Назорей

Походить від єврейського слова, що означає «відокремлений; присвячений; відділений». Дехто сам виявляв бажання стати назореєм, а декого призначав Бог. Чоловік або жінка могли дати обітницю Єгові, що будуть назореями впродовж певного часу. Той, хто ставав назореєм за власним бажанням, мусив дотримуватися трьох основних вимог: не вживати алкогольних напоїв і плодів виноградної лози, не обрізати волосся, а також не торкатися мертвого тіла. Ті ж, кого назореями призначав Єгова, ставали ними на ціле життя, і Бог давав їм окремі вказівки (Чс 6:2—7; Сд 13:5).