Пастух і вівці

Життя пастуха було нелегким. Він зносив спеку, холод і безсонні ночі (Бт 31:40; Лк 2:8). Пастух захищав отару від хижаків, як-от левів, вовків і ведмедів, а також від злодіїв (Бт 31:39; 1См 17:34—36; Іс 31:4; Ам 3:12; Ів 10:10—12). Він пильнував, аби вівці не розбрелися (1Цр 22:17), шукав загублених (Лк 15:4), носив слабких або знесилених ягнят біля грудей (Іс 40:11) або на плечах, дбав про хворих і поранених (Єз 34:3, 4; Зх 11:16). У Біблії пастухи і їхня праця часто згадуються в переносному значенні. Наприклад, Єгова порівнюється з пастухом, який ніжно дбає про своїх овець, тобто про свій народ (Пс 23:1—6; 80:1; Єр 31:10; Єз 34:11—16; 1Пт 2:25). Ісуса названо «великим пастирем» (Єв 13:20) і «головним пастирем», під керівництвом якого наглядачі християнського збору пасуть Божу отару добровільно, безкорисливо і з завзяттям (1Пт 5:2—4).