Доброю поведінкою славте Бога
1 У кожному місці наша поведінка, одяг і зовнішність свідчать про нас і про Бога, котрому ми поклоняємось. Це особливо видно на великих зібраннях Божого народу, де нас може бачити багато людей. Коли наша поведінка й зовнішність зразкові, прославляється Боже ім’я (1 Пет. 2:12). Але неналежна поведінка і нерозважливі вчинки лише декількох з нас можуть стягнути ганьбу на Боже ім’я і його людей (Еккл. 9:18б). Пам’ятаймо: на те, яку думку матимуть люди про нашу організацію і Бога, котрому ми служимо, впливає наша поведінка, а це повинне мобілізувати нас, щоб ‘усе на Божу славу робити’ (1 Кор. 10:31).
2 Зразкова поведінка в гуртожитках. У більшості випадків працівники гуртожитків дуже вражені акуратністю, вихованістю і чистотою Свідків Єгови. Про родини Свідків, які ночували в готелі, один завідувач висловився так: «Діти Свідків Єгови — це найліпші з дітей, які я коли-небудь бачив! Вони одягнені наче леді та джентльмени, вони ґречні, ввічливі та виховані, ніколи не створюють проблем. Вас дійсно треба похвалити за вашу молодь. Приємно, що в нас гостювали ваші діти». Такі відгуки дійсно щирі, бо ті, хто має з нами справу, зауважують любов і повагу, які існують між людьми Єгови.
3 З другого боку, застереження, висловлені іншими працівниками гуртожитків, показують, що ще існує проблема з деким, хто поводиться легковажно або хто неправильно користується приміщеннями гуртожитку. Це створює проблеми і викликає критику, якої могло б не бути. Деякі завідувачі скаржаться, що діти й підлітки є галасливі та неслухняні, коли перебувають у гуртожитку без нагляду батьків.
4 У більшості гуртожитків існують певні правила, яких гості повинні дотримуватись. Деякі брати порушують ці правила — дуже шумлять чи варять їжу в своїх кімнатах. Завідувачі гуртожитків повідомили нам, що варіння їжі в недозволених місцях — це звичне порушення правил проживання в їхніх гуртожитках. Якщо в кімнатах з’являються не тільки пошкодження, але й стійкі запахи, то такі кімнати і через кілька днів, а навіть тижнів, неможливо здати в оренду. У кімнатах не можна варити їжу, хіба що для цього є спеціальний дозвіл.
5 Особливо слід старатись налагодити співпрацю з керівництвом гуртожитків. Звичайно, нам не хочеться залишати погане враження про народ Єгови. Як християни, ми завжди мусимо бути чесними. Ми не повинні забирати з гуртожитку їхньої білизни чи інших «сувенірів», бо це крадіжка; також коли робимо замовлення або реєструємось у гуртожитку, ми повинні бути чесними, повідомляючи, скільки людей планує жити з нами в одній кімнаті.
6 Пристойний вигляд на конгресі. Місце, де проводиться конгрес, незалежно від того, які приміщення використовуються, треба розглядати, як тимчасовий великий Зал Царства. Наш одяг і зовнішність повинні бути такими ж, як і під час зібрань наших місцевих зборів. У час програми і після неї братам та сестрам не слід носити нескромний одяг або чудернацькі речі, які відображають дух світу, і через які в нас важко буде впізнати тих, хто вирізняється серед інших доброю поведінкою. Сестри повинні вважати, щоб стиль і довжина спідниць та суконь були відповідно скромними (1 Тим. 2:9, 10). На конгресі чи в гуртожитку, їмо в ресторані чи робимо покупки — нам завжди потрібно віддзеркалювати те, що ми є Божі служителі; і не робімо спотикання для інших (2 Кор. 6:3).
7 Хрещення відбуватиметься на конгресі в суботу до обіду. У «Вартовій башті» за 1 квітня 1995 року на сторінці 30 описано, який склад розуму ми повинні виявляти під час цієї події. Там сказано, що ми «повинні ставитись до хрещення з усією серйозністю. Це не час для нестриманого вияву почуттів, вечірок чи бучних веселощів. Але поряд з тим це не понурий чи похмурий час». Було б недоречно, щоб ті, хто буде хреститись, як жінки, так і чоловіки, мали дуже вузький чи відкритий одяг (або купальні костюми) для хрещення. В усьому повинні відображатись серйозність, а також радість християнського хрещення.
8 Петро нагадує нам, ‘якими мусимо ми бути в святому житті та в побожності’ (2 Пет. 3:11). Нехай наші слова і вчинки на обласному конгресі «Виконавці Божого слова» допоможуть щиросердим людям пізнати нашого величного Бога і служити йому — Богові, який достойний усієї честі та слави (1 Кор. 14:24, 25).