Високий суд у Німеччині виніс своє рішення в справі повночасних вісників

Від “Пробудись!” кореспондента в Західній Німеччині

СВІДКІВ ЄГОВИ добре знають у Німеччині, тому що вони ніколи не йшли на компроміси ради вигідностей в часі Гітлерівського уряду. Люди інших релігій, включаючи священиків, вітали Гітлера, салютували до націстського прапора і підтримували Гітлерівські війська в їхній агресивній війні. Майже всі католицькі і протестантські священики були винні в тому, що вони йшли на компроміс з Гітлеревим режимом. І в той час цих священиків звільняли від військової служби.

Але Свідки Єгови твердо відмовилися салютувати Гітлереві, націстському прапорові, або підтримувати його війська. Вони також хотіли звільнення від військової служби бувши релігійними вісниками. Але їм не дали звільнення і дуже переслідували їх. Тисячі Свідків були відіслані до націстських концентраційних таборів смерти, і багато було замордовано.

Не було звільнення

Після Другої Світової Війни, Німеччина знову почала брати молодих до війська в 1956 р. Католицькі священики та вісники інших релігій знову дістали звільнення. На початку, свідки Єгови також отримали звільнення від військової служби. Але тоді альтернативна службова вимога була внесена і свідкам Єгови не хотіли дати звільнення від цієї служби.

У 1962 р. перший раз молодий вісник свідків Єгови був засуджений під цим новим законом. Він відмовився зголоситися до альтернативної військової служби. Тому, що від священиків державних церков і інших релігій не вимагалося цієї служби, то цей вісник свідків Єгови також відчував, що під конституцією Західної Німеччини йому належалося звільнення. Проте, його апеляція була відкинена. Він був засуджений на чотири місяці в’язниці.

Багато подібних випадків наслідували коли вісників засуджували до в’язничої кари. Між цими були вісники свідків Єгови, які віддавали ввесь свій час для біблійної служби. Апеляція за конституційним правом була внесена, щоб завернути це рішення і щоб отримати законне признання, що Свідки були вісниками, яким також належалося звільнення від усякого призиву до війська.

У жовтні 1963 р. було представлено більше доказу перед судом. Це дуже докладно показало факт, що повночасні вісники свідків Єгови є посвячені вісники і що їм належалося звільнення від військової служби так, як конституція забеспечує.

Але ця апеляційна справа не була порушена. І на протязі сім років ніхто не дивився до цієї справи. І ввесь той час повночасних вісників свідків Єгови засуджували до в’язниці від одного до шістнадцять місяців.

До цього ще виникла нова ситуація. Вийшовши з в’язниці, цих вісників знов кликали до альтернативної військової служби. Коли вони відмовлялися, то їх знову брали до в’язниці. Деяких навіть третій раз брали до суду. Отже, знову Свідки звернулися до Федерального Конституційного Суду Західної Німеччини за конституційними правами. Ця апеляція заперечувала конституційність повторного заскарження за те саме порушення.

Високий Суд виносить своє рішення

7-го березня 1968 р. Федеральний Конституційний Суд виніс своє рішення. Він сказав, що повторне засудження у цих випадках дійсно було неконституційне. Він зауважив, що нікого не можна карати два рази за той самий вчинок під основним законом.

Однак, це рішення не розв’язало проблему. Свідків Єгови далі засуджували перший раз за те, що вони не хотіли служити при війську, а тієї служби не вимагалося від священиків інших релігій.

Нарешті, 11-го грудня 1969 р., у Берліні 8-ий Сенат Виконавчого Суду Федерального Уряду подав своє рішення. Це рішення було дуже значне для стану повночасних вісників свідків Єгови, які служили як спеціяльні піонери і надзирателі християнських зборів.

Цей найвищий виконавчий суд у Німеччині звільнив повночасних вісників від військової служби, так як і від альтернативної служби. Це скасувало рішення 7-го Сенату цього самого суду, що його було винесено кілька років тому.

Заперечливі аргументи

7-ий Сенат сперечався, що таким повночасним вісникам свідків Єгови не належалося звільнення тому, що вони не виконували функцій подібних до священиків інших релігій. Він підтримав рішення нижчого суду, що становища не “відповідали” через різницю в освіті та науці, яку дається католицьким або протестантським священикам.

Суд також твердив: “Вісникові належить охорона, згідно з законом, коли його позиція перед собором вірних є така, що лише він виконує церемонії релігійного культу і дістає спеціальну повагу, яка належить виключно до професії священика; протилежно цьому, релігійна група свідків Єгови не признає жодної кляси мирян, або священицької кляси”.

Суд також сказав: “Рішальним є образ, якого секта переважно має відносно вісника; у більших сектах цей образ є позиція священослужителя, який є пастором свого стада і виконує пасторальну працю, без чого церемонійне життя майже цілком завмирає”.

Отже, ці попередні рішення твердили, що свідки Єгови, які служать повночасно не мали “образа” священика. Це було, і далі є правда. І свідки Єгови не хочуть того “образа”. Але це не значить, що вони не є правдивими вісниками, які виконують службу Богу.

Суд підтримує права

В його останньому рішенні 11-го грудня 1969 р., 8-ий Сенат не погодився з цим а ранішніми тлумаченнями. В одній справі спеціального піонера і надзирателя, він підтримав право, яке закон давав іншим священикам, що служили повночасно, без різниці до якої релігії вони належали. Він сказав: “Нейтралітет Держави до релігійного розуміння своїх горожан забороняє Державі оцінювати науки і інституції релігійних товариств та інших сект”.

Суд показав, що прийнятий “образ” не була важна річ, але, що обов’язки, яких вісник виконував були важні. Він сказав: “За принципом релігійного паралелізму (рівности) натякається, що тут, з причин, які не спочивають на конституційному праві, ‘зразок’ або ‘фаховий образ’ священика обох великих християнських релігій [римо-католицької і євангелицької], який розвився за їхнім церковним порядком і теологічним тлумаченням не можна вживати як мірило для вісників інших релігій. Різниці у вірі і догмах, які належать до самопредставлення обох великих християнських релігій, не повинні бути взяті до уваги”.

Таким чином, суд сказав, що це неможливо змушувати священослужителя якоїсь іншої релігії пристосовуватися до рівнів, яких ці дві великі церкви збудували для себе. Релігійна рівність і звільнення не може залежати від якоїсь релігійної ідеї або посади священика. У свідків Єгови, це не є “посада” або “титул” або “образ”, що є важним у заснуванню їхньої служби, але духовні служби, яких вони виконують.

Про те, що становить повночасного вісника, суд сказав: “Чи служебна діяльність . . . ‘сходиться’ з діяльністю, що є призначена [римо-католицьким і євангелицьким] священикам, можна рішити лише за поверхневими характеристиками, не зважаючи на якийсь ‘зразок’, якого встановлюється теологічно або церковним законом”. Тоді було показано, що священицька праця буде “повночасна”, коли вісник буде відкладати ввесь свій час і працю для служби Богові.

І не тільки один спосіб вишколення або приготовлення повинні бути рішальним фактором. Суд вирішив, що “приготовляюче вишколення і потвердження, яких вимагається коли хтось є призначений до постійної повночасної служби як вісник, і як це призначення виконується також не має ніякої спеціяльної важливости. Держава лишає ці справи релігійним переконанням і наукам всіх релігійних сект рішати під якими обставинами обов’язки є призначені, так само як їх доглядають призначені вісники більших церков”.

За це непохитне рішення на користь релігійного переконання належиться похвалити Німецький вищий суд. Воно є подібне до важних рішень інших країн, де права особи шануються.

Проте, давно перед цим рішенням, свідки Єгови вже показували, що вони справді є посвячені вісники Всемогутнього Бога Єгови. На протязі довгого часу, по цілій Німеччині їх знають за ревну службу, яку вони виконують. Та служба помогла десяткам тисяч праведним особам у Німеччині набути знання про Боже Слово, Біблію, і помогла їм служити їхньому Творцеві.

Незважаючи на це, судове рішення є гарне законне признання Богом-дамого висвячення повночасних вісників Єгови.