Усе на Божу славу робіть
1 Як же відсвіжує спілкування з нашими дорогими братами й сестрами! (1 Кор. 16:17, 18). Ми спілкуємось на зібраннях, на районних і обласних конгресах і під час проповідницького служіння. Ми також буваємо разом у неофіційній обстановці, коли приймаємо гостей у своєму домі. Роблячи це, ми виявляємо гостинність і підбадьорюємо один одного (Римл. 12:13; 1 Петра 4:9). Коли потрібно організувати весільну гостину, візьми до уваги добрі поради з «Вартової башти» за 1 січня 1985 року.
2 Організовані спільні розваги. Коли ми ‘їмо, чи коли ми п’ємо, або коли інше що робимо’, ми повинні ‘усе на Божу славу робити’ (1 Кор. 10:31—33). Дехто не дотримується цієї поради, і проблеми продовжують зростати, оскільки організовуються великі вечірки, за якими важко наглядати. У деяких окремих випадках запрошується сотні людей на особливі урочисті заходи, на котрих найважливіше місце відводиться світським розвагам. Інколи присутнім кажуть заплатити вхідні або інші внески. Такі вечірки дуже схожі на світські забави, дух яких далеко не пристойний та не в гармонії з біблійними принципами (Римл. 13:13, 14; Еф. 5:15—20).
3 Надходять повідомлення, що багато Свідків збираються в найманих приміщеннях, де вони організовують нездорові світські розваги і де бракує належного нагляду. Подібні заходи, яким дали назву уїк-енд «Свідків Єгови», проводяться в готелях чи місцях відпочинку. Внаслідок того що важко здійснювати належний нагляд за такими великими групами людей, виникають проблеми. У результаті часами трапляється безчинство, надмірне захоплення алкогольними напоями і навіть неморальність (Еф. 5:3, 4). Такі розваги не приносять честі Єгові. Навпаки, вони знеславляють добре ім’я збору і стають причиною спотикання інших (1 Кор. 10:23, 24, 29).
4 Християн заохочується бути гостинними, але при цьому потрібно ставити на перше місце духовний обмін думками (Римл. 1:11, 12). Найкраще, звичайно, невеликі вечірки. У книжці «Наше служіння» на сторінці 135 сказано: «Іноді кілька родин можуть бути запрошені до одної квартири для християнського спілкування. (...) Безперечно, господарі повинні відчувати особисту відповідальність за все, що відбувається на таких зустрічах. Пам’ятаючи про це, проникливі християни бачать мудрість у тому, щоб обмежувати кількість присутніх на таких зустрічах і тривалість такого спілкування». Ісус показав, що не потрібно великої пишноти, оскільки наша мета — духовно підбадьорювати наших друзів (Луки 10:40—42).
5 Бути гостинним до співхристиян — це чудова річ. Але існує велика різниця між скромною зустріччю в нашому домі і старанно спланованою забавою у найнятих приміщеннях, яка виявляє світський дух. Коли ти запрошуєш інших у гості, то слід упевнитися, що ти зможеш контролювати ситуацію. (Дивись «Вартову Башту» за 15 серпня 1992 року, сторінки 17—20).
6 Справді, Єгова благословив нас братством, яке відсвіжає й підбадьорює нас та спонукує продовжувати чинити добрі діла (Матв. 5:16; 1 Петра 2:12). Виявляючи скромність і розсудливість щодо товариських зустрічей, ми завжди приноситимемо славу Богові і будемо підбадьорювати інших (Римл. 15:2).