугою» Бога.
Відділений від грішників. Ісус був «відділений», або відрізнявся, від усіх інших людей, включаючи первосвящеників, у тому значенні, що не вчинив жодного гріха (1Пт 2:22). Він не мав грішних схильностей. Єгова за допомогою святого духу захистив Ісуса, не допустивши, щоб той успадкував гріх від своєї недосконалої матері, Марії (Лк 1:35). Але вислів «відділений від грішників» не означає, що Христос уникав усіх грішних, недосконалих людей. Як співчутливий Первосвященик, він проводив багато часу з людьми, бо хотів допомогти їм наблизитися до Єгови і жити за його нормами (Мт 9:11, 12). Тому Павло каже, що «саме такий первосвященик… потрібен» грішним людям. (Пор. Єв 2:10 і коментар.) До того ж коли Павло писав Листа до євреїв, Ісус вже давно був «відділений від грішників» ще в іншому значенні — він піднявся до неба.
Піднесений вище від небес. Єгова звеличив свого сина, коли посадив його праворуч від себе, і таким чином підніс його вище від буквальних небес чи будь-кого з грішних людей (1Цр 8:27; Єв 1:3 і коментар; 4:14 і коментар). Тому священство Ісуса перевершує священство левітів, адже вони служили в храмі, який невдовзі мав бути знищений. Крім того, у Біблії слова «небеса» і «небо» часто вживаються в символічному значенні і стосуються правління чи урядів (Іс 65:17; Дн 4:26; 2Пт 3:13; Об 21:1). Ісус, який є царем і священиком на подобу Мелхиседека, сидить на своєму престолі праворуч від Бога і піднесений вище від усякого уряду і влади, що в небесах і на землі (Мт 28:18; 1Кр 15:27; Еф 1:20, 21; Флп 2:9; 1Тм 6:14—16; Єв 1:4 і коментар; пор. Кл 1:16 і коментар).
Раз і назавжди. Цей вислів наголошує на разючій різниці між жертвою, яку приніс Первосвященик Ісус Христос, і жертвами, які приносили всі первосвященики з роду Аарона. Ці недосконалі чоловіки мали складати жертви за власні гріхи і за гріхи народу (Лв 4:3, 13—16). Вони приносили жертви з року в рік у День примирення (Єв 10:1). Вони також могли складати щоденні жертви. Але Ісус приніс лише одну, досконалу, жертву. Це найбільша жертва, і вона може дати благословення всім вірним людям, хоч би коли вони жили. Вона є гарантією того, що гріх буде усунений назавжди. Більше ніколи не буде потреби складати таку жертву знову (Єв 9:12 і коментар, 26, 28; 10:1, 2, 10; 1Пт 3:18).
Було зроблено досконалим. Див. коментарі до Єв 2:10; 5:9.