2 КОРИНФЯН
Коментарі. Розділ 3
Рекомендаційні листи. У I столітті н. е. листи з надійного джерела використовувались для того, щоб рекомендувати незнайомця і засвідчити його особу чи повноваження (Дії 18:27; див. коментар до Рм 16:1). Рекомендаційні листи були досить поширеними, і їхні зразки містилися у вказівках для написання листів (Дії 28:21). У 2Кр 3:1 Павло наголошує: йому не потрібно доводити, що він служитель, а отже, не потрібні рекомендаційні листи ні для коринфян, ні від них. Саме він допоміг їм стати християнами і тому міг сказати: «Нашим листом є ви» (2Кр 3:2).
Нашим листом є ви. Це відповідь Павла на запитання з попереднього вірша. По суті, він каже: «Ні, нам не потрібен жоден письмовий документ, який дає право бути Божими служителями. Ви — наш живий рекомендаційний лист». Християнський збір у Коринфі був доказом того, що Павло є служителем Бога.
Написаний на наших серцях. Члени коринфського збору завжди були в Павловому серці. Завдяки йому вони навчилися привселюдно звіщати про Бога та Христа і стали, так би мовити, відкритим листом, який знають та читають усі.
Лист Христа, котрий написали ми, служителі. Ісус Христос сказав, що Павло «вибрана... посудина» і що «він має звіщати про [Христове] ім’я іншим народам [неюдеям]» (Дії 9:15). Тож Ісус послуговувався своїм служителем Павлом для написання такого рекомендаційного листа. Кожної суботи Павло проповідував у Коринфі, переконуючи як юдеїв, так і греків (Дії 18:4—11). Павло не міг написати такого листа самостійно, оскільки Ісус сказав своїм учням: «Без мене ви не можете робити нічого» (Ів 15:5).
Не на кам’яних таблицях, на тілесних — на самих серцях. Фразу «на тілесних [таблицях] — на самих серцях» можна також перекласти як «на таблицях, на тілесних серцях» чи «на таблицях людських сердець». Закон Мойсея був написаний на кам’яних таблицях (Вх 31:18; 34:1). У цьому уривку Павло протиставляє Закон-угоду новій угоді з пророцтва Єремії, де Єгова обіцяє: «Я вкладу в них свій закон і напишу його на їхніх серцях» (Єр 31:31—33). А в пророцтві Єзекіїля про звільнення Божого народу з вавилонської неволі сказано, що Єгова забере у цих людей «серце кам’яне», тобто несприйнятливе, і дасть їм «серце з плоті», тобто серце, яке є м’яким, податливим, слухняним і сприйнятливим до Божого керівництва (Єз 11:19; 36:26).
Наша відповідна підготовка від Бога. Основне значення грецьких слів, перекладених в цьому уривку як «відповідна підготовка»,— це «достатній; відповідний; підхожий». Коли вони вживаються стосовно людей, то теж означають «вмілий; здатний; достойний» (Лк 22:38; Дії 17:9; 2Кр 2:16; 3:6). Отже, цей вислів можна перекласти: «Саме Бог робить нас здатними виконувати цю працю». Одне з цих грецьких слів вживається в Септуагінті, у Вх 4:10, де сказано, що Мойсей почувався нездатним говорити з фараоном. Згідно з єврейським текстом, Мойсей промовив: «Я ніколи не вмів гарно говорити [букв. «не був людиною слів»]». Але в Септуагінті цей вислів перекладено: «Я не маю відповідної підготовки». Однак Єгова підготував Мойсея, щоб він зміг виконати таке завдання (Вх 4:11, 12). Подібно християни мають відповідну підготовку завдяки «духу живого Бога» (2Кр 3:3).
Служителями. Або «слугами; тими, хто прислуговує». У Біблії грецьке слово діа́конос часто використовується щодо тих, хто невтомно і смиренно служить на користь інших. (Див. коментар до Мт 20:26.) Тут Павло говорить про себе, про Тимофія та всіх помазаних духом християн як про «служителів нової угоди» (2Кр 1:1). Це означає, що вони служили інтересам цієї угоди, проповідуючи добру новину і навчаючи інших, і таким чином допомагали їм стати учасниками нової угоди або отримати пов’язані з нею благословення. (Див. коментар до Рм 11:13.)
Нової угоди. Єгова передрік через пророка Єремію про «нову угоду», яка мала відрізнятися від Закон-угоди (Єр 31:31—34). Закон-угода була укладена між Єговою та природним Ізраїлем, а нова угода укладена між Єговою та духовним Ізраїлем. Посередником Закон-угоди був Мойсей, а посередником нової угоди є Ісус (Рм 2:28, 29; Гл 6:15, 16; Єв 8:6, 10; 12:22—24). Закон-угода стала чинною на основі крові тварин, а нова угода — на основі пролитої крові Ісуса, і саме на цьому він наголосив, коли говорив про «нову угоду» в ніч перед своєю смертю, 14 нісана 33 року н. е. (Лк 22:20 і коментар; 1Кр 11:25).
Не писаного зводу законів. Помазані духом християни не є служителями Закон-угоди, частина якої була записана на таблицях, а пізніше переписана в сувої. Нова угода є угодою духу, тобто Божого духу. Писаний закон засуджував ізраїльтян на смерть, а Божий дух веде служителів нової угоди до вічного життя. Завдяки цьому духу вони можуть зберігати непорочність і розвивати риси, необхідні для того, щоб отримати нагороду — вічне життя (2Кр 1:21, 22; Еф 1:13, 14; Тит 3:4—7).
Звід законів, який несе із собою смерть. Тут ідеться про Мойсеїв закон. Закон виявляв переступи, або гріхи (Гл 3:19), тому можна було сказати, що він «засуджує на смерть» (2Кр 3:6; Гл 3:10). Згідно з пророцтвом Єремії, Закон-угода була прообразом нової угоди (Єр 31:31—33). Також, за словами Павла, завдяки новій угоді «можна отримати дух» (2Кр 3:8). Нова угода перевершує Закон-угоду, адже її учасники є послідовниками «Керівника, завдяки якому можна отримати життя», тобто Ісуса Христа. Отже, нова угода несе із собою життя, а не смерть (Дії 3:15).
В такій славі. В цьому уривку (2Кр 3:7—18) Павло говорить про славу нової угоди, яка перевершувала славу старої. Це головна тема уривку, оскільки в цих віршах він 13 разів використовує грецькі слова, які перекладаються як «слава» і «славний». Грецький іменник, перекладений тут як «слава», спочатку означав «думка; репутація», а в Грецьких Писаннях набув також значення «слава; краса; велич».
Звід законів, який несе із собою осуд. Тут Павло знову говорить про Мойсеїв закон, який «засуджує на смерть» (2Кр 3:6; див. коментар до 2Кр 3:7). Нову угоду Павло називає тим, завдяки чому можна досягти праведності. Помазані духом християни, які є учасниками нової угоди, випромінюють духовну славу, яка перевершує буквальну славу, виявлену в той час, коли Бог передав Мойсею Закон. Ці християни випромінюють таку славу, відображаючи риси Бога. Закон-угода не давала можливості досягти праведності, а завдяки новій угоді все людство може отримати такі благословення, як «прощення гріхів» і служіння «священства царського». Тож нова угода приносить значно більшу користь, ніж Закон-угода (Мт 26:28; Дії 5:31; 1Пт 2:9).
Він закривав обличчя покривалом. Павло пояснює, що Мойсей закривав обличчя, оскільки ізраїльтяни мали плотське мислення і зіпсуте серце (2Кр 3:7, 14). Ізраїльтяни були Божим вибраним народом, і Єгова хотів, щоб вони наближалися до нього (Вх 19:4—6). Однак, на відміну від Мойсея, який розмовляв з Єговою «лице в лице» (Вх 33:11), вони не хотіли дивитися на те, що було лише відображенням Божої слави. Замість того щоб серцем і розумом навернутися до Єгови та виявляти йому любов і відданість, вони відверталися від нього.
Сини Ізраїля. Або «ізраїльський народ; ізраїльтяни». (Див. глосарій, «Ізраїль».)
Їхні розуми були притуплені. Оскільки біля гори Сінай ізраїльтяни не навернулися до Єгови всім серцем, то «їхні розуми», або здатність мислити, «були притуплені» (букв. «затверділи»). Те саме можна сказати про юдеїв, які продовжували дотримуватися Закону навіть після того, як Бог через Ісуса скасував його. Вони не розуміли, що Закон вказував на Ісуса (Кл 2:17). Павло вживає слово покривало в переносному значенні, маючи на увазі перешкоду, яка не дає людям щось бачити, або розуміти. Це покривало можна усунути лише завдяки Христу, тобто, щоб чітко зрозуміти Божі наміри, потрібно визнавати, що він — Месія, і вірити в нього (Лк 2:32).
Коли читається стара угода. Павло говорить про Закон-угоду, записану в книгах Вихід, Левіт, Числа і Повторення Закону, які є лише частиною Єврейських Писань. Він називає її «старою угодою», бо вона була замінена «новою угодою» і скасована на підставі Ісусової смерті на стовпі мук (Єр 31:31—34; Єв 8:13; Кл 2:14; див. коментарі до Дії 13:15; 15:21).
Покривало залишається на їхніх серцях. Оскільки юдеї відкинули добру новину, яку проповідував Ісус, то, коли читався Закон, вони не розуміли, що він веде їх до Христа. І, хоча вони читали натхнені Писання, їхні серця були несприйнятливими і вони не мали ні духу віри, ні смирення. «Покривало зніма[лося]» лише в тому випадку, коли вони щиро й смиренно наверталися до Єгови, від усього серця корилися йому і були віддані, а також визнавали, що нова угода вступила в дію (2Кр 3:16).
Коли людина навертається до Єгови. В цьому уривку (2Кр 3:7—18) Павло говорить про славу нової угоди, яка перевершувала славу Закон-угоди, укладеної з ізраїльтянами; посередником Закон-угоди був Мойсей. Тут Павло посилається на слова з Вх 34:34. Грецьке дієслово у 2Кр 3:16, перекладене як «навертається», буквально означає «повернутися; обернутися; розвернутися» (Дії 15:36). Коли воно вживається в контексті поклоніння, то передає думку про те, що хтось покидає грішний шлях і навертається до Бога (Дії 3:19; 14:15; 15:19; 26:18, 20). У цьому уривку навернутися до Єгови означає смиренно і щиро повернутися до нього, від усього серця коритися йому і бути відданим, а також визнавати, що нова угода вступила в дію. Оскільки, згідно з 2Кр 3:14, символічне покривало усувається «лише завдяки Христу», навернутися до Єгови також включає в себе визнавати роль Ісуса Христа як Посередника нової угоди. (Див. додаток В3, вступ і 2Кр 3:16.)
Він — Дух. Ці слова подібні до слів Ісуса, записаних в Ів 4:24: «Бог є Дух». Тут грецьке слово пне́ума вжито у значенні «духовна істота; духовна особа». (Див. глосарій, «Дух», і коментар до Ів 4:24; див. також додаток В3, вступ і 2Кр 3:17.)
Де дух Єгови, там свобода. Тут Павло скеровує увагу своїх одновірців на Джерело справжньої свободи — Творця усього, єдиного, хто має абсолютну і необмежену свободу. Щоб отримати справжню свободу, людина «навертається до Єгови», тобто починає розвивати з ним особисті стосунки (2Кр 3:16). Свобода, яка пов’язана з «духом Єгови»,— це щось більше, ніж визволення від буквального рабства. «Дух Єгови» звільняє людину від рабства гріха і смерті, а також від рабства фальшивого поклоніння та його звичаїв (Рм 6:23; 8:2). Крім того, Божий святий дух дає справжню свободу, тому що допомагає християнам розвивати риси, без яких свобода неможлива (Гл 5:22, 23).
Дух Єгови. Тобто діюча сила Єгови. (Див. коментар до Дії 5:9.) Дізнатися про підстави для вживання Божого імені в основному тексті «Перекладу нового світу» можна в додатку В1 та В3, вступ і 2Кр 3:17.
Наче дзеркала, відображаємо. У давнину дзеркала виготовляли з бронзи або міді; зазвичай їх добре полірували, щоб вони давали чітке відображення. Подібно до дзеркал, помазані духом християни відображають Божу славу, яка освітлює їх через Ісуса Христа. Вони «переміню[ються] і набува[ють] такого самого о́бразу», який віддзеркалює Син Єгови (2Кр 4:6; Еф 5:1). Через свій святий дух і Писання Бог створює в них «нову особистість», яка є відображенням його рис (Еф 4:24; Кл 3:10).
Славу Єгови. Грецьке слово, перекладене тут як «слава» (до́кса), спочатку означало «думка; репутація», а в Грецьких Писаннях набуло також значення «слава; краса; велич». Єврейський відповідник цього слова (каво́д) має основне значення «тяжкість» і може вказувати на те, що додає людині або речі ваги, тобто величі. Отже, Божа слава може бути пов’язана із вражаючими доказами безмежної сили Бога. В Біблії єврейське слово, перекладене як «слава», вживається разом із тетраграмою понад 30 разів. Приклади цього можна знайти в Вх 16:7; Лв 9:6; Чс 14:10; 1Цр 8:11; 2Хр 5:14; Пс 104:31; Іс 35:2; Єз 1:28; Ав 2:14. (Див. додаток В3, вступ і 2Кр 3:18.)
Чимраз славнішого. Букв. «від слави до слави». У міру того як помазані духом християни роблять духовний поступ, вони дедалі більше відображають славу Єгови. Ці християни перемінюються і набувають Божого образу, котрий віддзеркалює Божий Син, «Христос, який є образом Бога» (2Кр 4:4). Варто зазначити, що слово «перемінюватись» — це відповідник грецького дієслова метаморфо́о, яке Павло також використав у своєму листі до римлян. (Див. коментар до Рм 12:2.)
Єгова — Дух. Цей вислів узгоджується з першою частиною 2Кр 3:17, де сказано: «Якщо говорити про Єгову, то він — Дух». (Див. коментар.) Але його теж можна перекласти як «дух Єгови». З погляду граматики обидва варіанти правильні. (Див. додаток В3, вступ і 2Кр 3:18.)