ЕФЕСЯН
Коментарі. Розділ 4
Смиренність. Див. коментар до Дії 20:19.
Зберігати єдність духу. Християнин, який застосовує цю пораду, дозволяє Божому святому духу впливати на нього і приносити плід. «Дух», який походить від Бога,— це могутня сила, яка здатна об’єднувати людей (1Кр 2:12; Гл 5:22, 23). В попередньому вірші Павло також згадав риси, які сприяють єдності: смиренність, лагідність, терпеливість і любов (Еф 4:2).
В узах миру. Грецьке слово, перекладене як «узи», буквально означає «те, що тримає щось вкупі; те, що скріплює». У буквальному значенні це слово вживається в Кл 2:19 і перекладено як «зв’я́зки», тобто щільна сполучна тканина, що скріплює кістки. Подібно як зв’я́зки в тілі утворюють міцні узи, так і мир з’єднує членів збору. Такий мир — це щось більше, ніж відсутність конфліктів. В його основі лежить любов, і, щоб підтримувати його, потрібні зусилля (Еф 4:2). Павло вживає те саме грецьке слово в Кл 3:14, де називає любов «досконалими узами єдності».
Одне... один... одна. У своєму листі до ефесян Павло підкреслює, наскільки важлива єдність. В Еф 4:4—6 він перераховує чинники, які сприяють єдності у зборі помазаних християн.
Одне тіло. Тобто християнський збір, який порівнюється до людського тіла. Ісус Христос є «головою» цього духовного тіла (Еф 1:22, 23).
Один дух. Тобто Божий святий дух (1Кр 12:13; 2Кр 5:5).
Одна надія. У цьому контексті «одна надія» стосується небесної надії помазаних християн (Єв 3:1). Але крім цього, коли помазанці будуть царями і священиками на небі, всі люди, які хотітимуть служити Богу і віритимуть в нього, «стан[уть] вільним[и] від неволі тління» та отримають «славну свободу дітей Божих» (Рм 8:20, 21, 24).
Один Господь. Тобто Ісус Христос (1Кр 8:6).
Одна віра. Тобто єдиний спосіб поклоніння, який подобається Богу. В основі цієї віри лежить правдива звістка про Христа, яку звіщають християни (Ів 3:16; 4:23, 24; Рм 10:16, 17; 2Кр 4:13).
Одне хрещення. Ефесяни вже знали, що «одне хрещення», здійснене «в ім’я Батька, і Сина, і святого духу», було ключем до їхньої єдності (Мт 28:19, 20). Коли під час своєї третьої місіонерської подорожі Павло відвідував Ефес, то зустрівся з тамтешніми учнями. Вони раніше отримали «хрещення, яке проповідував Іван», але, очевидно, Єгова тоді вже схвалював інше хрещення. (Див. коментар до Дії 18:25.) Хоча ці учні мали знання про Бога, вони нічого не знали про християнське хрещення. Почувши пояснення Павла про Христа і святий дух, «вони охрестилися в ім’я Господа Ісуса», і завдяки цьому в них з’явилася можливість служити Єгові разом з усіма охрещеними християнами в Ефесі та інших територіях (Дії 19:1—6).
Один Бог і Батько всіх. Тобто Бог Єгова (Пв 6:4).
Людей, які стали дарами. Або «дари, які складаються з людей; людей як дари». Тут Павло посилається на Пс 68:18, в якому Давид дякував за те, що Єгова допоміг йому завоювати Єрусалим. Єгова, образно кажучи, «піднявся... у височину», коли завоював місто на горі Сіон. Тоді він також дав ізраїльтянам полонених — сильних чоловіків, які могли виконувати роботу. Під натхненням Павло застосовує цей пророчий псалом до Ісуса, який здобуває перемоги на благо християнського збору (Еф 4:10). «Піднявшись у височину», тобто на небо, Ісус отримав надзвичайно велику владу (Мт 28:18; Еф 1:20, 21). Він використовує її, щоб приводити у свій збір «людей, які ста[ють] дарами» і служать турботливими пастирями й наглядачами для Божої отари (Еф 4:11; див. коментар до Дії 20:28; пор. Іс 32:1, 2).
Піднявся набагато вище від усіх небес. Ісус отримав набагато вище становище, ніж будь-хто з небесних створінь (Еф 1:20—23; Флп 2:9—11).
Проповідників доброї новини. Основне значення грецького слова еуанґелісте́с, яке Павло тут вживає в множині,— це «той, хто звіщає, або поширює, добру новину». Воно спільнокореневе з іншим грецьким словом, яке перекладається як «євангеліє» або «добра новина». В Грецьких Писаннях це слово вживається лише тут, а також у двох інших віршах (2Тм 4:5; див. коментар до Дії 21:8). Усі християни отримали завдання звіщати добру новину (Мт 24:14; 28:19, 20). Але Павло, очевидно, використовує слово, перекладене як «проповідники доброї новини», у значенні «місіонери». Наприклад, Павло, Тимофій, Варнава та Сила долали великі відстані, щоб звіщати добру новину там, де про неї ще ніхто не чув (Дії 13:2—4; 15:40, 41; 16:3, 4).
Виправляли. Грецький іменник, перекладений тут як «виправляли» (катартісмо́с), стосується приведення чогось до належного стану або у відповідність до чогось. Він також може передавати думку про підготовку до виконання певного завдання. Деколи це слово використовували в медичних текстах для опису вправляння кістки, кінцівки або суглоба. (Див. коментар до 2Кр 13:9.) Ісус виправив «святих», тобто допоміг їм узгодити їхнє мислення і поведінку з волею і мисленням Бога. Християни отримали таке виправлення, або навчання, від «людей, які стали дарами», тобто від помазаних духом наглядачів, яких Ісус дав збору (Еф 4:8, 11, 12; 1Кр 16:15—18; 2Тм 2:2; Тит 1:5).
Поки всі ми не досягнемо. Таке формулювання вказує на те, що кожен християнин повинен докладати зусиль, щоб стати зрілим і мати єдність з одновірцями. (Див. коментар до слова дорослою у цьому вірші.)
Єдності у вірі. Йдеться про єдність у поглядах і вченнях (Еф 4:5; Кл 1:23; 2:7). Грецьке слово, перекладене як «єдність», теж можна перекласти як «спільність».
Точному знанні. У Грецьких Писаннях словом «знання» здебільшого перекладаються два грецьких слова — ґно́сіс і епı́ґносіс. Вжите в цьому вірші слово епı́ґносіс — це підсилена форма слова ґно́сіс (епı́- буквально означає «на», тут вживається в значенні «додатковий»). Залежно від контексту, епı́ґносіс може означати «точне, справжнє або повне знання». (Див. коментар до Рм 10:2.) Тут Павло вживає це слово, аби підкреслити, що зрілий християнин має разом з одновірцями здобувати точне знання про Божого Сина, Христа Ісуса (1Кр 1:24, 30; Еф 3:18; Кл 2:2, 3; 2Пт 1:8; 2:2).
Дорослою. Павло заохочує християн в Ефесі стати духовно «дорослими», або «зрілими» (1Кр 14:20). Вони мали перед собою мету — досягти повноти зрілості Христа, тобто стати духовно зрілими християнами. Для цього їм потрібно було жити згідно з точним знанням про Божого Сина. Тоді вони не піддавалися би впливу хибних ідей і фальшивих вчень. Досягти такої зрілості вони могли завдяки християнському збору, зокрема апостолам, пророкам, проповідникам доброї новини, пастирям і вчителям (Еф 4:11—14).
Через підступність людей. У Грецьких Писаннях цей вислів вживається лише тут, і його можна буквально перекласти як «у грі людей у (гральні) кості». Ця давня ідіома стосується шахрайства під час гри в кості. (Див. медіагалерею, «Римські гральні кості».) Павло застерігає християн в Ефесі, щоб вони не були дітьми, тобто духовно незрілими людьми. Через брак досвіду і розсудливості такі незрілі християни могли стати жертвами «підступності людей» і перестати рости духовно. Щоб захистити збір від обману лжевчителів, Єгова дав «людей, які стали дарами» (Еф 4:8; див. додаток A1).
Говорімо правду. Вжите тут грецьке дієслово має широке значення, і його можна також перекласти як «будьмо правдивими». Ось чому деякі переклади Біблії використовують вислови «будемо жити по правді» та «поводьмося згідно з правдою». Павло підкреслює разючу відмінність між поведінкою справжніх християн і підступністю та обманом лжевчителів, яких він осуджує у вірші 14. Подібну думку він висловлює в Еф 4:25, де, очевидно, цитує слова із Зх 8:16. Вимоги Єгови не змінюються — він завжди очікує від своїх слуг правдивості у словах і вчинках (Лв 19:11; Пр 19:9).
Гармонійно поєднуються. Павло використовує в цьому вірші грецьке дієслово, яке підкреслює, наскільки гармонійно поєднані різні частини людського тіла. Кожна з них виконує свою функцію на благо всього тіла. Подібно до цього, члени християнського збору співпрацюють під керівництвом свого голови, Христа (Еф 1:22, 23; 4:4, 15). Коли всі у зборі співпрацюють і підкоряються головуванню Христа, тоді цілий збір стає зрілим і в ньому панує дух любові (1Кр 12:14—27; Кл 2:19; 3:14). Павло використовує те саме грецьке слово в Еф 2:21 (див. коментар), де порівнює християнський збір до будівлі, в якій всі частини «гармонійно з’єднані».
Взаємодіють. Букв. «їх об’єднали». Згідно з одним словником, вжите тут грецьке дієслово означає «зібрати разом в одне; з’єднати».
Різних суглобів. Суглоби з’єднують людське тіло в одне ціле. Ісус Христос забезпечує тіло, або збір помазаних християн, всім необхідним «за допомогою різних суглобів», тобто за допомогою заходів, завдяки яким збір діє злагоджено і всі у зборі отримують духовну поживу та можливість спілкуватися. Отже, «тіло» має достатньо духовної поживи і кожна його частина навчена, як виконувати доручену працю (Еф 4:7—16; див. коментар до Кл 2:19). Пишучи про суглоби, Павло вжив слово, яке зазвичай використовували лікарі. Археологічні знахідки свідчать про те, що в Ефесі була медична школа, і це, можливо, пояснює, чому Павло наводить приклад з людським тілом.
Марного. Або «порожнього; суєтного». Згідно з одним словником, основна думка цього вірша така: «мислення людей з інших народів зосереджене на марноті». Їхній спосіб життя веде до болю і розчарування, і це одна з причин, чому Павло каже християнам: «Не поводьтеся... так, як поводяться... люди з інших народів». (Більше інформації щодо грецького слова, перекладеного як «марний», міститься в коментарі до Рм 8:20.)
Розум огорнула темрява. Тут ідеться не про розумові здібності невіруючих. У Біблії часто говориться, що люди, яким бракує розуміння, особливо розуміння духовних істин, перебувають в темряві (Йв 12:24, 25; Іс 5:20; 60:2; Ів 8:12; 2Кр 4:6; Еф 1:17, 18; 5:8, 11; 1Пт 2:9; 1Ів 2:9—11). Розум тих людей, які не пізнали Бога Єгову та Ісуса Христа, «огорнула темрява», тому що вони наче йдуть навпомацки — в своїх прагненнях і зусиллях не мають надійних орієнтирів і відчуття, що рухаються в правильному напрямку (Ів 17:3; Рм 1:21, 28; 2Кр 4:4).
Черствість. Букв. «притупленість». Люди, які перейняли мислення і дух цього безбожного світу, мають притуплені, черстві серця і тому не хочуть здобувати знання про Бога (1Кр 2:12; Еф 2:2; 4:17). Грецький іменник, перекладений тут як «черствість», походить від медичного терміна, який міг стосуватися загрубілості шкіри на місці мозоля. Тут це слово вживається, щоб описати, як символічне серце може поступово загрубіти, стати неслухняним Богові.
Життя, джерелом якого є Бог. Згідно з одним довідником, грецьке слово, перекладене тут як «життя», означає «життя як існування, життя в абсолютному сенсі». (В грецькій мові є ще одне слово, яке теж перекладається як «життя» і означає «спосіб життя» чи «стиль життя». Див., наприклад, Лк 8:14; 1Тм 2:2.) Отже, Павло каже, що через розумову і духовну темряву люди відчужені від Бога, який є Джерелом життя і надії на вічне життя (Пс 36:9; Рм 1:21; Гл 6:8; Кл 1:21).
Втративши будь-яке почуття сорому. Цей вислів є перекладом грецького слова, яке буквально означає «переставши відчувати біль». В цьому контексті воно вживається в переносному значенні і передає думку про те, що хтось є нечутливим до морально-етичних норм. Така людина перестала відчувати докори сумління і відкидає думку про будь-яку відповідальність перед Богом (1Тм 4:2).
Розгнузданості. Або «безсоромній поведінці». Грецьке слово асе́лґейа стосується вчинків, які є серйозним порушенням Божих законів і свідчать про безсоромний або відверто зневажливий склад розуму. (Див. глосарій і коментар до Гл 5:19.)
Всіляку нечистоту. Слово «нечистота» (грецькою акатарсı́а) має широке значення. Тут воно вживається в переносному значенні і стосується будь-якої нечистоти у статевих стосунках, у мові, в ділах чи в духовних справах. (Пор. 1Кр 7:14; 2Кр 6:17; 1Фс 2:3.) Це слово підкреслює, наскільки огидною з морального погляду є така поведінка чи стан людини. (Див. коментар до Гл 5:19.) Павло каже, що люди чинили нечистоту ненаситно. Грецьке слово плеонексı́а передає думку про ненаситне бажання мати більше. Додаючи слово «ненаситно», Павло показує, що «нечистота» може проявлятися різною мірою. (Див. коментар до Рм 1:29.)
Далі працюйте... по-новому. Або «обновлюйте». Грецьке дієслово вживається тут в теперішньому часі і виражає тривалу дію. Це вказує на те, що робота над своїм мисленням — це безперервний процес (Флп 3:12, 13).
Тим, щоб мислити. Або «силою, яка керує вашим мисленням». Вжитий тут грецький вислів буквально означає «дух вашого розуму». Тут слово «дух» стосується спонукальної сили, під дією якої людина говорить або поводиться певним чином. (Див. глосарій, «Дух».) Отже, «дух розуму» — це сила, яка формує мислення людини, в тому числі напрям її думок, її бажання і спонуки. Недосконалі люди схильні до неправильного мислення, і ця схильність скеровує їхні розуми в неправильному напрямку — вони зосереджуються на фізичних і матеріалістичних, тобто плотських, прагненнях (Бт 8:21; Ек 7:20; Кл 1:21; 2:18). Щоб стати християнином, людина повинна почати «мислити по-новому», і тоді «дух [її] розуму» буде скеровувати її думки в правильному напрямку, іншими словами, узгоджувати їх з Божими думками. (Див. коментар до 1Кр 2:15.) А коли така людина вже є християнином, вона повинна «і далі працю[вати] над тим, щоб мислити по-новому», тобто вивчати Біблію і дозволяти Божому духу формувати її.
Нову особистість. Букв. «нову людину». Християнин повинен не лише відкинути «стару особистість» (букв. «стару людину») з її поганими вчинками (Еф 4:22), а й одягнутися в «нову особистість», тобто повністю змінитися. Ця нова особистість, «що створена за Божою волею», є образом, тобто віддзеркаленням, особистості Бога Єгови (Кл 3:9, 10). Він хоче, щоб його служителі ставали подібними до нього і відображали його чудові риси, зокрема ті, що перераховані в Гл 5:22, 23. (Див. коментарі до Гл 5:22; Еф 4:23.)
Ближньому. Див. коментар до Мт 22:39.
Гнівайтесь. Павло тут цитує з Пс 4:4, показуючи, що немає нічого неправильного в тому, щоб відчувати гнів. І Єгова, і Ісус гніваються, коли бачать зло і несправедливість, але, виражаючи гнів, вони завжди керуються нормами праведності та досконалою справедливістю (Єз 38:18, 19; див. коментар до Мр 3:5). Християни також можуть відчувати праведний гнів, але Павло застерігає: не грішіть. Вони не дозволяють, щоб їхній гнів ставав неконтрольованим і доводив до образливої мови чи насилля (Еф 4:31). У Пс 4:4 міститься порада для Божих служителів виливати своє серце Єгові в особистій молитві і розповідати про причини свого гніву.
Не допускайте, щоб сонце зайшло, поки ви ще роздратовані. В юдейській культурі захід сонця був кінцем одного дня і початком іншого. Тож Павло радить не дозволяти гніву тліти в нашому серці до наступного дня. Ісус теж пояснював своїм учням, наскільки небезпечно довго на когось гніватись (Мт 5:22). Якщо людина не припиняє гніватися, вона може затаїти образу, стати озлобленою, і це призведе до поганих стосунків з іншими та розбрату в цілому зборі (Лв 19:18; Пс 36:4; Гл 5:19—21). Павло дає християнам практичні поради, як вирішувати проблеми між собою якомога швидше і, якщо можливо, ще того самого дня (Рм 12:17—21; Еф 4:2, 3).
Не давайте Дияволу нагоди впливати на вас. Цей вислів, який буквально можна перекласти як «не давайте місця Дияволу», підкреслює, чому важливо прислухатися до Павлової поради швидко позбуватися гніву. (Див. коментар до Еф 4:26). Якщо християнин дозволяє гніву або ворожості тліти у своєму серці, то цим він може, образно кажучи, дозволити Дияволу зайняти там місце. Тоді у Сатани з’явиться нагода підштовхнути такого християнина до серйозного гріха (Пс 37:8). А якщо християнин довго не викорінює гніву зі свого серця і через це порушується єдність цілого збору, то він, по суті, грає на руку Сатані (Як 4:1, 7).
Нехай більше не краде. Слова Павла, мабуть, були особливо актуальними для тих християн в Ефесі, які жили в бідності. Можливо, дехто з них не мав постійної роботи і перебивався випадковими підробітками. Грошей, які вони заробляли, не завжди вистачало на те, щоб утримувати сім’ю, тому спокуса красти могла бути дуже великою. Але, хоч би в якій ситуації вони опинились, Павло заохочує їх не красти, а старанно працювати своїми руками (Пв 5:19; 1Фс 4:11). Раніше Павло вже нагадав старійшинам в Ефесі про свій приклад — про те, що він сам виконував важку фізичну працю (Дії 20:17, 34; див. також коментар до Дії 18:3). Щоб прислухатися до його поради, християни в Ефесі мали вірити в обіцянку Христа — що Бог обов’язково подбає про їхні матеріальні потреби (Мт 6:25—33).
Гниле слово. Грецьке слово, перекладене як «гниле», може стосуватися зіпсованих, зігнилих фруктів, риби або м’яса (Мт 7:17, 18; 12:33; Лк 6:43). Це слово влучно описує непристойну, образливу чи брудну мову, яку християни не повинні вживати. Вони мають вживати слова, «приправлені сіллю», тобто говорити «лише добре, яке... може зміцнити, принести пожиток» (Кл 4:6 і коментар).
Не засмучуйте Божого святого духу. Грецьке слово, що перекладається як «засмучувати», також може означати «завдавати комусь жалю». Павло використовує тут художній засіб, який називається уособленням, коли говорить, що святий дух, тобто безособову силу, можна засмутити, наче якусь особу. (Пор. коментарі до Ів 16:8, 13; Рм 8:27.) Бог за допомогою святого духу дає керівництво своєму народу і зміцнює його. Також святий дух породжує в Божих служителях добрі риси, які в Біблії названі «плодом духу» (Гл 5:22—24). Отже, «засмучувати» святий дух означає не бути вдячним за нього, противитися його дії і свідомо порушувати натхнені духом біблійні поради (Еф 4:17—29; 5:1—5; Іс 63:10; Дії 7:51).
Печаткою якого ви позначені до дня, коли будете визволені на основі викупу. Єгова ставить на помазаних духом християнах печатку за допомогою свого святого духу. Ця печатка означає, що вони є Божою власністю і мають надію жити в небі. (Див. коментарі до 2Кр 1:22.)
Натомість будьте добрі. В Еф 4:31 Павло згадує про негативні риси і звички, а потім протиставляє їм позитивні, як-от доброту, і заохочує християн в Ефесі виявляти саме такі риси (Кл 3:12, 13). Грецьке дієслово, перекладене тут як «будьте», може вказувати на те, що християнам потрібно було докладати зусиль, щоб виявляти доброту.