Долина Смерти — чи вона дотримує свою назву?
НАЗВА Долина Смерти є знана в цілому світі. Але багато осіб дуже мало знають про цю місцевість, Чи ця долина справді є долина смерти? Де вона знаходиться? Чому вона є така славна?
Долина Смерти є в Сполучених Штатах, у східній частині Каліфорнії, недалеко штату Невада, приблизно 250 миль на північносхід від Лос Анджелосу. Ця долина є від шість до чотирнадцять миль широка і 130 миль довга. У 1933 р. цю долину й оточуючі гори, місцевість з майже 3.000 квадратових миль, перетворили в народний парк і дали назву Народний Пам’ятник Долини Смерти.
Сама долина є велика, низька околиця, частина якої приблизно 550 квадратових миль є нижче морського рівня. Тут, недалеко Бедвотер (погана вода), знаходиться найнижче місце західної півкулі, 282 футів нижче рівня моря. Але іронічно є лише вісімдесят миль від 14.496 футів високої Гори Вітней, що є крім Аляски, найвище місце в Сполучених Штатах.
На західній частині долини зносячись 11.045 футів в гору є Телескоп Верхівка. Від Бедвотер земля постійно зноситься вгору. Справді, ця верхівка є чудова, тому що вона зноситься вище цілої околиці. І який чудовий вид можна бачити з неї!
Дуже давно тому назад велике озеро покривало Долину Смерти. Те озеро почало висихати і зменшатися, аж поки цілком не висохло, лишаючи багато солі на землі. Це створило коло двіста квадратових миль солоної долини, що є найнижче, найгарячіше і найсухіше місце в цій долині.
Клімат і його вплив на життя
Гаряче сонце дуже підносить температуру так, що долина стає небезпечна для життя людини. 10-го липня 1913 р., температура піднеслася до 134.6 градусів фарангайта у холоді, що тоді була найвищим рекордом у світі. Але дев’ять років пізніше в одному селі в Лівії було 136.4 градусів Ф. тепла, і до цього часу це є найвищий рекорд тепла у світі.
Температура землі у Долині Смерти часто досягає 185 градусів Ф. Одна мати, дружина натураліста, який доглядає парк в Долині каже, що вона варить на твердо яйця в піску. І вона запарює чай коли поставить кілька мішочків чаю в склянній банці з водою на сонці.
Долина Смерти також є найсухіша місцевість у світі. Вогкість деколи падає до одної чверті процента! Але в зимі погода є трошки холодніша, і від листопада до травня клімат є майже ідеальний.
Тут падає лише приблизно два дюйма дощу на рік. Дощ переважно крапає лише весною і в осени. А зливи бувають дуже рідко. А коли зливи є, то насіння, що на протязі років лежало в землі, раптом оживає. Тоді ціла пустиня стає покрита гарними квітами. Кажуть, що в Долині росте двадцять два роди різних квітів, яких ніде інше в світі не має.
Хоч тут є велика спека і дуже сухо, то однак у долині живе багато тварин. Кажуть, що у долині є коло двадцять шість родів таких ссавців, як степовий вовк, кит-лис і кенгуру-щур. Тут також є різноманітність ящірок, зміїв, павуків і комах. Але можливо найдивніше є, що тут живе приблизно 230 різних родів пташок.
Чи ви можете повірити, що в Долині Смерти живе й риба? Направду, що так! Маленька пустинна пап рибка, яка дуже рідко коли є довша від двох дюймів, живе в мілкій воді Соляної Річки, єдина річка в долині, що має воду на протязі цілого року. Яків Е. Декон, професор біології в Університеті Невада пише:
“Наші записи показують, що тут температура води різниться від 110 градусів Ф. до 39°, і це не шкодить пап рибі. З наших дослідів в лабораторії ми знаємо, що ця рибка може жити у воді лише 33 градуси холодній, і ми підозріваємо, що вона також може жити у воді, що має п’ять разів більше соли, як морська”.
Своїми рослинами і рибкою, високими горами, голими пагорками, великими осадами солі, золотими пісками, теплим зимовим кліматом і таке інше, Народний Пам’ятник Долини Смерти приваблює дуже багато туристів. У 1969 р. пів мільйона людей відвідали її. Але, яке є значення її назви — Долина Смерти?
Джерело назви
Це візьме нас 120 років назад. У 1848 р., віднайшли золото в Сатерс Міл, недалеко Секраменто в північній Каліфорнії. Незадовго каравани возів, людей і вантажу почали згромаджуватися туди бажаючи скоро збагатіти.
Ця довга, тяжка подорож починалася біля Солт Лейк ситі, Юта. Вони мусіли переїхати суху, широку пустиню, що тепер є штат Невада, і через високі Сієрра Невада Гори. Через глибокі сніги дороги були непрохідні більшу частину року.
Отже, при кінці 1849 р., майже сто возів рушило від Солт Лейк ситі шукаючи дороги навколо Сієрра Невади до півдня. Через недобрий розрахунок і недокладну мапу, вози заблукали у Долину Смерти. Ясно було, що шукачі золота заблудили. Між ними повстала сварка, і вони поділилися на маленькі групи, кожна шукаючи проходу крізь гори.
Одна досить велика група, втомлена й знеохочена після вісімдесятьох днів мандрування, отаборилася біля джерела під Телескоп Вершиною. Звідти двоє молодих мужчин, Лувіс Менлі та Іван Роджерс, рушили в дорогу за допомогою і харчами. Вони не мали жодного поняття, яка велика проба витривалости ще лежала перед ними. Вийшовши з долини, вони йшли пішки до берега через велику Моджаві Пустиню, подорож 250 миль довга!
Діставши харчів, вони рушили назад. Як щасливо і радісно їх вітали після двадцять шістьох днів подорожі! Покидаючи свої вози, ціла група, мужні чоловіки, жінки і діти, почали довгу подорож до безпечности. Кажуть, що коли вони переходили через Панамінт гору, вони оглянулися назад на ту велику білу долину, і хтось сказав: “До Побачення, Долино Смерти”. І так її назва залишилася до цього дня.
Хоч, завдяки Менлі й Роджерсові, ця група врятувалася, то однак решта не були такі щасливі. Кажуть, що від трьох до вісімох осіб загинуло в долині. І якщо особа не враховує страшну спеку і сухість Долини Смерти, то вона може дотримати свою назву сьогодні.