Чи це є вихід позбутися напруг?

ПІД болісними напруженнями люди часто поводяться необдумано. Вони можуть звертатися до чогось, що дасть їм тимчасового полегшення, але не розв’язує клопоту. Вони навіть можуть старатися переконати себе, що проблеми, які спричиняють напругу не існують.

Тисячі сьогодні заявляють, що вони вже знайшли вихід, як позбутися напруги і тиск. А як? Через різні філософії, Східного, як і Західного світу. Через таке глибоке думання вони кажуть, що можуть ‘позбутися’ сьогоднішніх клопотів і знайти внутрішній спокій. Інші вірять у сильний оптимізм (життєрадість), який приходить через ‘силу позитивного думання’. “Будьте самопевні!” вони кажуть. “Вірте в себе і у вашу здібність бути успішним!”

Чи це є відповідь на сьогоднішні тиски?

Ясно є, що така філософія не поможе вам, якщо б вас захопила затримка вуличного руху. І якщо б хтось старався ‘не звертати увагу’ на знаки небезпеки від злоякісного наросту, то чи це припинить ріст того наросту на його тілі?

Певна річ, що це є добре мати самопевненість і оптимізм. Але на це треба мати здорову основу. Щоб пояснити це: Нью-Йоркський журнал Times Magazine недавно надрукував статтю про Й. І. Родейла, що був успішний редактор і спеціаліст органічного хліборобства та харчів, які зміцнюють здоров’я. Одного разу він сказав: “Я буду жити до 100 років віку, хіба мене вб’є якийсь божевільний шофер з таксівки”. День після того, коли ця стаття появилася в журналі, він помер від атаки серця на сімдесят другому році життя.

Жити в світі мрій і будувати повітряні замки з наших власних честолюбностей або уявлених здібностей може бути трохи заспокоюючим. Але, якщо єдина основа є лише наша власна недосконала здібність і мислення, або змінливі філософії вмираючих людей, то нас чекає глибоке розчаровання колись.

Шукаючи допомоги у ворожбитстві

Що може бути кращого ніж знати майбутність, що звільнить нас від непевної журби?

Ворожбитські “науки” приваблюють багатьох по різних країнах. Все більше число людей шукає знайти свою майбутність через астрологію і спіритичні сеанси.

Ще в 1946 р., Спільний Охоронець Освіти Американського Музея Природної Історії у Вашінгтоні, Д. К., сказав, що “10.000 клієнтів щотижня шукають поради у столичних астрологів”. Між тими, які користаються такою ворожбитською службою є багато славних законодавців, а одному члену конгреса, “щотижня приносять до бюра його гороскопи”.

Якщо ви маєте напрям шукати такої допомоги, то перше запитайте себе: Що стається по тих частинах світу де такі чарівницькі практики стали дуже звичайні? Яке полегшення вони зазнають?”

У деяких країнах південної Азії майже все населення покладається на астрологію провадити їх у щоденних справах життя. Спіритизм і чарівництво просякають багато африканських і латино-американських країн. Чи б ви сказали, що такі практики принесли мир, стійкість і безпечність цим околицям? Або чи ці практики були немов наркотики, що притуплюють людські розуми до правдивого стану?

Не журіться і покладіться на науку?

По так званих “поступових” країнах, багато людей покладаються на науку і технологію, вірячи, що вони дадуть їм якусь відповідь, щоб зменшити світові напруги. Вони кажуть, що це є “практично”.

Хто може заперечити, що людська наука зробила величезний поступ в багатьох ділянках за минулої половини цього століття? Ми читаємо про чудову хірургічну техніку, про “прекрасні” ліки, про астронавтів і як вони ходять по місяці, про лабораторію, яка кружляє в просторах навколо землі. А маємо ще до того “зелену революцію”. Науковці аграрної культури твердять, що вони розпочали цю революцію розвиванням нового роду пшениці, кукурудзи і рижу. Ними мається харчуватися вибухаюче населення в світі.

Тепер, чи це не є практично покладатися на науку, щоб через своє технологічне “значення” вона принесла полегшення від клопотів, які спричиняють напруги? Ні. А чому ні?

Бо чесні науковці признають, що ‘вони не знають виходу’.

Говорячи про небезпеки всесвітнього забруднення людського оточення, твір Забруднення (анг. мові), видавництво Державної Університетської Колегії (Нью-Йорк), каже:

“Загально говорячи, звичайна людина навіть не хоче подумати про можливість нещастя. Її відповідь є: ‘Наука і технологія розв’яжуть наші клопоти, вони все розв’язували їх’. . . . все більше і більше науковців не приймають цього погляду”.

Наприклад, в ділянці людського здоров’я, професор хірургів у Колумбія Університеті, Гері Ґрундфест сказав 15-го травня 1971 р.: “Тепер у нас є лише неясні знаки клопотів із раком — нічого вже не згадуючи як нам розв’язати їх”. Хоч є багато медичних дослідів і зусиль, то таки досліди показують, що в Сполучених Штатах повних 25 процентів населення колись у своєму житті будуть мати дотик з раком. Сьогодні лікарі можуть в чудовий спосіб пересаджувати людські серця. Однак, так як показує часопис Нью-Йорк Times, 16-го липня 1971 р., серцеві недуги далі є найбільшим убивцем у Сполучених Штатах. Інші “вбивці” хвороби також не хочуть піддатися лікарському дослідженню.

Хоч по деяких країнах сильно збільшують продукцію збіжжя, то однак в “зеленій революції” можна бачити поважні слабості. Стаття в Спільній Пресі сказала: “Нові мішані гатунки не можуть бути відпорні проти хвороби збіжжя (іржі), так як старі. Якась нова хвороба може знищити цілий урожай країни — навіть урожай цілого світу. Так майже сталося з урожайом кукурудзи в 1970 р. в Сполучених Штатах”.

З цієї й інших причин, Вілям Ц. Паддок, спеціаліст від харчів, минулого року висловив сумнів, що це є спосіб відвернути тиск світового ‘вибуху’ населення. Він сказав: “Революція є зелена лише тому, що на неї дивляться через зелені окуляри. Зніміть окуляри і ця революція є лише мрія . . . Вона не полагоджує проблему”.

Ще один чинник на який він й інші звертають нам увагу є цей: Людина далі перемінює багато більше землі в пустиню ніж відновлює через підливання. Даючи лише один приклад: Так як каже Лорд Річі Калдер, населення Індуської Долини Західного Пакістану збільшилося на 10 осіб кожних 5 хвилин. Однак, “у тих самих 5-ох хвилинах у тій самій околиці, акр землі губиться через затоплення і солоність”.

Дійсно, чи досі технологічна наука не була джерелом багатьох речей, які додають до сьогоднішніх тисків — від загачення вуличного руху і наркотиків — до всесвітнього забруднення і загрози атомної війни? Нам легко казати, “тому що наука створила ці клопоти, то вона може розв’язати їх”. Але лише тому, що людина має досить сили виплисти далеко в море не значить, що їй вистачить сил вернутися назад?

Незважаючи на їхнє заявлення, науковці таки є під натисками націоналістичної честолюбности або особистого самолюбства так, як інші люди. Раз-у-раз вони ‘продавали’ себе всяким політичним намірам або комерційній пожадливості. Вони можуть витворювати чудеса з механікою, фізикою і хімією. Але розв’язати труднощі людського споріднення є цілком інша річ. Сумна правда є, що чим більше “людський” клопіт, то тим менше наука може розв’язати його.

Хоч досягнення науковців виглядають чудові, то так як дивовища африканського підскакуючого шамана (знахаря), їхні чудові винаходи таки не можуть дати жодного правдивого полегшення на майбутність.

Чи ‘здоровий розсудок’ і ’людська порядність’ досягнуть успіху?

Ще інші шукають втіхи в переконанні, що людство нарешті пробудеться до небезпек і зробить, що є потрібно, щоб поправити стан. Вони вірять, що урядові провідники стають більш свідомі відносно поважности сьогоднішніх клопотів.

Отже, полегшення, вони кажуть, можна знайти через віру в “потрібну гідність людства”. Вони вимагають віри в “бажання та здібности людей співпрацювати і розв’язувати свої клопоти”.

Чи вони є праві? Чи ми дійсно можемо знайти полегшення через таке переконання?

Багато людей живуть в мирі. Отже інші також можуть жити мирно. Деякі люди є чесні, вони не крадуть і не шахрують. Інші можуть робити те саме. У деяких місцях люди не забруднюють повітря, води і землі хімікалами або відпадками від машин. Інші можуть наслідувати їх, і бути охочі пожертвувати деякі з цих речей, змінити спосіб свого життя, щоб охоронити всіх від шкоди. Так, вони можуть зробити все це. Але питання повстає: чи вони зроблять це? Чи вони зробили це у минувшині? Чи вони роблять поступ у ту сторону тепер?

Чи людська ‘потрібна гідність’ стримувала війни? В історії ми знаходимо тисячі угод для миру й договорів не нападати. Але колишній президент Франції, Чарлс де Гол, сказав: “Угоди є мов рози і молоді дівчатка. Вони існують так довго, як вони існують”.

Застановіться лише над одним прикладом: над історичною Келлоґ-Браєнд Угодою 1928 року. Її привітали як надзвичайне досягнення, угода, яка виключала війну, називаючи її “знаряддям народної політики”. Представники шістдесят двох народів підписали її. Але за кілька років більшість цих самих народів брали участь у кровавій різанині Другої Світової Війни.

Без сумніву, що більшість людей воліли б жити в мирі. Але коли самолюбні прибутки лежать на карті, то вони тоді показують бажання пожертвувати мир. Матеріальне майно, сила і національна гордість є важніші для них, ніж людське життя. Так само є з іншими великими клопотами, які витворюють напругу і тиск.

Говорити, що ‘віра є потрібна пристойність людства’ звучить гарно. Але чи воно є доречно так говорити?

Наприклад, чи воно доречно думати, що злочин обмежується лише до грабіжників, ґвалтівників і вимагачів? Або, що всі кримінальники походять із убогих нетрів?

Канадійське агентство детективів віднайшло, що переважно, “один із кожних трьох робітників не є чесний”, шукаючи способів красти, а ‘інша третина буде красти, коли дістане нагоду’. Часопис Нью-Йорк Times (10-го червня 1971 р.) наводить помічного Околичного Адвоката, Мурі Й. Грос, який каже, що крадіж на Вол Стріт (вулиця в Нью-Йорку, де містяться біржа і найбільші банки) є “загальна для всіх”. “Усі крадуть — посланці, робітники, навіть урядники”.

Нас страшить, коли дослідники злочину в Сполучених Штатах кажуть, що сума крадіжі поверхово “чесними” робітниками (коло 4.000.000.000 доларів щороку) є сімдесят разів більша від крадіжі кримінальників.

І докази щоденно збільшуються, що сьогодні, як у минувшині, люди на високих урядових посадах піддаються спокусі підробляти факти і ставати дволичними так, як звичайний горожанин — коли й не більше. Справді, ми не робимо собі ніякого добра, коли будемо вірити, що справа є інша.

Що ж тепер сказати? Чи ми вже виснажили всі надії, щоб знайти полегшення? Зовсім ні.

Хоч поради, яких подають, щоб принести правдиве полегшення не вдаються, то таки є джерело на яке ми можемо покладати певну надію.

[Ілюстрація на сторінці 8]

Мільйони людей звертаються до чарівництва шукаючи виходу від напруг, але яких дійсних наслідків вони зазнали?