Чи воно є властиво молитися до когось іншого крім Бога?
ПИСАННЯ від Першої книги Мойсея до Об’явлення багато говорять про молитву. Але, що саме є молитва?
Між поясненнями є, що молитва значить “говорити з Богом”. Хоч воно правда, що молитва значить говорити з Богом, то не завжди кожна розмова з Богом є молитвою. Наприклад, коли Адам і Єва згрішили, то вони не молилися, коли говорили з Богом. І коли Каїн говорив до Бога після того як забив свого праведного брата Авеля, то він не молився. Молитва значить щось більше ніж говорити з Богом. Вона включає посвяту, довір’я, пошану і відчуття залежности від того до кого молиться.
Щоб одержати відповідь на молитву, то треба молитися до Правильної Особи, у правильний спосіб і про правильні справи. Перше треба молитися до Правильної Особи. Чи є властиво молитися до когось іншого крім Бога?
Так як каже Нова Католицька Енциклопедія: “Треба молитися до Блаженної Діви, до ангелів і святих на небі, але лише з метою, що вони можуть заступатися за нас перед Богом. До Бога треба молитися: ‘Помилуй нас’; до святих: ‘Моліться за нас’ ”.— Том 11, ст. 673.
Але чи є якась біблійна підстава твердити, що ми можемо молитися до Марії і до інших, “щоб вони заступалися за нас перед Богом”? Ні, такої основи не має. Ніде в Біблії не має, щоб перші християни просили ангелів або мертвих співхристиян (так як Степан і Яків) заступатися за них.— Дії 7:60; 12:2.
Одна причина чому вони не молилися до замучених християн є, бо вони знали, що вони померли, і мали спати сном смерти аж до повороту Ісуса Христа. Чи Ісус не сказав апостолам, що Він ішов до неба приготовити місце для них і коли вернеться, візьме їх туди? Справді, що так. (Ів. 14:2, 3) Крім цього, ми повторно читаємо, що християни сплять сном смерти аж до Христового повороту: “Не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось”. (1 Кор. 15:51, 52) І знову: “Коли бо ми віруємо, що Ісус був умер і воскрес, так і покійних через Ісуса приведе Бог із Ним. Сам бо Господь із наказом, при голосі Архангела та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі”. (1 Сол. 4:14, 16) Ми також знаходимо, що апостол Павло висловлює свою надію дістати нагороду, не в смерті, але “на останку”.— 2 Тим. 4:8.
Отже, ввесь час коли ці вірні християни спали сном смерти, то це було безкорисно живим просити, щоб вони заступалися за них. Але, чи нас не заохочується молитися один за одного? Так, але це коли вони ще живуть у тілі. Апостол Павло, не лише молився за інших, але він просив, щоб інші молилися за нього. До солунян він писав: “Моліться браття, за нас”. (2 Сол. 3:1) Він заохочував филип’янів: “І молюсь я про те, щоб ваша любов примножалась ще більше та більше в пізнанні й усякім дослідженні”. (Фил. 1:9) Також учень Яків радить: “Моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного”. (Як. 5:16) Зауважте, що всі ці молитви є за інших. Тут не молиться до якогось створіння.
Бог уповноважив лише Ісуса Христа заступатися за нас. Він справді може зробити це тому, що пожертвував своє життя за нас. (Євр. 7:25-27) Якщо будемо молитися в Його ім’я, то Сам Ісус запевнив, що Бог вислухає нас. (Ів. 16:23, 24) Він також сказав, що “до Отця ніхто не приходить якщо не через Мене”. (Ів. 14:6) І так як каже надхнений апостол Павло: “Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус, що дав самого Себе на викуп за всіх”. Тому що це є божественний шлях приступу до Бога, то це є образа для Ісуса, коли будемо просити інших заступатися за нас, немов Богом-призначений шлях не є відповідний.— 1 Тим. 2:5, 6.
Тому що Ісус Христос є шлях, яким можна приступати до Бога, і Він просить за нас, то чи це значить, що ми можемо молитися просто до Нього? Нова Католицька Енциклопедія каже: “В деяких випадках . . . треба молитися просто до Христа. . . . Перша молитва до Христа є молитва св. Степана, ‘Господи Ісусе, — прийми духа мого. . . . Не заліч їм, Господи, цього гріха’ (Дії 7:60)”.
Що ж сказати про таке твердження? Чи слова Степана оправдують наші молитви до Ісуса? Ні. А чому ні? Через обставини під якими він промовив ці слова. Після того як Степан дав своє довге свідоцтво перед Синедріоном, йому погрожували. Щоб підкріпити його, Бог відкрив йому небесне видіння, так як ми читаємо: “А Степан, повний духа святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв, і промовив: ‘Ось я бачу відчинене небо, і Сина людського, що по Божій правиці стоїть’ ”. Побачивши Господа Ісуса Христа у видінні, Степан очевидно промовив до нього як до призначеного Голови християнського збору, кажучи: “Господи Ісусе, прийми духа мого”.— Дії 7:54-59.
Таким способом Степан не молився до Ісуса так, як він переважно молився до Бога Єгови. Він лише звернувся з проханням до того, кого він бачив у видінні. Що це є правильне заключення можна бачити з того, що під подібними обставинами знаходимо ще один випадок у якому був звернений вислів до воскреслого Господа Ісуса Христа. Апостол Іван, в Об’явленні говорить, що бачив Ісуса у видінні і чув як він казав: ‘Я Ісус, послав свого ангела, щоб засвідчити вам це по зборах”. Ісус дальше додав: “Той, Хто свідкує, говорить оце: ‘Так, незабаром прийду!’ ” Почувши ці Ісусові слова, Іван відповів: “Амінь. Прийди, Господи Ісусе”.— Об. 22:16, 20.
Отже ми бачимо, що Писання не оправдують наші молитви до ангелів, Марії, матері Ісуса або до якихось інших святих на небі, щоб вони молилися за нас. Є лише один шлях для нас, яким ми повинні приступати до Отця, себто, Ісус Христос, і лише Він може просити Бога за нас. І ми повинні молитися лише до Бога Єгови. Це тому, що “для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього; І один Господь — Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним”.— 1 Кор. 8:6.