ТИТА
Коментарі. Розділ 2
Здоровим. Або «корисним». (Див. коментар до 1Тм 6:3.)
Чоловіки похилого віку. Павло вживає грецьке слово пресбı́тес, котре в Грецьких Писаннях вказує на фізичний вік. (Див. також Лк 1:18; Флм 9.) Це слово є спільнокореневим зі словом пресбı́терос, вжитим трохи раніше в цьому листі. Там Павло пише, щоб Тит, «подорожуючи з міста до міста, призначав старійшин [букв. «старших чоловіків»]» (Тит 1:5; див. коментар до Дії 11:30). Але контекст цього вірша вказує на те, що Павло звертається до всіх християнських чоловіків похилого віку, чи були вони старійшинами, чи ні. Це видно зокрема з того, що далі Павло дає настанови християнам різних вікових категорій, наприклад «жінкам похилого віку» і «молодим чоловікам» (Тит 2:3—6).
Поміркованими у звичках. Див. коментар до 1Тм 3:2.
Серйозними. Див. коментар до 1Тм 3:8.
Розсудливими. Див. коментар до 1Тм 3:2.
Здоровими у вірі, любові й витривалості. Грецьке слово, що перекладається як «здоровий», як правило, стосується фізичного здоров’я (Лк 5:31). Але тут Павло використовує це слово з медичної сфери в переносному значенні — він заохочує «чоловіків похилого віку» мати міцне духовне здоров’я.
Так само і жінки похилого віку. Подібно до «чоловіків похилого віку», про яких Павло щойно говорив, зрілі християнки також відіграють дуже важливу роль у зборі. Наприклад, «жінки похилого віку» можуть позитивно впливати на молодших жінок (Тит 2:2, 4, 5). Сім’ям на Криті загрожувала небезпека: на острові панувала несприятлива моральна атмосфера, а лжевчителі «руйну[вали] цілі сім’ї» (Тит 1:11, 15, 16). Тому Павло пояснює, як зрілі жінки можуть зміцнювати християнські сім’ї.
Поводяться побожно. Грецьке слово, перекладене як «побожно», вживалося в небіблійних текстах стосовно священників та інших людей, які «виконували священні обов’язки». Тут воно передає думку про те, що у вчинках людини видно глибоку повагу до Бога. (Пор. 1Тм 2:10.) Грецьке слово, перекладене як «поводяться», у цьому контексті вказує на вчинки, до яких людину спонукує її мислення. Християнки, яких згадує Павло, мали пам’ятати, що їхня поведінка і мислення завжди повинні узгоджуватися зі священними нормами Єгови.
Не зводять наклепів. Павло хоче, щоб старші християнки подавали добрий приклад в тому, як у розмовах не переходити на плітки чи наклепи (Пс 15:3; 1Тм 3:11; див. коментар до 2Тм 3:3). Крім того, він каже, що вони не мають бути поневолені надмірною кількістю вина. Коли людина випиває зайвого, то може наговорити багато чого нерозсудливого і, як наслідок, звести на когось наклеп (Пр 20:1; 23:33).
Навчають добра. Цей вислів показує, що в зборі літнім християнкам відведено почесну роль. В іншому листі Павло писав, що жінок не слід призначати вчителями у зборі, оскільки Бог відвів цю роль старійшинам (1Тм 2:12; див. коментарі до 1Тм 2:11). Але тут Павло говорить про інші можливості, коли християнки можуть когось навчати. Під час служіння, в побутових ситуаціях чи в особистих розмовах вони могли навчати словом і прикладом. Отже, вони мали нагоди справляти позитивний вплив на інших.
Хай радять молодим жінкам. Грецьке слово, перекладене як «радять», також можна перекласти як «вчать; навертають [молодих жінок] на розум». Воно є спільнокореневим зі словом, що в інших віршах цього листа перекладене як «розсудливий» (Тит 1:8; 2:2, 5, 6). Згідно з одним довідником, це слово зокрема означає вчити інших бути розважливими, правильно поводитись і тверезо мислити. Літні жінки могли навчати цього молодих жінок, подаючи хороший приклад і ділячись біблійними порадами. Павло сподівався, що вірні сестри будуть завжди пам’ятати записані ним натхнені принципи про те, що треба поважати гідність інших і їхнє право на особисте життя (1Фс 4:11; 1Тм 5:13).
Любити своїх чоловіків. Ця фраза є перекладом одного грецького слова, яким часто описували хорошу дружину. Апостол розумів, що любов дружини до чоловіка не з’являється сама собою. Багато жінок за його часів майже або взагалі не могли повпливати на те, за кого вийдуть заміж. Тож деколи дружині було нелегко розвинути любов до свого чоловіка.
Любити своїх дітей. Ця фраза, подібно до попередньої («любити своїх чоловіків»), також є перекладом одного грецького слова, яким часто описували хорошу дружину. Павлова порада показує, що природну материнську любов до дітей можна розвивати і поглиблювати. Літні жінки могли допомагати зміцнювати сім’ї в зборі, заохочуючи молодих матерів і далі любити своїх дітей та давати їм необхідні настанови (2Тм 1:5; 3:14, 15).
Працьовитими господинями. Або «дбати про свій дім». За днів Павла жінки зазвичай займалися домашніми справами, хоча бували і винятки. Апостол не вважав, що жінки мали виконувати лише хатню роботу; це суперечило б тому, що говориться в Біблії (Пр 31:10—31; Дії 18:2, 3). Цим висловом Павло показує, що турбота про свою сім’ю була важливим і необхідним обов’язком. Якби християнка нехтувала своєю сім’єю, це могло б викликати зневагу сторонніх людей до збору і християнської звістки. Можливо, Павло вжив вислів «працьовиті господині» ще й тому, що декотрі жінки займалися беззмістовними справами (1Тм 5:13, 14). Єгова дав чоловікам і жінкам завдання дбати про свої сім’ї і сказав, які обов’язки на них лежать (1Тм 5:8 і коментарі).
Підкорятися своїм чоловікам. Див. коментар до Кл 3:18.
Аби ніхто не говорив про Боже слово зневажливо. Павло щойно показав, як християнки можуть достойно поводитися у щоденному житті. А тепер він пояснює, чому це важливо. Якби християнки подавали поганий приклад, то сторонні люди могли б критикувати «Боже слово», тобто звістку від Бога. Вони б говорили, що ця звістка не спонукує людей виявляти добрі риси. А достойна поведінка жінок у зборі могла б прославляти Бога і звістку від нього, і, можливо, навіть спонукала б декотрих людей стати християнами (1Пт 2:12; див. коментар до Кл 3:8).
Заохочуй молодих чоловіків. Тут Павло каже не просто «говори», як у Тит 2:1, а вживає сильніше дієслово «заохочуй». У цьому контексті грецьке дієслово, перекладене як «заохочувати», означає «владно переконувати». (Див. коментар до Рм 12:8.) Але Тит не мав бути різким чи недоброзичливим, коли послуговувався своєю владою. Він повинен був подавати молодим чоловікам «приклад добрих діл» (Тит 2:7). Крім того, Павло вживає це дієслово у тривалій формі і цим показує, що Тит мав не раз повторювати свої вказівки.
Розсудливими. Див. коментар до 1Тм 3:2.
Здорову мову, за яку ніхто не критикуватиме. Грецьке слово, перекладене тут як «здоровий», також може означати «корисний». Звичайно, навіть досконала мова може зазнати критики. (Пор. Ів 6:58—61.) Але вислів «за яку ніхто не критикуватиме» передає думку про те, що здорова мова не заслуговує критики, чи осуду. Якщо Тит подаватиме добрий приклад у мові, то це сприятиме хорошій репутації цілого збору і, можливо, засоромить противників.
Нехай раби в усьому підкоряються своїм власникам. Дехто може зробити висновок, що Павло схвалює рабство. Але насправді він лише показує, що цей суспільний устрій існував за його днів і християни не мали права його змінювати. Щоправда, у 1Кр 7:21 Павло заохочував рабів, котрі були християнами, «скориста[ти]ся... нагодою» і стати вільними, якщо вони могли зробити це законно. Проте не всі мали таку можливість. Тому він закликає християн, які були рабами, сумлінно виконувати свої обов’язки і прославляти Єгову своєю поведінкою. (Див. коментарі до 1Тм 6:1.)
Не крадуть. В грецькій мові дієслово, перекладене тут як «крадуть», не було найвживанішим словом зі значенням «красти». Воно буквально означає «відкласти для себе» і також може означати «привласнювати» або «забрати чиїсь кошти для власної вигоди». Те саме слово перекладається як «приховав» і «таємно забрати» в Дії 5:2, 3 у розповіді про гріх Ананія. У грецькій Септуагінті це дієслово вживається в ІсН 7:1, де описується, як Ахан привласнив те, що по праву належало Єгові. Як пояснюється в одному довіднику, за днів Павла багатьом рабам «доручали купувати щось і їм часто довіряли великі суми грошей». Тому нерідко в них виникала спокуса вкрасти гроші у своїх господарів. Раби-християни, котрі цього не робили, доводили, що гідні цілковитої довіри. (Див. коментар до Еф 4:28.)
Прикрашати вчення. Грецьке слово, перекладене тут як «прикрашати», також вживається, коли Біблія пише про храм Ірода, який був оздоблений коштовним камінням, про привабливі риси, які можуть розвивати християнки, а також про красу Нового Єрусалима (Лк 21:5; 1Тм 2:9; 1Пт 3:5; Об 21:2). Як пояснює тут Павло, християни можуть прикрашати звістку від Бога, тобто показувати іншим її красу. Наприклад, християнин, який був рабом, міг це робити, коли поважав свого власника і підкорявся йому. Тоді сторонні чітко бачили різницю між ним і тими рабами, які були лінивими, сварливими і могли щось вкрасти.
Нашого Спасителя, Бога. Див. коментар до 1Тм 1:1.
Яка несе спасіння. Див. коментар до 1Тм 2:4.
Усіляким людям. Див. коментар до 1Тм 2:4.
Вона вчить нас. Тут Павло говорить про «Божу незаслужену доброту». Бог Єгова виявив людям велику любов і незаслужену доброту, коли віддав Христа Ісуса як викупну жертву, яка несе «спасіння усіляким людям» (Тит 2:11; Еф 1:7; 2:4—7). За словами Павла, ця доброта «вчить» послідовників Христа; вона веде їх та спонукує до дій (2Кр 5:14, 15). Коли християнин дізнається, що Єгова для нього зробив, він хоче жити так, щоб це подобалося його небесному Батькові. Наприклад, він вчиться відкидати неправильні бажання і позбувається негативних рис, що характерні для цього світу, яким керує Сатана. (Див. коментарі до Еф 2:2.) Натомість християнин докладає наполегливих зусиль, щоб розвивати такі позитивні риси, як розсудливість, праведність і відданість Богу. (Див. коментарі до 1Тм 3:2; 4:7.)
Безбожність. Щоб дізнатись про значення слова «безбожність», що протилежне за значенням вислову «відданість Богові», див. коментар до Рм 1:18.
У теперішньому світі. Або «у теперішньому віці». (Див. коментар до 1Тм 6:17; глосарій, «Вік».)
Відданості Богові. Щоб дізнатись про значення вислову «відданість Богові», див. коментар до 1Тм 4:7; див. також коментар до 1Тм 2:2.
Щасливої надії. Як пояснює один довідник, надія, про яку говориться в Біблії,— це «впевнене очікування того, що обов’язково здійсниться». Тут Павло говорить про надію декотрих людей на те, що вони воскреснуть як безсмертні духовні створіння і будуть співправителями Ісуса Христа в «його небесному Царстві» (2Тм 4:18; Об 5:10). Те Царство принесе благословення своїм підданим на землі і відкриє перед ними можливість жити вічно. Всі ці обіцянки роблять щасливими тих, хто чекає їхнього сповнення, і те, що вони сповняться, може гарантувати лише «щасливий Бог» (1Тм 1:11). Грецьке слово, перекладене як «щасливий», у деяких перекладах Біблії звучить як «благословенний». Обидва ці варіанти підкреслюють думку, що Бог прихильно ставиться до тих, хто має надію жити чи то на небі, чи на землі. (Пор. коментар до Мт 5:3.)
Славного виявлення. Грецьке слово епіфа́нейа, перекладене як «виявлення», в Біблії стосується видимого і беззаперечного доказу чогось або прояву влади чи сили. (Див. коментар до 1Тм 6:14.) Павло пов’язує таке виявлення зі сповненням «щасливої надії». Для помазаних духом християн ця надія включає в себе можливість воскреснути і правити разом з Христом у небі. З Біблії видно, що це небесне воскресіння почнеться не раніше, ніж «присутність Господа» (1Фс 4:15—17). Це воскресіння також є частиною «славного виявлення великого Бога, а також нашого Спасителя, Ісуса Христа». Саме з Божою підтримкою Ісус має бути виявлений, тобто має з’явитися, і винагородити помазаних християн, які померли.
Великого Бога, а також нашого Спасителя, Ісуса Христа. Павло говорить тут про «славне виявлення» як Бога, так і Ісуса Христа. Зазвичай слово «виявлення» вживається лише стосовно Ісуса (2Фс 2:8; 1Тм 6:14; 2Тм 1:10; 4:1, 8). З огляду на це деякі вчені вважають, що тут йдеться про одну особу, і перекладають цей вислів як «нашого великого Бога і Спасителя, Ісуса Христа». Вони стверджують, що цей уривок доводить, що, згідно з Біблією, Ісус є «великим Богом». Однак багато інших вчених і перекладачів Біблії визнають, що цей вислів стосується двох різних осіб і його правильно перекладати саме так, як у «Перекладі нового світу». (Докази на користь цього варіанту можна знайти в англ. виданні «Грецькі Писання. Підрядковий переклад Царства» («Kingdom Interlinear», App. 2E «Of the Great God and of [the] Savior of Us, Christ Jesus»).)
Щоб звільнити нас. Букв. «щоб викупити нас». Вжите тут грецьке дієслово використовували, коли йшлося про плату за звільнення рабів або військовополонених. Це дієслово також вживається в 1Пт 1:18, 19, де про християн сказано, що їх «було звільнено [букв. «викуплено», прим.]... дорогоцінною кров’ю Христа». (Див. також коментар до Мт 20:28.)
Усілякого беззаконня. Згідно з Біблією, будь-який «гріх — це беззаконня» (1Ів 3:4). Однак беззаконня включає в себе не лише грішні вчинки, а й відверту зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Павло, звичайно, знав, що християни були недосконалі, а отже, не безгрішні (Рм 7:19—23). Але вони змінили свій спосіб життя і перестали нехтувати Божими праведними нормами. Відтепер завдяки священницькому служінню Ісуса закони Єгови були «в їхніх серцях і... розумах» (Єв 10:14—16; Рм 7:25; 8:2, 4; Тит 2:12). Тому християни справді «звільн[ені]...від усілякого беззаконня».
Свою особливу власність — народ. Послідовники Христа стали очищені і звільнені завдяки «дорогоцінній крові» його викупної жертви (1Пт 1:18, 19; Єв 9:14). Тому їх по праву можна назвати його «особливою власністю». Згідно з одним словником, вжите Павлом грецьке слово, перекладене як «особлива власність», може передавати думку про «коштовну власність і винятково цінний скарб». Ці слова перегукуються з тим, що Єгова сказав у давнину ізраїльському народу: «Ви... неодмінно станете моєю особливою [або «цінною», прим.] власністю з-посеред усіх народів» (Вх 19:5; див. також Пв 7:6; 14:2). Починаючи з П’ятидесятниці 33 р. н. е., Єгова має новий «народ» на землі — «Ізраїль Божий»; це «люди, які стали особливою власністю» (1Пт 2:9, 10; Гл 6:16 і коментар). Тому помазаних духом християн можна назвати «особливою власністю» як Бога Єгови, так і Ісуса Христа. Але слово «народ» тут стосується не лише помазаних християн. Воно включає також «інших овець» Ісуса, які ревно їх підтримують (Ів 10:16). Бог Єгова та Ісус Христос надзвичайно цінують їх усіх. (Пор. Пс 149:4; Ог 2:7.)
Ревний до добрих діл. Павло пояснює, що християни будуть «ревні», тобто охоче, із запалом робитимуть те, що правильне в Божих очах. До таких «добрих діл» належить те, що християни роблять добро іншим, виявляють плід Божого духу в житті і, щонайважливіше, проповідують добру новину про Боже Царство (Мт 24:14; Гл 5:22, 23; Тит 2:1—14; Як 1:27; 1Пт 2:12).
Продовжуй говорити... та настійно заохочувати і докоряти. Павло завершує цю частину свого листа до Тита кількома заохоченнями, причому кожне наступне сильніше від попереднього. Павло знав, що декому у зборі достатньо, щоб наглядач дав лише сердечне нагадування, іншим необхідне настійне заохочення, а ще іншим — докір. Але є і такі, до яких потрібно застосувати всі три кроки. Тит мав спочатку «говорити про це», потім, якщо людина не хотіла слухати,— «настійно заохочувати», а якщо хтось не приймав навіть заохочень — то «докоряти». Він міг упевнено робити ці кроки, оскільки був наділений «повною владою» виконувати це призначення.
Хай ніхто не дивиться на тебе звисока. Вжите тут грецьке дієслово може вказувати на те, що дехто ставився до Тита зверхньо. Очевидно, це були християни, які протистояли йому і порушували мир та єдність у зборі. Титу потрібно було пам’ятати, що він, як призначений старійшина, мав «повну владу» настійно заохочувати таких осіб і докоряти їм. (Пор. 1Тм 4:12, де Павло вживає подібне дієслово, показуючи, що Тимофія теж, можливо, зневажали через його молодий вік.)