Погляд Біблії на розлучення і окреме проживання

Єгова очікує, що чоловік і дружина будуть вірно дотримуватися шлюбної обітниці. Створивши союз перших чоловіка і жінки, Єгова сказав: «Чоловік... приліпиться до своєї дружини, і вони стануть одним тілом». Пізніше Ісус Христос повторив ці слова і додав: «Отже, що Бог з’єднав одним ярмом, нехай жодна людина не розділяє» (Буття 2:24; Матвія 19:3—6). Як бачимо, Єгова та Ісус вважають шлюб зв’язком на все життя, який перестає існувати лише тоді, коли помирає хтось із подружжя (1 Коринфян 7:39). Оскільки шлюб — це священний устрій, до розлучення не можна ставитись легковажно. Єгова ненавидить розлучення, для якого немає біблійної підстави (Малахії 2:15, 16).

Що є біблійною підставою для розлучення? Єгова ненавидить перелюб і статеву розпусту (Буття 39:9; 2 Самуїла 11:26, 27; Псалом 51:4). Статева розпуста настільки огидна Богові, що він вважає її підставою для розлучення. (Пояснення того, що таке статева розпуста, ти можеш знайти у 9-му розділі, 7-му абзаці.) Єгова дає невинному члену подружжя право вибирати — розлучатися чи не розлучатися (Матвія 19:9). Якщо він чи вона вирішить розлучитися, Єгова не буде ненавидіти цей вчинок. Але християнський збір не повинен спонукувати когось вимагати розлучення. За певних обставин невинний член подружжя може вирішити не розривати шлюб, особливо якщо винний член подружжя щиро розкаявся. У будь-якому разі християнам, які мають біблійну підставу розлучитись, треба самим прийняти рішення і бути готовими миритися з наслідками свого кроку (Галатів 6:5).

В крайніх випадках деякі християни вирішують жити окремо або розлучитися, хоча інший член подружжя не вчинив розпусти. У такій ситуації цим християнам слід виконувати біблійну вимогу залишатися неодруженими або помиритися (1 Коринфян 7:11). Вони не мають права залицятися до когось з наміром одружитись (Матвія 5:32). Розгляньмо кілька виняткових ситуацій, які дехто вважає підставою для окремого проживання.

Відмова забезпечувати сім’ю. Сім’я може залишитися без засобів до існування, якщо чоловік, хоча й може, не виконує своїх обов’язків. Біблія каже: «Якщо хтось не піклується... про членів сім’ї, той зрікся віри і гірший, ніж невіруючий» (1 Тимофія 5:8). Коли такий чоловік не хоче змінюватись, дружина, дбаючи про себе і дітей, може вирішити звернутися до суду за рішенням про окреме проживання. Звичайно, старійшини збору повинні ретельно розглянути звинувачення в тому, що християнин відмовляється забезпечувати сім’ю. Відмова дбати про сім’ю може бути підставою для виключення зі збору.

Вкрай жорстоке поводження. Один із подружжя може поводитися настільки агресивно, що це загрожуватиме здоров’ю і навіть життю іншого. Якщо у такому поводженні звинувачується християнин, старійшини повинні з’ясувати, наскільки обґрунтовані ці звинувачення. Вибухи гніву й агресивна поведінка є підставою для виключення (Галатів 5:19—21).

Реальна загроза духовності. Чоловік чи дружина може постійно перешкоджати своєму подружжю поклонятись Єгові або ж навіть змушувати якимось чином порушити Божі вказівки. У такому разі християнин, духовність якого під загрозою, має вирішити, чи окреме проживання за рішенням суду — єдиний спосіб «підкорятися передусім владі Бога, а не людей» (Дії 5:29).

У таких крайніх випадках, які ми обговорили, ніхто не повинен змушувати невинного брата чи сестру жити окремо від свого подружжя або залишатися з ним. Духовно зрілі друзі й старійшини можуть допомагати і давати біблійні поради, але вони не можуть знати всього про стосунки чоловіка і дружини. Тільки Єгова бачить повну картину. Слід мати на увазі, що, коли християнка перебільшує сімейні проблеми заради того, щоб жити окремо від чоловіка, вона не прославляє Бога і не ставиться з пошаною до шлюбу. Те саме стосується чоловіка-християнина. Навіть якби хтось намагався домогтись окремого проживання хитрістю, Єгова бачить справжні мотиви, хоч би як їх старалися приховати. «Все оголене й повністю відкрите перед очима того, перед ким ми маємо відповісти» (Євреїв 4:13). Проте якщо вкрай небезпечна ситуація не вирішується і християнин бачить вихід тільки в окремому проживанні, його ніхто не повинен критикувати за це рішення. Врешті-решт, «всі ми станемо перед судовим престолом Бога» (Римлян 14:10—12).