Коли церкви звертаються до азартної ігри, щоб добувати гроші
“ЗААРЕШТУВАЛИ 10 осіб за азартні ігри в Бруклинському Синагозі”. Такий був заголовок звіту в часописі Нью-Йорк Times, з 12-го серпня 1974 р. У синагозі було досить багато людей, від 250 до 300 осіб, але поліція заарештувала лише тих, що керували різними іграми. Промовець для синагоги сказав: “Ми не розуміємо причини цього наскоку. Ми не робили нічого іншого від інших церков і синагог. Чому вони нас вибрали?”
Але, згідно з поліційним начальником, релігійні організації мали пересторогу, що коли не покинуть азартні ігри, то “будемо арештувати їх”. Цим наскоком поліція старалася викорінити складні азартні ігри, що називаються ‘Лас Веґас вечірки’, які деколи тягнуться від восьмої години вечером до шостої рано. Хоч поліція була дуже поблажлива про церковні вистави незаконної азартної ігри, то ще від минулого березня вона цікавилася знати скільки членів зорганізованого злочину орудували такими іграми. У серпні з’явився доказ, якого поліція вже не могла відкинути. Рано 4-го серпня, у півниці Бруклинського синагога з’явився загальновідомий кримінальник, Стефан Сіріло. Поліція не була певна чому він прийшов до синагоги — чи він контролював азартні ігри, чи лише подивитися. Раптом хтось прострілив його у голову, забиваючи його на смерть. Пізніше в кущах біля синагоги поліція знайшла револьвер і рушницю.
Синагога була повна людей, що грали в азартні ігри, але коли побачили душогубство, то всі зараз повтікали, крім одного чоловіка і дружини жертви. Поліція розпитувала п’ятдесятьох учасників, надіючись, що хтось виявить вигляд убивця. Кажуть, що жертву вже сім разів арештували за злочин крадіжки автомобілів і душогубства, і тому що він належав до Мафії в тому місті.
А що було позаді цього душогубства? Поліція здогадується, що тут хтось хотів помститися, тому що недавно було кілька душогубств і замахів на життя через боротьбу між зграями. Поліція думала, що може недобачувати коли церкви і синагоги вели помірні азартні ігри, але коли вони виставляють такі складні ігри, як “Лас Веґас вечірки”, під опікою кримінальників, то тут було щось іншого. У цьому зв’язку, поліція нарікала на “голодні” релігійні організації, які “ніколи не звертали уваги на історію” тих, що наймали вести їхні ігри. Тому “поліція по цілому місті повідомляла священиків . . . і перестерігала їх, щоб вони скасували Лас Веґас вечірки по парафіях і синагогах”. Очевидно, що синагога на яку наскочили 11-го серпня іґнорувала тією пересторогою.
Але чому церкви і синагоги займаються такими іграми? Так як сказав президент одного жидівського Центра: “Для нас ці ігри становлять різницю між платоспроможністю, а неспроможністю”. А промовець для іншої групи сказав: “Ми можемо заробити від 1.500 до 2.000 доларів за одну ніч. Це сплачує Талмуд Тора, танці для молоді, дитячі зайняття”, і так далі. А промовець для іншої жидівської групи сказав: “Нам треба буде переглянути, що інші сусідні релігії роблять. Так довго як поліція буде їм прощати, то ми будемо робити те саме. Це є потрібний спосіб добувати грошей. Але коли поліція заборонить азартні ігри, тоді ми будемо коритися”. Очевидно, що деякі не послухали!
Але як можна оправдати такі ігри, коли вони включають релігійні організації з найгіршими злочинними елементами суспільства? Азартні ігри справді заводять дивні дружби! Часопис Нью-Йорк Times сказав у редакторській статті (14-го серпня 1974 р.): “Поліція не може зробити цього без допомоги. Це залежить від релігійних інституцій вигнати товпу з храму”. Цей шлях пригадує нам осуд, який був висловлений коло три тисячі років тому про тодішніх релігійних груп: “Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав”.— Пс. 49 [50]:18.
Але навіть коли б релігійні організації й не мали нічого до діла з кримінальниками, то чи такий спосіб добувати гроші можна оправдати? Так як звіт у газеті показує, що поліція отримує “багато нарікань від жонатих осіб, що їхні чоловіки або дружини гублять гроші” на цих релігійних азартних іграх. Чи ж релігійні організації не повинні помагати одруженим розв’язувати їхні проблеми, замість додавати до них через азартні ігри?
Дальше, це є добре знаний факт, що така ігра стається пристрастю, “гарячкою”, від якої виринають різні злочини, щоб сплачувати борги, до розбиття домів, навіть доводить до душогубства. Про безглуздя набути чогось за ніщо або багато за дуже мало через азартні ігри говорить Іван Скарн, спеціаліст відносно таких ігрів, у своїй книжці, Жіночий Путівник До Азартних Ігр (анг. мові): “Яка-небудь жінка, що грає одноручного бандита . . . [автомат, що викидає гроші при опусканні в нього монети] для якої-небудь цілі, крім розривки, розпускати нудьгу або розтрачувати гроші, повинна піти до психіатра”.
Підкреслюючи неморальність поручителів церковних азартних ігрів, а особливо відносячись до убогих, маємо лист від римо-католицького священика в Філадельфії, який писав до співсвящеників і який то лист був надрукований в часописі The Evening Bulletin у тому місті: “Азартні ігри зорганізовані церквами внутрі міста противляться нашій місії проповідувати вбогим Євангелію. У найгіршому, вона подібна до антихриста, вовк в овечій шкірі, про якого Ісус перестерігав.
“Цим ми виставляємо себе бути за церквою, яка є задоволена тримати убогих убогими, коли впливаємо на їхні тілесні слабкості і грошову уразливість. Наші біньґо ігри, 50 до 50 розіграші, вигравати автомобілі та доми через лотерею не відбуваються потаємно, але є з’єднані з нашими паразитичними винаходами ослабляючи якості життя внутрах міста. . . . Ми вчимо наших дітей шанувати закон, тоді обезчещуємо їх своїми незаконними вчинками: деякі набираються азартного прагнення [“гарячки”] на наших дітячих базарах. . . . Що вбогі грають в азартні ігри є досить погана новина: наші поручителі побільшають це зло, коли узаконюють цей жорстокий обман”. Справді, що такі азартні ігри жорстоко обманюють убогих.
Свідки Єгови також мають видатки підтримувати свої місця для поклоніння. Але вони не займаються азартними іграми, не виставляють базарі, не збирають грошей, не платять вкладки. Усі датки є добровільні, не прохані. А як це є можливо? Чому не прийти на їхні зібрання і самим переконатися.