“Слово Твоє правда”

“Не кради”

“ЗБІЛЬШЕННЯ крамничної крадіжі — немає знаку кінця”. Такий був заголовок головної статті в числі U.S. News & World Report, 2-го березня 1970 р. Вона говорила, що ця форма крадіжі зросла в три рази на протязі минулого десятиліття, “роблячи його найбільше зростаючим родом всякої крадіжі”. “Дуже малу частину крамничної крадіжі рапортується до поліції”, стаття продовжала, і тисячі мільйонів доларів вартости грішми і товаром обкрадається щорічно.

Рапорт також сказав, що в одній крамниці де слідкували за 175 покупцями, один із дев’ятьох вкрав щось. Обслідування 1.000 студентів вищої школи в Делавер показало, що 50 процентів призналися, що вони вже принаймні раз крали. Наводять купця з Західного Беріга кажучи, що машиністи, які доглядають прилади викривати брехню відкрили, що “75 процентів усіх робітників крадуть гроші або товар. Крадіж є мов великий льодовик — а ми бачимо лише його вершок”.

Крадіж є рід самолюбства, що приймає багато форм, і крамнична крадіж та крадіж робітників є лише дві з цих форм. Люди крадуть від асекураційних компаній коли виповняють фальшиві аплікації. Горожани крадуть від своїх урядів коли не сплачують податки, коли контробандою перевозять товар з чужого краю і не платять мита і коли користаються з незаслуженої допомоги в часі безробіття. Деякі касирі в продуктових крамницях обманюють покупців у різні способи.

Сьогодні по таких містах як Нью-Йорк злодії обкрадають людей на вулицях в білий день. Так сталося, що коли група людей стояла в черзі чекаючи на турне, щоб оглянути друкарню, один чоловік вискочив із авта, схопив торбинку одної жінки, скочив назад в авто і зник за кілька секунд. Навіть на рухливих платформах підземок злодій буде приступати до чужинця, покаже йому ніж в руці, відбере його гаманець з грішми, а тоді махне йому веселе до побачення!

А чому сьогодні є так дуже багато крадіжі? Біблія передрікла це збільшення, як і причину його. Коротко, вона показує, що Сатана Диявол і його демони були скинуті з неба на землю, де вони, з великим гнівом стараються як можуть зіпсувати людство, знаючи, що їхній час уже короткий.— Мат. 24:12; 2 Тим. 3:1-5; Об. 12:7-12.

Між причинами такої великої крадіжі сьогодні є пристрасть до наркотиків і картярства. А інші крадуть тому, що є ліниві працювати, так як деякі жінки крадуть по крамницях лише для “збудження”, лише, щоб зробити щось беззаконного, а потім хвалитися, що їм удалося зробити це. Правдоподібно, багато молоді краде, тому, що родичі не дали їм доброго виховання.

Злодії часто стараються оправдувати свої вчинки. Багато думають, що крадіж не пошкодить великим крамницям або корпораціям, але без різниці крадіж таки є крадіж. Інші оправдують крадіж через убогість або інші громадські несправедливості, але дві помилки не роблять нічого правильного. А ще інші оправдують свою крадіж, тому що вона є мала. Але Боже Слово каже: “Хто несправедливий в найменшому, — і в великому несправедливий”.— Луки 16:10.

Через схильність грішного людства брати те, що належить до інших, яка розумна є восьма з Десятьох Заповідей, де є сказано: “Не Кради”. (2 Мойс. 20:15) Хоч цей закон був даний синам Ізраїля, то Християнські Грецькі Писання також дуже ясно забороняють крадіж. Прикладом цього маємо наказ апостола Павла: “Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному”. Як краще давати нужденним ніж красти! — Ефес. 4:28.

Можна сказати, що Єва була перша злодійка. Побачивши, що заборонений овоч в Едені “був добрий на їжу, і принадний для очей” вона піддалася спокусі й почала їсти його. Тоді вона намовила свого чоловіка прилучитися до її крадіжі. О яку ціну вони заплатили за такий вчинок! — 1 Мойс. 3:1-24.

Ще один злодій, який прийшов до поганого кінця був ізраїльтянин Ахан, який крав речі, що були посвячені Єгові, коли Ізраїль забрав Єрихон. Він також заплатив своїм життям за свою крадіж. І маємо зрадника Юду Іскаріотського. Апостол Іван каже, що він був злодій, пишучи: “Він був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали”. Він відібрав собі життя.— Іс. Нав. 7:1-26; Ів. 12:6; Мат. 27:5.

А як особа може боротися проти тенденції брати те, що належить до когось іншого? Коли вона буде пам’ятати всі причини чому вона не повинна красти. Перше, страх Бога Єгови повинен стримувати її від крадіжі, тому що крадіж стягає Божий гнів, і чи то розумно брати такий риск? “Хіба ми потужніші за Нього [Бога]?” Так, “страх [Єгови] значить ненавидіти лихе”, а крадіж справді є лиха річ.— 1 Кор. 10:22; Прип. 8:13, НС.

Друге, особа не повинна красти, тому що з крадіжю приходить погане сумління. Краще обійтися без деяких речей ніж красти їх і ушкодити добре сумління. Християнин є під наказом тримати добре сумління: “Майте добре сумління, щоб тим, за що вас обмовляють, немов би злочинців, були посоромлені лихословники вашого поводження в Христі”.— 1 Пет. 3:16.

Далі, крадіж погіршує споріднення з тим від кого особа щось вкрала. То є неможливо обкрадати когось і далі бути щиро привітливим до нього. А до того ще є завжди той страх або можливість, що злодія зловлять. Так як апостол Петро перестерігав: “Ніхто з вас нехай не страждає як . . . злодій”.— 1 Пет. 4:15.

Дійсно, сам розум повинен казати людині, що красти не є добре. Так як людина не хоче, щоб хтось відбирав від неї те, що вона законно здобула, то так само вона не повинна відбирати від когось іншого те, що не належить до неї. Золоте Правило є дуже розумне: “Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви”.— Луки 6:31.

Велика допомога є задоволення. Той, що оціняє, що “великий же зиск (прибуток) — то благочестя із задоволенням” не буде красти. І ми мусимо признати, що велика допомога побороти нахил красти є бути так далеко, як тільки можливо від нагод красти.— 1 Тим. 6:6-8.

На закінчення можна сказати, що дві великі Заповіді, ‘любити Бога Єгову, усім серцем, душею, розумом і з цілої сили, і любити свого ближьного, як самого себе’, будуть стримувати нас від крадіжі. Немає жодного сумніву, що “Любов не чинить зла ближньому”.— Марка 12:29-31; Рим. 13:10.

Так як із іншими вадами, які пригноблюють грішне людство, крадіж можна подолати. Апостол Павло згадує про деяких осіб у Коринтянському соборі, які подолали цю ваду. Це можна досягнути, і дійсно навіть сьогодні є особи, які роблять так.