УРОК 28
Розмовний стиль
КОЛИ людина розмовляє з другом, вона почувається вільно і легко, а її мовлення — спонтанне. Дехто говорить дуже жваво, інші — стриманіше. Попри це розмовний стиль приваблює своєю невимушеністю.
Однак до незнайомої людини не годиться звертатись фамільярно чи надто неофіційно. Наприклад, у деяких культурах всілякі розмови з незнайомцями прийнято починати з суворих формальностей. Коли належну пошану вже виявлено, можна обережно перейти до менш офіційного і більш розмовного стилю.
Під час виступів зі сцени теж слід бути обережним. Надто розв’язне мовлення применшує поважність християнського зібрання і серйозність сказаного. В деяких мовах у звертанні до старшої особи, вчителя, урядовця або когось з батьків вимагається вживати певні звороти. (Зверни увагу на слова, ужиті в Дії 7:2 та 13:16). До подружнього ж партнера або близького друга прийнято звертатися іншими словами. І хоча на сцені не варто говорити надміру офіційно, тон наших слів мусить віддзеркалювати повагу до присутніх.
Та все ж існують причини, з яких виклад може звучати надто сухо і формально. Одна з них — спосіб побудови речень. Проблема постає тоді, коли мовець силкується повторювати слова і звороти точно так, як їх надруковано. Писемна мова істотно відрізняється від усної. Безумовно, матеріал для виступу здебільшого шукають у письмових джерелах. Можливо, основою виступу є надрукований план. Але якщо викладати думки точно так, як їх опубліковано, або зачитувати їх з надрукованого плану, не слід сподіватись, що виклад буде схожим на розмову. Щоб стиль виступу був розмовним, не вживай складних речень і виголошуй думки своїми словами.
Інший чинник — це зміна темпу. Скутому і сухому мовленню властивий незмінний темп і надто рівномірні проміжки між словами та словосполученнями. А звичайній розмові притаманні зміни швидкості і часті паузи різної довжини.
Звичайно, аби втримувати увагу великої аудиторії, розмовний стиль слід поєднувати з більшою силою голосу, інтонаційною виразністю та за́палом.
Якщо хочеш правильно користуватись розмовним стилем у служінні, привчайся говорити доброю мовою щодня. Для цього необов’язково бути високоосвіченим. У всякому разі варто вчитися говорити так, щоб люди слухали тебе з пошаною. З огляду на це поміркуй, чи потрібно тобі працювати над такими пунктами свого повсякденного мовлення:
Не вживай слів і зворотів, котрі є відвертим порушенням граматичних норм або уподібнюють тебе до тих, хто своєю поведінкою ігнорує Божі вимоги. Слухайся поради з Колосян 3:8 і цурайся грубої та вульгарної мови. Утім, ця порада не стосується розмовної лексики. Слова і вислови побутового мовлення є розмовними, проте не виходять за межі прийнятих норм.
Не передавай кожну думку тими самими словами і словосполученнями. Учись вживати слова, які точно виражають твої думки.
Не повертайся до сказаного зайвий раз — починай говорити лише тоді, коли чітко обдумаєш суть своїх слів.
Не ховай добрих думок у морі багатослів’я. Привчайся висловлювати важливі думки виразно і простими реченнями.
Говори шанобливим тоном.