Вісники Царства Сповіщають
Долаючи перешкоди в «Краю несподіванок»
АПОСТОЛ Павло запитав коринтських християн першого століття: «Коли сурма звук невиразний дає,— хто до бою готуватись буде? Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова,— як пізнати, що кажете?» (1 Коринтян 14:8, 9).
У Папуа-Новій Гвінеї, яку деколи називають Краєм несподіванок, на шляху Свідків Єгови, що проголошують ясну звістку з Біблії, трапляються дуже серйозні перешкоди. Свідки проповідують людям, які розмовляють понад 700 мовами й мають неймовірно багато різноманітних звичаїв. Додаткову трудність для проповідників становлять гориста місцевість, бездоріжжя та ріст злочинності. Крім того, їм протистоять деякі релігійні групи, а часом навіть адміністрації шкіл.
Незважаючи на це, добре духовне навчання та перекладені місцевими мовами посібники для вивчення Біблії, кількість яких зростає, споряджають Свідків звіщати добру новину, як виразний звук сурми. Часто реакція людей є позитивною, як показують наступні повідомлення.
• На початку нового навчального року один учитель захотів довідатись, чому діти Свідків Єгови не віддають салют прапору й не співають національного гімну. Він запитав про це Майолу, 13-річну ученицю, що є охрещеним Свідком. Майола дала чітке, ґрунтоване на Святому Письмі пояснення, яке задовольнило вчителя, оскільки базувалося на Біблії. Він також поділився тим, про що дізнався, з іншими працівниками школи.
Пізніше, коли учні отримали завдання написати твір, Майола вибрала тему про Трійцю. Її твір одержав у класі найліпшу оцінку. Коли вчитель запитав Майолу, звідки вона брала інформацію для своєї роботи, та принесла йому книжку «Ви можете жити вічно в Раю на землі» англійською мовою. Учитель показав книжку цілому класові, і багато захотіли отримати примірник. Наступного дня Майола розповсюдила серед однокласників 14 книжок та 7 журналів і почала біблійні вивчення з трьома учнями. Мета Майоли — стати повночасним служителем.
• Відокремлена група Свідків Єгови, що живуть у прибережному селі біля Порт-Морсбі, зазнавала переслідування ще від початку 1970-х років. Однак недавно ці Свідки отримали допомогу з несподіваного джерела. Єпископ місцевої Об’єднаної церкви, уродженець Папуа-Нової Гвінеї, котрий навчався за кордоном, якось заохотив парафіян у церкві задавати йому питання. Один чоловік запитав: «У нашому селі є дві релігії — Об’єднана церква і Свідки Єгови. Що ми повинні робити, коли до нас приходять Свідки?» Після довгої паузи єпископ відповів: «Просто не знаю, що вам сказати. Нещодавно до мене приходили два молодих Свідки. Вони задали мені питання, на яке я з усією своєю університетською освітою не зміг відповісти. Зате вони легко дали мені відповідь з Біблії. Тому я не буду казати вам, що робити,— це ваша власна справа. Якщо не хочете — то не слухайте, але не поводьтеся з ними грубо».
Роз’їзний представник Товариства Вартової башти, який пізніше відвідував цю групу Свідків, повідомив: «Коли Свідки пішли проповідувати в тому селі, майже кожен вислухав їх. Дехто навіть запросив до хати. Зараз там рай для проповідування».