Чому надії ростуть для “генерації миру”

У НАШОМУ часі відбуваються дивні події. І їхнє правдиве значення сягає багато глибше ніж їхній поверховний вигляд.

Правдоподібно, що ви знаєте, які несподівані світові зміни відбулися до менше як одного року. Між ними є:

Після двадцять двох років, комуністичний Китай, — що контролює більше як одну п’яту світового населення — нарешті став членом Організації Об’єднаних Націй. При кінці 1971 р. Китай став одним із п’ятьох постійних членів Ради Безпеки при Організації Об’єднаних Націй.

Перший раз в історії, американський президент поїхав до Китаю, роблячи “подорож миру”, в лютому 1972 р. Перепони в торгівлі, подорожі і сполучені, які на протязі років розділювали ці країни почали зникати.

Підписали дуже важну угоду між чотирма країнами, щоб завести більше свобідне і ближче споріднення між Східною, а Західною Німеччиною, — яка була розділена ще від закінчення Другої Світової Війни.

На зборах у Москві в травні 1972 р., провідники Радянського Союзу і Сполучених Штатів підписали серію угод. Угоди містили:

Американсько-Радянський полет у простір на 1975 р. Спільний обмін науковими і технологічними відомостями.

Співпрацю розв’язувати медичні і публічні проблеми здоров’я.

Спільне дослідження і зусилля охороняти людське оточення від збільшаючого забруднення.

Договір, щоб запобігти небезпечні зустрічі морських флот цих двох народів.

І, особливої важливости, договір контролювати зброю, щоб припинити коштовні перегони в атомному озброєнні.

Підписавши ці договори, ці дві великі сили негайно почали практично виконувати їх включно з тим, що Росія купила на 750 мільйонів доларів вартости збіжжя від Америки. Також переговори були закінчені між Радянським Союзом і Американською нафтовою компанією відносно мултібільйонової доларової угоди технологічної допомоги Росії в розвитку її нафтових і газових джерел.

Тоді, починаючи у вересні 1972 р., великі сили вели надто важні дипломатичні справи. Їхні представники поспішно перехрещували землю їдучи від столиці до столиці. Надії на розв’язання кровожерної і довгої сутички в Індокитаю почали збільшатися. Індія і Пакистан зійшлися на конференцію залагодити свої незгоди. На зборі в Сеулі, Корея, більшість членів дев’ятьох держав Азії і Тихого Океану почали виявляти змінене відношення до комуністичного Китаю. Уряди Північної і Південної Кореї здивували світ, коли виголосили згоду над принципами, щоб з’єднати розділену країну.

Щось нового розвивається?

Драматичні кроки Сполучених Штатів, Китаю і Радянського Союзу відносно того, що французи називають rapprochement (зустрічі в приязному спорідненні) захопили увагу цілого світу. По багатьох країнах можна чути голоси, які висловлюють надії, що щось нового справді тепер розвинеться у світовому масштабі.

Редакторська стаття в журналі Life сказала: “Здається, що ми тепер стоїмо на порозі чогось дуже великого, всі три нації вже є готові замінити наші несамовиті ідеології на здоровий розум і загальне добро”.

Пишучи в журналі The Observer (Лондон), Роберт Стефанс каже, що президент Ніксон “кинув свій міжнародний зір далеко в майбутність, і закладає основи на порядок нового світу”.

Радянський прем’єр, Косигін назвав наслідки зборів у Москві “перемогою для всіх миро-люблячих людей, бо безпека і мир є загальна ціль”.

Але чому вважати ці зусилля для заведження міжнародного миру й безпеки за щось іншого від колишнього зусилля? Що тут є такого надзвичайного?

Подумайте, наприклад, що сталося по закінченню Першої Світової Війни в 1918 р. Обурені різаниною тієї війни, народи постановили: ‘Що вже ніколи більше не дозволять цьому повторитися’. Тому створили Лігу Націй для “миру і безпеки”. Але дев’ятнадцять років пізніше вибухнула ще більша війна. У книжці Мечі на Лемеші (анг. мові), професор І. Л. Клод каже, що головна причина цієї невдачі була, що “Лігу створили відвернути [ще одну] Першу Світову Війну”, так як “збудували французьку Maginot Line, щоб вигравати бої [ще одної] Першої Світової Війни. Думаючи про минуле, народи не передбачили нових обставин через які вибухнула друга світова війна.

Коли Друга Світова Війна перебільшила Першу своїм руїнництвом і закінчилася вибухами атомних бомб над Японією, Ліга Націй віджила у формі Організації Об’єднаних Націй. Так, як її Хартія показує, вона, також, мала “затримувати міжнародний мир і безпеку” між народами. Але до кількох років великі сили, які сформували її — Сполучені Штати, Велика Британія, Франція, Радянський Союз і Китай — стали вже дуже розділені “залізною завісою” між Сходом, а Заходом.

Отже, як це є, що теперішні зусилля зберегти мир є інші від цих?

Де є різниця

Перше, не так як з Лігою й Організацією Об’єднаних Націй, теперішні зусилля завести мир не приходять серед запалу світової війни, ані зараз по світовій війні, коли ще страхіття пам’ятаються і це гонить народи до миру. Цей рух за миром просувається в часі порівняльного миру, щоб ‘розпустити’ існуючі можливі вибухові обставини, через які може вибухнути цілковита атомна війна.

Це також значить, що тут переможний народ не накидає свої мирні розпорядки на побореного і слабшого ворога, який не може противитися йому. В дійсності, то через цей факт дуже багато дивуються сучасним розвитком.

З другого боку, вони бачать як Сполучені Штати, що багатством і атомною силою є багато сильніші від Китаю прибирають примирливе відношення. Вони бачать як президент їде до Пекіну і робить зусилля витягнути найбільше населений народ у світі з відокремлення і завести його в нові шляхи сполучення та комерційного споріднення.

А з другого боку, “Московська Верхівка” бачила як Сполучені Штати готовилися прийняти стан “атомної рівности” з другою найбільшою державою у світі, Радянським Союзом. Протягом 1960-их років Сполучені Штати намагалися набути “атомної вищости”. Тепер вони говорять лише про “атомну достатність”.

Назвавши його “найдивніше засідання дотепер”, журнал Тайм (анг. мові) показав, що збір у Москві таки відбувся, незважаючи на те, що Сполучені Штати лише закінчили мінувати пристані Північного В’єтнаму і постійно розбивали його залізничні колії. Однак, Радянська преса не звертала дуже багато уваги на це американське зусилля перервати наплив зброї комуністичному союзникові і все говорила про російську наполегливість відбути збори, як головний змаг за світовим миром.

Є ще, проте, більш явний фактор у цих рухах за миром, фактор на якого дуже мало звертають уваги. А який є цей незауважений, але важний фактор?

Він має до діла з релігією.

Але ви можливо будете противитися, “Що релігія має до діла з цим? Де вона входить?” Зверніть свою увагу на наступний доказ.