Чи є підстави вірити в чуда? Три найпоширеніші заперечення

1. Чуда неможливі, бо вони суперечать законам природи. Наше розуміння законів природи ґрунтується на наукових спостереженнях довколишнього світу. Проте ці закони дещо схожі до правил мовної граматики, які можуть мати винятки. Наше розуміння цих «правил», насправді, є досить обмеженим (Йова 38:4). Відданий своїй справі науковець може присвятити дослідженню законів природи ціле життя. Але буває, що лише один «виняток» із закону змушує по-новому подивитися на цей закон. Існує навіть така приказка: «Лише один чорний лебідь спростовує гадку про те, що всі лебеді білі».

Одна гумористична історія показує, наскільки легко збудувати цілу теорію на обмежених знаннях. Англійський філософ Джон Локк (1632—1704 рр.) розповів, як голландський посол описував королю Сіаму свою країну. Він сказав, що в Голландії навіть слон інколи може ходити по воді. Король не погодився з цим, подумавши, що посол обманює. Однак посол згадував про те, чого король не бачив у своєму житті. Король не знав, що коли вода замерзає, то перетворюється на кригу, по якій може ходити слон. Монарх не знав усіх фактів, тому вважав цю розповідь неправдоподібною.

Ось приклади сучасних досягнень, які лише кілька десятиріч тому вважалися б неможливими:

● Літак без посадки може перевезти понад 800 пасажирів з Нью-Йорка до Сінгапуру зі швидкістю 900 кілометрів за годину.

● Завдяки відеозв’язку люди, які перебувають на різних континентах, можуть розмовляти і бачити одні одних.

● У пристрій, менший за сірникову коробку, можна вмістити тисячі пісень.

● Хірурги роблять пересадку серця та інших органів.

Якого висновку ми доходимо на основі цих фактів? Якщо люди здатні робити те, що декілька років тому здавалося неможливим, Бог, який створив безкраїй Усесвіт, може здійснювати щось справді незвичайне — те, чого ми повністю неспроможні зрозуміти чи повторитиa (Буття 18:14; Матвія 19:26).

2. У Біблії розповідається про чуда, щоб схилити людей до віри. Біблія не говорить нам вірити сліпо в усі чуда, а радше застерігає, щоб ми були обережними, коли йдеться про віру в чуда і могутні знаки. Біблія чітко попереджає: «Присутність беззаконника внаслідок підтримки Сатани буде супроводжуватися могутніми ділами, фальшивими знаками, пророчими чудами, неправедністю і всіляким обманом» (2 Фессалонікійців 2:9, 10).

Ісус Христос також застерігав, що багато тих, хто називатиме себе його послідовниками, насправді такими не будуть. Декотрі навіть казатимуть йому: «Господи, Господи, хіба ми не Ім’ям Твоїм пророкували, хіба не Ім’ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім’ям Твоїм чуда великі творили?» (Матвія 7:22, Огієнко). Але Ісус сказав, що він не вважатиме їх своїми послідовниками (Матвія 7:23). Тож зрозуміло: Ісус не навчав, що всі чудеса є від Бога.

Бог не каже, що його послідовники мають будувати свою віру лише на чудесах. Насправді, їхня віра повинна міцно ґрунтуватися на фактах (Євреїв 11:1).

Розгляньмо, наприклад, одне з найвідоміших чудес, записаних у Біблії,— воскресіння Ісуса Христа. Через багато років після цієї події деякі християни в Коринфі почали сумніватися у воскресінні Ісуса. Як апостол Павло допоміг цим християнам? Він не сказав лише: «Майте більше віри». Він нагадав відомі для них факти про те, що Ісус «був похований і... на третій день воскрес, також що він з’явився Кифі, а потім дванадцятьом. Опісля він з’явився відразу понад п’ятистам братам, більшість з яких живе й досі» (1 Коринфян 15:4—8).

Чи важливо було християнам вірити в це чудо? Далі Павло пояснює: «Якщо ж Христос не воскрес, то проповідування наше даремне і віра наша даремна» (1 Коринфян 15:14). Апостол вважав Ісусове воскресіння дуже важливою подією. Павло знав, що це чудо відбулося, адже все ще жили тисячі тих, хто міг засвідчити про Ісусове воскресіння. Ці люди навіть були готові померти, аніж зректися того, що бачили на власні очі (1 Коринфян 15:17—19).

3. Чудеса — це лише природні феномени, які неправильно сприймаються малограмотними людьми. Деякі вчені намагаються пояснити чудеса, описані в Біблії, як природні події, що відбулися без Божого втручання. Вони вважають, що завдяки такому поясненню біблійні оповіді виглядатимуть більш правдоподібними. Хоча певні природні явища сприймалися як чудеса (ними могли бути землетруси, пошесті й зсуви ґрунту), такі пояснення мають одну особливість — у них не береться до уваги час виконання чуда, про яке розповідається у Святому Письмі.

Наприклад, дехто твердить, що перша спроваджена на Єгипет кара — перетворення вод Нілу на кров — була зумовлена червоними ґрунтами і джгутиковими організмами червоного кольору, змитими в Ніл. Проте в Біблії розповідається, що вода в ріці перетворилася на кров, а не стала червоною від глини. Уважне дослідження опису подій у Вихід 7:14—21 показує, що це чудо сталося після того, як, за вказівкою Мойсея, Аарон ударив палицею води Нілу. Навіть якщо перетворення води сталося завдяки природному явищу, то як пояснити той факт, що воно відбулось саме після удару палицею?

Ось ще один приклад того, що чудо відбулося у визначений час. Ізраїльтяни стояли на порозі Обіцяної землі, від якої їх відділяла ріка Йордан. Якраз тоді на річці була повінь. Про те, що́ було далі, Біблія розповідає: «Коли носії ковчегу прийшли до Йордану, а ноги священиків, що несли ковчега, занурилися в воду скраю... спинилась вода, що зверху текла, стала одним валом, дуже далеко від міста Адама» (Ісуса Навина 3:15, 16). Чи це сталося завдяки землетрусу або зсуву ґрунту? Біблія про це нічого не згадує. Але найдивнішим є те, в який час відбулося це чудо — саме тоді, коли сказав Єгова (Ісуса Навина 3:7, 8, 13).

Тож чи стаються чудеса? Біблія каже, що так. Є щось більше, ніж просто природні явища. Отже, чи логічно вважати неможливими чудеса, оскільки вони не відбуваються щодня?

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 5]

Ще кілька десятиліть тому люди вважали, що неможливо літати зі швидкістю сотні кілометрів за годину