Нещастя в Дарвині

Від “Пробудись!” кореспондента в Австралії

ДАРВИН, Австралія, є нове місто. Його населення розрослося дуже швидко від 8.071 у 1954 р. до 43.000 минулого року. Хоч Дарвин пережив 68 повітряних нападів під час Другої Світової Війни, то воно вмерло за кілька годин 24-го і 25-го грудня, 1974 р. Убивець був циклон (ураган) Трейсі.

Коли вітри Трейсі, що досягали 150 і 200 миль на годину, нарешті втихомирилися, то 95 процентів домів у Дарвині лежали в руїнах. Буря лишила позаді більше як 50 убитих і коло 30.000 бездомних.

Давали повторні перестороги

Хоч ураганів можна сподіватися під час “мокрої пори” у цій околиці Австралії, то вони переважно минають Дарвин. Цей факт, разом із святкуванням Різдв’яної святої вечері очевидно притупили обережність більшости мешканців Дарвину, і вони не слухали повторних пересторог від метеорологічного бюра про лютість урагана. Принаймні п’ятнадцять пересторог було дано, але дуже мало осіб звернули серйозну увагу на них.

Ураган Трейсі був небувалий. Як він наближався до міста, то ніби око урагана зморщилося. Це збільшило лютість вітрів і очевидно витворило сильні вибухи з їхніми особливими торнадами (трубами), бо коли буря минула, то знайшли холодильника на водонапорній башті коло вісімдесят футів високій. Урагани не мають такого потягу вгору.

Чи ви вже колись мали досвід із угараном? Послухаймо наочного свідка, як він оповідає про катастрофу в Дарвині.

“Думали лише про безпечність”

“Ми не сподівалися бурі скорше як десь о 4-ій годині рано і що вітри не будуть більші як 85 миль на годину. Проте, в 11-ій годині пополудню завиваючі пориви вітру вже несли краплі дощу в горізонтальній лінії з землею. Швидко ці вітри розвилися до 95 миль на годину.

“На нашій підлозі було два дюйми води і дружина та я старалися вичерпувати її в раковину. Ніхто не міг спати, отже наша старша донька прийшла помагати.

“Коли моя дружина вернулася в кімнату з кухні де зливала воду в раковину, то ми почули великий гуркіт. Вітер розбив скло у вікні в кухні. Якби це сталося кілька секунд скорше, то це дуже покалічило б мою дружину.

“Відтоді ми думали тільки про безпеку. Я побрів водою до моїх двох наймолодших доньок у спальні. Обидві були дуже перестрашені. Ми вернулися назад до вітальні і ціла родина присіла між двома великими кріслами, притягаючи третє, щоб мати більшу охорону. Ми чули як вітер розкидав посудинами та сковородами у кухні. Тоді я зауважив, що західна стіна нашої хати зникла.

“Раптом відбувся голосний розриваючий шум. Як стеля завалилася, які вдячні ми були, що мали охорону тих великих крісел! Вітри, що тепер досягали аж до 120 миль на годину, розривали те, що ще лишилося з нашого дому. Ми молилися і розмовляли разом заохочувати один одного і тулилися один до одного, щоб вітер не вхопив когось. Години тягнулися. Вода на нашій підлозі була кілька дюймів глибока; але ми не відважувалися ходити тому, що було дуже багато розбитого скла.

“Тоді все втихомирилося. Тоді прийшла найвища точка”.

“Сильніша від попередньої”

“Полегшення було чудове, однак завдавало страх. По темному небі розліталися синяві блискавки. Спотворені форми, як блискавки, освічували небеса. Але, рев кружляючого вітру, який звучав як безкінцевий товарний потяг, пригадував нам, що лютість урагана незабаром вернеться. І так сталося.

“За кілька хвилин друга частина урагана вдарила нас; і він був багато гірший від попереднього. Цього разу вітри вирвали всі три наші крісла, відкриваючи нас цілком до лютої бурі. Нам удалося обвитися в мокрі ковдри, але вони нічого не помагали.

“Коли вітри Трейсі втихомирилися десь о 6-ій годині рано, я став на ноги та почав обережно обглядатися. Чи це був наш дім? Я ліз по шафах, повалених стінах і дошках, щоб добитися до зовнішніх сходів, що вели до землі. Під нашим домом була повітка в якій я тримав свої робочі інструменти, пральня і місце на авто. Один по одному я допомагав своїй родині драпатися по розбитих меблях і під балками з цвяхами аж поки всі не були безпечні в повітці.

“Тому що я ще нестримно тремтів, моя найстарша донька дала мені несподівану пораду: ‘Заспокойся і відпочинь і перестанеш тремтіти’. На моє велике здивовання так сталося. Але після кілька секунд пізніше я знову починав тремтіти і мусів повторяти той процес.

“Тоді ми почули голос сусіда, який запросив нас до свого дому, який ще стояв. Там поступово ми видужали від нашого переляку”.

“Так як Гірошіма”

Як приголомшені мешканці Дарвину вилізали з своїх сховищ, то вони не могли повірити своїм очам. Ані одного світла для контролювання вуличного руху не залишилося. Стальові телефонічні стовпи на форму Н були погнуті та викручені немов licorice патички (солодощі). Величезні вітри так гнали піском, що стерли фарбу з автомобілів до самого заліза. Деякі знайшли свої авта милю від дому або в сусідньому басейні для плавання. Багато автомобілів розбилися об хату. І дах шпиталю був зірваний в той час коли п’ятнадцять матерів родили своїх немовлят хоч всі немовлята залишилися живі. Тюрма, також, була розбита, і коло половина в’язнів були випущені на волю.

“Якщо ви колись бачили фотографії японського міста Гірошіма, коли на нього кинули атомну бомбу, . . . тоді будете знати як Дарвин виглядав”, сказав один пілот, який перелетів над Дарвином наступного дня. Діючий прем’єр виголосив, що місто було катастрофічною околицею. П’ять тисяч людей шукали сховку у вищій школі, яка була побудована для 1.100 студентів.

Було багато небезпек для здоров’я через те, що 43.000 людей були позбавлені електрики води для пиття і каналізації. Брак холодильників додав до проблеми, тому що в Дарвині температура звичайно перевищує 90 ступнів теплоти фаренгайт. До тижня харч, якого тримали заморожений або по крамницях, так засмердівся, що робітники мусіли вбирати дихальний апарат, коли входили вибирати його.

Велика евакуація потрібна

Скоро після бурі, люди почали скупчуватися в повітряних станціях. Поранених вивозили перше, а тоді хворих. Цим зробили місце в Дарвинській лікарні швидкої допомоги. Тоді вивозили вагітних матерей, старших і родини (лише дружин і дітей).

До шістьох днів коло 22.000 осіб вивезли літаками з Дарвину. Один великий літак, який міг помістити 420 пасажирів, взяв 690 жінок і дітей до Сиднею. Вертаючись назад кожний літак привозив якусь допомогу. Кажуть, що коло 6.000 вийшло з Дарвину дорогами.

Зі Свідками Єгови все гаразд

У Дарвині є коло 160 свідків Єгови. Якнайскорше як тільки було можливо після бурі почали довідуватися про стан усіх членів зборів. Свідків, які провадять гуртові студії Біблії, призначали вишукувати кожного з членів своєї групи. З часом віднайшли всіх.

Свідки в околиці Сидней негайно зробили розпорядки купувати запаси своїм християнським братам у Дарвині. Бюро Товариства Вартової Башти в Сиднеї дістало більше як 116.000 доларів допомоги від співСвідків цілої Австралії.

У неділю, 29-го грудня, лише п’ять днів після бурі, зробили розпорядки для регулярної студії Біблії в зборі. Як усі тішилися коли лише кілька хвилин перед початком програми приїхало два вантажних авт від міста Маунт Іса, тисячу миль віддалі. Товариство Вартової Башти дістало спеціальний дозвіл в’їхати в місто до якого поліція нікого не допускала. Після зібрання, всі помагали виносити крісла з залі й розвантажувати намети, кухарські прилади, харчі та інші речі. Після цього відвідуючі брати пішли помагати направляти дахи по дуже розбитих домах.

Основа для серйозного думання

Катастрофа в Дарвині мала величезний вплив на його мешканців. Цікаво було зауважити, що воно з’єднало людей, які вже якийсь час не могли жити в згоді. Один наочний свідок говорить: “За один день сусіди, які на протязі років не говорили один до одного стали близькими друзями. Одружені на порозі розводу знову з’єдналися”. Чи не дивно, що аж треба нещастя, щоб деякі люди поводилися людяно один до одного.

Також значним є факт, що кілька з якими вели переговори через радіо і телевізію сказали: “Я ніколи не вірив, що таке могло статися”. Очевидно, що п’ятнадцять пересторог впали на глухі вуха. Як нерозумно відкидати перестороги, які приходять від вірогідних джерел!

На протязі більше як шістдесят років, свідки Єгови вже звертали увагу своїм сусідам на ‘велике горе’, або “скорботу”, яка має вдарити цілий світ у цьому поколінні. Це горе цілком знищить теперішній лад, щоб приготовити дорогу для мирного райського і праведного нового ладу. (Мат. 24:21, 34; Об. 7:14; 21:1, 4, 5) Дозвольте, щоб ця стаття про катастрофу в Дарвині спонукала вас серйозно задуматися над пересторогою цього надходячого знищення від Бога. Роблячи так поможе вам бути врятованим.— Прип. 2:21, 22.