Жертви хвали християн набагато перевершують тваринні жертви

Тут зображено, як біля підніжжя храмової гори один християнин проповідує двом юдеям. Християнам юдейського походження, які жили в Єрусалимі, необхідна була мужність, щоб проповідувати співвітчизникам про спасіння, яке можна отримати через справжнього Месію, Ісуса Христа. Вони жили серед людей, які в багатьох сферах життя дотримувалися Мойсеєвого закону та різноманітних юдейських традицій. У величному Єрусалимському храмі (зображеному на задньому плані) священики-левіти приносили тваринні жертви, як цього вимагав Мойсеїв закон. Можливо, саме ці видимі речі юдеї вважали доказом того, що їхнє поклоніння найкраще. Але приблизно в 61 році н. е. Павло написав листа до християн юдейського походження, в якому показав, що християнство набагато перевершує юдаїзм. Він пояснив, що християни мають набагато кращий храм — духовний — і набагато кращого Первосвященика — «Ісуса, Сина Божого». За них також було принесено кращу жертву — «раз і назавжди». Павло пояснив одновірцям значення всіх цих небесних реалій (Єв 4:14; 7:27, 28; 9:24, 25). Такий духовний погляд, без сумніву, додав християнам юдейського походження бажання і необхідної їм сміливості продовжувати поклонятися Богу Єгові. Важливою частиною цього поклоніння є «жертва хвали», яку Павло описує як «плід… уст, що привселюдно звіщають [Боже] ім’я». Він також додав, що «такі жертви дуже приємні Богу» (Єв 13:15, 16). На відміну від них, тваринні жертви, які складали в храмі після 33 року н. е., вже не допомагали здобути Боже схвалення.