Що ви знаєте про молитву?

МАЙЖЕ всі моляться, хоч деякі особи не дуже часто. Багато разів до молитви звертаються як останній засіб — коли все інше не вдається.

Наприклад, кажуть, що під час Другої Світової Війни, “не було безбожників на рятувальних поронах”. Коли літак упав у море, радіо завмерло, до землі було тисячу миль, запаси майже цілком позникали, і допомоги не було видко — коли виснажили всі інші джерела допомоги,— тоді вояки підносили свої очі і починали молитися.

Але, чи це все, що є до молитви? Чи молитва є останній засіб, до якого треба звертатися лише тоді, коли все інше не вдається?

Біблійна молитва є цілком інша. Біблія показує, що молитва є спосіб, яким часто говориться з Богом,— а не лише в часі великої потреби. Молитва є спосіб просити Його благословенства, і також складати подяку за Його речі — духовні, як і матеріяльні.

Молитва стоїть заснована на переконанні, що Бог існує, чує і відповідає на молитви. У Біблії про Нього є написано: “Ти, що молитви вислухуєш”. (Пс. 65:2, [3]) Біблія показує, що люди можуть наближатися до Бога. Отже ми повинні сподіватися, що Бог буде вислуховувати відповідних молитов, тому що Він сам запрошує Своїх людей молитися, а Його Слово дає багато прикладів прийнятних молитов. (2 Пар. [2 Хрон.] 7:12—16) Воно каже нам, що Ісус словом і прикладом, показав потребу молитися.a Коли сам Син Божий признавав таку потребу молитися, то скільки більше ми повинні молитися.

Коли ми молимося до Бога, то ми відчуваємо близькість до Нього. Один славний біблійний словник каже про ранні біблійні часи: “Вірний ізраїльтянин мав глибоку віру в Бога, і можливо більше відчував Його присутність” ніж багато осіб сьогодні.— Словник Біблії, Яків Гейстіньґс, Том 4-ий, ст. 41, (анг. мові).

Вірні ізраїльтяни знали, що Єгова справді існував, і ділав на їхню користь. Псалмоспівець, маючи певність в провід і допомогу Єгови, співав: “Дороги Твої дай пізнати мені, Господи [Єгово], стежками Своїми мене провадь, провадь мене в правді Своїй і навчи Ти мене, бо Ти Бог спасіння мого, кожен день я на Тебе надіюсь”. “Бог для нас — охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються”. (Пс. 25:4, 5; 46:1) Християнський апостол Павло сказав: “Він [Єгова] недалеко від кожного з нас”.— Дії 17:27.

Які молитви дістають відповіді?

Що Бог відповідає на відповідні молитви є біблійна правда. Проте, Біблія також виразно показує, що Бог не відповідає на всі молитви.

Багато людей моляться з неправильних причин — виграти якусь нагороду в лотереї або змаганні, розвити велике крамарство або виграти заклад або у спортовому змаганні. Чи дивно, що такі молитви не дістають відповіді?

Учень Яків пригадував: “Прохаєте — та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої”.— Як. 4:3.

Ті, що практикують не-Біблійні релігії часто вважають своє поклоніння бути якимось “чаром” примушуючи їхнього бога задоволити всі вимоги поклонника. Але Творець не є таким, яким був байковий джін у лампі Аладіна, чекаючи виконувати наказ людини.

Це правда, Ісус був сказав своїм послідовникам: “Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення,— Він дасть вам”. (Ів 16:23) Одначе, тут Ісус говорив до Своїх послідовників. Те, що вони будуть просити було обмежене до їхнього знання про Бога і Його намірів.

Слово “чого” ясно не могло включати те, що вони знали або мали причину вірити, не було приємне Богові, або те, що не було в гармонії з Його волею. Якщо Бог буде відповідати на наші просьби, то вони мусять бути в згоді з Його відкритим наміром. Ми не можемо просити за неправильними речами, або які є проти Божого наміру. Апостол Іван сказав: “І оце та відвага, що ми маємо до Нього, що коли чого просимо згідно волі Його, то Він слухає нас”.— 1 Ів. 5:14.

Але часами, Бог навіть не відповідає на молитви Своїх слуг. Він не відповів на молитву Мойсея ввійти в землю Ханаан. Бог не відповів на Давидову молитву спасти дитину Вірсавії. Він не відповів на молитву коли апостол Павло просив визволення від “колючки тіла”. Щоб Бог вислухав молитву, то вона мусить бути в гармонії з Його волею! Отже, тоді навіть молитва без розуміння Божої волі в якійсь справі не завжди дістане відповідь.— 5 Мойс. 3:23—27; 2 Сам. 12:16, 22; 2 Кор. 12:7—9.

Щоб Бог вислуховував молитви, то треба молитися через шлях, який Він признає. Ісус сказав: “До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене”. Ісус також сказав, щоб молитися ‘в Його Ім’я. (Ів. 14:6; 16:23) Отже, наші молитви повинні признавати, що через пожертвування Ісусового людського життя ми можемо приступати до Бога в молитві, і що є лише “один Посередник між Богом та людьми, людина, Христос Ісус”.— 1 Тим. 2:5.

Інші вимоги

Також, щоб Бог відповідав на наші молитви, ми мусимо бути слухняні йому. Книга Приповісток пригадує: “Хто відхилює вухо своє, щоб не слухати Закона, то буде огидна й молитва того”. Коли люди не слухали Бога, то пророк Єремія писав: “І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою”.— Прип. 28:9; Плач. 3:8.

Стародавньому Ізраїлеві було показано одну причину через яку Єгова відібрав Свою ласку. Це також пристосовується до так званого Християнства сьогодні. Бог сказав: “За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене,— заучена заповідь людська”.— Іс. 29:13.

Сьогодні церкви так званого Християнства хвалять Бога своїми устами, і прославляють Його губами, але їхні серця не спонукують їх підкорятися Його намірам. Наприклад, вони відкидають високі біблійні моральні рівні, і з похвалою тримають осіб, що практикують розпусту, перелюб і мужолоство — вчинки, яких Писання забороняють. (Побачте 3 Мойсея 18:22; 1 Коринтян 6:9, 10.) Дальше, вони навчають ‘людські заповіді’, як доктрини. Між цими є їхні науки про безсмертність душі, і муки у вогненному пеклі, як і інші поганські науки, яких вони взяли з небіблійних, людських джерел.b

З слів Єгови через пророка Ісаю, то лише особи, які навернуться до способів Єгови і Його науки, приближаються серцем до Нього, можуть сподіватися відповідей на їхні молитви. Апостол Іван писав: “І чого тільки попросимо, одержимо від Нього, бо виконуємо Його заповіді та чинимо любе для Нього”.— 1 Ів. 3:22.

Яку позицію треба брати

Жодна спеціальна позиція в часі молитви не є “святіша” від якоїсь іншої. Біблія згадує про людей, які молилися стоячи, підносили свої руки до неба, припадали на коліна, навіть кидали себе на землю, так як роблять перед царем. Деякі позиції відбивають покірність, але багато різних обставин під якими люди молилися за біблійних часів не вимагають жодної призначеної позиції рук або тіла.— Марка 11:25; 1 Цар. 8:22; Луки 22:41; Неем. 8:6.

Хоч позиція нашого тіла не є важна, то наше розумове відношення є важне. Щирість серця є вимога якщо хочемо, щоб Бог вислухав наші молитви. “Верніться до Мене всім серцем своїм”, сказав Єгова. (Йоіла 2:12, 13) Перед Ним ми не можемо привлащувати собі жодної заслуги, ми не маємо жодної основи на само-похвалу, не маємо права вимагати. Ми не заслужили Його ласки. Ісус похвалив покірного митника, який сказав: “Боже, будь милостивий до мене, грішного”.— Луки 18:9—14.

Де і коли можна молитися?

Приклади, яких Біблія наводить показують, що можна молитися де-небудь і коли-небудь. Жиди розуміли, що “Господь [Єгова] близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його”.— Пс. 145:18.

Слуга Авраама молився біля колодязя в Месопотамії. Даниїл молився в своїй кімнаті. Апостол Петро молився сам, на плоскому дахові хати на Середньому Сході. Ісус молився прилюдно і приватно в Гефсиманському саду та на горі.— 1 Мойс. 24:10—14, 26, 27; Дан. 6:10, 11; Дії 10:9; Мат. 26:36; Марка 6:46.

У присутності інших можна помолитися потихо. Слуга Авраама молився потихо “говорити в своїм серці”. Анна молилася “говорила в серці своїм”, так, що “голос її не був чутий”. Отже, Бог може вислуховувати наші тихі молитви.— 1 Мойс. 24:45; 1 Сам. 1:13.

Ці приклади показують, що з Творцем можна мати близьку дружбу. Нема потреби на якийсь призначений час, щоб приступити до Бога в молитві. Нема потреби триматися якогось розкладу часу. Ми можемо молитися коли-небудь. Давид молився до Єгови “цілий день”. Апостол Павло заохочував “Будьте тривалі в молитві”; “Безперестанку моліться”.— Пс. 86:3; Кол. 4:2; 1 Сол. 5:17.

Розвивайте тепле оцінення до привілея молитися. Відчуйте духовну силу, якої молитва надає. Привілей молитися ніколи не повинно брати злегка. Молитва не повинна бути останнім засобом, який вживається коли все інше не вдалося. Замість цього, молитва повинна бути частиною вашого щоденного життя. Приватна молитва, молитва з родиною і у зборі буде підкріпляти вас у цих клопотних часах. Говорити до Бога через молитву приносить спокій, підвищує течію Його святого духа і помагає нам вірити в Його благословенства на вічне майбутнє життя під Його праведним новим порядком.

[Примітки]