«Єгова — мені помічник»
1 Коли Ісус дав доручення своїм першим учням, він сказав їм: «Оце посилаю Я вас, як овець між вовки» (Матв. 10:16). Чи це їх налякало і зупинило? Ні. Вони зайняли позицію, яку пізніше описав апостол Павло, сказавши до співхристиян: «Ми сміливо говоримо: «Господь — мені помічник, і я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?» (Євр. 13:6). Вони раділи, що були гідними прийняти зневагу за ймення Ісуса, і продовжували безупинно навчати й звіщати добру новину (Дії 5:41, 42).
2 Нині всесвітня праця проповідування перебуває на останньому етапі. Як і передбачив Ісус, нас ненавидять усі народи (Матв. 24:9). Наша праця проповідування зустрічає опір і висміювання, а в деяких частинах світу вона є навіть під забороною. Якщо б нам бракувало віри, ми відчували б страх. Але ми знаємо, що Єгова — наш Помічник, а це відсвіжає нас і зміцнює, щоб залишатись непохитними.
3 Мужність — це риса характеру, в якій поєднуються сила, сміливість, хоробрість. Це щось зовсім протилежне страхові, соромливості, малодушності. Ісусовим учням завжди потрібно було мужності, щоб залишатися стійкими. Якщо ми не хочемо занепасти духом через стан і дії ворожого до Бога світу, то нам потрібна мужність. Як же підбадьорюють роздуми про бездоганний приклад Ісуса, переможця над світом! (Івана 16:33). Пригадаймо також апостолів, які перед лицем суворих випробувань сміливо заявили: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29).
4 Ми не з тих, хто хитається. Нам треба докладати зусиль, щоб підтримувати позитивний погляд на нашу працю (Євр. 10:39). Ніколи не забуваймо, що нас посилає Єгова, і це є виразом його любові та милосердя до всього людства. Він ніколи не просить своїх служителів робити те, що не служить корисному наміру. Усяке доручене нам діло зрештою принесе добро всім тим, хто любить Бога (Римл. 8:28).
5 Оптимістичний умонастрій допоможе нам і далі розшукувати на нашій території вівцеподібних людей. Нам слід дивитись на апатію людей, як на наслідок їхнього розчарування та безнадії. Нехай любов спонукує нас бути співчутливими й терпеливими. Щоразу, коли ми даємо літературу або ж бачимо хоч би проблиск зацікавленості, в нас повинна бути ціль — невідкладно робити повторні відвідини та розвивати зацікавлення. Нам ніколи не слід сумніватися, що ми зможемо розпочати біблійне вивчення або ефективно проводити його. Натомість ми повинні безупинно та з молитвою просити в Єгови підтримки й керівництва і мати певність, що він допоможе нам.
6 Ми твердо переконані, що Єгова доведе це діло аж до його завершення. (Порівняйте Филип’ян 1:6). Бог — наш Помічник, і нас зміцнює цілковита довіра до нього, так що ми ‘не зневіряємось, роблячи добро’ (Гал. 6:9, Дерк.).