Хмарочоси Африканських степів

Від “Пробудись!” кореспондента в Родезії

НАЙВИЩА тварина в світі — така є видатність, якою жирафа втішається. Один із цих хмарочосів африканського степу може бути дев’ятнадцять футів високий. Таж, навіть новонароджена жирафа є шість футів висока! Так, крім дерев, ці хмарочоси африканського спраглого степу є найвищі живі істоти на землі. Те, що більшість людей зауважують, коли перше побачать жирафу є її дуже довга шия і тоненькі, довгі ноги. Здається, що шия не є в пропорції з рештою тіла звірини, але це не її довга шия, що дає такий вигляд, а короткий хребет.

Довга шия

Шия, яка може бути від шість до вісім футів довга у дорослої жирафи, має те саме число хребетних кісток, як і інші ссавці, як то гіпопотам, себто, сім. Певна річ, що в порівнянні з хребцями інших звірят, цих сім є дуже великі. Одначе, шия жирафи є дивно гнучка.

Лише дивлячись на жирафу, ви думаєте собі, що в неї мусить бути дуже сильне серце, щоб помпувати кров такою довгою шиєю до мозку. Справді, серце є велике, аж до двох футів довге з стінками три дюйма товстими і важить так багато як двадцять п’ять фунтів! Биття серця в жирафи є надзвичайне для такої великої звірини, б’ючись від 150 до 170 разів на хвилину, у порівнянні з сімдесят двома разів на хвилину у дорослої людини.

Те, що довгий час дивувало людей було, як це, що у жирафи не тріскають жили в голові, коли вона раптово згинається до землі, і чому, коли вона раптом підносить голову догори, вона не стає заморочена. Це тому, що жирафа має клапани в своїх жилах. Крім цього, жирафа має губчасту сіточку, що називається “чудова сітка”, яка охороняє мозок від сильних поштовхів крови. Цей чудовий “перетворювач сили” перебиває поштовх крови через головну жилу до мозку. Він розсилає її маленькими потічками, які нарешті досягають мозок без шкідливого натиску. Справді чудове твориво!

Тому, що в жирафи є така довга шия, ми думали б собі, що їй є легко згинатися до землі, але це не так. Тому, що м’язи в шиї є причіплені до хребетного стовпа, то жирафі є тяжко згинатися без простягання передніх ніг або згинання колін. Через це жирафа є дуже незграбна і уразливою до нападу. Отже завжди коли жирафа згинається до землі пити воду або лизати сіль, то вона підкидає головою догори і обзирається чи є яка небезпека.

Їдці вершків дерев по відкритих місцевостях

Дивна височина жирафи сходиться з їжою, яку вона любить. Ці хмарочоси африканського степу люблять їсти верхні листя колючої акації, що росте від п’ятнадцять до двадцять футів високо. Пан Жирафа є добре пристосований харчуватися цим смачним листям, тому що його язик, вісімнадцять дюймів довгий дуже легко відломлює галузки та листя з дерев. Але, що сказати про гострі колючки акації? Здається, що вони не турбують пана Жирафу, правдоподібно тому, що його губи є досить волосаті і мають товсту внутрішню поверхню.

Ці хмарочоси африканського степу, які жують жуйку є одні з кількох диких тварин, які не турбують господарів худоби та овець. Худоба та вівці не харчуються листям із вершків дерев!

Хоч жирафа так дуже любить листяний харч, то однак великі ліси не є для її смаку. Тому вона живе по відкритих, сухих околицях, що називаються “велд” або “степ”. Коли звернемо увагу на височину та чудовий зір жирафи, то краще зрозуміємо чому вона воліє жити в степах. “Жирафа має найкращий зір з усіх диких тварин в Африці”, каже зоолог Юрій Ґ. Ґудвін, і її очі можуть бачити майже в кожну сторону, так, що вона навіть не мусить обертати голови. Отже пан Жирафа може бачити небезпеку далеко наперед і втікати від неї. Було спостережено, що леви, які старалися нападати на жирафу, бачучи, що вона вже побачила їх, покидали своє зусилля. А коли леви вбивають жирафу, то це переважно в лісі де вона не бачить далеко.

Цікаві факти

Чимало є чудових фактів про це високе створіння. Наприклад, жирафа може бігти тридцять дві милі на годину по відкритому степу. Навіть коли й є кілька дерев в дорозі, то жирафа таки біжить досить швидко, обминаючи їх згинанням голови та шиї. Швидкого пана Жирафу не легко наздогнати навіть конем. Він біжить довгим скоком, подорожуючи як то дехто оповідає “чудовою формою і ритмом”.

Цікаво зауважити, що маленькі жирафи родяться дуже раптом з ударом! Бо вони мусять падати п’ять із половиною футів в часі народження. Досвіди по зоопарках показують, що їм не шкодить такий удар і до п’ятьох хвилин можуть стати на ноги, а харчуватися до двадцятьох хвилин пізніше. Дорослий самець жирафа важить від 3.000 до 4.000 фунтів.

Жирафам не є так дуже легко спати. Через їхню височину вони часто воліють спати на ногах. Проте, деякі жирафи лягають спати.

Пан Жирафа має дуже гарний вигляд із його великими, темно-смуглявими очима і довгими чорними бровами. На його голові є два роги. Вони є справді унікальні. Вони є з твердої кістки, твердости слонової ікли і ціле життя жирафи є покриті шкірою. Майже завжди жирафа має одну пару рогів, а в деяких родів росте третій, саме посеред очей, на переді звичайної пари на чолі.

Ще одна надзвичайна риса цього високого створіння є їхній тиск крови — найвищий у світі, приблизно три рази більший як у людини. Але вона є лише одна з багатьох чудових речей про жирафи. Ці хмарочоси африканського степу відбивають майстерність чудового Творця: “Бо Його невидимі риси можна легко бачити . . . тому що їх можна бачити через створене”.— Рим. 1:20, НС.