Продовжуй прогресивно діяти згідно з заведеним порядком
1 Апостол Павло особливо любив збір у Филипах, який він допоміг закласти. Павло дякував филип’янам за те, що вони піклувалися про нього матеріально, і ставив їх у приклад (2 Кор. 8:1—6).
2 Послання Павла до филип’ян було спонукане глибокою любов’ю. У книжці «Проникливість» (англ.), в 2-му томі, на сторінці 631 сказано: «Впродовж цілого послання він заохочує збір у Филипах продовжувати в такому ж дусі — шукати більшого розуміння, триматися Слова життя, міцної віри та надії на майбутню нагороду». Вони щиро відгукнулися, скріплюючи узи любові одні з одними та з самим апостолом. Павлові слова мають особливе значення для нас сьогодні, і це дає нам причину уважно обдумати його зауваження, особливо те, що записано у Филип’ян 3:15—17.
3 Необхідний зрілий склад думок. У Филип’ян 3:15 Павло писав, як чоловік з багатолітнім досвідом. Він усвідомлював духовний прогрес филип’ян і звертався до них як до зрілих християн з правильним складом думок. Доки їхній склад думок відображував Ісусове смирення та цінування, доти вони були «бездоганні й щирі, непорочні діти Божі... зберігаючи слово життя» (Флп. 2:15, 16, Хом.). Читаючи Павлові слова, ми повинні почуватися так, ніби він говорить до нас. Ми щиро бажаємо зберігати такий же склад думок, який мав Ісус, і зі смиренням цінувати свої привілеї. Ми постійно звертаємося до Єгови в молитві і просимо в нього допомоги у цій та інших справах (Флп. 4:6, 7).
4 Як сказано в Филип’ян 3:16 (НС) , всім нам слід намагатися робити прогрес. Слово «прогрес» означає «розвиток, удосконалення, перехід від нижчого до вищого». Прогресивні люди «поділяють передові ідеї, настрої, погляди». Павло хотів, щоб филип’яни розуміли, що християнство не є інертним і ті, хто визнає його, повинні рухатись вперед. Їхній прогресивний дух мав виявлятися у готовності перевіряти себе, визнавати свої слабості і використовувати можливості робити більше або вдосконалювати якість своєї роботи. Сьогодні земна організація Єгови прогресивно рухається вперед, розширюючи сферу діяльності та поглиблюючи розуміння Божого Слова. Кожен з нас мусить іти в ногу з нею, використовуючи те, що вона постачає, і беручи активну участь у її праці.
5 Прогрес вимагає заведеного порядку. Павло продовжував, заохочуючи братів «далі ходити згідно з заведеним порядком» (Флп. 3:16, НС). Порядок — це коли люди або речі знаходяться на своїх відповідних місцях, пов’язані одні з одними і є у доброму стані. Християни у Филипах залишалися на відповідних місцях, тримаючись близько організації Єгови і одні одних. Їхнє життя керувалося законом любові (Івана 15:17; Флп. 2:1, 2). Павло закликав їх: «Живіть згідно з Христовою Євангелією» (Флп. 1:27). Потреба порядку і доброї поведінки є такою ж важливою для сьогоднішніх християн.
6 Заведений порядок — це звичне виконання діл у певній послідовності. Таким чином він близько пов’язується зі звичним способом роботи. Заведений порядок може бути корисним, тому що немає потреби зупинятися і сповільнюватися перед прийняттям рішення щодо наступних кроків — ми вже встановили визначений спосіб дій, якого дотримуємося силою звички.
7 Заведений теократичний порядок складається із здорових, корисних звичок і звичаїв, які виражають побожність і які існують для взаємного духовного зміцнення, для допомоги іншим і, якщо можливо, для збільшення участі у служінні Єгові. Успіх у досягненні цих цілей вимагає встановлення і дотримання певного порядку, в який входитиме особисте вивчення, регулярна присутність на зібраннях та участь у проповідницькій праці.
8 Те, що необхідно для порядку. Однією з необхідностей є «точне знання і повне вміння розрізняти» (Флп. 1:9, НС). Особисте вивчення поглиблює нашу віру, зміцнює цінування правди і спонукує нас до добрих учинків. Однак декому важко бути послідовним щодо свого регулярного вивчення. Одною з головних причин є брак часу.
9 Користь щоденного читання Біблії важко переоцінити. Її повчання «корисне» в усьому (2 Тим. 3:16, 17). Як же знайти час на вивчення Біблії серед наших щоденних занять? Дехто побачив, що для цього можна вранці, коли розум ще не втомлений, ставати на кілька хвилин раніше. Інші вважають, що їм краще читати кілька хвилин кожного дня перед сном. Дружини, які протягом дня вдома, можуть відкладати трохи часу до того, як інші прийдуть додому з роботи чи школи.
10 Коли ми розвиваємо нові звички, то дуже можливо, що вони будуть неузгоджуватися з колишніми. У минулому ми могли дозволити собі витрачати час на неважливі заняття. Залишити звички нелегко. Ніхто не збирається нав’язувати нам свої погляди на вивчення, від нас також не вимагається звітувати про нього. Послідовність наших звичок вивчення до великої міри залежить від цінування «більш важливих речей» та готовності викупляти «слушний час», щоб користати з них (Флп. 1:10, НС; Еф. 5:16, НС).
11 Християнські зібрання відіграють важливу роль у нашому духовному прогресі, тому що на них ми отримуємо необхідні повчання та заохочення. Тому відвідування зібрань є ще одною необхідною частиною нашого заведеного порядку. Павло наголошував важливість цього. Це не просто вибір, якому ми особисто віддаємо перевагу (Євр. 10:24, 25).
12 Як можна дотримуватися заведеного порядку, плануючи діяльність на тиждень? Дехто відкладає певний час на особисті справи, а тоді намагається втиснути у вільні проміжки часу зібрання, але повинно бути навпаки. Наші щотижневі зібрання повинні мати перевагу, а інші справи слід планувати навколо них.
13 Регулярність на зібраннях вимагає доброго планування і співпраці цілої сім’ї. Протягом тижня більшість з нас має дуже заповнений графік діяльності, в результаті чого в нас залишається мало часу. Це означає, що вечерю слід по можливості планувати досить рано, щоб сім’я могла спокійно поїсти, зібратися і прибути до початку зібрання. Щоб досягнути цього, члени сім’ї можуть по-різному співпрацювати.
14 Регулярне проповідування є необхідним, якщо ми хочемо прогресивно діяти згідно з заведеним порядком. Всі ми усвідомлюємо велику відповідальність проповідувати вістку про Царство. Власне це робить нас Свідками Єгови (Ісаї 43:10). Оскільки ця праця найтерміновіша і найпотрібніша, ми ніяк не можемо вважати її другорядною в нашому розпорядку. Павло нагадував: «Завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім’я Його славлять» (Євр. 13:15).
15 Плануючи свій тиждень, слід виділяти конкретний час для проповідування. Мабуть, збір кожного тижня планує кілька зустрічей для проповідування, і нам залишається лише вирішити, на які з них піти. Було б добре намагатися брати участь у кожній галузі служіння, як, наприклад, у праці від дому до дому з журналами та іншою літературою, повторних відвідинах та біблійних вивченнях. Можна навіть наперед запланувати неформальне свідчення, якщо взяти з собою літературу і слідкувати за можливостями розпочати розмову. Оскільки ми, як правило, ходимо в служіння з іншими, треба питати напарника, що він запланував, так щоб скласти плани, зручні для обох.
16 Розпорядку проповідування слід дотримуватися, незважаючи на байдужість в території. Ми знаємо наперед, що не всі люди приймуть вістку прихильно (Матв. 13:15; 24:9). Єзекіїль отримав призначення проповідувати людям, що були ‘бутнівниками, зухвалими, твердого серця’. Єгова обіцяв допомогти Єзекіїлю і зробити його «чоло... твердим проти лоба їхнього», тобто «як той діямант, твердішим від скелі» (Єзек. 2:3, 4; 3:7—9). Тому регулярність у служінні вимагає наполегливості.
17 Хороший приклад для наслідування. Більшість з нас краще проповідує, якщо хтось бере на себе провід. Павло та його друзі дали хороший приклад, і апостол заохочував інших наслідувати його (Флп. 3:17). Його розпорядок включав усе необхідне для того, щоб залишатися духовно міцним.
18 Сьогодні ми також маємо чудові приклади. В Євреїв 13:7 Павло наполягав: «Спогадуйте наставників ваших... і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру». Звичайно, нашим Взірцем є Христос, але ми можемо наслідувати віру, яку виявляють брати, що беруть провід. Як Павло, старійшини мусять усвідомлювати потребу давати добрий приклад іншим. Хоча їхні особисті обставини можуть відрізнятися, кожен повинен бути в стані показати, що він дотримується заведеного порядку і ставить справи Царства на перше місце. Хоча старійшини можуть мати світські та родинні обов’язки, вони повинні розвинути звички щодо особистого вивчення, відвідування зібрань і керування проповідницькою діяльністю цілої сім’ї. Якщо старійшини дають доказ, що вони ‘добре рядять власним домом’, всі члени збору матимуть заохочення дотримуватися заведеного порядку (1 Тим. 3:4, 5).
19 Цілі на новий службовий рік. На початку нового службового року добре обдумати свій особистий розпорядок. Що показує перегляд діяльності за минулий рік? Чи ми підтримували, або навіть покращили, рівень діяльності? Можливо, ми були стараннішими в особистому вивченні. Можливо, ми регулярніше відвідували зібрання або збільшили свою участь у проповідуванні, розпочавши допоміжне піонерування. Може, ми зробили якусь особливо добру справу для інших у зборі чи в сім’ї. Якщо так, ми можемо радіти, що старалися задовольнити Бога, і маємо всі підстави зростати ‘у тому ще більше’ (1 Сол. 4:1).
20 А що, коли наш розпорядок був трохи непослідовним чи випадковим? Як це вплинуло на нашу духовність? Чи наш прогрес чомусь припинився? Покращення починається з прохання Єгови про допомогу (Флп. 4:6, 13). Обговори свої потреби з цілою сім’єю, попроси в них допомоги, щоб поліпшити деякі частини свого розпорядку. Якщо ти маєш проблеми, попроси допомоги в старійшин. Якщо ми щиро докладаємо зусиль, щоб підкорятися керівництву Єгови, то можемо бути впевнені, що не будемо «без діла й без плоду» (2 Петра 1:5—8, Хом.).
21 Дотримування заведеного порядку приносить благословення, що оправдують будь-які зусилля. Вирішивши діяти згідно з заведеним порядком, «у ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві» (Римл. 12:11). (За детальнішим обговоренням цієї теми дивіться «Вартову башту», рос., за 1 жовтня 1985 року, сторінки 13—17).