Я був колись невільником демонів
Так як оповідає “Пробудись!” кореспондент у Фіджі
ГЛИБОКА тінь обгорнула коло сидячих мужчин, яких можна було бачити при слабому світлі нафтового ліхтаря, що відбивало їхні тіла насмаровані кокосовою олією. Місцевість була солом’яна хата у Фіджі, яка стояла дещо на боці від решти хат села. Вони передавали один одному половину розрізаного кокоса і кожний пив із нього.
А що це була за дивна церемонія, яка тягнулася допізна вночі, перервана жертвуванням і закликами? І що це був за напій, що вони пили? В цій церемонії було щось зловісного. Таємнича природа цього збору натякала, що ці мужчини не мали нічого доброго на думці.
Той старший мужчина, який був предсідником був чарівник, а інші мужчини зібрані навколо нього були поклонники духів померлих. У тій великій дерев’яній мисці, що стоїть на чотирьох коротких ніжках, вирізблена з одного куска дерева, є кава, яку вони передавали один одному. Каву робили з коріння і стебла рослини кави, яка належить до роду перцових рослин. Її мололи, сушили на порошок і мішали з водою. В часі коли кава була розмішана, вони жертвували духам померлих. Тоді коли кожен із них пив цей напій, то вони благали померлих, щоб вони дали їм силу виконувати діло, яке кожний з них мав на думці.
Так, вони мали якусь справу на думці. Вони потребували допомоги від духів померлих нападати на одну крамницю. Їм треба було грошей і всього іншого награбувати. Нарешті чарівник запевнив їх, що вони тепер будуть мати успіх. Перше за все власника крамниці треба було зачарувати.
Вони напали на склеп в призначений час. Як грабіжники брали гроші, консервований товар із полиць, бавовну, навіть залізну касу, то власник крамниці стояв мов прикутий, не маючи сили боронити себе. Пізніше, одначе, поліція заарештувала цих злодіїв, коли знайшла в них украдений товар. Хоч вони мали деякий успіх, то однак їм таки не вдалося обминути законну відплату, а ‘духи померлих’ не прийшли їм на допомогу.
Поклоняючись духам
А чого я так багато знаю про, цю справу? Бо я був один із тих мужчин, а чарівник був мій дід. Дійсно, саме перед його смертю, він передав мені свої таємниці й сили після певного періоду навчання. На протязі років я також був чарівником і провадив зібрання для поклоніння духів. Ми мандрували від одного місця до другого по нашім острові, вживаючи наші сили чарівництва, обкрадали й жили з нашого поганого прибутку, працюючи лише коли було потрібно. Переважно нас карали законом, тому що ми хвалилися нашим успіхом або тому, що в нас знаходили вкрадені речі. Наслідок цього мене тримали в шістьох різних в’язницях у Фіджі й моя репутація не була добра.
Дещо дивна річ про це все є, що я також був членом славної секти так званого християнства, так само як мій дід був передо мною. Хоч його чарівницьке діло було всім відоме, він однак був шановним членом нашої релігії. Я ані разу не пам’ятаю, щоб наш священик виступав проти фіджійського поклоніння померлих. Окрім цього, у церкві вони навчали, що душі померлих далі жили після смерти. Отже не було нічого злого коли ми шукали допомоги в наших померлих, щоб дістати щось на прожиток, ми міркували собі, хоч і були злодії. Людську недосконалість переважно приваблює ідея дістати щось даром, або з дуже малим зусиллям. Також, будучи віщуном дало мені пошану в громаді й я мав почуття вищости, підкріпляючи мою віру в сили чарівництва.
З другої сторони, були невигоди. Ми завжди боялися невидимих духів. Коли ми потрапляли під їхню силу, тоді ми були примушені завжди виконувати їхнє бажання. Непослух, ми боялися, може стягнути якесь велике нещастя на нас особисто або і на наші родини. Між нами, а духами не було любови. Здається, що вони не дбали, якими зіпсутими ми ставали, а ми з нашої сторони, були раді вживати їхню силу для беззаконня виконувати наші огидні наміри. В додаток до цього нас переслідував вічно страх, що нас зловлять за наші злочини.
Я часто думав собі, чи не має якогось кращого й більш задовольняючого способу життя. Я був заплутаний, а майбутність виглядала безнадійна. Але як я міг виплутатися з цього всього?
Спіритизм виявлений
Одного дня мене відвідав Свідок Єгови. Наша дискусія довела до тижневої студії Біблії в моїм домі. Я почав навчатися багато речей, яких я досі не знав. Наприклад, я навчився, що Біблія каже: “А мертві, нічого не знають . . . їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже”. (Екл. 9:5, 6) Отже ті духи, яких ми викликали не були наші померлі! Тоді хто ж вони були? Я зараз довідався, що вони були демони — лукаві духи, які є позаді багатьох форм спіритизму! Релігія так званого християнства ніколи не звертала мені уваги на біблійне осудження: “Нехай не знайдеться між тобою, хто ворожить ворожбу, хто ворожить по хмарах, і хто ворожить по птахах, і хто чарівник, і хто чорнокнижник, і хто викликає духа померлого та духа віщого, і хто питає померлих”.— 5 Мойс. 18:10-12.
Я навчився, що Бог сильно наказує християнам стримуватися від спіритизму, бо “учинки тіла явні . . . чари (спіритизм)”, і всякі форми служіння зв’язані з ним.— Гал. 5:19, 20.
Тяжка боротьба
Сьогодні, я є християнським вісником Свідків Єгови й назавжди відвернувся від того, що я пізнав є демонізмом. Але боротьба була тяжка. Голос із невидимої країни все заохочував мене покинути студіювати Біблію. Він пригадував мені про легкі й вигідні прибутки, яких я діставав, коли був під впливом демонів. Він загрожував, що коли я перестану служити духам, тоді мені буде дуже тяжко і можливо я не зможу утримувати родину. Але демонський голос ніколи нічого не згадував про небезпеку та невигоди, яких я досі переносив.
Але через студії з людьми Бога Єгови я навчився, що мені робити. Я молився за допомогою від Єгови. Я регулярно читав Біблію й товаришував як міг із місцевим збором Свідків. Чим більше я старався іти правильним шляхом, то тим слабший голос ставав і нарешті цілком покинув мене.
Тоді демони старалися спокушати мене в інший спосіб. Два старших мужчини з нашого села просили мене брати провід у чарівництві. Їм треба було матеріялу будувати дім. Переважно, мешканці у Фіджі є щедрі і співчутливі і стараються помагати як можуть, коли хтось має якусь потребу. Якщо б біблійні принципи не були так глибоко вкорінені в моїм розумі й серці, то я можливо був би спонуканий міркувати собі, що воно нічого не пошкодить коли я візьму участь у практиці спіритизму лише цей один раз, щоб помогти моїм сусідам. Але ні, я не хотів іти на компроміс з ними, і я сказав їм це.
Непевність так званого християнства
Тим часом, після всіх тих років, на протязі, яких представники так званого християнства недобачували поклоніння демонів, вони тепер журяться, бо чарівники мають більший вплив від священиків по цих островах, які вони кажуть є християнські. Одна релігія створила спеціяльний комітет, щоб переглянути суперництво між чарівниками і церквами. Методистський лікар, який є членом цього комітету знайшов, що число чарівників збільшується. Коли його запитали чи він вірив, що з часом чарівництво завмре у Фіджі, він відповів: “Ні, я не думаю. Мені здається, що воно збільшується. У всякому разі, я не хотів би, щоб воно цілком завмерло, аж поки я буду мати нагоду дослідити його. Мені здається, що воно може дати нам відповідь до багатьох наших проблем”.
Той самий методистський лікар сказав: “За всіма законами науки, ці речі [демонські сили, яких він сам бачив] не повинні відбуватися, але ви не можете заперечувати вашим власним очам. Отже як ми можемо пояснити це?” Здається, що ті дослідники приготовляються навчитися чогось від демонів замість звернутися до Біблії за відповідями на свої проблеми.
Щасливий бути вільним
Який щасливий я є бути вільним від тих злобних невидимих сил Сатанського ладу над народами! Свідки Єгови оживили перед мною таку біблійну пораду, яка знаходиться в Ефесян 4:28: “Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному”. Сьогодні через перетворюючу силу біблійного знання, мене шанують як працьовитого, чесного чоловіка, який практикує те, що правдивий християнин повинен робити.
Я є вдячний Богу Єгові та Його Сину, Ісусу Христу, що міг відірватися від спіритизму. При Божій допомозі, я тепер є зайнятий помагати моїм сусідам у Фіджі навчитися, що демонізм в дійсності є і відступити від нього. Знання Біблії, а не поклоніння демонів доведе їх до вічного життя під Божим небесним урядом. Коли вони будуть залишатися під тим урядом, то вони навіки звільнять себе від поневолення лукавими духами. Замість цього, вони будуть веселі слуги праведного Бога, Єгови.