Вступ до Філіппійців
Письменник: Павло
Місце написання: Рим
Написання закінчено: бл. 60—61 рр. н. е.
Цікаві факти:
Павла і християн у Філіппах пов’язували узи справжньої любові. Філіппійці кілька разів передавали Павлу матеріальну допомогу (2Кр 11:9; Флп 4:10, 14—16). У своєму листі Павло звертається до них словами «любі мої», і, хоча він прагне отримати свою небесну нагороду, все ж розуміє, що важливіше заради них залишатися в тілі (Флп 1:8, 24; 2:12; 4:1). Павлові не треба було щось доводити філіппійцям чи докоряти їм, як йому довелося це робити в листах до зборів у Галатії та Коринфі. Філіппійцям він дає сердечне підбадьорення.
Радість — це основна тема цього листа. Незважаючи на випробування, Павло радіє поширенню доброї новини і заохочує філіппійців також радіти (Флп 1:18; 2:17, 18, 28, 29; 4:1, 4, 10).
У цьому листі Павло 1) дякує філіппійцям за дари, які вони йому передали (Флп 4:10—18); 2) пояснює, чому відправив Епафродита додому, і так показує, що немає підстав сумніватися у його придатності (Флп 2:25, 26); 3) розповідає про свої обставини в Римі (Флп 1:12—26); 4) просить їх зберігати єдність (Флп 2:1, 2; 4:2) і 5) застерігає проти фальшивих учень (Флп 3:1—4:1).
Цей лист містить багато корисних принципів, які допомагають правильно діяти і підбадьорюють всіх християн:
Визначайте, що є важливішим, і не давайте іншим підстав для спотикання (Флп 1:9—11).
Будьте смиренні, як Ісус, і Бог звеличить вас (Флп 2:5—11).
Робіть духовний поступ і продовжуйте йти тим самим шляхом (Флп 3:16).
Звертайтесь до Бога за будь-яких обставин, адже він дає мир, який оберігатиме ваші серця і здатність мислити, і ви будете менше тривожитися (Флп 4:6, 7).
У цьому листі Павло не наводить прямих цитат з Єврейських Писань, але його слова перегукуються з багатьма біблійними віршами. (Пор., наприклад, Флп 2:15 і Пв 32:5; Флп 3:1; 4:4 і Пс 32:11; 97:12; Флп 4:5 і Пс 145:18.)
Як видно з самого листа, Павло написав його під час свого першого ув’язнення в Римі. У ньому він розповідає, що «ціла преторіанська гвардія» дізналась, чому його закували у в’язничні кайдани, а також передає вітання від тих, «що з дому цезаря» (Флп 1:7, 13, 14; 4:22; Дії 28:30, 31). Прийнято вважати, що перше ув’язнення Павла у Римі тривало з 59 по 61 рр. н. е. Найімовірніше, він написав цей лист близько 60—61 рр. н. е., через рік або більше після прибуття в Рим. Цього часу було достатньо, щоб відбулося кілька подій. Епафродит прибув з міста Філіппи до Рима (а це приблизно 1000 км) і привіз Павлові матеріальну допомогу. Також за цей час до Філіпп дійшла новина про те, що в Римі Епафродит захворів, і філіппійці передали звістку в Рим, що вони цим засмучені (Флп 2:25—30; 4:18).
Численні докази свідчать, що цей лист написав Павло. Полікарп (69? — 155? рр. н. е.) у своєму листі до філіппійців згадує, що Павло вже писав до них. Ранні коментатори Біблії, наприклад, Климент Александрійський, Ігнатій, Іриней і Тертулліан, цитують Лист до філіппійців як лист Павла. Цей лист згадується у фрагменті Мураторі (кінець II століття н. е.) та в усіх інших ранніх канонах. Також він з’являється разом з вісьмома іншими листами Павла в папірусному кодексі, відомому як P46 (папірус Честера Бітті 2), який вчені датують близько 200 роком н. е.