ДІЇ
Коментарі. Розділ 9
Савл. Див. коментар до Дії 7:58.
Первосвященика. Тобто Кайяфи. (Див. коментар до Дії 4:6.)
Листи. У I столітті н. е. листи з надійного джерела використовувались для того, щоб рекомендувати незнайомця і засвідчити його особу чи повноваження (Рм 16:1; 2Кр 3:1—3). Юдеї в Римі згадували саме про цей вид передачі інформації (Дії 28:21). Листи до синагог у Дамаску, про які Савл попросив у первосвященика, уповноважували його переслідувати юдейських християн в тому місті (Дії 9:1, 2). Ці листи, очевидно, містили прохання до синагог Дамаска сприяти Савлу в переслідуванні християн.
Дамаску. Вважається, що Дамаск (місто в сучасній Сирії) — це одне з найдавніших міст світу, яке від часу свого заснування завжди було заселеним. Ймовірно, Авраам, прямуючи на південь у ханаанський край, проходив через Дамаск або біля нього і там взяв у свій дім слугу Еліезера, «чоловіка з Дамаска» (Бт 15:2). Майже тисячу років Дамаск не згадується в біблійній оповіді, а тоді з’являється знову. (Див. глосарій, «Арам; арамейці».) Цього разу сирійці (арамейці) воюють з Ізраїлем, і два народи є ворогами (1Цр 11:23—25). У I столітті Дамаск входив до римської провінції Сирія. Мабуть, на той час юдейське населення міста становило близько 20 000, і в ньому було багато синагог. Можливо, Савл зосередився на християнах у Дамаску тому, що місто лежало на перехресті важливих торговельних шляхів, і він боявся, що християнське вчення швидко пошириться далі. (Див. додаток Б13.)
Дороги. Назва, що вживається у книзі Дії щодо способу життя християн і щодо раннього християнського збору. Можливо, вона виникла на основі Ів 14:6, де Ісус сказав: «Я — дорога». Про тих, хто став Ісусовим послідовником, говорили, що вони належали до «цієї Дороги», тобто своїм життям показували, що наслідують приклад Ісуса (Дії 19:9). Його життя зосереджувалось на поклонінні єдиному правдивому Богу, Єгові. Для християн таке життя також означало, що вони відводять важливу роль вірі в Ісуса Христа. Можливо, ще в 44 році н. е. Ісусових учнів у сирійській Антіохії «за Божим провидінням... почали називати християнами» (Дії 11:26). Однак навіть після того, як було вжито цю назву, Лука говорить про збір як про «цю Дорогу» (Дії 19:23; 22:4; 24:22; див. коментарі до Дії 18:25; 19:23).
Чули якийсь голос. У Дії 22:6—11 Павло сам описує те, що з ним відбулося по дорозі в Дамаск. Розповіді у двох розділах допомагають побачити повну картину. Обидві розповіді містять ті самі грецькі слова, проте різні граматичні конструкції. Грецьке слово фоне́ можна перекласти як «голос» або «звук». У цьому вірші воно вжите в родовому відмінку, тому передає думку про звук голосу і перекладається як «якийсь голос». (У Дії 22:9 те саме грецьке слово стоїть у знахідному відмінку і перекладається як «голос».) Чоловіки, котрі супроводжували Павла, чули якийсь голос, тобто звуки, але, очевидно, не могли розпізнати і зрозуміти слова, які прозвучали. Тож вони не чули голосу так, як чув Павло (Дії 26:14; див. коментар до Дії 22:9).
Вулицю Пряму. Це єдина вулиця, назва якої згадується в Грецьких Писаннях. Вважається, що це основна вулиця Дамаска, який у I столітті н. е. мав сітку прямокутних кварталів. Вулиця Пряма простягалась зі сходу на захід, її довжина становила приблизно 1,5 км, а ширина разом з пішохідними доріжками — 26 м. Можливо, вздовж вулиці стояли колони. Серед руїн давнього римського міста досі можна побачити головну дорогу, яка пролягає там, де колись була прокладена римська Віа Ректа, тобто вулиця Проста.
У видінні. Ці слова містяться у деяких давніх рукописах.
Арештовувати. Або «ув’язнювати». Букв. «зв’язувати; заковувати в кайдани», тобто тюремні кайдани. (Пор. Кл 4:3.)
Ізраїлевим синам. Або «ізраїльському народу; ізраїльтянам». (Див. глосарій, «Ізраїль».)
Кошик. Лука тут використовує грецьке слово сфірı́с, котре також вживається у Євангелії від Матвія і Євангелії від Марка, коли говориться про сім кошиків, в які зібрали залишки їжі після того, як Ісус нагодував 4000 чоловіків. (Див. коментар до Мт 15:37.) Це слово вказує на великий кошик, можливо з кришкою. Розповідаючи коринфським християнам про свою втечу, апостол Павло використовує грецьке слово сарґа́не, що означає плетений кошик або «кошик з лози», тобто кошик, сплетений зі шнурів або прутів. Обидва слова можуть вживатися щодо цього виду кошиків (2Кр 11:32, 33, прим.).
Ходив. Або «займався щоденними справами». Букв. «входив і виходив». Цей вислів є відповідником семітської ідіоми, яка означає, що хтось вільно займається щоденними справами або без перешкод спілкується з іншими. (Пор. Пв 28:6, 19; Пс 121:8, прим.; див. коментар до Дії 1:21.)
Грекомовними юдеями. Букв. «елліністами». Найімовірніше, це були юдеї, які спілкувалися грецькою, а не єврейською мовою. Ці юдеї, мабуть, прийшли у Єрусалим з різних куточків Римської імперії. В Дії 6:1 вислів «грекомовні юдеї» стосується християн, однак з контексту Дії 9:29 видно, що тут він стосується людей, які не належали до учнів Христа. Напис Феодота, знайдений на пагорбі Офел у Єрусалимі, свідчить про те, що в Єрусалим приходило багато грекомовних юдеїв. (Див. коментар до Дії 6:1.)
Страху Єгови. Вислів «страх Єгови» багато разів трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «страх» вживається разом з тетраграмою. (Ось деякі приклади: 2Хр 19:7, 9; Пс 19:9; 111:10; Пр 2:5; 8:13; 9:10; 10:27; 19:23; Іс 11:2, 3.) Проте вислів «страх Господній» ніколи не вживається у Єврейських Писаннях. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Дії 9:31 вислів «страх Єгови», а не «страх Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3, вступ і Дії 9:31.
Тавіта. Арамейське ім’я Тавіта означає «газель» і, очевидно, відповідає єврейському слову цевійа́ з таким самим значенням (Псн 4:5; 7:3). Грецьке ім’я Дорка також означає «газель». У портових містах, таких, як Йоппія, жили юдеї і язичники, тож Тавіту, ймовірно, знали під обома іменами; люди кликали її залежно від мови, якою розмовляли. Або, можливо, Лука переклав це ім’я для читачів-неюдеїв.
Накидки. Або «верхній одяг». Грецьке слово гіма́тіон може вказувати на довгий безрукавий халат або накидку, але найчастіше це міг бути прямокутний шматок тканини.
Тавіто, встань! Петро зробив так, як робив Ісус, коли воскрешав дочку Яіра (Мр 5:38—42; Лк 8:51—55). Це перше воскресіння, яке здійснив один з апостолів. У результаті цього чуда багато мешканців Йоппії стали віруючими (Дії 9:39—42).
Симона, який вичиняв шкури. Див. коментар до Дії 10:6.