ГАЛАТІВ
Коментарі. Розділ 1
Лист до галатів. Назви біблійних книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. Як видно зі стародавніх рукописів, наприклад папірусного кодексу P46, їх додали пізніше, безсумнівно, для того, щоб чітко розрізняти книги. (Див. медіагалерею, «Лист Павла до галатів».) Інші стародавні рукописи, такі як Ватиканський і Сінайський кодекси (обидва датуються IV століттям н. е.), містять ту саму назву, що й кодекс P46.
До зборів Галатії. Під час першої місіонерської подорожі Павла в 47—48 роках н. е. Павло і Варнава, проходячи через Галатію (див. коментар до слова Галатії в цьому вірші), відвідали пісідійську Антіохію, Іконію, Лістру і Дервію — міста в південній частині цієї місцевості (Дії 13:14, 51; 14:1, 5, 6). Вони зустріли там багатьох людей, які з радістю прийняли добру новину, і заснували християнські збори (Дії 14:19—23). Насіння правди, посіяне серед галатів, принесло добрі плоди. Наприклад, Тимофій був родом з Галатії (Дії 16:1). До «зборів Галатії», яким писав Павло, належали як юдеї, так і неюдеї, серед яких були обрізані прозеліти та необрізані язичники (Дії 13:14, 43; 16:1; Гл 5:2), і, без сумніву, дехто мав кельтське походження. Збори цієї місцевості згадуються також в інших листах Грецьких Писань. Наприклад, приблизно в 55 році н. е. Павло у своєму листі до коринфян написав, що дав «зборам у Галатії» вказівки відкладати кошти для допомоги нужденним (1Кр 16:1, 2; Гл 2:10). Через кілька років (бл. 62—64 рр. н. е.) Петро у своєму першому листі звертався зокрема до «тимчасових жителів, розпорошених у... Галатії» (1Пт 1:1; див. коментар до Гл 3:1).
Галатії. У першому столітті н. е. Галатією називали місцевість і римську провінцію в центральній частині сучасної Малої Азії. (Див. глосарій.)
Нехай буде з вами незаслужена доброта й мир. Див. коментар до Рм 1:7.
Світу. Тут вживається грецьке слово айо́н, основне значення якого «вік». Воно може стосуватися ситуації, що склалась у певний період чи епоху, або особливих ознак і обставин, що характеризують якийсь період чи епоху (2Тм 4:10; див. глосарій, «Вік»). «Теперішній злий світ», про який говорить Павло, очевидно, виник через деякий час після Потопу. Тоді люди почали вести неправедний спосіб життя, вони грішили і бунтувалися проти Бога і його волі. Хоча християни в першому столітті н. е. жили в час, коли існував «злий світ», вони не були його частиною. Вони були врятовані від цього світу завдяки викупній жертві Ісуса Христа. (Див. коментар до 2Кр 4:4.)
Амінь. Див. коментар до Рм 1:25.
Ви так швидко відвертаєтесь. Тут Павло прямо говорить, чому пише цього листа. Хоча Павло був у тій місцевості не так давно, дехто у зборах Галатії вже почав відвертатися від християнських вчень. У цьому листі Павло говорить про тих, хто «погано вплинув» на галатів (Гл 3:1), зокрема про «фальшивих братів», які «прокралися» у збори. (Див. коментарі до Гл 2:4; 3:1.) Декотрі з тих братів були прихильниками юдаїзму і заявляли, що християни повинні дотримуватися Мойсеєвого закону. (Див. коментар до Гл 1:13.) Вони наполягали на своєму, хоча апостоли і старійшини в Єрусалимі вже прийняли рішення, що язичники не зобов’язані виконувати Мойсеїв закон (Дії 15:1, 2, 23—29; Гл 5:2—4). Зі слів Павла видно, що ті брати боялися переслідування і хотіли догодити юдеям, які противилися християнам (Гл 6:12, 13). Ці фальшиві брати, можливо, стверджували, що Павло не був справжнім апостолом, і намагалися «відлучити» збори від Павла (Гл 1:11, 12; 4:17). Крім того, деякі галати, мабуть, мали неморальні бажання та схильність до чвар і пихатості. Такі бажання і схильності, згадані Павлом в останній частині листа, могли відвернути їх від Бога (Гл 5:13—6:10).
Інакшу добру новину. «Фальшиві брати» (Гл 2:4) проповідували «якусь іншу» добру новину, яка відрізнялась від того, чого були навчені християни в Галатії. Добра новина, яку їм на початку проповідував Павло, включала в себе «добру новину про Христа» (Гл 1:7, 8). Вона була пов’язана зі свободою, яку дає Христос, тобто свободою від рабства успадкованого гріха і «прокляття Закону» (Гл 3:13; 5:1, 13 і коментар). Ця добра новина «не [була] чимось людським» (Гл 1:8, 9, 11, 12; 2Кр 11:4; див. коментар до Гл 1:8).
Завдає вам клопотів. Згідно з одним словником, грецьке дієслово, вжите Павлом, може означати «розбурхувати; тривожити; порушувати спокій; приводити в замішання». У цьому та в інших віршах це слово стосується випадків, коли людину намагаються похитнути духовно чи вибити з колії різними ідеями (Дії 15:24; Гл 5:10). Те саме дієслово використовується в Дії 17:13, де говориться про юдеїв, які прийшли «підбурити натовпи» у Верії.
Нехай буде проклятий. Павло попереджає християн у Галатії про «тих, хто... хоче перекрутити добру новину про Христа» (Гл 1:7). Він, очевидно, мав на увазі чоловіків, які ставили юдейські традиції вище за добру новину. Павло каже, що християни повинні вважати «проклятим» кожного (навіть ангела), хто звіщав би їм якусь іншу добру новину — не таку, яку вони прийняли спочатку. Він повторює це попередження у вірші 9. Грецьке слово ана́тема, перекладене як «проклятий», буквально означає «те, що відклали». Спочатку воно стосувалося приношень, пов’язаних з обітницею, які відкладали, або відділяли, у храмі як щось святе. У цьому контексті воно стосується того, що відділене як щось негідне або непридатне (1Кр 12:3; 16:22; див. коментар до Рм 9:3). У Септуагінті зазвичай використовується те саме грецьке слово для перекладу єврейського слова хе́рем, яке стосується речей або людей, «присвячених для знищення» або «відділених для знищення» (Пв 7:26, прим.; 13:17).
Кого я намагаюся схилити на свій бік: людей чи Бога? Павло захищається, оскільки «фальшиві брати» в Галатії, очевидно, стверджували, що він пристосував свою звістку, щоб схилити галатів на свій бік (Гл 2:4). Наприклад, ті противники, мабуть, заявляли, що Павло проповідував обрізання, коли йому це було вигідно (Гл 5:11). Грецьке слово пе́йто, перекладене тут як «схилити на свій бік», також може означати «вмовити; переконати; здобути чиєсь схвалення». По суті, Павло запитує: «Чиє схвалення я намагаюся здобути: людей чи Бога?» Звичайно, він хотів здобути схвалення Бога, а не людей. Хоча Павло використовував різні методи, проповідуючи добру новину різним групам людей (див. коментар до 1Кр 9:22), але він ніколи не змінював самої звістки, щоб здобути їхнє схвалення. (Див. коментар до вислову хіба я намагаюся догоджати людям у цьому вірші.) У попередніх віршах він чітко сказав, що є лише одна звістка правди — «добра новина про Христа» (Гл 1:6—9).
Хіба я намагаюся догоджати людям? Дехто заявляв, що Павло підлещується до людей, щоб здобути їхнє схвалення. Але відповідь на запитання Павла очевидна — він не намагався догоджати людям. Якби він так робив, то показав би, що не є рабом Христа (1Фс 2:4).
Об’явленню. Павло використав грецьке слово апока́ліпсіс, яке буквально означає «розкриття; відкриття; виявлення». У Грецьких Писаннях воно часто стосується того, що Бог або Ісус розкривають людям духовні істини. У цьому вірші Павло каже, що добру новину, яку він проповідує, він отримав завдяки об’явленню, і це об’явлення було не від людини, а від самого Ісуса Христа. Цей факт був ще одним доказом того, що Павло — справжній апостол. Як і всі інші апостоли, Павло почув добру новину та отримав своє завдання безпосередньо від Ісуса (1Кр 9:1; Еф 3:3). Далі у своєму листі Павло згадує про конкретне об’явлення, в якому Христос доручає йому піти в Єрусалим до апостолів і старійшин та підняти питання про обрізання. (Див. коментар до Гл 2:2.)
Юдаїзм. Панівна релігія, яку сповідували юдеї за днів Павла. У Грецьких Писаннях це слово вживається лише в Гл 1:13, 14. Хоча прихильники юдаїзму стверджували, що в усьому дотримуються Єврейських Писань, у першому столітті ключову роль в юдаїзмі відігравали «батьківські традиції». (Див. коментар до Гл 1:14.) Ісус засуджував ці традиції, а також людей, які позбавляли сили Боже слово (Мр 7:8, 13).
Сильно. Павло вживає тут грецьке слово гіперболе́, щоб описати, наскільки «сильно» (букв. «понад міру», тобто надзвичайно, запекло) він колись переслідував християнський збір (Дії 8:1, 3; 9:1, 2; 26:10, 11; Флп 3:6). У Грецьких Писаннях це слово використовується вісім разів. (Див. коментарі до 2Кр 4:7; 12:7.)
Батьківські традиції. Грецьке слово пара́досіс, перекладене тут як «традиції», стосується того, що комусь передається і чого необхідно дотримуватись; це може бути інформація, вказівки або звичаї. Тут Павло говорить про систему релігійних традицій, яких дотримувалися юдейські релігійні провідники, особливо фарисеї і книжники. Хоча їхня релігія ґрунтувалася на Єврейських Писаннях, ці релігійні провідники додали багато традицій, яких не було в Божому Слові (Мт 15:2, 3; Мр 7:3, 5, 13; див. коментар до Гл 1:13). Павло був «сином фарисеїв» і отримав освіту від юдейських релігійних вчителів, таких як Гамаліїл, котрий був шанованим вчителем фарисейської традиції (Дії 22:3; 23:6; Флп 3:5; див. коментар до Дії 5:34). І, як пояснює Павло, саме ревність до традиційних вірувань прабатьків стала причиною того, що він «переслідував і руйнував Божий збір» (Гл 1:13; Ів 16:2, 3).
З якоюсь людиною. Букв. «з тілом і кров’ю». Це частовживана юдейська ідіома. У цьому контексті вона стосується людини (1Кр 15:50; Еф 6:12; див. коментар до Мт 16:17).
Попрямував до Аравії, після чого повернувся в Дамаск. Лука написав про те, як Павло став християнином у Дамаску і що відбулося після цього, але в своїй короткій розповіді він не згадує подорож до Аравії (Дії 9:18—20, 23—25). Тож Павлові слова в цьому вірші доповнюють розповідь Луки. Можливо, Павло проповідував у Дамаску, коли навернувся на християнство, а після цього вирушив до Аравії, очевидно, в Сирійську пустелю. (Див. глосарій, «Аравія».) Після цього він, мабуть, повернувся в Дамаск і далі проповідував там «чимало часу», аж поки юдеї не змовилися вбити його (Дії 9:23). Невідомо, чому новонавернений Савл пішов в Аравію, але, можливо, йому потрібен був час для спокійних роздумів над Писаннями. (Пор. Мр 1:12.)
Потім, через три роки. Можливо, Павло має на увазі, що після його навернення пройшло неповних три роки; він, мабуть, прибув в Єрусалим в 36 році н. е. Очевидно, саме тоді Павло вперше побував у Єрусалимі як християнин.
Щоб побачитися. Деякі вчені вважають, що грецьке дієслово, перекладене як «побачитися», може передавати думку про те, що хтось зустрічається з кимось, щоб отримати інформацію. Коли Савл зустрівся з Петром і Яковом, він точно мав до них багато запитань, а вони хотіли розпитати про його видіння та завдання.
Кифою. Одне з імен апостола Петра. (Див. коментар до 1Кр 1:12.)
Апостолів. Очевидно, йдеться про Петра («Кифу», Гл 1:18; 2:9) та Якова, Господнього брата, тобто єдиноутробного брата Ісуса. (Див. коментарі до Мт 13:55; Дії 1:14; 12:17.) Основне значення слова «апостол» — «посланий», і найчастіше воно стосується 12 апостолів Ісуса (Лк 8:1; див. коментар до Ів 13:16 і глосарій, «Апостол»). Однак воно також може вживатися в ширшому значенні, як-от в цьому вірші. Очевидно, Якова теж вважали апостолом, тобто представником і посланцем єрусалимського збору. Цей факт пояснює, чому в Дії 9:26, 27 це слово вживається в множині, тобто говориться, що Павла привели «до апостолів».
Сирії та Кілікії. Здається, Павло вживає слово місцевості в широкому значенні. «Сирія», очевидно, стосується території довкола Антіохії, а «Кілікія» — території довкола Тарса, де виростав Павло. (Див. додаток Б13.) Після того як Павло побував приблизно 36 року н. е. в Єрусалимі, брати відправили його в Тарс, а потім, приблизно в 45 р. н. е., Варнава привів його до Антіохії, де вони проповідували цілий рік (Дії 9:28—30; 11:22—26). Хоча майже нічого не відомо про те, чим Павло займався протягом тих близько восьми років, він, мабуть, настільки активно проповідував, що чутки про його діяльність дійшли аж до Юдеї (Гл 1:21—24). У розповіді про свої випробування і труднощі (2Кр 11:23—27) Павло пише про різні події, які не згадуються в книзі Дії. Деякі з них, можливо, відбулися в цей період. (Див. коментар до 2Кр 11:25.) Здається, саме в ті роки він отримав надприродне видіння, яке сильно вплинуло на його служіння (2Кр 12:1—4; див. коментарі до 2Кр 12:2, 4).