Коли ‘вітри супротивні нам’

Описуючи реальний випадок, який стався з Ісусовими учнями, коли вони щосили старалися доплисти човном на другий берег Галілейського моря, письменник Євангелія Марко говорить, що вони «веслуванням мордувалися,— бо вітер їм був супротивний». Ще на березі Ісус побачив, у якому важкому становищі вони були, і в надприродний спосіб прийшов до них по воді. Коли «ввійшов Він у човен до них,.. вітер ущухнув» (Марка 6:48—51).

Цей же біблійний письменник повідомив, що колись перед цим випадком «знялася... буря велика». Тоді Ісус «вітрові заборонив... І вщухнув вітер,— і тиша велика настала» (Марка 4:37—39).

Хоча ми сьогодні не маємо привілею бачити таких надприродних подій, але можемо почерпнути з повідомлень про них багато корисного. Будучи недосконалими людьми, які живуть у ці небезпечні часи, ми не застраховані від вітрів скорботи (2 Тимофія 3:1—5). Інколи ми навіть можемо гадати, що пов’язане з особистими випробуваннями нещастя набирає сили бурі. Але у нас є допомога! Ісус запрошує: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,— і Я вас заспокою!» (Матвія 11:28).

Коли здається, що ‘вітри супротивні нам’, у нашому серці може панувати «тиша велика». Чому? Тому що ми покладаємось на надійні обітниці Бога Єгови. (Порівняйте Ісаї 55:9—11; Филип’ян 4:5—7).