Проповідування — почесний привілей
1 Служіння добрій новині є почесним привілеєм, який Єгова доручив нам (Римл. 15:16; 1 Тим. 1:12). Чи ти сприймаєш це саме так? Ані перебіг часу, ані висміювання не применшили його важливості у наших очах. Носити Боже ім’я — це честь, що була дана тільки небагатьом. Як ми можемо збільшити наше цінування такого привілею?
2 Проповідування звістки про Царство не приносить нам прихильності світу. Багато дивиться на нашу працю з апатією або байдужістю. Інші насміхаються з неї та противляться їй. Така протидія може бути з боку співробітників, сусідів або навіть членів сім’ї. В їхніх очах ми, можливо, виглядаємо обманутими й нерозумними (Івана 15:19; 1 Кор. 1:18, 21; 2 Тим. 3:12). Вони стараються знеохочувати нас, щоб зменшити запопадливість і заставити нас сповільнитись або відмовитись від нашого почесного привілею. Негативним поглядам сприяє Сатана, який ‘невіруючим засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії’ (2 Кор. 4:4). Як тобі протидіяти цьому?
3 Потрібно пам’ятати, що наше проповідування про Царство — це найважливіша з усіх праць, які будь-хто з нас міг би виконувати сьогодні. Ми маємо звістку, яка спасає життя, і вона недосяжна в інші способи (Римл. 10:13—15). Важливо мати Боже схвалення, а не людське. Негативний погляд світу на нашу проповідницьку діяльність не стримає нас від сміливого проголошування доброї новини (Дії 4:29).
4 Ісус високо цінував привілей виконувати волю свого Отця (Івана 4:34). Він присвятив себе виключно служінню і не дозволяв відволіканням або супротивникам сповільнити його. Проповідування звістки про Царство завжди займало перше місце в його житті (Луки 4:43). Нам наказано наслідувати його приклад (1 Петра 2:21). Роблячи це, ми служимо як «співробітники Божі» (1 Кор. 3:9). Чи ми повністю використовуємо цей привілей? Чи ми шукаємо можливостей формально або неформально ділитися з іншими доброю новиною? Ми, як Свідки Єгови, повинні бути завжди готовими «публічно звіщати про його ім’я» (Євр. 13:15, НС).
5 Наша участь у служінні значною мірою залежить від складу нашого розуму. Чи ми глибоко цінуємо все те, що Єгова зробив для нас? Чи ми розвиваємо в наших серцях любов до Єгови, яка спонукує нас робити в служінні для нього все, що можемо? Коли роздумувати про благословення, якими тепер ми втішаємось, і про обіцянки Єгови щодо майбутнього, то це допоможе нам збільшити любов до нашого Творця. Така любов спонукує нас діяти — наполегливо і регулярно проповідувати про Царство, наскільки дозволяють обставини. Наша запопадливість буде доказом любові до Єгови і наших ближніх (Марка 12:30, 31).
6 Наше цінування певних справ ми виявляємо тим, як ми їх виконуємо і що говоримо про них. Чи ми дійсно цінуємо наш привілей проповідувати про Царство? Чи ми звеличуємо наше служіння? Чи ми, незважаючи на протидію, сповнені рішучості наполегливо продовжувати нашу життєдайну працю? Якщо ми високо цінуємо цей чудовий привілей, тоді справді будемо запопадливими та щирими (2 Кор. 4:1, 7).