“Слово Твоє правда”
Чи Божественне надхнення виключало людське зусилля?
У ДРУГОМУ листі апостола Павла до Тимофія 3:16 є сказано: “Усе Писання є Богом надхнене”. Божий святий дух або дієва сила впливала на це надхнення. Так як сказав апостол Петро: “Звіщали його святі Божі мужі, проваджені духом святим”. (2 Пет. 1:21) Признаючи дії Божого духа на ньому цар Давид сказав: “Дух Господній [Єгови] говорить в мені, а слово Його — на моїм язику”.— 2 Сам. 23:2.
Але, чи це значить, що люди, які були вжиті записати Святе Писання лише записували те, що їм було диктовано? Крім писання, чи від них не вимагалося ніякого іншого зусилля, щоб передати Божу вістку? Чи надхнення цілком виключало особисту теплоту і персональне висловлення?
Деякі частини Біблії містять лише інформації, які Бог Сам постачив. Це включає Десять Заповідей і всі закони Божої угоди з Ізраїлем. Відносно цих законів, пророку Мойсейові було сказано: “Напиши собі (оці) слова”.— 2 Мойс. 34:27.
Подібно, інші пророки часами діставали докладні вістки, яких вони мусіли передавати іншим. Одного разу пророку Єремійові було сказано: “Іди, і проголоси до вух (дочки) Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь [Єгова]: “Я згадав тобі ласку юнацтва твого, ту любов, коли ти наречена була та за Мною ходила в пустині, в землі незасіяній. Ізраїль, — то святість для Господа [Єгови]” ‘ “. (Єрем. 2:2, 3) Ця вістка й інші, що були пізніше записані, складають частину надхненого Писання.
В багатьох випадках ангели були вжиті передавати божественні вістки. І ці вістки лише записувалися так, як вони були передані. Але, часами згадується як ангельські відвідини впливали на того, що отримував вістку. Про відношення Марії, коли ангел Гавриїл відвідав її, лікар Лука писав: “Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання”. (Луки 1:29) Отже Лука мусів уживати свої власні слова, щоб розповісти про відношення Марії.
Часто писателям Біблії передавалося інформацію снами, видіннями або трансом. Сни звичайно створювали образ Божої вістки або наміру і наповняли ними розуми сплячих осіб. У випадках видіннях Божі думки відображувалися в розумах справедливих осіб. Деякі видіння приходили тоді, коли особа входила у транс. Хоч, і в притомному стані, то здається, що особа ставала так перейнята видінням у часі трансу, що не відчувала нічого навколо себе.
Коли інформацію передавалося снами, видіннями або трансом, то той, хто писав мусів докладати зусилля пояснювати те, що він бачив. Прикладом цього маємо книгу Об’явлення. Цю інформацію передавалося апостолові Іванові через Божого ангела “знаками”, і йому було сказано: “Що бачиш, — напиши те до книги”. (Об. 1:1, 11) Так само пророку Авакумові було сказано: . “Напиши це видіння і поясни на таблицях”. (Ав. 2:2) Здається, що Іван, Авакум та інші мусіли вживати свої розумові здібності підбирати слова і вислови, щоб розповідати про видіння, яке вони бачили.
Але в усіх випадках, це Бог Єгова, через Свого духа, контролював і провадив тих, що писали, щоб їхнє писання було докладне і щоб воно сходилося з Його намірами. Так як каже Приповістка 30:5: “Кожне Боже Слово очищене”.
Велика частина Біблії містить історичні події, дотикає загальні людські досвіди і досвіди осіб, родин, поколінь та народів. Часто такі частини походять із особистого дослідження, яке той, що писав мусів сам робити. Про своє зусилля, лікар Лука каже: “Тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком”.— Луки 1:3.
Також треба було дійсного старання висловлювати ці думки в приємний спосіб. Це зауважив розумний писатель книги Екклезіястова, правдоподібно цар Соломон: “Він важив та досліджував, склав багато приповістей. Проповідник пильнував знаходити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова”.— Еккл. 12:9, 10.
Тому, що треба було особистого зусилля це без сумніву пояснює, чому в Біблії можна бачити різний стиль писання. Часами Писання відбиває особисту історію писателя. Природні здібності цих писателів можливо є причиною чому Бог вибирав їх для особистого призначення. І також може бути, що Бог Єгова приготовляв цих осіб, щоб вони послужили Його цілі.
Можна навести цілий ряд прикладів, які показують особистість у висловах. Матвій, колишній митник, часто звертається до чисел та грошових цінностей. (Мат. 17:27; 26:15; 27:3) А вислови лікаря Луки мають в собі медичний тон.
Така особистість у писанні не лише додавала відсвіжаючої різноманітності, але також послужила для іншої цілі. Наприклад, правдоподібно через свій медичний фах, Лука записує дуже важні подробиці Ісусових чуд. Ми довідуємося, що Ісус міг сціляти, не лише особи зі звичайною проказою та іншими хворобами, але й жінку, яка мала “високу гарячку” і чоловіка “укритого проказою”.— Луки 4:38; 5:12.
Навіть у записуванні того, що називається “слово Єгови”, або деякі “проголошення”, то треба було особистого вислову. Замість передавати “Слово”, або вістку слово в слово, то може бути, що її передавалося видіннями Божих намірів, які писатель пізніше міг переповісти своїми власними словами. Це стається відомо з того, що часто писателі кажуть, що вони ‘бачили’ (‘замість чули’) “проголошення”, або “слово Єгови”.— Іс. 13:1; Мих. 1:1; Ав. 1:1; 2:1, 2.
Таким способом божественне надхнення не виключало людського зусилля. Ця риса дає біблійній вістці теплий поклик і потішаючу різноманітність. Історія б’ється з хвилюванням. Часто ті, що писали були особисто включені або те, що вони передавали писанням впливало на них самих. Отже життя є зображене особистим дотиком і так як воно дійсно є — з його страхами, розчарованнями, смутками та радощами. Святе Писання діє з дійсними людьми, і це помагає нам порівнювати себе з ними, включаючи і писателя. Так як ми, особи про яких згадується в Біблії, робили помилки і переносили проби та страждання. Однак багато з них виявляли непохитну віру до свого Творця і дуже глибоко любили Його. Отже ми можемо брати заохочення з їхнього гарного прикладу. І Божі діла з ними запевняють нас, що Він цікавиться людством. Які вдячні ми повинні бути Богові Єгові за цю значну історію!