Запитання читачів

Чи правильно повівся Яків, коли видав себе за Ісава, як про це сказано в Буття 27:18, 19?

Вам, мабуть, добре знайома ця розповідь. У похилому віці Ісак попросив Ісава вполювати дичину і сказав: «Нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру». Ревека чула слова свого чоловіка. Вона приготувала смачну страву і наказала Якову: «Принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю». Тоді Яків, одягнувши вбрання Ісава й обгорнувши шию та руки шкурами козенят, прийшов до батька зі смачною стравою. Коли Ісак запитав його: «Хто ти, мій сину?» — Яків відповів: — «Я Ісав перворідний». Ісак повірив йому і поблагословив його (Буття 27:1—29).

Біблія не розповідає всіх подробиць щодо того, чому Ревека і Яків так вчинили, але вказує, що ця ситуація виникла несподівано. Візьмімо до уваги, що Боже Слово не виправдовує і не засуджує їхнього вчинку, і тому ця розповідь не дає нікому підстави для обману і шахрайства. А втім, Біблія проливає світло на цю ситуацію.

По-перше, з оповіді чітко видно, що Яків мав право на благословення батька, а Ісав ні. Раніше Яків законно купив право первородства у невдячного брата-близнюка, який продав своє право за одну страву, щоб задовольнити голод. Ісав «знехтував... перворідство своє» (Буття 25:29—34). Тож Яків прийшов до батька за благословенням, яке дійсно йому належало.

По-друге, коли Ісак дізнався, що поблагословив Якова, то не намагався змінити те, що зробив. Імовірно, він пригадав, що перед народженням близнят Єгова сказав Ревеці: «Старший молодшому буде служити» (Буття 25:23). Також слід зауважити, що, перш ніж Яків пішов у Харан, Ісак ще раз його поблагословив (Буття 28:1—4).

Зрештою, ми повинні пам’ятати, що Єгова знав про все, що відбувалося, і він був зацікавлений у такому ході подій. Ісакове благословення тісно пов’язане з обіцянкою Бога, яку він дав Аврааму (Буття 12:2, 3). Якби Бог не хотів, щоб Яків отримав благословення, то якось би цьому перешкодив. Єгова ж схвалив це благословення, коли сказав: «Благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі» (Буття 28:10—15).