Я був комуністом
ЩЕ КОЛИ я був молодим хлопцем в 1940 р. я вже знав багато про комунізм, тому що мій батько був ревним комуністом. Я виріс в домі середньої кляси в Швеції, і так як то є для більшости хлопців, тато був моїм ідеалом. Я помагав йому поширювати листівки комуністичної пропаганди в нашому сусідстві. І хоч комунізм в нашій країні є законний й є репрезентований в уряді, то однак він не був популярний, а тому з мене насміхалися.
Як підліток, мені здається, що я був трохи інший від інших хлопців і дівчат мого віку. Я цікавився світовими клопотами і більш поважно застановлявся над майбутністю. І чим більше навчався про комуністичну ідеологію, то тим більше я ставав переконаний, що комунізм був єдина відповідь для страждаючого людства.
Мир через комунізм
Тоді прийшов час для мене служити у війську. Щоденний дотик з амуніцією й знаряддями для вбивання збільшили мою ненависть до війни й буйности. У Швеції комуністична партія вимагала зменшення шведської зброї, а з часом і цілковитого розброєння. Це мені подобалося. Я бачив майбутній комуністичний світ без зброї і війни.
Закінчивши військову службу, я мав гаряче бажання поліпшити світ, отже вирішив, що найкращий спосіб робити це, то пітримувати комуністичні зусилля. Я читав все, що тільки міг дістати про програму цієї партії. Я вчився як сила капіталізму й імперіялізму буде зломана, як народи з’єднаються під однією формою уряду, і як світ стане одною великою колективною громадою без класового поділення або великої різниці в платні.
Комуністична партія обіцяла працювати й завести розброєння, розірвати військові договори, забрати військо й бази з чужих територій, завести угоду, щоб забороняти випробовування атомної зброї, заборонити вживання атомної зброї й знищити існуючі накопичення таких засобів. Мені здавалося, що це була найкраща програма в світі. Я відчував, що мені треба стати дієвим, щоб поширювати пропаганду цієї політики. Перше я ‘навернув’ мою молоду дружину, якої родичі були соціяльні демократи. Ми вступили до комуністичної організації для молоді, яку в Швеції називають ДМ, що значить Демократична Молодь,
Прилучився до партії
Восени 1959 р. я подав заяву в члени комуністичної партії. Тому що комуністи цікавляться мати добірну партію, а не масову партію то треба було зустрінути деякі вимоги. Одначе, в Швеції ці вимоги є дещо поблажливі у порівнянню з комуністичними країнами, або країнами де комунізм є поза законом. Я задоволив цим вимогам і став членом, заплативши вступ сорок швецьких кронорів (8.00 доларів) за перший рік. Моя дружина була ще молода, щоб вступити в члени партії.
Ставши членом ДМ і комуністичної партії, я мав багато нагод познайомитися з комуністами, молодими і старшими. Декотрі з них були гарні люди. Одначе, ми стали розчаровані коли побачили, що більшість молодих членів у ДМ організації приходили на зібрання лише коли були танці або якась забава на програмі. Дуже мало приходило вечорами коли ми студіювали. Дуже мало цікавилися брати відповідальність.
Інший погляд
На наших зібраннях ми ніколи не говорили про релігійні справи, але закони партії твердили, щоб до кожного члена відносилися з пошаною і толерантністю, без різниці, яке було його релігійне переконання і моральні цінності. Тому то коли одного дня вісник Свідків Єгови відвідав мене і мою дружину, ми не бачили жодної причини чому ми не повинні шанувати їх у такий самий спосіб. Незабаром ми проводили цікаві дискусії про теми, які цікавили нас, а особливо як мирні обставини будуть засновані на землі.
Спочатку ми думали, що надії на новий спокійний порядок про якого він так багато говорив був дуже подібний до нового порядку, якого комуністи обіцяли заснувати. Але поступово він міг показати нам, що спосіб, яким заснується і яким буде підтримуватися той новий порядок мусить походити від джерела багато вищого від людини. Він зауважив з історії як людиною утворені політичні системи падали одна за другою і не могли встановити миру.
Час рішення
На зібранні комуністичної партії на початку 1961 р. я вирішив познайомитись більше з місцевим збором Свідків Єгови. Я пам’ятаю, як я сидів на тому партійному зібранні й дивився на моїх співкомуністів та думав собі: Як такі недосконалі люди можуть заснувати праведне людське суспільство і підтримувати його? На якій підставі вони можуть запевнити вічний мир, справедливість і рівність? Як вони можуть запевнити, що підданці такого суспільства будуть щирі, коли всі запаси землі будуть рівно росподілюватися? Як вони можуть запевнити правдиву любов, яка є потрібна, щоб тримати таке суспільство разом, коли вони навіть не вживають того слова в своїй програмі? Як вони можуть розв’язати такі великі людські проблеми як слабості, старіння і смерть?
Раптом я почув, що з платформи викликали моє ім’я. Я насторожився і почув, що мене вибрали до складу якоїсь комісії в партії. Що ж я мав робити? Коли зібрання закінчилося я повідомив голову, що не міг прийняти таке призначення.
Незабаром я виступив з членів комуністичної партії, і моя дружина і я відступили також з членів ДМ. Голова старався умовити нас, кажучи: “Тобі не треба покидати партію через релігійні причини; таж навіть священики є членами”. Ми пояснили йому, що ми не наслідуємо приклад священиків.
Роблячи порівняння
Хоч я виступив з партії, ми все ж таки мали коріння в комунізмі. Ми не були певні, що нам робити. У липні 1961 р. у Ростоку, Східній Німеччині мав відбутися так званий Ostersjoveckan (Бельгійський Морський Тиждень). Це було річне міжнародне комуністичне зібрання на яке приїжджали делегати, головно з країн навколо Балтійського моря. Я і моя дружина планували поїхати на це зібрання. Але тоді виринула розумова суперечність тому, що Свідки Єгови мали міжнародну конвенцію в Копенгагені того самого тижня. Ми вирішили поїхати до Ростоку.
Цілий час, що ми були в Ростоку ми порівнювали ‘нашу конвенцію’ з конвенцією Свідків Єгови в Копенгагені. Ми спостерігали поводження ‘наших делегатів’ і думали про поводження Свідків. Я мушу признатися, що ми були розчаровані поводженням багатьох ‘наших делегатів1. Вони курили і впивалися, а їхній моральний рівень не був дуже високий. Часом сварки і різні клопоти повставали між ними. Ми говорили між собою: ‘Певно, що такого немає в Копенгагені, бо поводження Свідків із якими ми були знайомі в Швеції не було подібне до їхнього. Ми помічали, що вони не курили, не впивалися й не брали участи в неморальностях. Ми також думали про їхню тверду нейтральну позицію відносно політики.
Те, що Свідки Єгови постійно відмовлялися брати участи у війні зробило глибоке враження на мене. Комуністи часто говорили про воєнний жах, а особливо про атомну війну. Але часто ми запитували себе: Чому комуністи самі не зрікаються всяких зв’язків із війною між народами так, як роблять Свідки? Для чого всі ці розмови, щоб не вбивати людей атомними бомбами, коли комуністи самі вчаться вбивати рушницями? Яка різниця це для жертв? На протязі тижня Бальтійського моря комуністи говорили багато про Балтійське море, як про “Море Миру”, і пропонували, щоб країни навколо нього встановили зону вільну від атомної зброї. Але чому росіяни в той самий час провадили вибухи надзвичайно сильних водневих бомб в околиці Нової Землі, лише 1,000 миль на північний схід від Балтійського моря?
Такі питання нагромаджувалися все більше й більше. Певна річ, ми знали, що комуністи мали своє власне пояснення, але тепер ми хотіли не лише пояснення — ми хотіли доказу, що комуністи можуть помогти людям жити разом в мирі. А таких доказів бракувало. З другого боку, ми знали про бажані обставини, які пробували між Свідками Єгови. Отже в дорозі від Ростоку ми признали, що поїхали до злого місця. Ми повинні були бути разом зі Свідками Єгови в Копенгагені.
Восени 1961 р. ми вичистили з нашого життя і дому всю політичну і безбожницьку літературу. Той пам’ятний 1961 р. був роком великої зміни для нас, і ми закінчили його символізуючи наше посвячення Богові Єгові хрещенням у воді 31-го грудня. Від того часу ми брали участь навчати інших — включаючи і нашого маленького сина — про Божий мирний новий порядок.
На протязі минулих п’яти років ми мали привілей служити у повночасній, піонерській службі вживаючи більшу частину нашого часу, щоб проповідувати і навчати Біблію. І в серпні 1969 р., коли Свідки Єгови мали свою “Мир на Землі” міжнародну конвенцію в Копенгагені, Данії, ми були на ній й навчилися більше, не лише про надію життя під кращим порядком, але також про правдивий спосіб, яким він здійсниться — Боже царство під Його царюючим Царем, Ісусом Христом.— Подана стаття.