Відновлення щасливого життя

ХОЧА внаслідок бунту проти Божого правління людство потрапило на шлях марного життя, Бог не залишив людей без надії. Біблія пояснює: «Створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії, що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих» (Римлян 8:20, 21). Авжеж, Бог дав надію нащадкам першої людської пари. Це була тверда надія на те, що люди будуть визволені від успадкованого гріха та смерті. Вони відновлять близькі стосунки з Богом Єговою. Але як?

² Коли Адам і Єва згрішили, вони позбавили своїх нащадків перспективи жити вічно щасливим життям на землі. Взамін на волю самим вирішувати, що́ правильно і неправильно, вони продали свою майбутню родину в рабство гріха й смерті. Нащадків Адама і Єви можна прирівняти до невільників, ув’язнених на віддаленому острові, де панують жорстокі володарі. Смерть панувала над людством, уярмленим іншим володарем — гріхом (Римлян 5:14, 21). Здавалося, що ніхто не зможе врятувати людей, адже їх продав у рабство власний прародич! Але один милосердний чоловік посилає свого сина, який сплачує повну ціну, необхідну для того, щоб здобути свободу для всіх поневолених (Псалом 51:7; 146:4; Римлян 8:2).

³ У цьому прикладі чоловік, який урятував поневолених, зображає Бога Єгову. Син, що заплатив ціну за визволення,— це Ісус Христос. Він мав передлюдське існування як єдинородний Божий Син (Івана 3:16). Він був найпершим творивом Єгови, і всі інші істоти в Усесвіті були створені через нього (Колосян 1:15, 16). Єгова в надприродний спосіб переніс життя цього духовного Сина в утробу діви, завдяки чому народилося досконале немовля. Ця досконала людина стала відповідною ціною для задоволення вимог божественної справедливості (Луки 1:26—31, 34, 35).

⁴ Коли Ісусові було приблизно 30 років, він охрестився в ріці Йордані. Під час хрещення він був помазаний святим духом, тобто Божою діючою силою. Тому Ісус став Христом, що означає «Помазанець» (Луки 3:21, 22). Його служіння на землі тривало три з половиною роки. Протягом тих років він навчав своїх послідовників про «Боже Царство» — небесний уряд, під правлінням якого людство відновить мирні взаємини з Богом Єговою (Луки 4:43; Матвія 4:17). Ісус знав, як люди можуть провадити щасливе життя, і щодо цього він дав своїм послідовникам конкретні вказівки. Ми заохочуємо вас розгорнути Біблію на Євангелії від Матвія з 5 по 7 розділи й прочитати декотрі з його вчень у Нагірній проповіді.

⁵ На відміну від Адама, Ісус був у всьому слухняний Богові. «Не вчинив Він гріха» (1 Петра 2:22; Євреїв 7:26). Ісус мав право жити вічно на землі, але він ‘віддав власне життя’, щоб сплатити Богові втрачене колись Адамом. Ісус віддав своє досконале людське життя на стовпі мук (Івана 10:17; 19:17, 18, 28—30; Римлян 5:19, 21; Филип’ян 2:8). Завдяки цьому він дав викуп, або сплатив потрібну ціну, щоб визволити людство з рабства гріха й смерті (Матвія 20:28). Уявіть, що вам доводиться займатися важкою підневільною працею. Чи не були б ви глибоко вдячні особі, яка влаштувала ваше визволення з неволі й добровільно віддала за вас своє життя? Через розпорядок викупу для вас відкрилась можливість повернутися до Божої всесвітньої родини та провадити по-справжньому щасливе життя — життя вільне від рабства гріха й смерті (2 Коринтян 5:14, 15).

⁶ Знання про цю незаслужену ласку Єгови та розуміння її дають вам ще більше підстав застосовувати в житті біблійні слова мудрості. Візьміть, наприклад, один з принципів, який найважче застосовувати,— прощати людям, коли вони ображають вас. Чи ви пам’ятаєте слова з Колосян, 3-го розділу, з 12-го по 14-й вірші, які ми обговорювали в 2-му уроці? Ці вірші заохочують вас прощати іншим, навіть коли ви маєте причину скаржитися на них. Контекст цих віршів показує чому: «Як і Христос [«Єгова», НС] вам простив, робіть так і ви». Взявши близько до серця те, що́ зробили для людства Єгова та Ісус Христос, ви відчуєте спонуку прощати іншим будь-яку спричинену ними образу, особливо коли вони розкаюються і просять пробачення.