Остерігайтеся симонії!
СИМОН із Самарії був дуже шанованим чоловіком. Він жив у першому столітті н. е. Люди були настільки захоплені його ворожбитством, що казали про нього: «Він — сила Божа, що зветься велика!» (Дії 8:9—11).
Однак, коли Симон став охрещеним християнином, він звернув увагу на силу, набагато більшу за ту, яку раніше мав. Це була сила, надана Ісусовим апостолам, за допомогою якої вони могли наділяти інших чудотворними дарами святого духу. Симон був настільки вражений, що запропонував апостолам гроші й попросив: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!» (Дії 8:13—19).
Апостол Петро докорив Симону, кажучи: «Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне (Дії 8:20, 21).
З цієї біблійної розповіді походить слово «симонія», яке визначається як «купівля-продаж церковних посад або духовного сану». «Нова католицька енциклопедія» (англ.) визнає, що особливо з IX до XI століття «симонія поширилася у монастирях, серед нижчих верств духівництва, в єпископських колах і навіть на рівні папства». У дев’ятому виданні «Британської енциклопедії» (1878) сказано: «Вивчаючи історію папських конклавів, переконуєшся, що жодні вибори не обійшлися без симонії, а дуже часто на конклавах бували випадки найгрубішої, найбезсоромнішої і найочевиднішої симонії».
Правдиві християни сьогодні мусять остерігатися симонії. Наприклад, деякі можуть осипати надмірною хвалою чи щедрими дарунками когось, хто в стані надати їм додаткові привілеї. З іншого боку, ті, що надають такі привілеї, можуть виявляти фаворитизм до тих, хто спроможний — або ж прагне — осипати їх такими подарунками. Обидві ситуації пов’язані із симонією, і Святе Письмо відкрито засуджує такі дії. «Тож покайся за це лихе діло своє,— радив Симону Петро,— і проси Господа,— може прощений буде тобі замір [«лиха думка», СМ] серця твого! Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди» (Дії 8:22, 23).
На щастя, Симон зрозумів серйозність свого неправильного жадання. Він попросив апостолів: «Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили» (Дії 8:24). Слухаючись важливого повчання, яке міститься у цій розповіді, справжні християни стараються уникати будь-якого вияву симонії.