Сумніви про існування Диявола — чи вони є здорові?
НА ПРОТЯЗІ перших сімнадцять століть нашої Загальної Доби дуже мало визнаних християнів сумнівалися про існування Диявола. Люди розуміли, що це слово відносилося до злої духовної особи, що зветься “Сатана”, великий ворог Бога і людини. Але безглузді та суперницькі науки, які розвинулися про Диявола, зрештою витворили багато замішання і сумніву.
Наприклад, багато популярного поняття про Диявола сьогодні можна дослідити до забобонів, які розвинулися під час “темних віків”. Мистецтво за тієї доби показує, що цей великий ворог Бога і людини є спотворена особа з крилами, хвостом та рогами і вилами в руці. За всі хвороби винили Диявола, який кажуть також є доглядач вогняного пекла.
Наслідки “доби думання”
Тоді прийшло вісімнадцяте століття, під назвою доба “освітлення” або “доба думання”. Мислителі за того часу дуже нападали на забобони, які тримали маси людей в незнанню. Збільшаючий наголос на наукове “доцільне” думання створило собою зневагу до надприродного.
Отже, психоаналіст Сіґмунд Фройд з’єднав віру в Диявола з злом, якого особи терпіли з рук жорстоких батьків у ранньому житті. Відтоді стало популярно важати Біблійну науку про Сатану Диявола, як лише уособлення зла.
Багато дослідників Біблії навіть твердили, що писателі Біблії позичали від поганів, коли писали про “Злого”. Одно джерело такої науки кажуть є релігії стародавнього Ірану (Персії), яку заснував Зороастер у шостому столітті перед З.Д. Зороастріанізм вчить “дуалізм”, в якому Всевишній Бог, Агура-мазда, має ворога, Арімана, якого Агура-мазда має перемогти при кінці часу.
Інші науковці кажуть, що коли Писання говорять про Сатану Диявола, то не вимагають, щоб дійсно вірити в його існування, але лише відбивають почуття, яке було популярне в стародавньому Ізраїлі.
Сучасні погляди додають до замішання
Сучасні науки про Диявола збільшили замішання. Хоч багато осіб далі вірять, що Сатана є злою духовною особою, то інші кажуть, що людство може дуже скористати з Диявола. Члени релігійної секти, що називається “Процес”, наприклад, кажуть, що Сатані вже “простилося, і що він тепер діє в єдності з Христом”.
Навіть між тими, які вірять, що Диявол є уособлення чогось, є незгода. Хоч багато вірять, що Сатана уособлює злі сили, інші таки вірять, що вони можуть корисно вживати Сатанську силу. “Жриця” у “Церкві Сатани” каже: “Для нас Сатана є лише символ життєвої сили, яку ми можемо вживати, щоб помогти нам набувати чого хочемо”.
Отже багато осіб вірять, що Диявол є особа; інші, що він є сила. Деякі вірять, що Сатана є запеклий ворог Бога і людини, а інші, що він є добродійник.
Здорові причини на сумнів?
Чи ці суперницькі теорії є здорові причини сумніватися про дійсне існування Диявола і його дієвість? Ану придивімся ближче.
Біблія, хоч багато разів згадує про Сатану Диявола, ніколи не описує, який Диявол є на вигляд. Популярна думка про крилатого Диявола з гострим хвостом та вилом, що доглядає вогняне пекло, переважно походить із уяви мистців, які були під впливом твора Інферно італійського католицького поета Данте Аліґгері.
Люди, які противляться такій думці будуть тішитися, що Біблія не вчить такого безглуздя про Диявола; і вона не вчить про існування вогняного пекла. Навпаки, Писання дуже ясно показують, що ‘померлі нічого не знають’; вони є цілком непритомні. (Еккл. 9:5, 10) Отже популярні поняття про Диявола часто не мають ніякої основи в Біблії.
А що сказати про так зване “освітлене” відкинення надприродного? Чи це справді поліпшило долю людства? Чи людська мудрість і переконання довели до безпечнішого, більш морального світу в якому такі основні потреби людини, як їжа, одяг і приміщення були постачені? Ні. І розсудливим особам стається ясно, що лише заперечувати дійсність чогось, не доказує, що воно не існує.
Також немає доказу підтримати припущення, що Біблія дістала свою науку від Зороастріанізму. Так як каже Яків Дючесні-Ґюллемін, професор Індо-іранського досліджування, що Агура-мазда (всевишній бог Зороастріанів) і його ворог Агріман “здається існували вічно”. Але Біблія не каже цього про Диявола. Навпаки, вона вчить, що Диявол мав початок і що він “в правді не встояв”.— Ів. 8:44.
Отже багато сумнівів, які люди мають про існування Диявола не мають жодної основи на популярну забобонність та примхливий розсудок. Таке поняття не дає здорової основи заперечувати дійсність Диявола, або щоб не звертати увагу на вірогідний доказ у цій справі. Але де можна знайти такий доказ? Як ми можемо знати чи Диявол справді існує?